Війна і освіта: як виживає українська освіта під постійними обстрілами на Херсонщині та у Запорізькій області

Через втрату значної кількості територій та погіршення безпекової ситуації у самих обласних центрах, стан освітньої системи Херсонської та Запорізької області наближається до критичного. Це заключна стаття медіа НУШ в серії публікацій-досліджень про освіту у прифронтових областях. Ми дослідили, як змінюється освітня мережа, які формати навчання працюють, що відбувається з учнями та вчителями і які ризики формуються в довгостроковій перспективі. І виділили чотири загальних моделі.

У першому тексті серії можна ознайомитися з принципами та ключовими висновками дослідження, а також прочитати про Модель 1. Освіта без території: дистанційна екстериторіальна система на прикладі Донеччини та Луганщини.

Також ми проаналізували на прикладі Дніпропетровської та Харківської областей Модель 2. Змішане адаптивне навчання в умовах постійної небезпеки

І дослідили Модель 3. Відновлення навчання після деокупації у Сумщині та Чернігівщині.

В цій публікації розглядаємо Херсонську і Запорізьку області.

Модель 4. Освіта в режимі виживання: система, яка зберігає українську школу, але поступово втрачає дітей, учителів і зв’язок із територією

Обидві області мають спільні реалії: швидка та довготривала окупація понад 70% територій, масова евакуація населення, релокація шкіл, діти, які навчаються з окупації, концентрація освітньої інфраструктури на вільних територіях областей, де відчутно посилюються бойові дії.

Особливістю цієї моделі є збереження освітнього процесу, але спостерігається катастрофічна втрата людського ресурсу - учнів, учителів. І головне - ослаблення зв’язку з дітьми, які залишилися в окупації. Тож, чи може освітня система вижити, якщо зберігаються інституції, але поступово зникає контингент?

У цьому тексті ми говоримо про таке:

• як виглядає освіта в регіонах, де більшість громад - окуповані;
• чому освітяни фіксують “зникнення” школярів, які навчалися з ТОТ;
• хто має нести відповідальність за якість укриттів;
• які ризики несе в собі модель освіти, в якій релоковані заклади концентруються в обласних центрах, які потерпають від обстрілів;
• чи зможе втриматися освітня мережа, якщо з неї підуть люди?

Втрата території = втрата освітньої мережі?

Ресурс Deep State вказує, що окупація території Запорізькій області у 2022 році сягала 72.8% області, а за чотири роки збільшилася до 74.8%. Майже на усій вільній території області йдуть або можливі бойові дії. Херсонська область має свою специфіку: частина регіону була окупована у 2022 році (32 територіальні громади), 17 з них звільнені зокрема й обласний центр, але деокуповані населені пункти продовжують знаходитися у зоні активних бойових дій.

На фото: Високопільський ліцей на Херсонщині після обстрілу

Ситуація з освітньою мережею в областях неоднорідна: є заклади, які перестали функціонувати через окупацію території, є ті, що й у таких умовах продовжують навчання онлайн. Доволі багато шкіл релокувалися до обласного центру (особливо у Запоріжжя) з небезпечних або окупованих районів, а деякі просто закриті, бо усіх дітей довелося вивезти з громади. Частина дітей продовжує вчитися, навіть фізично перебуваючи в окупації, але кількість таких школярів стрімко знижується. Багато учнів з окупованих громад перейшли до шкіл за новим місцем перебування за межами області.

За інформацією Головного управління статистики Запорізької області, у 2021-22 навчальному році, до повномасштабного вторгнення в області працювало 496 закладів загальної середньої освіти. Кількість зменшувалося наступні три роки щорік через окупацію частини області: до 446 (2022-23 н.р.), до 421 (2023-24 н.р.) до 318 (2024-25 н.р.) Станом на 2026 рік їх залишилося 294.

На лютий 2022 року на Херсонщині працювало 378 закладів загальної середньої освіти, де навчалося 110 тисяч учнів. Після звільнення частини території Херсонської області в листопаді 2022 року приміщення 150 закладів загальної середньої освіти фактично знаходяться на вільній території, 228 закладів – на тимчасово окупованій території.

