12 цікавих фактів про українську писемність та мову

Із 1997 року указом президента України встановлено відзначати День української писемності та мови щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця. Після того, як у 2023 році українські церкви перейшли на новоюліанський календар, Україна відзначає День писемності 27 жовтня. До цього свята приурочено вже традиційний Диктант національної єдності.

Музейна педагогиня Ярослава Музиченко зібрала цікаві факти про походження української писемності та мови, які мають свої графіті, скрипторії та особливий папір із ганчір’я.

Що ж таке писемність?

Писемність – це система графічних знаків (письмен), яку використовують для передачі людської мови на відстані та в часі.

“Писати” і “залишати знаки” – не одне й те саме.

Трипільські знаки на кераміці дуже цікаві, але ми не називаємо їх писемністю. Так само – візерунки на стародавніх писанках чи вишивці. Нібито ж є символи-знаки, але прочитати їх як слова чи речення ми не можемо.

У нашого мозку немає єдиного “органу” чи вродженої зони для читання та письма, як, наприклад, для зору чи слуху. Читання і письмо – це “командна гра” різних відділів мозку, які раніше еволюціонували для зовсім інших завдань (розпізнавання обличь, предметів у природі та координації рухів).

Письмова мова – це культурний винахід, отже людей цілеспрямовано навчають читати і писати. Винайдення писемності змінило людський мозок. Нейробіологи та антропологи дослідили, як писемність перекроює нашу нейронну архітектуру. У людей, які вміють читати і писати, суттєво зміцнюється мозолисте тіло – волокно, що з’єднує праву та ліву півкулі мозку. Писемність змушує мозок блискавично обмінюватися інформацією між логічним аналізом (ліва півкуля) та образом/контекстом (права півкуля).

Винайдення писемності “звільнило” оперативну пам’ять мозку. Нам більше не потрібно тримати в голові всі деталі, ми можемо записати їх на папері. Це дозволило людству перейти від простого виживання до глибоких наукових, філософських та абстрактних роздумів.

12 цікавих фактів про українську писемність

Українській писемності близько 950–1000 років. Адже початком української писемної традиції традиційно вважають праці Нестора Літописця (межа 11–12 століть) та найдавніші рукописні книги. “Повість минулих літ” Нестора Літописця дійшла до нас не в оригіналі, а в копіях. Відомі два основні списки (копії).

Іпатський список створений для сина Володимира Мономаха – Мстислава. Він багатий на українські вкраплення серед тодішньої книжної церковно-слов’янської мови. Більшість діалогів передана фактично українською мовою.

Українська лексика у “Повісті”:

• жито, колодязь, зоря, посаг, сварити;
• приязнь, туга, сором, стріха, рілля, орати;
• хоробрий, володіти, рубати, сказати, створити, знемагати, пороги (Дніпровські);
• подружжя, невіглас, наймит, ніколи, жито;
• кияни, свита, зоря.

Віщий Олег промовляє “ніколи”, княгиня Ольга звертається до Святослава “сину”, кияни до князя Володимира – “княже”, Ярослав Мудрий до війська – “дружино”, князь Ізяслав до брата: “брате, не тужи”…

Саме з “Повісті” Нестора ми знаємо оповиті легендами оповіді стародавньої української історії: про заснування Києва Києм, Щеком, Хоривом та сестрою їхньої Либіддю, про князювання Віщого Олега, помсту княгині Ольги древлянам та її хрещення та багато іншого.

Однак, були наші предки до “Повісті” неписьменними? Адже й сам Нестор згадує у своєму творі про договори між Руссю і Візантією ще задовго до Хрещення України-Русі. Це питання ще чекає на своїх дослідників.

2. За оцінками істориків, у великих містах держави Русь (Києві, Чернігові,) близько 10 відсотків населення було письменним – на той час це високий показник для Європи. Археологи знаходять писала (металеві або кістяні стержні для вишкрябування на бересті чи воскових табличках) навіть у ремісничих кварталах. Це означає, що писати вміли не лише еліти, а й звичайні гончарі, ковалі та купці.

У 1890 році на Полтавщині археологи знайшли меч із написом “Коваль Людота”.

Його датують 10 – першою половиною 11 століття. Сьогодні він зберігається у Національному музеї історії України.

3. На стінах Софійського собору в Києві збереглися написи, які залишали городяни та князі ще тисячу років тому. Це так звані графіті. Учені знайшли на стінах собору близько 7500 графіті. Найдавніші написи та малюнки датуються ХІ століттям.

