Їжа розбрату: що ховається в тарілках школярів

Смачна або корисна, у тарілках чи боксах, від місцевої кухарки чи через компанію кейтерингу, коштом держави, громади або батьків? Чому питання шкільного харчування, попри реформування, заміну обладнання, джерел фінансування та постійну увагу до їдальні навчальних закладів з різних боків, залишається приводом для незадоволення та гострих дискусій.

У цій статті ви зокрема дізнаєтеся про таке:

• Які очікування можуть бути від шкільного сніданку;
• у чому винна квашена капуста;
• чому за “живі кошти” - смачніше;
• чи зможе Україна відійти від сталого уявлення, що їдальня – це погано.

На колір і смак товариш не всяк

Обговорення якості шкільного харчування – майже безпрограшний варіант зібрати багато коментарів та відгуків. Хоч у батьківському шкільному чаті, хоч на сторінках у соцмережах. Задоволених та не дуже завжди знайдеться багато: хтось скептично відповість, що його дитина таке ніколи не їстиме, а хтось порадіє, що завдяки майстерності кухарів, хоча б у шкільній їдальні малеча ласує рибою чи овочами.

“Поділіться, будь ласка, фото або опишіть словами: що саме отримують діти на обід від держави, і чи відповідає це вашим очікуванням?” - з таким запитанням у групі “Батьки SOS” у FaceBook звернулася до дописувачів Марина Іванова. І додала кілька фото, без пояснення – чи задоволена особисто її сім’я тим, що зображено на світлинах.

Дискусія не забарилася, думки розділилися навіть щодо світлин, які виставила пані Марина. До прикладу, деякі критично ставилися до користі квашеної капусти у меню школярів, а хтось, побачивши на світлині котлету, сир чи вінегрет, так і не зрозумів, що не так? Також читачі говорили про стан шкільного харчування в закладах освіти, де вчаться їхні діти. І знов: від схвальних відгуків до обурення та хейту.

Мабуть, не варто шукати у подібних дискусіях якоїсь “середньої температури”: за бажанням, такі спори можна організувати навколо їжі в елітному ресторані. Одним смакуватиме, іншим – ні. Смакові вподобання розняться у кожній родини, тож, складно очікувати, що знайдеться універсальна схема ідеального сніданку. Бо, як кажуть в народі, на колір і смак товариш не всяк. Тож, розбиратимемось у законодавчій базі, дозволах, джерелах фінансування зокрема під кутом нових правил, на яких будується шкільне харчування в Україні.

Кошти – тільки на здорове харчування

В основному критиці в соціальних мережах піддаються сніданки або обіди з формулюванням “від держави”. Тобто в першу чергу мова йде про безоплатне (для батьків) харчування школярів 1-4 класів, або про харчування для дітей середньої та старшої школи пільгових категорій. Бо саме цим категоріям здобувачів освіти гарантовано гаряче харчування коштом державної субвенції (у випадку молодшої школи) або через інші бюджетні програми (для пільговиків).

Згідно з Постановою КМУ №1145 в Україні запроваджена нова модель, де держава повністю покриває вартість харчування учнів початкової школи, без співфінансування з місцевих бюджетів. Водночас громади залишаються відповідальними за організацію процесу та якість послуг. На 2026 рік заплановано виділити для реалізації цієї програми 2,3 млрд. гривень.

Активісти DECIDE – швейцарсько-українського проєкту “Децентралізація для розвитку демократичної освіти” - пояснюють, що гроші спрямовуються виключно на закупівлю харчових продуктів або оплату послуг аутсорсингу/кейтериінгу.

Заробітна плата працівників харчоблоку, логістика, оплата енергоносіїв фінансуються коштом місцевих бюджетів.

Використання коштів цієї субвенції можливе лише, якщо заклад дотримується норм, які затверджені у Постанові КМУ №305 . А це означає збільшення фруктів, овочів та молочних продуктів, обмеження кількості солі, цукру та насичених жирів. Повна заборона кондитерських виробів, переробленого м’яса (сосиски, ковбаси) та солодких газованих напоїв. Тож, логічно, що навіть якщо ваша дитина з задоволенням вдома вживає сосиски і полюбляє чіпси, держава не готова платити за шкідливе харчування. Навіть, якщо батьківський комітет напише петицію чи вийде з плакатами на вулиці. Бо капуста, хоч свіжа, хоч квашена – це джерело вітамінів, особливо взимку, коли інших сезонних овочів небагато. Тож, навряд чи батьки свідомо протестують проти здорового харчування.

Але інколи, правда, це просто несмачно або неестетично виглядає. Розмазане по боксу рідке картопляне пюре або задубілий шматок пшеничної каші – це не те, що хотів би спробувати зголоднілий школярик. І тут постає питання вибору способу приготування чи постачання. І можливості його змінювати або удосконалювати, якщо більшість їжі, яка оплачена коштами платників податків (бо державне – не безкоштовне), йде у смітник.

Керівниця закладу, про який, ймовірно, йшлося у пості пані Марини, написала розлоге пояснення на сторінці “Наша перша” у Facebook. Пані Інна Гайдай є директоркою Смілянської загальноосвітньої школи №1, і вона пояснює: харчування у закладі здійснюється через послуги кейтерингу від компанії “Київпромсервіс”.

