Вчитель під тиском. Чи має тема булінгу у школі зворотною сторону

Хто кому агресор і чи завжди це нова тенденція? Розбираємося у непростій системі спілкування педагогів, учнів та батьків.

У цій статті ви дізнаєтеся зокрема про таке:

• чи усе, що може бути неприємним, є булінгом?
• чому ця проблема не має простих рішень;
• які фільми подивитися, щоб зрозуміти вчителя.

Чи усі дії є булінгом?

Правила та алгоритми протидії булінгу у навчальних закладах України нині зафіксовані у низці нормативно-правових актів і розглядаються, як важлива частина педагогічного процесу. Існують спеціальні Посібники, розроблені та проводяться курси для педагогів та школярів. І це, безумовно, правильний підхід, який має покласти край цькуванню, висміюванню, стигматизації, навішування ярликів чи насиллю, про які згадує чи не кожен, хто пройшов шлях навчання.

Але, як часто буває, тема, що актуалізується у суспільстві після десятиріч ігнорування, стає “гарячою”: з’являються спроби гіперболізації, узагальнення і навіть маніпулювання. З цим стикаються й вчителі, котрі часто зізнаються, що знаходяться під тиском: під виглядом протидії булінгу батьки і самі учні інколи безпричинно звинувачують педагогів або, власне, самі вдаються до булінгу.

“Сьогодні на засіданні педагогічної ради вчергове розбирали тему булінгу і нововведень в нормативно-правовому забезпеченні щодо цього, і в голову прийшла абсолютно крамольна, але цікава думка. Чи можна вважати булінгом той самий момент, коли вчитель просто заходить до класу і починає говорити? Адже для когось із дітей сам факт початку уроку, необхідність слухати та концентруватися - це вже справжнє “насилля над психікою”. Про агресивну поведінку учнів й відповідальність за неї - жодного слова“, - написала на своїй сторінці у Facebook Леся Хлипавка, вчителька Черкаської загальноосвітньої школи I-III ступенів N 2.

Попри відверто жартівливий тон педагогині, сутність питання зрозуміла: іноді звинувачення у насильстві зокрема психологічному з’являються як реакція на звичайні вимоги педагога. Інколи причини індивідуальні: булити педагога підлітків може штовхати бажання заробити авторитет серед однокласників чи випробувати особисті кордони вчителя, а батьки, наприклад, таким чином можуть відчути певну гіпертрофовану владу або корегувати власну тривожність, про що можуть розповісти психологи. До прикладу, про причини маніпуляцій та кібербулінгу в бік вчителя медіа НУШ докладно писало у матеріалі “Булінг вчителів у TikTok: що відбувається, і як захиститися”.

А як цьому зарадити на законодавчому рівні, пояснюють юристи. Що робити, якщо вчителя неправомірно звинувачують у цькуванні дитини або погрожують, можна прочитати у матеріалі медіа НУШ “Як захиститися вчителю від булінгу з боку дитини? Про права вчителів, батьків та дітей розповідає юристка”.

Ми були не такими!

Але чи є це новою проблемою, яка притаманна виключно українській системі освіти на тлі впровадження дитиноцентризму в освітньому процесі чи розвитку соціальних мереж, про що часто можна почути під час обговорення цієї теми у межах освітянської спільноти. Навряд чи ми унікальні.

Така тенденція існує майже в усіх країнах світу. Наприклад, згідно з результатами міжнародного дослідження TALIS 2024, фіксується посилення викликів для вчителів в економічно розвинутих країнах, зокрема через зростання рівня стресу та погіршення дисциплінарного клімату в класах. Близько п’ятої частини педагогів повідомляють про постійний шум і безлад під час занять, що безпосередньо корелює з рівнем професійного вигорання. Частка навчального часу, яку вчителі витрачають на підтримку дисципліни, зросла в середньому з 13% у 2018 році до 16% у 2024 році.
Молоді вчителі частіше піддаються вербальним образам або залякуванням з боку учнів — 19% проти 17% серед досвідчених колег. У той ж час вчителі з високим рівнем самоефективності в управлінні класом повідомляють про значно нижчий рівень стресу, пов’язаного з дисципліною. Варто враховувати також, кажуть у дослідженні, що дані про поширеність цькування вчителів можуть відрізнятися залежно від того, чи базуються вони на офіційних звітах шкіл, чи на анонімних опитуваннях освітян.

