Шкільна психологічна служба: що змінюється у 2026/2027 навчальному році

15 липня 2026 року Кабінет Міністрів України ухвалив розпорядження № 705-р, яким схвалив Концепцію розвитку психологічної служби у системі освіти на період до 2030 року. Стара модель психологічної служби працювала переважно як “швидка допомога” у найскладніших випадках. Нова Концепція змінює цей підхід: психологічна підтримка має стати системною, проактивною, доступною та зрозумілою для кожного учасника освітнього процесу.

Прийняття цього документа є критично важливим кроком для української освіти. Пандемія COVID-19 та повномасштабна війна створили колосальне психоемоційне навантаження на дітей, батьків і вчителів. Тривожність, емоційна нестабільність, переживання втрат і труднощі в навчанні стали щоденними викликами.

У цьому матеріалі ми проаналізуємо основні положення Концепції, розберемо акценти методичного листа МОН № 17702-26 від 17.08.2026 на 2026/2027 навчальний рік та з’ясуємо:

• як зміниться розподіл обов’язків між психологом, вчителями та адміністрацією;
• як працюватиме чотирирівнева система психологічної допомоги в школі;
• які нові вимоги встановлено до планування, психодіагностики та безпеки учнів;
• як міжвідомча співпраця допоможе ефективно реагувати на виклики війни;
• як нова модель реалізується на практиці під час адаптації дітей до навчання.

Реалізація Концепції здійснюється у два етапи

Перший етап (2026—2028 роки) передбачає:

1. розроблення та затвердження нормативно-правових актів, необхідних для розвитку психологічної служби, зокрема оновлення положення про психологічну службу, професійних стандартів працівників психологічної служби, порядків організації професійної підтримки (супервізії), переліку послуг із психологічного забезпечення освітнього процесу, а також переліку рекомендованих методик, що мають наукове підґрунтя та доведену ефективність;
2. розроблення та пілотування на рівні територіальних громад концептуальних моделей організації та фінансового забезпечення діяльності психологічної служби, включаючи апробацію механізмів організації надання психологічних послуг для закладів освіти, у яких відсутні працівники психологічної служби, а також пілотування алгоритмів перенаправлення здобувачів освіти, які потребують надання спеціалізованої психосоціальної та психологічної допомоги;
3. розроблення, тестування і запуск інформаційно-комунікаційної системи для працівників психологічної служби.

Другий етап (2029—2030 роки) передбачає:

1. проведення аналізу результатів пілотних проектів, внесення необхідних змін до законодавства;
2. поетапне поширення та впровадження нових організаційно-управлінських моделей функціонування психологічної служби та механізмів фінансування на всі заклади освіти, зокрема розроблення та поширення комплексних методичних рекомендацій для засновників і керівників закладів та установ освіти.

Як зміниться робота шкіл на практиці

Нова Концепція змінює сам підхід: замість того, щоб реагувати лише на критичні ситуації, школа працюватиме на випередження.

Ось головні зміни, які відчують вчителі, батьки та психологи:

• Вчасна підтримка замість подолання наслідків. Головне завдання — розпізнати, що дитині важко, на самому початку, поки тривожність чи стрес не переросли в глибокі психологічні труднощі.
• Покрокова система підтримки — залежно від потреби:
  • Для всіх учнів: у школі створюють безпечну та дружню атмосферу, де дбають про емоційний стан кожного.
  • Для тих, хто цього потребує: якщо дитина переживає складний період, втрату чи стрес, психолог надає цілеспрямовану допомогу.
  • Для складних випадків: якщо шкільних ресурсів недостатньо, до роботи залучають медичних фахівців чи соціальні служби.
• Психологічна підтримка — не лише в кабінеті психолога. Учителі також опанують базові навички психосоціальної підтримки, щоб допомагати дітям почуватися комфортно безпосередньо на уроці.
• Школа не залишається сам на сам із проблемами. З’явиться чіткий і зрозумілий алгоритм: як залучати фахівців із лікарень, Інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ) чи соціальних служб громади.
• Належні умови та професійна підтримка для психологів. Щоб ефективно допомагати іншим, фахівець повинен мати ресурси для роботи. Для цього переглянуть застарілі норми навантаження, обладнають окремі кабінети для конфіденційних розмов, оновлять діагностичні методики та запровадять супервізію — регулярні консультації та підтримку для самих психологів.

