Освітні компроміси: на що готова погодитися Україна заради відкритого шляху до ЄС

Верховна Рада готується розглянути зміни до Закону про освіту у частині прав національних меншин (законопроєкт №16119). Запропоновані правки мають допомогти Україні зняти угорське вето на відкриття двох переговорних кластерів для вступу до ЄС. Та чи не будуть при цьому порушені позиції української мови як державної?

Вчора законопроєкт №16119 розглядали на засіданні Комітету ВР з питань освіти, науки та інновацій.

Медіа НУШ відвідало засідання онлайн та зібрало думки політиків і освітян з цього складного питання.

Навіщо нам “16119”

Вже у понеділок, 12 жовтня, до Верховної Ради України внесуть на голосування законопроєкт №16119 про забезпечення освітніх прав представників національних меншин. Це одна з умов Угорщини для зняття вето щодо руху України до ЄС і відкриття двох переговорних кластерів. Навколо цього питання, яке активно, але майже безрезультатно опрацьовувалося ще з 2023 року, розгорілися принципові дискусії.

Анонсуючи можливість прийняття закону у другому читанні, голова комітету ВР з питань освіти науки та інновацій Сергій Бабак пояснив, що законопроєкт перед другим читанням був суттєво допрацьований. Зокрема у редакції, з якою погодилися і українська, і угорська сторона, передбачено, що статус закладу національної меншини може отримати заклад, якщо в ньому понад половина дітей навчаються мовою відповідної національної меншини. А не хоча б один клас, як було записано у попередній версії. За українським законодавством клас може бути сформований навіть із п’яти дітей, і тоді, підкреслив нардеп, могла б виникнути парадоксальна ситуація, коли наявність п’яти дітей, які хочуть навчатися мовою національних меншин, давала б підстави для надання відповідного статусу всьому закладу освіти.

Темою обговорення також стала вимога до керівників приватних освітніх закладів подавати сертифікат про знання української мови. Наразі виняток поширюється лише на тих керівників, які на сьогодні обіймають посади в приватних освітніх закладах, де мовою викладання є одна з мов Європейського Союзу.

Але навіть покращений варіант, який має запобіжники від певних маніпуляцій, викликав додаткові зауваження у частини депутатів, яких підтримали й громадські об’єднання.

На сторінці Facebook звернення щодо цього законопроєкту опублікував депутат Володимир В’ятрович. Він закликав голосувати за №16119 лише за умови попереднього ухвалення в першому читанні законопроєкту №15412 “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення функціонування української мови як державної”. Автори звернення наполягають на винесенні обох цих проєктів на найближче пленарне засідання, щоб засвідчити збалансований відповідальний підхід до захисту і підтримки як державної української мови, так і мов національних меншин.

“Ми критично ставимося до змісту цього законопроєкту [16119] і вважаємо, що він не принесе жодної користі українській освіті. Разом з тим слід відзначити, що завдяки конструктивній взаємодії представників уряду і парламенту, текст проєкту зазнав позитивних змін і на сьогодні не містить найбільш загрозливих норм, які були у його первісній версії.

Ми можемо погодитися з тим, що ухвалення цього законопроєкту є прийнятною ціною за розблокування Угорщиною руху України до ЄС і відкриття двох переговорних кластерів.

Але не можемо погодитися з дедалі більшою фрагментарністю й рефлекторністю мовної політики, яка все частіше зводиться до переписування законів під тиском іноземних держав без належної уваги до мовних потреб та інтересів мільйонів українців”, - йдеться зокрема у заяві.

Ініціатори заяви пояснюють, що жодна зовнішня сила не вимагатиме від України захисту наших власних національних інтересів і нашої державної мови, і дбати про це ми маємо самостійно. І не лише поспіхом ухвалювати фрагментарні рішення про мови меншин під зовнішнім тиском, а вести послідовну і системну мовну політику.

“Виявом готовності українського парламенту до такої системної політики було б ухвалення в найближчий пленарний день не лише законопроєкту про освіту мовами меншин, але й, принаймні у першому читанні, законопроєкту 15412, спрямованого на розвиток і захист української мови, - стверджується у заяві, - Це рішення продемонструвало б державну зрілість парламенту і сприяло б широкому консенсусу навколо комплексної підтримки і захисту як державної мови, так і мов національних меншин”

Серед підписантів цієї заяви - Рух “Простір свободи”, ГО “Український світ”, ГО “Незалежні”, Освітня платформа “Є-мова”, Українська народна рада Донеччини та Луганщини та ще 25 громадських ініціатив та об’єднань. До заклику доєдналася Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська.

У чому ризики?