Цькування вчителів, серед яких найпоширенішим є зведення наклепів (віліфікація) в інформаційному просторі, це також не є проблемою виключно віртуального світу. Бо кібербулінг частіше за все стає продовженням конфліктів, що виникають у школі через дисциплінарні заходи або оцінювання. Заборона користування телефонами, соціальними мережами чи інтернетом, як будь-яка заборона того, що вчителі вважали перешкодою дисципліні, завжди тільки поляризувала сторони. Згадайте заборону коротких шортів на Перше вересня (рік тому), яскравих кольорових обкладинок на зошити для школярів молодшої школи (років 10-15 тому) чи калькуляторів та годинників (років 30 тому).

А звинувачення школярів, які, на відміну від попередніх поколінь, не поважають вчителів, чули, мабуть, й самі сучасні педагоги, коли були підлітками. З такої точки зору, найвихованішими, мабуть, були підлітки-кроманьойнці. Тому простих рішень, як і простих пояснень, не існує.

Перелік відповідей, які б допомогли кожному вчителю тримати у цій ситуації власну дорослу позицію, набагато ширший не тільки за рішення засудити чи заборонити, а й масштабніший за поради юристів, алгоритми у законодавчих актах чи інформації від психологів. Бо це питання про світогляд кожного педагога. Про пошук балансу між контролем і довірою, який радянська освітня спадщина робить достатньо тригерним. Бо страх і тиск — дієвий, але ганебний інгредієнт освіти, від якого дуже важко свідомо відмовитися. Це й болючий процес відстоювання кордонів — власних та дітей, котрі насправді вміють зважати на свої інтереси більше, ніж вміли це робити їхні батьки. Це й питання професійного вигорання вчительства та психологічної підтримки учнів. Питання вибору професії, визнання її ролі і важливості у суспільстві.

У кадрі, як у житті

І як справжні світоглядні питання, тема складних взаємовідносин у школі часто підсвічується у мистецтві. Зокрема через кіномистецтво. Тому пропонуємо огляд шедеврів кінематографа, перегляд яких може допомогти під час рефлексії на тему булінгу: можливо, щось вас змусить посміхнутись, а щось — подивитися на ситуацію з іншого боку.

“День психа” або “День вар’ята” (Dzień świra, 2002)

Культова польська гірка комедія-драма Марек Котерського про вчителя літератури Адама Міаучинського. Фільм здобув кілька призів на Польській кінопремії 2003 року: за найкращу чоловічу роль, за найкращий сценарій. На 27-му Польському кінофестивалі Котерський отримав “Золотого лева” та нагороду Польської асоціації кінематографістів за “творче відображення дійсності”, має дві нагороди “Орел” — за найкращу чоловічу роль та найкращий сценарій, також отримав Приз президента Асоціації польських кінематографістів.

На думку критиків, цей фільм зумів однією стрічкою зафіксувати “колективний невроз цілої нації та епохи”. А Адам Міаучинський у геніальному виконанні Марека Кондрата став культовим персонажем, у якому мільйони глядачів впізнали якщо не себе, то своїх близьких чи колишніх учителів. Фільм буквально “розібрали на цитати”.

“Щоб не їсти самотньо, їм із телевізором” (страх перед власною присутністю та самотністю під час вечері).

“Я боюсь прокидатися вранці, боюся дня, щодня боюся відкрити очі після пробудження, боюся світанку. Я не знаю, що мені робити з прийдешнім днем” (параліч перед необхідністю проживати новий день та страх героя перед повторенням беззмістовного щоденного циклу).

