Усе починається з директора. Як столична 45-та школа дружить з батьками

Поки я в холі чекаю на директора Середньої загальноосвітньої школи №45, мама 4-класника, чуючи, як я записуюсь у вахтера, запитує:

“А ви журналіст? Я от що хотіла сказати: усе починається з директора! А він у нас найкращий”.

33-річний Олександр Пошелюжний ніколи не зачиняє двері до свого кабінету, щодня у групі у Viber бажає доброго ранку вчителям та мріє поставити у школі настільний теніс, футбол та аерохокей, аби ініціатива “година без ґаджетів” була ще цікавішою.

Журналістка “Нової української школи” поговорила з директором та батьками про їхню взаємодію у школі, цікаві ініціативи та вирішення складних питань.

ЯК ШКОЛА ВИРІШУЄ СКЛАДНІ ПИТАННЯ

Олександр навчався і починав працювати у 45 школі, потім спробував себе в інших і, зрештою, повернувся сюди. Тут чоловік два з половиною роки став директором за конкурсом.

Він зізнається, що перспективний план розвитку школи, який готував на конкурс, відклав одразу, як прийшов до школи. Адже були нагальні проблеми: кран тече, трубу прорвало, дах протікає, не було вчителя історії. Між іншим, директор, окрім власних обов’язків, викладав 20 годин історії, щоб перекрити нестачу. Серед найближчих планів – запровадження STEM-освіти. Також, коли директор йшов на конкурс, у нього була ідея створити школу-родину. Ось це зробити вдалося.

На перших батьківських зборах директор наголосив, що двері його кабінету завжди відчинені для всіх

“Ми – це великий організм або механізм: батьки, вчителі, діти. І ніхто не може бути відокремлений. Якщо в організмі щось захворіло, ми себе погано почуваємо. Так само відбувається і у школі”, – впевнений Олександр.

Визнає, що перший рік на посаді був найскладнішим, бо батьки придивлялись до нього. Мовляв, прийшов молодий хлопець, що він може? Втім, на перших батьківських зборах Олександр наголосив, що двері його кабінету завжди відчинені (у прямому та переносному сенсах) для всіх.

“Якщо виникають проблеми, і батьки приходять до мене, ми намагаємось вирішити їх тут і зараз. Бо поки є тільки іскра, її можна загасити. А коли велике вогнище – це значно важче.

Олександр пригадує, як нещодавно виникло непорозуміння між учнем, який негарно висловився, та вчителькою, яка нагримала на нього. Вчителька прийшла до директора з доповідною. Керівник викликав учня, аби той розповів історію зі свого боку.

“І як бути? Це – моя колега. У класі сидять 30 учнів, і якщо кожен скаже так, то уроку не буде. З іншого боку, я не можу залишити поза увагою історію дитини. Директор – арбітр.

Олександр зібрав у себе в кабінеті батьків, учня та вчительку. Зрештою, хлопчик та вчителька попросили вибачення одне в одного. Мама заспокоїлась. Конфлікт – вичерпаний. Але в подальшому, каже Олександр, треба проговорювати ситуацію і з учителем, і з хлопчиком, спостерігати, чи обоє винесли урок.

До того ж, Олександр розповідає, що люди часто підлаштовують конфліктні ситуації до слова “булінг”. Так було і в цій. Це не зовсім так, тому шкільний психолог, спеціалісти з Подільської ювенальної превенції, Одеської юридичної академії та шкільний офіцер часто пояснюють дітям та вчителям, як відрізнити булінг від конфліктної ситуації, як реагувати та як розпізнати. А всі вчителі 45-ої школи проходять онлайн-курс “Недискрімінаційний підхід у навчанні”.

ШКОЛА СВІДОМОГО БАТЬКІВСТВА, ДОРУЧЕННЯ НА ЗБОРАХ ТА РОДИННИЙ ФЕСТИВАЛЬ

Минулоріч у 45-ій школі виникла ідея “Школи свідомого батьківства”. Почали з того, що запитали батьків, що їх цікавить. Серед тем – заохочення дітей до навчання, дитячі страхи, психологічні особливості кожного вікового етапу дитини, адаптація у шкільному колективі, емоційний інтелект, статеве виховання. Їх викладала запрошений психолог раз або двічі на місяць.

“На першу лекцію прийшли до 10 батьків. Я навіть подумав, що не піде. Потім було більше людей, навіть колеги з інших шкіл запровадили у себе такий лекторій. Були батьки, які ходили постійно. Я намагався бути на лекціях також, щоб розуміти, що хвилює батьків”, – розповідає Олександр.