Мета Концепції: навіщо потрібні зміни?

Головна мета оновлення психологічної служби — створити доступну, ефективну та науково обґрунтовану систему допомоги у школах. Замість виконання формальних показників вона має реально дбати про ментальне здоров’я учнів і вчителів, розвивати їхню психологічну стійкість та навчати навичок емоційної саморегуляції.

Для цього МОН оновить нормативну базу, підвищить кваліфікацію фахівців, запровадить нові стандарти роботи та налагодить тісну співпрацю з медичними й соціальними закладами територіальних громад.

Реалізація Концепції розрахована на період із 2026 до 2030 року.

8 ключових принципів, на яких будується нова система

Оновлена психологічна служба працюватиме за принципами, які відповідають сучасним міжнародним стандартам:

1. Людиноцентризм. Усі заходи та програми підбирають із урахуванням віку, особистісних особливостей та індивідуальних потреб дитини чи дорослого.
2. Наукова доказовість. У школах використовуватимуть лише ті методики діагностики та підтримки, які мають підтверджену практичну ефективність.
3. Системність і комплексність. Робота об’єднує профілактику, ранню діагностику та безпосередню допомогу на рівні школи й всієї громади.
4. Безперервність і послідовність. Учень отримує супровід на кожному етапі — від першого звернення в школі до супроводу після консультацій у зовнішніх фахівців.
5. Проактивність і превентивність. Основний акцент роблять на розвитку емоційної стійкості та створенні безпечного середовища, а не лише на реагуванні на кризові події.
6. Доступність і безбар’єрність. Якісну психологічну допомогу отримують усі учасники освітнього процесу, незалежно від місця проживання, форми навчання чи наявності особливих освітніх потреб.
7. Міжвідомча співпраця. Школа, заклади охорони здоров’я, соціальні служби та органи місцевого самоврядування діють як єдина злагоджена система.
8. Конфіденційність та етика. Повна повага до гідності людини, недопущення дискримінації та надійний захист персональних даних.

Основні завдання та функціонал нової моделі

Щоб змінити застарілий формат роботи, Концепція визначає декілька практичних завдань:

• Впровадження диференційованої допомоги. Роботу розподіляють за рівнями, щоб психолог не виконував усі функції одночасно.
• Оновлення професійних стандартів. Для працівників запровадять нові програми підвищення кваліфікації, сучасні методики роботи та систему регулярної супервізії.
• Перегляд навантаження та умов праці. Зменшення паперової роботи та приведення кількості учнів на одного фахівця до реальних норм.

Як працюватиме оновлена модель у закладах освіти:

• Чіткий розподіл функцій: вчителі, адміністрація та психологи розуміють свої межі відповідальності й діють узгоджено.
• Безперервний маршрут допомоги: від первинного виявлення тривожних сигналів на уроці — до перенаправлення до ІРЦ чи профільних медиків і подальшого врахування їхніх рекомендацій у навчанні.
• Поєднання програм: профілактичні заходи для всього класу поєднуються з індивідуальними консультаціями для тих, хто опинився у складних обставинах.

Чотири рівні психологічної підтримки в школі: як це працюватиме на практиці

Нова модель розмежовує допомогу на чотири рівні. Це дозволяє чітко розподілити навантаження й залучати потрібних фахівців залежно від того, якої саме підтримки потребує дитина.

Рівень 1. Створення психологічно безпечного середовища

• Хто відповідає: керівник закладу освіти у співпраці з усім колективом.
• Що робиться: це базовий рівень для всієї школи. Керівництво створює умови, за яких кожен учень і учитель почуваються захищеними. Сюди входить впровадження зрозумілих правил поведінки, системна профілактика булінгу, розвиток культури доброзичливого спілкування та інтеграція елементів соціально-емоційного навчання у виховні й навчальні програми.

Рівень 2. Базова підтримка та реагування на уроках

• Хто відповідає: учителі та викладачі.
• Що робиться: педагоги щодня взаємодіють із дітьми, тому саме вони можуть першими помітити зміни в поведінці чи емоційному стані учня. Вчителі застосовують базові техніки психоемоційної підтримки безпосередньо під час навчання. Якщо ситуація потребує глибшого залучення — учитель інформує шкільного психолога чи соціального педагога.