“Ісусе, бляха, я в шоці” (універсальна реакція героя на будь-який зовнішній подразник. Монологам Адама Мяучинського притаманна висока емоційна напруга та використання нецензурної лексики для вираження безсилля перед світом).

Це надзвичайно смішне, але водночас глибоко депресивне кіно про те, як суспільна байдужість та знецінення важливих професій здатні знищити людську гідність. Гіркий сміх крізь сльози — найкращий опис для цієї стрічки.

“Хористи” (Les Choristes, 2004)

Події фільму французького режисера Крістофа Барратьє відбуваються у 1949 році. Безробітний учитель музики Клеман Матьє влаштовується наглядачем у школу-інтернат для проблемних підлітків. Перший робочий день на новому місці викликає у нього негативні емоції: діти приймають його з агресією та осторогою. І тільки згодом він зрозуміє, що директор інтернату Рашен знущається над власними підопічними, на що підлітки, власне, й відповідають злістю та агресією. У фільмі, де одним з головних героїв є музика, зміни відбуваються теж під музику. Саме спів, який об’єднує десятки голосів для гармонійного звучання, стає ключиком, який вчитель знаходить до знедолених учнів.

“Вони співають не дуже добре, але вони співають”.

“Я не розібрала слів, але зрозуміла почуття”.

” - Мсьє, а правда, що музика може звучати в портфелі?

- Вона звучить скрізь”.

“Коли його виключили зі школи і помістили в “Дно ставка”, його мати заявила судді: “Принаймні, він буде їсти гаряче на обід і на вечерю”.

“Клас” або “Між стінами” (Entre les murs, 2008)

Французька драма Лорана Канте “Клас” отримала “Золоту пальмову гілку” Каннського кінофестивалю та ще 8 перемог на різних кінофестивалях, а також була номінована на премію “Оскар” як найкраща стрічка іноземною мовою. Фільм знятий у напівдокументальному стилі й показує рік із життя вчителя словесності у складній міжкультурній школі Парижа.

В класі вчителя Франсуа навчаються підлітки з різних мігрантів та культурних родин віком 14–15 років. На його уроках виникають постійні суперечки, непорозуміння та конфлікти, хоча вчитель намагається організувати продуктивну дискусію. Молодий педагог мріє відкрити підліткам чудовий світ французької мови та літератури, але його ентузіазм викликає незадоволення серед колег та батьків учнів. Проблеми у відносинах з підлітками стають каменем спотикання, навколо якого формується розчарування та песимізм молодого вчителя. У фільмі показали ту тонку межу між звичайною дискусією та систематичним психологічним виснаженням вчителя, коли учні свідомо провокують та випробовують його на міцність.

“Я не питав тебе, що тобі сподобалося на уроці, я хочу знати, чого ти там навчився” (відповідь вчителя на зухвале зауваження та встановлення авторитету).

“Це не моя культура!” (часта реакція учнів на класичні французькі тексти та граматичні конструкції, такі як кон’юнктив імперфекта, які здаються їм відірваними від життя).

“Учні можуть бути важкими, але вони хороші діти”.

“Пане Марен, я нічого не розумію з того, що ми робимо… Я нічого не навчилася за цей рік” (про те, як складно вести Сократівські діалоги з учнями, які відчувають себе відчуженими від панівної культури).

“Учитель на заміну” / “Відчуження” (Detachment, 2011)

Один із найпотужніших фільмів про кризу сучасної системи освіти. Американський драматичний фільм режисера Тоні Кея, де головний герой — тимчасовий вчитель англійської мови та літератури Генрі Барт приходить працювати у школу для “важких” підлітків.

Груба поведінка школярів по відношенню до викладачів тут вважається нормою, і Генрі має чимало потрудитися, щоб розтопити лід в серцях дітей та знайти взаєморозуміння з новими підопічними. Але з часом він виявляє, що відчуження, байдужість і злість панують не тільки серед підлітків, а й серед вчителів, та й усіх городян в цілому. Цитати з цього фільму вражають своєю глибиною і не вимагають пояснень.