У 2025/2026-му навчальному році працювали 170 закладів загальної середньої освіти, де навчалися 50 тисяч учнів, з них приміщення 56 шкіл знаходяться на тимчасово окупованій території, 114 шкіл – на деокупованій. Усього 208 шкіл області призупинили освітню діяльність. Цю інформацію медіа НУШ повідомили в обласній адміністрації Херсонщини.

Вплив війни на освітню інфраструктуру Херсонщини масштабний: станом на 19 лютого 2026 року із 150 шкіл, розташованих на деокупованій території, зазнали ушкоджень різного ступеня 101 заклад, зруйновано 39 закладів. У звіті, який підготував Освітній дім прав людини в Чернігові за проєктом “Під прицілом - заклади освіти Херсонщини та Сумщини”, на Херсонщині правозахисники зафіксували масові використання російськими військовими для воєнних цілей приміщень освітніх закладів під час тимчасової окупації, їхнє руйнування та пошкодження, а також примус педагогів до виконання обов’язків на умовах окупанта, залякування батьків та дітей.

Наприклад, у Любимівському закладі повної загальної середньої освіти Нововоронцовської селищної ради Херсонської області (громада деокупована) наприкінці квітня 2022 року російські військові розмістилися на території школи. Будівлю барикадували мішками та заповнили ящиками з-під боєприпасів.

На фото: Любимівська школа Нововоронцовської селищної ради Херсонської області

“Військові ЗС РФ облаштували тир у класі біології, кабінети педагогів використовували для господарських потреб, а в декількох класах утримували цивільних осіб. Укриття військові використовували для власного захисту, - зазначають дослідники. - Після відходу військових було виявлено, що зі школи винесли телевізори, станки, проєктори, ламінатор, інтерактивні дошки, принтер. У закладі виявили побутову техніку мешканців села. Кабінет біології був пошкоджений під час стрілянини”.

Повернення дітей до офлайну: чи працює модель підземних шкіл?

З початком нового етапу війни, навчання в Запорізькій області відбувалося здебільше у дистанційному форматі. На запит медіа НУШ Департамент освіти Запорізької області повідомив, що у 2023 році у змішаному форматі функціонувало всього 4 заклади. На 2026 рік можуть проводити заняття в очній формі зі змішаним режимом навчання 166 закладів області.

На Запоріжжі впроваджується державна політика “Безпечна школа офлайн”, в рамках якої будують підземні школи для забезпечення очного навчання під час повітряних тривог. Станом на січень 2026 року діяли 18 таких освітніх просторів. У травні 2026 року міська влада Запоріжжя повідомила, що 96 із 98 шкіл Запоріжжя змогли організувати навчання у змішаному офлайн-форматі.

Проте юристка та депутатка Запорізької міської ради Катерина Звєрєва каже, що більшість цих “підземних” шкіл станом на минулий навчальний рік офіційно не введені в експлуатацію, бо вони не відповідають технічним умовам: не мають достатнього альтернативного живлення, часто відкриваються поспіхом, подекуди без врахування геології, що призводить навіть до зсувів грунту.

“А поки їх не введено в експлуатацію, хоча у всіх цих підземних школах організовано освітній процес, виходить, що розмита відповідальність. Якщо раптом там щось станеться, відповідальних за життя і здоров’я дітей ми не знайдемо”, - вважає депутатка.

На фото: “Підземні класи” у Запоріжжі

Починаючи з лютого 2022 року, заклади освіти Херсонської області не впроваджували освітньої діяльності в офлайн форматі. Станом на 10 лютого 2026 року на вільній частині Херсонщині організовано навчальний процес у дистанцій формі у 165 школах, змішана форма навчання запроваджена тільки у 5 навчальних закладах, де є сховища.

Водночас в Херсонській області побудували 3 нові захисні споруди цивільного захисту, де передбачені приміщення для облаштування класів і навчальних кабінетів.

“Саме такі захисні споруди мають робочу назву “підземні школи”. Наразі завершується процедура державної реєстрації цих захисних споруд. Після отримання дозволу на їх використання для провадження освітньої діяльності 3 заклади загальної середньої освіти перейдуть на змішану форму навчання”, - пояснюють в обласному департаменті освіти.

Влада обіцяла ввести в експлуатацію ще 10 укриттів, які знаходяться на фінальній стадії будівництва, але навіть з ними кількість “підземних шкіл” на Херсонщині недостатня.