Тарас Шамайда, співкоординатор громадського руху “Простір свободи”, пояснює власне бачення в коментарі до посту В’ятровича.

“Цей законопроєкт про мови меншин в освіті за змістом, звичайно, нічого корисного не несе, але і великих небезпек не містить. Його ухвалюють як “перепустку” для відкриття двох кластерів на переговорів про вступ у ЄС. Статус школи нацменшини не означає змін у мові викладання. В класах, у яких діти навчалися українською, вони й далі навчатимуться українською. Усі документи про освіту виготовлятимуться українською (але в тих класах, де діти навчалися мовою меншин, можуть дублюватися мовою цієї меншини). Українські діти аж ніяк не будуть “змушені навчатися мовою меншини”, право навчатися мовою меншини в державних і комунальних закладах реалізується відповідно до законодавства лише особами, які належать до національних меншин. Батьки для цього пишуть спеціально заяви, щоб відкривати класи з навчанням мовою їхньої меншини, з цього приводу нічого не змінюється. А без таких заяв навчання за замовчуванням відбувається українською мовою.

Слід відзначити, що загалом законопроєкт про світу мовами меншин стосується лише мов, які є офіційними мовами ЄС, на практиці переважно угорської та румунської. Питання зараз не в тому, чи ухвалювати цей законопроєкт, а в тому, щоб не “забути” ухвалити вкрай важливий для розвитку і захисту української мови законопроєкт 15412, про що і сказано в нашій заяві“.

Медіа НУШ отримала коментар ще одного підписанта — голови Української народної ради Донеччини та Луганщини Станіслава Федорчука.

У відокремленому ухваленні закону про вивчення мовами національних меншин (без гарантування функціонування української мови) пан Станіслав вбачає такі ризики для українського суспільства, як можливість ігнорування необхідності вивчення української мови. Створення “мовних гетто”, у яких людина може прожити в Україні багато років, але через незнання української мови не матиме можливості бути ефективним державним службовцем, працювати у сфері освіти, взаємодіяти з іншими представниками бізнесу та українського суспільства тощо.

“Захист лише мов національних меншин за відсутності належного захисту української мови, за якою, на відміну від меншин, не стоїть жодна іноземна держава, неправильна стратегія, - впевнений пан Станіслав. - Коли ми говоримо про мовну політику в Україні, маємо виходити як з ретроспективи, так і з перспективи. Ретроспективно ми бачимо, що неоднорідний режим функціонування державної мови був поживним джерелом для створення напруги в суспільстві та непорозуміння, Він фактично дозволяв жити в Україні і не мати з українською мовою жодного зв’язку. Ми бачили дезінтеграцію українського суспільства, коли не було однієї мови комунікаційного поля. Бо такої задачі у держави не стояло. І зараз, коли йдеться про голосування про законопроєкт зокрема під тиском Угорщини, нам треба подбати про те, щоб функціонування української мови в різних сферах було точно гарантовано, аби ми не опинилися на черговій дорозі до пекла”.

Пан Станіслав наголошує, що попри те, що сучасні дослідження, поза сумнівами, відмічають розширення української мови та сфер її застосування, як на особистому рівні, так і на державному, інституційному, однак, вивчити українську мову іноземцю, наприклад, який перебуває в Україні, не так просто. Бо досі немає великої кількості безплатних та доступних програм навчання української для всіх людей, які хочуть опанувати українську.

“Ми маємо розуміти, що нинішня суб’єктність України і українського народу, передбачає і вищу суб’єктність української мови. Не тільки як мови державної, але й як мови міждержавної. І це питання не може вирішуватися за остаточним принципом, - пояснює він причини доєднання до заяви його організації. — Ми будуємо державу, де українська мова - одна з мов, чи все ж це - державна мова? Де українська мова - це мова, яку знають всі, чи це мова, яку можна не вивчати при бажанні? Ми чудово пам’ятаємо 70-80-ті роки, коли на Донеччині для значної частки приїжджих та навіть місцевих був прямий дозвіл не вивчати мову. Безліч людей не знали української, навіть маючи українське коріння та живучи на українській землі. Чи це вплинуло на культурну ідентичність цих людей? Чи вплинуло на політичну ідентичність? Поза сумнівами. Тому, на мою думку, будь-яке розширення сфери застосування української - це про інтеграцію українського суспільства та єдність. А в умовах тотальної війни єдність - це, напевно, найвища категорія, до якої ми мали би прагнути”.

На засіданні комітету з питань освіти, науки та інновацій Верховної ради, яке відбулося 6 жовтня за участі Віцепрем’єр-міністра України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Всеволода Ченцова і міністра освіти і науки України Андрія Бутенка, також говорили про ризики.