Також домовились, що батьки не будуть індивідуально підходити до психолога, а розповідатимуть про проблеми на загал, бо це – родина. І в когось може бути схожа.

У школі урізноманітнюють і форми батьківських зборів. У Viber-групах класні керівники контактують з батьками і обговорюють тематику майбутніх зустрічей.

У школі вже спробували проводити майстер-класи, міні-тренінги, чаювання, дискусії та батьківські доручення. Вчитель вкладає власний зміст у форму, яку обирає.

Батьківські доручення пробували в 4 класі: вчитель розробив тему і дав кожній дитині доручення. До прикладу, учень каже вдома: “Ми беремо участь у проекті “люби книгу”, треба прочитати оповідання або казочку. А ще – принести улюблену книгу для бібліотеки”. Тоді мама приходить на збори із книжкою. Тобто відбувається взаємодія через дитину до батьків, а від батьків – до вчителів.

Наприкінці зборів батьки написали дітям побажання, які потім клеїли на велике серце. З одного боку було “я тобі бажаю”, а з іншого – “за що я тебе люблю”. Протягом року цей плакат висів у класі. За словами вчительки, діти постійно до нього підходили: хтось гладив ці побажання, хтось перечитував.

“Я намагаюсь відвідувати усі батьківські збори, цікавитись проблемами та успіхами. Я не хочу бути директором, який тільки сидить у кабінеті. Батьки мають бачити, що адміністрація – це живі люди”, – каже Олександр.

Також директор розповідає про минулорічний родинний фестиваль у квітні. Суботнього дня вчителі з учнями та батьками організували ярмарок смаколиків та доброчинну акцію для дітей з інвалідністю. А ще діти робили театралізовану лялькову виставу англійською мовою. Закінчилось усе футбольним матчем дружби: хлопці проти своїх татів. Мами ж з дівчатами були у групі підтримки, навіть власноруч зробили помпони з пакетів.

“Насамперед, так батьки мають змогу побути зі своїми дітьми. Вони плели браслети, малювали пальчиками, робили декупаж. На музику зійшлися й мешканці мікрорайону”.

Наступний такий захід планують у травні.

ЩО ЦІКАВОГО ВІДБУЛОСЯ ЗА ДЕНЬ?

Олександр говорить, що у школі мало скарг та нарікань батьків. На його думку, зазвичай 70% шкільних проблем стосуються фінансів: що подарувати вчителю, скільки треба здати у фонд класу чи школи, чому хтось не здав гроші. Тут такого немає.

Нещодавно директор домовився з учителями, щоб ті надсилали фото батькам, коли діти беруть участь у шкільному інтерактиві. Наприклад, щось майструють чи танцюють.

“Два роки тому я сказав, що в цій школі не буде жодних привітань на День вчителя, Новий рік, 8 березня і т.д. Якщо дитина хоче привітати вчителя, це нормально. Для мене теж важливі такі жести. От дитина привітала мене з Днем народження, вирізала сердечко, я повісив це у кабінеті. Але нехай це буде індивідуальним проявом, – каже директор.

Олександр говорить, що проблема в тому, що вчителі звикли до подарунків, але їх привчили батьки.

До речі, фонду школи тут теж немає. Натомість, директор звітує про витрачені державні кошти на двох загальношкільних батьківських конференціях та на батьківській раді, що складається з активних батьків кожного класу. Інформація є і на сайті в розділі “Прозорість”, і на стендах при вході в школу.

З батьками діляться не тільки інформацією про закупівлі, а й цікавими фактами про їхніх дітей. Нещодавно директор домовився з учителями, щоб ті надсилали фото батькам, коли діти беруть участь у шкільному інтерактиві. Наприклад, щось майструють чи танцюють.

“Це рубрика “Що цікавого відбулось за день”. Такий собі психологічний момент: після якоїсь життєрадісної фотографії, коли батьки побачили своїх усміхнених дітей, зникає бажання писати якусь нісенітницю”.

Також директор має ідею, щоб наприкінці кожного тижня вчитель писав невеличке повідомлення з підсумками тижня і побажанням гарних вихідних. Поки хтось пише, а хтось забуває. А директор намагається нагадати власним прикладом: у вчительській Viber-групі він щодня бажає колегам доброго ранку.

“Був випадок, коли я не написав учителям – закрутився. Приїжджаю до школи, а до мене одразу забігає вчителька початкової школи зі словами: “Що у вас сталося?”. Я не зрозумів. – “Ви нам доброго ранку сьогодні не побажали”, – сміється директор.