З необхідністю виводити хоча б певну кількість дітей в змішані форми навчання згодна й керівниця освітньої фундації GoGlobal Тетяна Коврига. Вона впевнена, що станом на сьогодні дистанційний формат освіти, на жаль, не приносить належної якості освіти:

“Ключовою причиною є не організаційний рівень, а відсутність соціалізації, відсутність живого контакту з вчителем плюс вікова специфіка - це прямий вплив на мотивацію до навчання, - каже вона. - А друге - це психоемоційний стан дітей. Майже у кожної другої-третьої дитини є складні сімейні обставини, втрати в родинах, багато змушені їхати з дому, ми бачимо кілька етапів примусової евакуації, що суттєво впливає на доступ до системного освітнього процесу, відповідно на знання. І третє - дистанційно майже не спрацьовує, наприклад, кар’єрне консультування”.

Вже зараз для таких регіонів, як Херсонщина, GoGlobal пропонує виїзні освітні інтенсиви, де з старшокласниками працюють вчителі-предметники та психологи.

“Ми бачимо, що після наших програм, навіть якщо ми забираємо дітей на короткотермінові інтенсиви з територій, де повністю відсутнє офлайн навчання, у дітей спостерігається 60% покращення рівня академічних знань через те, що у них відновлюється мотивація”, - пояснює пані Тетяна.

З нею згодна й керівниця фонду savED, Ганна Новосад, яка впевнена: якщо такі практики від фондів та громадських ініціатив масштабувати на рівні державного реагування, можна було б побудувати систему, яка охоплюватиме школярів різних регіонів. Бо навіть якісне дистанційне навчання не компенсує дефіцит соціалізації. Вона пояснює, що термін “прифронтовість”, з точки зору впливу на освіту, став після цієї зими дуже широким поняттям.

Навіть якісне дистанційне навчання не компенсує дефіцит соціалізації.

“Ключове, що потрібно підкреслювати і відображати в інструментах допомоги громадам в цих регіонах, це те, що у всіх дуже різний контекст, - пояснює Новосад. - Він визначається безпековою ситуацією, щільністю i частотою повітряних ударів, атаками FPV-дронів, можливістю російської авіації скидати КАБи на ці громади. І він не варіюється від області до області, а, скоріше, від громади до громади в певній області”.

Найбільша втрата —люди

Цифри скорочення учнівства в обох областях вражають. З 110 тисяч учнів, які навчалися на Херсонщині залишилося менше 50 тисяч. З 79 607 учнів у Запорізькій області майже 36 тисяч пов’язані з окупованими територіями - або залишаються там, або продовжують навчання у дистанційному форматі в закладах, які фізично були розташовані там, де зараз ворог. Понад 24 тисячі дітей Херсонщини, і майже 11 тисяч дітей Запорізької області, навчаються із-за кордону. Статистичні дані вказують, що поступово зменшується й кількість учасників національного мультипредметного тесту: в Запорізькій області з 8 616 осіб у 2023 році зменшилася до 6 600 - у 2026.

Кілька років в областях відбувалася централізована евакуація дітей в інші регіони України. Так, із 50 населених пунктів, де ведуться активні бойові дії, визначених рішенням № 9 Ради оборони Херсонської області від 17 липня 2025 року, евакуйовано 577 дітей із батьками. Сім’ї переїхали до Хмельницької, Львівської, Івано-Франківської областей. Всього за період дії воєнного стану евакуйовано 6974 дитини, із них із Херсонського району – 6018 дітей, Бериславського – 805 дітей, Каховського – 151 дитина.

Водночас у Запорізькій області відбулася найбільш масова релокація закладів з окупованих територій. Майже усі заклади переїхали в обласний центр. Але цього літа безпекова ситуація значно погіршилася, місто постійно обстрілюють з різного виду озброєння. Тому зосередження фактично усієї освітньої інфраструктури в обласному центрі створює дуже високий ризик її існуванню.

Попри те, що велика частина евакуйованих чи виїхавших за кордон учнів поки продовжують вчитися дистанційно в закладах своїх громад, існує тенденція до поступового переходу дітей-переселенців до шкіл на новому місці проживання, де можливий змішаний або очний формат навчання. А також реалії повноцінного входження дітей до освітнього процесу країн, що прийняли тих, хто рятувався від війни. Для освітньої системи обох областей це - фактично, демографічна катастрофа.