Рівень 3. Цілеспрямована психологічна допомога

• Хто відповідає: практичний психолог та соціальний педагог школи.
• Що робиться: якщо дитині потрібна фахова допомога, шкільний психолог проводить психодіагностику, індивідуальні чи групові консультації, а соціальний педагог здійснює патронаж. На цьому рівні фахівці розробляють рекомендації для вчителів, як адаптувати навчальний процес під потреби дитини та вибудувати її індивідуальну освітню траєкторію.

Рівень 4. Спеціалізована допомога за межами школи

• Хто відповідає: залучені зовнішні фахівці (ІРЦ, медичні заклади, надавачі соціальних послуг) у співпраці зі шкільним психологом.
• Що робиться: застосовується у випадках, коли запит виходить за межі компетенції шкільної служби. Психолог або соціальний педагог (за обов’язковою згодою батьків) організовує перенаправлення дитини до профільних спеціалістів. Після отримання узагальнених рекомендацій від зовнішніх фахівців шкільна команда враховує їх під час подальшого навчання дитини.

Алгоритм дій шкільного психолога під час перенаправлення:

Якщо учень потребує спеціалізованої допомоги за межами школи, практичний психолог за обов’язковою згодою батьків:

• Супроводжує процес перенаправлення: підготовує необхідні документи із суворим дотриманням конфіденційності й захисту персональних даних та надає психологічну підтримку родині.
• Враховує зовнішні рекомендації: отримує від фахівців ІРЦ чи медичних закладів узагальнені поради та допомагає адаптувати їх до навчального процесу й індивідуальної освітньої траєкторії дитини.
• Відстежує динаміку: спостерігає, як учень почувається в освітньому середовищі під час і після отримання зовнішньої допомоги.

Розподіл функцій між інституціями:

• Інклюзивно-ресурсні центри (ІРЦ): надають послуги з комплексної оцінки розвитку дитини та корекційно-розвиткову допомогу. Також фахівці ІРЦ долучаються до команд супроводу в школах та надають консультації шкільним психологам у складних випадках.
• Центри професійного розвитку педагогічних працівників (ЦПРПП): забезпечують методичну підтримку, організовують навчання та підвищення кваліфікації для шкільних психологів і педагогів.
• Засновники шкіл та місцеві органи управління освітою: координують співпрацю між закладами на рівні громади чи регіону. Головне завдання — організувати надання психологічної допомоги навіть у тих школах, де немає штатного психолога, щоб кожна дитина мала рівний доступ до підтримки.
• Український інститут розвитку освіти (УІРО): здійснює загальнодержавну координацію, методичний супровід та моніторинг реалізації всієї Концепції.

Міжвідомча співпраця: школа більше не працює наодинці

Для злагодженої роботи різних відомств МОН, МОЗ, Мінсоцполітики та МВС розроблять і затвердять спільні нормативні акти. Вони визначатимуть єдині та чіткі алгоритми:

1. Як правильно та безпечно перенаправляти учнів до медичних чи соціальних закладів.
2. Як працівники психологічної служби школи мають взаємодіяти із зовнішніми надавачами соціальних і медичних послуг.

Як гарантуватимуть якість допомоги?

Щоб оновлена система була справді ефективною та захищала самих фахівців, передбачено три ключові кроки:

1. Оновлення професійних стандартів. Чітке визначення необхідних знань, умінь і трудових функцій для працівників психологічної служби.
2. Запровадження регулярної супервізії. Створення системи професійної підтримки й консультування для самих психологів, що допомагатиме їм розбирати складні випадки та запобігатиме професійному вигоранню.
3. Унормування навантаження й умов праці. Перегляд застарілих норм робочого часу, встановлення обґрунтованого співвідношення кількості учнів на одного психолога та визначення чітких вимог до кабінетів і матеріально-технічного забезпечення.

Акценти 2026/2027 навчального року: що змінюється на практиці?

Практичним орієнтиром для втілення Концепції став Лист МОН України № 1/17702-26 від 17.08.2026 року “Про організацію діяльності психологічної служби у системі освіти у 2026/2027 навчальному році”.