ЯКЩО ВИСТАВИЛИ КОЛОНКУ У ШКІЛЬНОМУ КОРИДОРІ – БУДУТЬ ТАНЦІ

У 2017 році в київських директорів виникла ідея освітнього хакатону. В ІТ-компанії їм розповіли, що таке хакатон (захід, під час якого спеціалісти у галузі розробки програмного забезпечення інтенсивно і згуртовано працюють над розв’язанням якоїсь проблеми, – авт). Тоді керівники українських шкіл спробували перенести такий захід в освіту.

Отож, у межах хакатону в школі відбуваються 2 тижні самоврядування. Спочатку діти проводять уроки, а вчителі виконують домашні завдання від дітей:

“Треба було чути, як вчителі коментували: “Хто це взагалі задавав? Як це можна виконати?”. Усім хочеться додому, а треба ще домашнє завдання виконати. Мені випав 7 клас, геометрія. Я вже думав, як то мені до математика підійти, щоб вона мене хоча б направила кудись, шукав у Google навіть”, – розповідає директор.

Потім батьки проводили уроки для дітей. За словами директора, комусь сподобалось, а хтось вважав це найдовшими 45 хвилинами життя. Вчителі дали батькам конспекти, аби уроки відбувались за програмою. У кінці був підсумковий фестиваль.

Директор каже, що освітній хакатон триває цілий рік, бо народжуються й інші ідеї. До прикладу, перерва ґаджетам. Це проект директора 34-ої школи. На перервах діти мають грати у звичайні настільні ігри: Уно, ферма, судоку, шахи, шашки. Щось надає школа, щось діти приносять самі. Також в Олександра є мрія: поставити настільний теніс, футбол та аерохокей – щоб було місце, куди діти спрямували б свою енергію.

“Дітям важко відійти від ґаджетів, як і дорослим. Але коли учні бачать ігри, то летять на перерву, щоб зайняти місце”, – говорить директор.

Також у школі на великій перерві у вівторок та четвер відбуваються веселі танцювальні перерви. Танцюють і вчителі, і діти, і навіть директор. Олександр каже, що діти знають: якщо виставили колонку в коридорі, значить будуть танці.

БАТЬКИ ПРО СПІВПРАЦЮ

В Анни тут навчаються двоє дітей: Діма – у 6-му і Настя – у 3 класі. Мама одразу пригадує освітній хакатон. Там вона проводила урок з основ здоров’я для 3 класу та фізкультуру – для 6-го. Каже, найцікавіше – подивитись, як твоя дитина поводиться у класі, між дітей.

“Ще одне, що мені подобається в цій школі – що тут цінують час. У нас є електронна реєстрація, де батьки можуть зареєструватись, аби підійти до вчителя, предмет якого їх цікавить. Батьки планують – вчителі не чекають”, – каже Анна.

Також розповідає про незвичні батьківські збори про булінг. У 3 класі вчителька розділила батьків на групи і дала завдання. Наприклад, якщо дитина штовхнула іншу, як батькам слід вчинити: розмовляти з дитиною, писати догану, йти до директора, до вчителя, до батьків дитини? Разом батьки шукали відповідь.

Усе починається з директора. Як столична 45-та школа дружить з батьками

“І батьки, і директор кажуть, що вони давно перетворили освітній трикутник “школа-учні-батьки” на освітнє коло. Мовляв, коло – це фігура, де немає гострих кутів”.

А от дочка Ірини Ельвіра навчається в 9 класі. Нині дівчинка – президент школи. Мама розповідає, що перед цим дочка вчилась в іншій школі, після чого було питання, куди йти далі. За словами Ірини, з вибором школи не помились.

Каже, що колись фраза “треба йти до директора” викликала страх. Тепер – зовсім інше. Дочка поруч підказує: “Ми добровільно до нього ходимо”. Ірина говорить, що почувається у школі, як вдома. А на освітньому хакатоні мама проводила урок української мови.

“Знаєте, я з дитинства мріяла бути вчителем, але життя склалось інакше. Я назавжди запам’ятаю, як діти пішли до мене на контакт. Важливо проводити подібні заходи. Таке практикують навіть на роботі. Наприклад, я бухгалтер на одному підприємстві, і ми на кілька днів мінялись з бухгалтером з іншого. Це – величезний досвід”, – каже Ірина.

І батьки, і директор кажуть, що вони давно перетворили освітній трикутник “школа-учні-батьки” на освітнє коло. Мовляв, коло – це фігура, де немає гострих кутів.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Усі фото надані школою

Цей матеріал представлений ГО “Смарт освіта” в рамках проекту “Програма сприяння громадській активності “Долучайся!“, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерiв i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Матеріали за темою

Обговорення