Але не менш критичним є кадровий вимір. У громадах зростає кількість працівників із призупиненими трудовими відносинами або тих, з ким трудові відносини припинено. Частина педагогів зголошується працювати на окупованих територіях, що ставить під питання й можливості відновлення їхньої трудової діяльністі в українській освіті після деокупації. У перспективі це може ускладнити відновлення очного навчання навіть після покращення безпекової ситуації.

Так, у різних громадах Запорізької області 3 255 педагогічних працівників працюють дистанційно, багато з них живуть вже поза межами області і навіть країни. На Херсонщині працює в закладах загальної середньої освіти 3982 педагогічних працівники. Багато педагогічних працівників відправлено у простій, а з тими, з ким втрачено зв’язок, припинено трудові відносини. Тільки з початку 2026 року звільнені 14 педагогічних працівників, припинені трудові відносини з 135 педагогами, переведені в дистанційний формат роботи 8 педагогічних працівників.

Діти в окупації - трагедія нації

Велика кількість дітей Запорізької та Херсонської областей продовжує навчатися в своїх закладах, фізично перебуваючи в окупації. Це найбільш ризиковий сегмент освітньої системи цієї моделі. Через тиск окупаційної влади і відсутність якісного зв’язку діти та батьки все частіше змушені відмовлятися від української освіти у будь-якому форматі, який зараз може запропонувати держава.

За інформацією дослідників, яку озвучили на дискусії “Шкільний курс історії як інструмент ідеологічного контролю в Росії. Виклики та наслідки для України”, зараз на тимчасово окупованих територіях фіксується тотальне залякування батьків, які не бажають віддавати дітей в зросійщені школи, переслідуються учні, які продовжують навчання дистанційно в українських школах.

У рамках цієї дискусії Аліна Понипаляк, кандидатка історичних наук, завідувачка кафедри теорії та історії держави і права Національної академії СБУ, пояснила, що сучасна освіта на окупованих територіях для РФ не про знання, а про пропаганду.

“Сьогодні для Росії підручники історії - це також засіб для пропаганди. Аналізуючи підручники від 6 до 11-го класу, які розповсюджували на окупованій території Херсонщини (я їх маю в паперовому варіанті), я дійшла висновку, що найважливіше для Росії - це побудувати концепцію і наратив спільного бачення минулого, яке полягає у безповоротності [окупації] і непереможності російської армії. А, по-друге, це те, що всі території, які входили до Російської імперії, до Совєтського Союзу, який беззаперечно є продовженням Російської імперії, є ісконно руськими”, – вважає Понипаляк.

Проаналізувавши їхні підручники, історикиня дійшла висновку, що для окупантів важливо розмити ідентичність українців. І створити для української молоді, що перебуває в окупації, ілюзію про величність росіян, які об’єднують різні народи. І це серйозний виклик, який має усвідомлювати Україна.

Сучасна освіта на окупованих територіях для РФ не про знання, а про пропаганду

Громадськість та держава, наразі, не тільки обговорює, а вже шукає можливості розв’язання цієї складної проблеми.

“Як на мене, абсолютно робоча історія, спробувати зробити школи, які підпорядковуватимуться, власне, Міністерству. Або, і це буде оптимально, щоб засновниками таких шкіл стали університети, - каже пані Ганна Новосад, засновниця та керівниця Міжнародного благодійного фонду savED. - Вони не мали би прив’язки до території обслуговування і були б відкриті для дітей з різних регіонів. Саме у ці школи ми могли б “витягувати” нашу молодь з окупації, надавати їм максимум умов для того, щоб діти могли навчатися повноцінно і зберігати зв’язок з рідним регіоном. Але питання дуже часто не просто в школі, а й у житлі. Якби ми могли поєднати рішення, можливо, певна кількість родин ризикнула б вивезти дітей з окупації”.

Різні підходи, різні ризики: досвід Запоріжжя

Ми зібрали актуальну на початок 2026 року інформацію щодо освітньої мережі різних громад Запорізької області. Проаналізувавши її, ми бачимо, що громади по-різному реагували на окупацію, безпекові та демографічні виклики.