Секретар комітету Наталія Піпа підкреслила важливість прагнення до політичного компромісу при збереженні пріоритету державної мови. І наголосила на необхідності вивчення державної мови дітьми національних меншин, зазначаючи, що раніше угорська мова домінувала в навчанні.

“Я за те, щоб нацменшини всі, крім агресора і ворога, мали можливість розвиватися та реалізовуватися в Україні. Але вони точно мають знати державну мову. Так роблять всі країни Європейського Союзу, - сказала вона. - Тому ми хотіли би винести два законопроєкти до зали засідань, один з яких має бути розглянутий у другому читанні, а інший — у першому, бо цей формат дозволяє подальше доопрацювання та пошук компромісів”.

Ще один член комітету, Роман Грищук, зауважив, що питання, яке зараз обговорюється, стосується не тільки угорців або інших європейських нацменшин, які присутні на території України.

“Ми розуміємо, що цим законом закладаємо наступні питання щодо однієї з найбільших нацменшин - російської - в питанні освіти. До цього питання рано чи пізно повернуться, - попередив він. І зауважив, що якби не було цієї умови від Угорщини, то в такій редакції цей закон навряд чи мав би шанс. - Це теж треба усвідомлювати. Але у нас немає варіантів не підтримати зазначений законопроект, бо він підв’язаний під відкриття кластерів і, я так розумію, якщо ми його не підтримаємо, то зробимо дуже поганий “подарунок” уряду і переговірникам, і взагалі - питанню нашої європейської інтеграції”.

Чи зіграють закони “дуетом”?

Депутатка Юлія Гришина, виступаючи на комітеті, підкреслила, що переговорний процес між Угорщиною та Україною нарешті став конструктивним, що дозволило суттєво змінити зміст початкових вимог. Вона вважає, що прийняття законопроєкту допоможе остаточному вирішенню конфліктів на тлі питання нацменшин.

“Нам потрібно рухатися вперед і залишити позаду конфлікти з Угорщиною та з іншими країнами, які були через питання нацменшин. І рухатися далі в Європейський Союз”, - наголосила вона.

Пані Юлія впевнена, що Уряд та парламент досягли компромісу, врахувавши національні інтереси України. А підхід білінгвальної освіти демонструє позитивні результати зокрема й у функціонуванні українських шкіл в Угорщині.

“Я хочу нагадати, що в Угорщині зараз є чотири українські двомовні школи і п’ять філій, які працюють за кошти уряду. І там діти теж навчаються українською мовою, при цьому вивчаючи предмети й угорською мовою. Це показує добрий результат”, - пояснила вона.

Депутати обговорювали ініціативу щодо двох законопроєктів, які пропонують внести на розгляд у Верховну Раду пакетом. Звучали думки, що у разі поспішного винесення законопроєкту про захист державної мови на перше читання без попереднього опрацювання та експертизи з Європейською комісією, в якої до нього наразі є претензії, виникають ризики зриву прийняття як самого закону про захист державної мови, так і освітнього закону, який має усунути вето Угорщини. А скасування домовленостей, на думку депутатів, буде святкувати в першу чергу Російська Федерація, які прискіпливо стежить за кожним кроком цього процесу.

Після дебатів комітет одноголосно (18 голосів) вирішив включити законопроєкт № 16119 до порядку денного 16-ї сесії Верховної Ради, визначити його невідкладним, зі скороченням строків розгляду альтернативних документів та ухвалення рішення за основу і в цілому з технічно-юридичними правками.

Ініціаторам подання на голосування пакетом законопроєкту про захист державної мови з проєктом №16119 на засіданні комітету з питань освіти науки та інновацій порадили прискорити процес його доопрацювання та погодження з експертами Європейської комісії.

А от на Комітеті з питань гуманітарної та інформаційної політики, який проходив у цей же день, підтримали пропозицію Микити Потураєва щодо необхідності забезпечення комплексного розгляду законодавчих ініціатив у мовній сфері. Зокрема, наголошено на важливості першочергового розгляду та прийняття в першому читанні за основу законопроєкту №15412 “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення функціонування української мови як державної” з його подальшим доопрацюванням, а також наступним розглядом й ухваленням відповідного рішення щодо законопроєкту №16119 “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення освітніх прав корінних народів України та осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України”.

Нагадаємо, що медіа НУШ раніше писало про Підручники для корінних народів: хто розбудить “сплячі мови”

Фото - з сайту Верховної ради та особистих сторінок героїв, титульне зображення згенероване ШІ