Новий закон “Про академічну доброчесність”: що змінилося для шкіл з 31 липня

Україна вперше за 30 років ухвалила окремий закон про академічну доброчесність. Закон № 4742-IX набрав чинності 1 лютого 2026 року, а з 31 липня 2026-го року він почав діяти, включно зі змінами до Закону “Про повну загальну середню освіту”.

Новий закон уперше:

•⁠ ⁠зводить усі правила в один документ - від школи до докторантури, охоплюючи й вступні кампанії, конкурси та наукову експертизу;

•⁠ ⁠дає вичерпний перелік із тринадцяти видів порушень: від академічного плагіату до академічного саботажу;

•⁠ ⁠вперше прямо поширює вимоги доброчесності на вступників, а не лише на тих, хто вже навчається;

•⁠ ⁠окремо регулює недоброчесне використання результатів, згенерованих штучним інтелектом (коли учень видає текст, зображення чи розв’язок, створені ШІ, за власну роботу, не зазначивши цього).

Закон уперше на рівні окремого закону визначає штучний інтелект як джерело потенційного порушення академічної доброчесності. Стаття 29 вводить термін “недоброчесне використання результатів, згенерованих штучним інтелектом” - це оприлюднення текстів, зображень, розв’язків, даних чи інших матеріалів, створених ШІ, як результату власної академічної діяльності, якщо факт використання ШІ не зазначено в самій роботі чи супровідних матеріалах.

Ключове тут не заборона ШІ як інструменту, а вимога прозорості: учень, який здав твір чи розв’язок, згенерований нейромережею, і не вказав це, вважається таким, що вчинив порушення, нарівні з тим, хто списав чи скористався чужою роботою без посилання.

На практиці це означає, що кожна школа має сама прописати правила: чи дозволено користуватися ШІ для підготовки домашніх завдань, у яких формах і з якими застереженнями, і довести ці правила до учнів.

Що зобов’язана зробити школа

Закон покладає на заклад освіти обов’язок мати власну, прописану у внутрішніх документах систему забезпечення академічної доброчесності. Це не формальність, але цю систему потрібно оприлюднити на сайті школи (а за його відсутності - на сайті засновника, тобто, як правило, міської чи сільської ради).

Які документи мають бути:

•⁠ ⁠внутрішня політика утвердження доброчесності;

•⁠ ⁠вимоги до виконання й оцінювання навчальних робіт;

•⁠ ⁠порядок розгляду повідомлень про порушення та перелік санкцій, затверджений орган, або уповноважена особа яка розглядає повідомлення;

•⁠ ⁠порядок оскарження рішень.

Якщо в школі є учнівське самоврядування, ці політики й процедури мають з ним узгоджуватися.

Директор школи відповідає особисто: за розробку й оновлення документів, фіксацію всіх повідомлень про порушення, їх своєчасний розгляд і оприлюднення рішень, а також за регулярні заходи з підвищення обізнаності серед учнів і вчителів.

Є й особисте обмеження: людина, щодо якої протягом останніх 10 років встановили факт порушення академічної доброчесності, не може обіймати керівну посаду в закладі освіти.

Учителі зобов’язані не лише самі дотримуватися правил, а й навчати їм дітей, формувати завдання, що заохочують самостійність, і, головне реагувати: припиняти виявлені порушення та застосовувати виховні заходи чи академічну відповідальність.

Батьків закон теж не оминає, вони мають формувати в дітей розуміння цінності чесності й підтримувати дотримання правил удома.

Як діятиме процедура розгляду порушень

Схема уніфікована для всієї системи освіти. Якщо хтось має докази порушення, він письмово (на папері чи електронно) звертається до уповноваженої особи чи директора школи. Той протягом трьох робочих днів вирішує, куди направити звернення далі. Загалом на розгляд і ухвалення рішення відведено не більше шести місяців.

Для учнів 14 - 18 років передбачена особлива процедура: розгляд відбувається за участю батьків (якщо сам учень не заперечує). Якщо школяр визнає провину, санкцію можуть визначити без повної процедури - просто зі згоди уповноваженої особи. Якщо не визнає - питання розглядає уповноважений орган, до складу якого обов’язково входить представник учнівського самоврядування.

Важливо: діє презумпція академічної доброчесності, тобто особу вважають такою, що порушила правила, лише після офіційного встановлення факту, а не за підозрою чи звинуваченням.

Які санкції можливі для учнів

Найлегший рівень - виховні заходи: відвідування тематичного заняття, усне чи письмове попередження, повторне виконання завдання.

Жорсткіші заходи академічної відповідальності застосовуються лише до учнів від 14 років:

•⁠ ⁠повторне проходження освітнього компонента чи оцінювання;

•⁠ ⁠позбавлення права на участь у конкурсах на стипендії чи гранти на строк від одного до трьох років;

•⁠ ⁠відрахування, але це стосується здобувачів фахової передвищої й вищої освіти.

Закон прямо забороняє встановлювати різні санкції залежно від громадянства учня, джерела фінансування навчання чи інших дискримінаційних ознак.

Які санкції можливі для вчителів?

Для педагогів передбачено ширший спектр покарань, від виключення зі складу колегіальних органів і заборони брати участь в атестації на підвищення категорії до догани чи звільнення. Зміни до Закону “Про повну загальну середню освіту”, що набрали чинності 31 липня, додають і спеціальні санкції: відсторонення від проведення олімпіад, іспитів і конкурсів, недопуск до позачергової атестації на строк від одного до трьох років, позбавлення заохочувальних виплат і нагород на рік.

Як це буде на практиці?

Для школи це не просто чергове нововведення. Заклади освіти мали б до 31 липня підготувати й оприлюднити власні положення про академічну доброчесність, визначити, хто в закладі виконуватиме роль уповноваженої особи чи органу з розгляду скарг, і донести нові правила до вчителів, учнів та батьків. Формальне невиконання цих обов’язків саме по собі визнається інституційним порушенням, тобто відповідати за бездіяльність може вже не тільки конкретний учень чи вчитель, а й сама школа як заклад освіти.

Академічна доброчесність це не про страх покарання, а про довіру, яку суспільство поступово втрачало разом із культурою списаних рефератів і куплених дипломів. Новий закон дає українській школі рідкісний шанс почати виховувати не покоління, яке вміє обходити правила, а покоління, яке звикло чесно здобувати результат, навіть коли ніхто не перевіряє. Це довгий шлях, і жоден закон сам собою не змінить звичок за одну ніч. Але кожен учитель, який пояснює учневі, чому важливо вказати джерело, і кожна школа, яка чесно розглядає скаргу замість того, щоб замовчати незручний випадок, робить цей внесок реальним. Тільки так ми зможемо відновити довіру до якості нашої освіти і визнанні у цивілізованому світі.

Нагадаємо, раніше медіа НУШ розповідало, в чому полягає глобальна проблема списування у школах, та які існують підходи до її вирішення

Фото згенероване ШІ