Громади, які вивезли свої заклади освіти

Релокація стала одним зі способів зберегти українську освіту для дітей з окупованих громад. Заклади переїжджали до Запоріжжя та продовжували працювати дистанційно або у змішаному форматі:

• Бердянська міська громада. Гімназія “Гармонія”, працює у змішаному форматі.
• Дніпрорудненська міська громада. у Працюють три релоковані заклади: гімназія “Софія”, спеціалізовані школи “Світоч” і “Талант”.
• Енергодарська міська громада. Переведені Енергодарська початкова школа №6 та багатопрофільний ліцей.
• Новобогданівська сільська громада. Заклад “Успіх” відновив роботу, згодом його перейменували на гімназію “Успіх”.
• Новенська селищна громада. Релоковано Фруктівський ліцей.
• Нововасилівська селищна громада. Продовжує роботу релокований ліцей “Гармонія”.
• Федорівська сільська громада. Переміщено три заклади освіти; один із них згодом призупинив роботу.

Таким чином в області зберегли частину мережу закладів, педагогічні колективи, керівництво та зв’язок із частиною учнів. Але масштаби роботи навіть релокованих закладів скорочуються: діти евакуюються з області, переходять до шкіл в нових громадах, школи втрачають зв’язок з учнями, які залишилися в окупації.

Громади, які продовжують навчати дітей, що перебувають в окупації

Попри відсутність фізичного доступу до дітей, більшість громад продовжують забезпечувати навчання за українськими програмами дистанційно. Проте, можливо, з міркування безпеки, чітку кількість таких дітей більшість відділів освіти не повідомляють. Але ми маємо такі цифри:

• Берестівська громада - 94 учні навчаються з окупованої території. Осипенківська громада - 211 учнів.
• Приморська міська громада - 251 учень.
• Веселівська громада - 81% із 1148 учнів перебувають на тимчасово окупованих територіях, це орієнтовно 930 дітей.
• Кирилівська громада - 286 учнів.
• Новенська громада - із 200 учнів Фруктівського ліцею 173 перебувають в окупації.
• Нововасилівська громада - 273 із 305 учнів ліцею “Гармонія” навчаються з окупованої території.
• Воскресенська громада - 178 дітей.
• Плодородненська громада - близько 65% учнів, тобто орієнтовно 190 дітей, перебувають в окупації.

Як бачимо, найкраще зв’язок “школа - діти в окупації” зберігається там, де працюють релоковані заклади та стабільні педагогічні команди.

Громади, які втратили зв’язок із дітьми в окупації

Втрата зв’язку - одна з найгостріших проблем освітньої мережі Запорізької області. На відміну від зменшення кількості учнів через перехід до школи на новому місці проживання, “втрачені” в окупації діти приречені на вплив окупаційної системи освіти. І про справжній масштаб цих втрат наразі невідомо, бо багато громад не відокремлюють категорії дітей, які перестали вчитися в рідних навчальних закладах. Але є певні тенденції.

До прикладу, у Берестівській громаді із 164 дітьми, які залишилися в окупації, освітяни не підтримують зв’язок. У Приморській міській громаді - з 714 дітьми, у Новобогданівській громаді - з 351 учнем. У Таврійській громаді два учня не виходять на зв’язок.

Майже усі громади, в яких навчаються діти, які опинилися в окупації, констатують процес поступового зменшення учнівства звідти. Через залякування, нестабільний зв’язок, небажання батьків додавати дітям подвійного навантаження.

Громади, звідки вивезли всіх дітей

Є низка населених пунктів, де взагалі тепер не живуть діти. Повну евакуацію дітей організувала Воздвижівська сільська громада у 2025 році. Дві школи та дві гімназії продовжують працювати дистанційно. Гуляйпільська міська громада до вересня 2025 року з евакуювала всіх дітей. Навчання 909 учнів (на лютий 2026 року) відбувалося дистанційно. В Оріхівській міській громаді з жовтня 2022 року діти фактично відсутні через окупацію частини території та активні бойові дії.

Інші громади також проводили централізовану евакуацію, також діти виїздили з родинами самостійно. Кушугумська громада у 2025 році евакуювала 349 дітей, ще 306 виїхали протягом перших двох місяців 2026 року. Комишуваська громада евакуювала 8 дітей.

Тож, на території певних громад освітня мережа громади продовжує існувати як дистанційна організаційна структура. Школи зберігають українську освітню ідентичність і педагогічні колективи, але фактично втрачають зв’язок із територією, на якій працювали до війни.