Ці методичні рекомендації деталізують впровадження Закону України “Про систему охорони психічного здоров’я в Україні” та Концепції розвитку психологічної служби. Вони окреслюють головний орієнтир для навчального року — остаточний відхід від формальних засідань чи масових заходів на користь дієвої, гнучкої та індивідуалізованої підтримки кожного учасника освітнього процесу.

Ключові новації в організації роботи:

• Відмова від масової психодіагностики: психодіагностика більше не проводиться “для звіту” чи суцільним охопленням усіх класів. Будь-яке обстеження здійснюється виключно за наявності конкретного фахового запиту, чітко визначеної мети та з обов’язковою подальшою інтерпретацією й розробкою рекомендацій.
• Гнучке та фокусне планування: річний план психолога більше не повинен бути типовим списком із десятків стандартних подій. Закладам рекомендовано обирати 3–5 пріоритетних напрямів на основі реального аналізу потреб (звернення, опитування, спостереження) та прописувати очікуваний результат для кожного з них.
• Чітке розмежування ролей: остаточно розмежовано функції практичного психолога (психодіагностика, консультування, корекція, кризові втручання) та соціального педагога (соціально-педагогічний патронаж, робота із середовищем, захист прав дитини, взаємодія із соціальними службами).
• Захист від непрофільних обов’язків: керівникам шкіл суворо рекомендовано не допускати систематичного покладення на фахівців психологічної служби адміністративних чи інших завдань, не передбачених їхніми посадовими функціями.

Безпека в цифровому середовищі та кризове реагування

Окрему увагу в новому навчальному році приділено реагуванню на виклики сьогодення:

• Виявлення онлайн-ризиків: фахівці мають звертати увагу на раптові зміни в поведінці чи емоційному стані учнів (приховування екранного часу, тривожність після користування гаджетами, незвична ізоляція), що може свідчити про кібербулінг, онлайн-експлуатацію або маніпулятивне вербування.
• Алгоритми при ризиках самоушкодження та суїциду: у разі виявлення гострих кризових станів першочерговим завданням є невідкладне забезпечення безпеки та стабілізація стану. Психологічна служба діє строго в межах компетенції, не підміняє медичну чи психіатричну допомогу та забезпечує маршрутизацію (перенаправлення) до профільних спеціалістів.
• Підтримка постраждалих від війни: допомога людям із досвідом втрати, евакуації, окупації чи тим, чиї рідні перебувають у лавах Сил безпеки й оборони України, надається за наявності визначеної потреби. Важливо уникати повторної травматизації, публічного виокремлення чи невиправданого опитування.

Нові орієнтири оцінювання психологічної служби

МОН змінює підходи до оцінювання роботи психологічної служби. Важливою є не кількість проведених лекцій чи охоплених учнів, а якісні показники результативності:

1. Швидкість реагування: частка звернень, за якими перший контакт із психологом чи соціальним педагогом відбувся у визначений закладом строк.
2. Обізнаність спільноти: частка учнів і педагогів, які чітко знають, до кого й як звернутися по допомогу або як діяти в кризовій ситуації.
3. Якість перенаправлення: частка випадків, де було вчасно залучено зовнішніх фахівців із збереженням наступності підтримки в школі.
4. Професійна підтримка: фактичне використання фахівцями служби супервізій, інтервізій та заходів для запобігання професійному вигоранню.

Запровадження чотирирівневої моделі психосоціальної підтримки найяскравіше демонструє свою ефективність під час адаптаційних періодів — коли діти йдуть до першого класу, переходять до середньої школи чи адаптуються до нових умов навчання в часи війни.

Створення безпечного освітнього середовища, проактивне виявлення тривожних сигналів і турбота про ментальне здоров’я — це не просто нормативні вимоги Концепції, а щоденна спільна робота вчителів, психологів та батьків.

Щоб дізнатися більше про конкретні прийоми підтримки учнів, розбір практичних кейсів від експертів, а також рекомендації щодо організації навчального простору та емоційної стабілізації дітей у перехідні періоди, ознайомтеся із розширеним матеріалом медіа НУШ “Адаптація до школи: як допомогти першачкам, п’ятикласникам і не тільки впевнено почати навчання”

Фото – згенеровано ШІ, презентація медіа НУШ