“Бути вчителем — це не просто передавати факти. Це означає витримувати цей світ разом із ними і намагатися не збожеволіти”.

“Ми не маємо права здаватися і залишати наших дітей напризволяще. Ми зобов’язані показати їм, що вони не самотні у цьому світі”.

“Я приходжу на короткий час, роблю свою роботу і йду. Я не прив’язуюсь, бо знаю, чим це закінчується. Але іноді навіть стіни, які ти будуєш навколо себе, не рятують”.

“Вони кричать про допомогу, але роблять це так, ніби нападають. А суспільство просто заплющує очі, бо легше вдавати, що проблеми не існує”.

“Вчительська” (Das Lehrerzimmer, 2023)

Німецький психологічний трилер Ілкера Чатака -  один з найтитулованіших у Німеччині. Був номінований й на премію “Оскар”. Молода й ідеалістична вчителька Карла Новак вирішує самотужки знайти шкільного злодія, бо стає свідком дивної поведінки вчителів. Двох учнів її сьомого класу змушують, під виглядом невинної пропозиції, вказати на потенційного злодія із списку учнів класу. Одразу після цього в її класі прямо під час уроку відбувається обшук серед хлопчиків (дівчата виведені з класу), коли всі вони змушені (це абсолютно добровільно, вам ж нічого ховати, правда?) викласти свої гаманці на парти і вишукуватися у дошки, поки вчителя перевіряють чи не має хтось з них “підозріло” багато грошей. Коли в хлопця турецького походження їх знаходиться саме така кількість, його батьки ображено розповідають, що ці гроші вони дали йому на відеогру.

Під час розслідування, яке приводить до учительської, Карла опиняється під колосальним тиском з боку колег, адміністрації, агресивних батьків та самих школярів, які влаштовують їй справжній бойкот та психологічний терор. Сценарій фільму використовує школу як модель суспільства, де кожне слово має вагу та може бути використане як зброя.

“Те, що відбувається в учительській, залишається в учительській” (про професійну солідарність, як вона є).

“Я хочу знати, де я стою”. — “Ти сидиш на стільці” (момент, який підкреслює моральну дилему Карли, яка опиняється між вимогами адміністрації, обуреними батьками та власною совістю).

“Доведення — це не просто здогадка. Це покроковий шлях, де кожне твердження має бути незаперечним. Поки немає чіткого доведення, теорія залишається лише теорією” (докази є центральним поняттям для сюжету, оскільки Карла таємно використовує камеру ноутбука для запису, що, у свою чергу, порушує шкільні правила та приватність).

Тож, булінг у школі не завжди вкладається у просту схему “агресор - жертва”. Потерпати від цькування можуть не лише учні, а й учителі, які щодня працюють у середовищі підвищеної емоційної напруги. Образи, погрози, публічне висміювання, поширення принизливих відео чи колективний бойкот здатні завдати педагогові не меншої психологічної шкоди, ніж учневі.

Водночас важливо не вважати булінгом будь-який конфлікт. Дисциплінарні правила, оцінювання чи необхідність зосередитися на уроці не є насильством, бо визначальними залишаються систематичність дій, умисність, нерівність сил і реальна шкода для людини.

Так, шкільні взаємини можуть бути складними. Але агресія часто виникає там, де бракує довіри, поваги, підтримки та справедливих правил. Учитель — доросла людина, чия професійна позиція має поєднувати чіткі межі з готовністю чути учнів.

Ефективна протидія булінгу починається не лише із заборон і покарань. Вона передбачає психологічну підтримку педагогів і школярів, відкритий діалог із батьками, зрозумілі процедури реагування та відновлення довіри після конфлікту. Безпечна школа - це не місце, де ніколи не виникають суперечки, а спільнота, яка вміє розпізнавати агресію, захищати кожного учасника та відповідально розв’язувати складні ситуації.

Фото - сайт Кіноріум