На фото: Евакуація дітей з громад Запоріжжя

Громади, які організували змішане або очне навчання

Окремі громади змогли відновити очний або змішаний формат завдяки наявності (будуванню) безпечних укриттів, релокації та облаштуванню спеціальних освітніх просторів.

Запорізька міська громада повідомляє, що у 2026 році 97 шкіл працюють в очному та змішаному форматах. У них навчаються 49 562 учні. Ще дві школи працюють винятково дистанційно.

Серед цих навчальних закладів є релоковані. Бердянська релокована гімназія “Гармонія” працює у змішаному форматі в спеціально обладнаному укритті Запоріжжя. У такому форматі навчаються 137 учнів. У змішаному форматі працює переміщена Енергодарська початкова школа №6 та багатопрофільний ліцей. Для релокованої спеціалізованої школи “Талант” Дніпрорудненської міської громади облаштовано безпечне приміщення для очного навчання.

У Матвіївській сільській громаді, де безпекова складова краща, ліцей “Всесвіт” у 2025 році перейшов до очного формату. У Павлівській громаді організоване очне та змішане навчання завдяки відкриттю сучасного безпечного простору — підземної школи в Семененківському ліцеї, розрахованої на 400 учнів у дві зміни.

Тож, очне та змішане навчання зосереджене передусім у Запоріжжі та громадах із відносно кращими безпековими умовами. Для релокованих закладів це також спосіб не просто зберегти школу на папері, а створити дітям повноцінне освітнє середовище з живим спілкуванням, підтримкою педагогів і доступом до безпечного простору. Але загострення ситуації навколо обласного центру - це ймовірність втратити усю освітню мережу, яка наразі сконцентрована саме тут.

Освіта в режимі виживання потребує не лише збереження шкіл, а й збереження людей

Освітні системи Запорізької та Херсонської області продемонстрували високу здатність до кризової адаптації: навіть після втрати понад 70% територій в областях вдалося зберегти українську освіту за допомогою впровадження дистанційного навчання, релокації закладів, будівництва підземних укриттів чи виїзних сесій. Однак функціонування дедалі більше відбувається в умовах системного скорочення людського, кадрового та інфраструктурного ресурсу.

Попри суттєве руйнування освітньої інфраструктури, ключовою негативною тенденцією стає масштабне скорочення самого освітнього контингенту. У багатьох громадах школярів за чотири роки великої війни стало вдвічі менше. На це впливає евакуація, внутрішнє переміщення, виїзд за кордон, перехід до інших українських закладів освіти та, особливо критично, втрата зв’язку з дітьми, які залишаються на окупованих територіях. Проаналізована нами тенденція, що спостерігалася останні кілька років, підтверджується масовим призупиненням діяльності закладів міста Херсон. З Розпорядження начальника Херсонської МВА відомо, що 2026-27 навчальний рік у місті не розпочинали 49 закладів дошкільної освіти, 17 шкіл і 5 закладів позашкільної освіти. Причина - критичне зменшення кількості дітей…

Тож, й релокація шкіл у цих регіонах одночасно є і рішенням, і ризиком. У Запоріжжі функціонують переміщені заклади з різних громад. З одного боку, це зберігає стратегічну функцію школи підтримувати зв’язок дитини з громадою та українським освітнім простором, а з іншого, в умовах погіршення безпекової ситуації обласного центру, загрожує усій обласній системі освіти, що ми бачимо вже у Херсоні.

Кадрові втрати, скоріш за все, також матимуть довгострокові наслідки для освітньої системи областей: частина педагогів може не повернутися з евакуації, частина - змінити професію після перебуванні в простої, а частина попрацювавши за російськими програмами, вже не зможе (не матиме права) вчительствувати в українській школі.

Освітня політика областей не має концентруватися лише на будуванні укриттів: щоб зберегти можливість для відновлення, вона має поєднувати:

• безпеку;
• евакуацію;
• підтримку переміщених дітей;
• подолання освітніх втрат;
• збереження зв’язку з дітьми на тимчасово окупованих територіях.

Тож, найбільший виклик — не зруйновані школи, а поступова втрата зв’язку між школою, дитиною та громадою.

Фото – Освітній Дім прав людини Чернігів, Запорізька ОВА, сайт Профспілки працівників освіти і науки України, milukraine.net, сторінки в соцмережах фондів savED та GoGlobal.