І попри те, що пані директорка виклала докази, що процес організований з урахуванням усіх можливих вимог, і на фото більш приваблива їжа, можна побачити, що їй особисто теж навряд чи подобається, як зараз виглядає та смакує те, що компанія готує в іншій школі, а потім везе до їдальні – не дуже гарячим у одноразових боксах. Але навряд чи у маленьких населених пунктах є великий вибір надавача послуг. Тому надія – на осучаснення власного харчоблока.

“Ми прагнемо кращого для наших дітей. Наразі готується звернення до Засновника з проханням посприяти у виділенні коштів на капітальний ремонт харчоблоку та закупівлю сучасного обладнання. Впевнені, що батьки нас у цьому підтримають. Наша мета — повернутися до власного приготування страв безпосередньо у школі”, - написала вона.

Чи є різниця, за чиї кошти?

А, може, усі ці негаразди пов’язані з тим, що платить саме держава? І якби учень віддавав кошти за конкретне блюдо, кухарі чи постачальники були зацікавлені, щоб воно виглядало красиво, і було смачним?

“Звичайна школа, просто надзвичайні повара… Дитина їсть із задоволенням. Це - безкоштовний сніданок. Київ, ліцей №9. Все залежить від людей”, - впевнена Олександра Яковенко, яка розмістила таке фото у коментарях.

Вона впевнена, потрібно, щоб змінився сам підхід до їдальні: якщо кухари зацікавлені та “горять” своєю роботою, то навіть з тих продуктів, як у всіх, виходить смачніше і красивіше.

Хоча, звісно, ймовірність того, що “платні” сніданки чи обіди можуть бути більш різноманітними та смачними, ніж “безкоштовні”, є. Бо Постанова каже, що “розрахунок вартості одноразового гарячого харчування на одного учня початкових класів не може перевищувати вартості одноразового гарячого харчування учня 5–11 (12) класів”. Але можливість зменшення вартості не обговорюється.

Середній сніданок в шкільній їдальні коштує зараз 50-60 гривень. Розрахунок відбувається за спеціальними правилами, у ціні не враховується рентабельність, але обов’язково вкладаються усі видатки, що пов’язані з наданням такої платної послуги. Як правильно розрахувати, пояснюється, наприклад, на сайті “Бухгалтер бюджетної установи”.

На цьому фото асортимент шкільної їдальні до 2022 року.

“Це НВК № 1 Покровська, Донецька область”, - вказує Ігор Кравцов, вчитель іноземних мов та ветеран. Як бачите, ціни більш, ніж демократичні, а асортимент того, що можна купити в шкільній їдальні – широкий.

Тож, не можна виключати, що “живі кошти”, які їдальня отримує, надаючи платні послуги, змушує деяких працівників у цьому випадку старатися більше. А те, що “оплатять і так”, інколи готується за принципом “аби як”.

“Завжди це була марна витрата грошей. Ще 25 років в їдальнях їли одиниці. Решта йшло у відходи. Але, напевно, хтось на цьому добре відмиває гроші, раз продовжують на це виділяти кошти. Краще б виділяли допомогу на дітей батькам”, пише Галина Гудзовата під постом міністра освіти та науки Оксена Лісового.

І такі думки непоодинокі: батьки ще з часів власного навчання не довіряють шкільним їдальням, особливо, коли йдеться про фінансування державою. Звідси – “сенсаційні” фото та іноді дуже прискіпливі вимоги до звичайного дитячого сніданку. Але, так чи так, без контроля з боку батьків, керівництва закладів та засновників, у цій ситуації не обійтися: це навіть не право, а обов’язок – контролювати, як використовується державна субсидія. Бо тільки так можна сподіватися, що українська шкільна їдальня позбавиться “аромату” радянської “столовкі”.

Тож, чи є вихід з цього кола “їжі розбрату”? Насправді зміни у цьому питанні вже відчутні. Навіть норма, яка дозволяє використання компаній кейтерингу, є значним прогресом на противагу вічним монополістам а-ля “Школярик”, які панували десятиріччями. І з розвитком цієї галузі до стану здорового конкурування, у шкіл будуть з’являтися більше варіантів для вибору. Бо, до прикладу, цієї зими у Миколаєві вибухнув справжній скандал: через відсутність світла кухар кейтерингової компанії порушив санітарні норми. Він відкрив термоблок та перемішував їжу просто на вулиці. Про перебіг протистояння, під час якого миколаївські школярі відмовилися від гарячого харчування, а компанія не отримала коштів, розповідало медіа Миколаївська правда.

Але використання сучасного обладнання, гнучкість та варіативність меню, в якому можна враховувати справедливі зауваження батьків чи дітей, право міняти компанії кейтерингу у разі незадоволення якістю – це ті кроки, які показують: дорогу здолає той, хто йде. Медіа НУШ нещодавно публікувало репортаж з Бучі з єдиної в Україні фабрики -кухні “ГотуЇмо” - Фабрика шкільних обідів. Репортаж із першого в Україні підприємства централізованого приготування їжі для шкіл – як одного з варіантів розв’язання цього питання.

Також важлива програма модернізації харчоблоків, до фінансування якої активно долучається держава та міжнародні донори. Нагадаємо, медіа НУШ писало, як правильно подати заявку, щоб отримати фінансування - Субвенція на модернізацію харчоблоків у 2026 році: розповідаємо, як подати заявку, набрати бали та не “впасти” на кошторисах і технології.

Фото зі сторінки FB групи “Батьки SOS” та “Наша перша”.