Сила “Кіл по воді” та мислення достатку в часи кризи — лайфгаки від експерта з благополуччя

Як зберегти внутрішній ресурс, коли навколо війна, хронічний стрес і тотальний дефіцит безпеки? Масштаб дефіциту та його тиск на українські родини чітко ілюструють дані дослідження “Життя дітей під час війни Україна - лютий 2024”. Згідно зі звітом, 36% дітей отримали травматичний досвід війни, а 9% батьків констатують у дітей явні ознаки хронічного стресу: підвищену тривожність, порушення сну, чутливість до звуків.

У межах онлайн-події “Толока стійкості” від громадської організації EdCamp Ukraine відбулася зустріч із Тімом Каннінгемом — американським доктором наук у сфері суспільної охорони здоров’я, актором, віцепрезидентом лабораторій Co-Design Lab, що розробляють людиноцентричні програми стійкості та благополуччя для громад у кризових станах, та колишнім виконавчим директором організації “Клоуни без кордонів” (Clowns Without Borders).

Говорячи про благополуччя, Тім залишив українцям і українкам важливе побажання: “Вибирати красу і піклування про себе в часи, коли може прилетіти ракета — це найвищий прояв людської гідності та стратегія наповнення освіти майбутнього”.

Тім працював медбратом-педіатром у Сьєрра-Леоне під час смертоносної епідемії Еболи, допомагав дітям у гарячих точках Лівану. Маючи за плечима роки роботи професійним актором-клоуном, Тім використовує гумор як терапевтичний інструмент, повертаючи радість і відчуття життя дітям та дорослим у зонах найтяжчих гуманітарних катастроф і воєнних конфліктів.

Ділимося ключовими лайфгаками та практиками благополуччя від Тіма Каннінгема, заснованими на досягненнях нейробіології, які допоможуть триматися в часи найтемніших криз.

1. Перемикання з дефіциту на “баланс достатку”

Лайфгак: Свідоме фіксування щоденних сенсів та позитивних подій посеред хаосу

Суть: Людський мозок еволюційно має “негативне упередження” — він автоматично сканує простір на наявність загроз, і це є інструментом для виживання. У часи війни, коли бракує безпеки, часу, світла чи грошей, мозок схильний концентруватися виключно на дефіциті. Тім Каннінгем наголошує: якщо віддати негативу 100% уваги, виникне тунельний зір, себто ілюзія, що болю та нестачі нічого не протистоїть. Навіть під час епідемії Еболи за відсутності ліків та води вижити допомогли прості, але непохитні речі — слова підтримки, залученість, чіткі короткі інструкції близьких людей.

Користь: Допомагає знизити рівень стресу. Повертає розуміння, що навіть у кризі існують точки опори, які дають сенс діяти далі.

2. Ефект “Кіл по воді”

Лайфгак: Сприйняття власної праці, зокрема, вчителювання чи волонтерства, як імпульсу, що повертається

Суть: Коли людина віддає ресурси іншим, вона запускає “кола по воді”, як від кинутого в озеро каменя. Проте існує закон фізики, який полягає в тому, що досягнувши берега (інших людей), ці хвилі відбиваються і повертаються до центру (до вас). Це відбувається у вигляді співпереживання, вдячності чи видимого результату вашої роботи. Мислення достатку полягає в тому, щоб помічати ці маленькі зворотні “камінці” — дитячі посмішки, слова подяки, взаємодопомогу.

Користь: Захищає від професійного та емоційного вигорання. Повернення хвиль енергії наповнює силами й доводить, що наші зусилля не марні.

3. Гумор та творчість як нейробіохімічний щит

Лайфгак: Інтеграція сміху, гри та історій у повсякденне життя чи освітній процес.

Суть: Досвід виступів “Клоунів без кордонів” у школах Південного Лівану під час обстрілів довів, що гумор буквально повертає дітей до життя. З погляду фізіології, коли ми сміємося — ми починаємо ритмічно дихати, знімаючи м’язові та психічні затиски. Сміх — це кисень для серця. Водночас мистецтво та розповіді активують дзеркальні нейрони: слухаючи історії інших, ми усвідомлюємо, що не самотні у своєму горі.

Користь: Знижує рівень кортизолу, відновлює дихальний ритм, запускає нейробіологію співпереживання та руйнує відчуття ізольованості.

4. Радикальна турбота про себе, так званий принцип “Батарейки”

Лайфгак: Впровадження обов’язкових мікропауз та задоволення базових потреб до того, як настане повне виснаження.

Суть: Турбота про себе під час війни не є проявом егоїзму чи розкоші, це стратегія виживання та збереження людської гідності. Тім порівнює організм із мобільним телефоном: “Ніхто не чекає, поки гаджет розрядиться до 0% і вимкнеться, його ставлять на зарядку заздалегідь”. Канадський лікар і письменник Габор Мате, зазначав, що навіть у кожному подиху між вдихом і видихом є мікропауза — момент, коли мозок повертає контроль.

Користь: Дає змогу накопичувати ресурс, щоб мати що віддавати іншим. Повернення контролю над власним диханням чи тілом створює простір для креативності, де з’являється свобода вибору – діяти з любові та співпереживання, а не з паніки чи люті.

Для щоденної стійкості Тім Каннінгем рекомендує практикувати чотири базові кроки:

1. Відпочинок: Навіть мінімальні, але регулярні перерви для перезавантаження системи.
2. Живильне харчування: Свідоме ставлення до того, чим ми наповнюємо тіло.
3. Увага: Бодай дві хвилини на день заземлюватися, фізично відчувати контакт стоп із підлогою чи землею та концентруватися на власному диханні.
4. Знання власної історії: Чітке розуміння своєї ідентичності, цінностей та коріння, що не дозволить внутрішньому світу зруйнуватися, коли руйнується світ зовнішній.

Толока стійкості відбулася за підтримки федерального уряду Німеччини у межах програми “Громадянська служба миру” Civil Peace Service Ukraine - GIZ ZFD.

Фото – EdCamp