У них, серед тогочасної книжної церковнослов’янської мови, є слова з розмовної української. Серед написів є імена людей, молитви, повідомлення про події, майнові записи, пам’ятні написи, прокляття, особисті переживання, скарги на життя та прохання допомоги.

“Господи, поможи рабу своєму Данилові”…

“О горе тобі, Андрониче, ох тобі, небоже, чому ти зло створив, то не знає ніхто же, чи тобі звелів Кузьма…”…

Серед написів є повідомлення про смерть князя Ярослава Мудрого та напис, зроблений рукою князя Володимира Мономаха. Писали жінки, чоловіки і навіть діти. На одному графіто – видряпана на стіні корова, а поряд напис: “Мууу”…

4. Як у Київській державі переписували книги? Для цього були спеціально обладнані приміщення – скрипторії. Такий скрипторій був у київському соборі святої Софії, збудованому за князювання Ярослава Мудрого. А ще великий князь заснував при соборі першу українську бібліотеку, би зберігати й популяризувати переписані книжки. Доля цієї бібліотеки, яка є одним з чудес стародавньої України-Русі, залишається невідомою. Досі побутує легенда, що вона захована десь під землею, як скарб. Утім до сьогодні збережена одна з книг цієї книгозбірні. Це так зване Реймське Євангеліє. Його дочка Ярослава Мудрого, князівна Анна, привезла до Франції, куди вийшла заміж за французького короля. Столицею цієї країни на той час було місто Рейм. Анна була письменною, а її чоловік-король – ні. Зберігся документ, на якому донька київського князя поставила підпис, а король Франції – лише хрестик.

5. Пересопницьке Євангеліє, 15 століття – визначна рукописна пам’ятка староукраїнської літературної мови й мистецтва, переклад Євангелія мовою, досить близькою до народної української. Звичайно, це ще не та українська мова, яку ми знаємо після Івана Котляревського. В ній багато чого зберігалося від давньоруської, помітні також впливи польської мови і навіть чеської.

Книга писана на пергаменті і розкішно ілюстрована. Її вага – 9 кілограмів. Кількість аркушів – 482. Сьогодні ця безцінна пам’ятка нашої писемності зберігається в Національній бібліотеці України імені Володимира Вернадського. А починаючи з 1991 року на ній присягають на вірність України президенти нашої держави.

6. 500 років тому папір виготовляли з ганчір’я. Для цього використовували старі речі з конопляної чи лляної тканини. Дивовижне перетворення ганчір’я на папір відбувалося на папірнях. Це були спеціально обладнані водяні млини. Ганчір’я вимочували у воді, товкли у ступах за допомогою млинового колеса. А потім черпали на дерев’яну форму з тонкою сіткою та сушили.

Перша папірня на території України з’явилася у 1522 році на Львівщині. У 17 – 18 століттях діяла вже ціла мережа папірень по всій Україні. У місті Радомишль, що на Житомирщині, була знаменита папірня Києво-Печерської лаври. На сьогодні вона відновлена в музеї “Замок Радомисл”.

7. У 16 ст. на українських землях з’являється власне друкарство. Український першодрукар – Іван Федорович. Він добре знав західноєвропейську книгу й способи її оздоблення. Утім його орнаментальні книжкові знаки – це оригінальні декоративні твори, часто виконані в суто українському стилі. Друкарську справу Федорович розпочав у Москві, де його називали Федоровим. Але московські чиновники і батюшки вважали книгодрукування шкідливим для своєї країни. Вони вигнали друкаря з Московії, а друкарню спалили. Іван Федорович став працювати у Львові. У 1574 році він видрукував книжки “Апостол“, написаний згідно з нормами тогочасного українського правопису і “Буквар” – перший український підручник. У Львові є пам’ятник Іванові Федоровичу.

8. У період розквіту Козацької держави масової грамотності досягали завдяки церковним братствам та мережі шкіл. Майже при кожній парафії в українських селах діяли початкові школи, де дітей навчали читати й писати. У 18 столітті за рівнями початкової освіти Україна подекуди випереджала сусідні європейські імперії. У відомих козацьких реєстрах (списках Війська Запорозького) більшість козаків самі підписували свої імена, а не ставили хрестики.

Був навіть особливий стиль письма – козацький скоропис. Його можна побачити, зокрема, на універсалі гетьмана Івана Мазепи.

9. Першою друкованою книгою українською мовою, написаною живою народною мовою, є поема Івана Котляревського “Енеїда“, яка вийшла друком у 1798 році.

На той час українська мова внаслідок цілої низки указів російської влади поступово витіснялася з ужитку.

А видання “Енеїди” стало епохальною подією, що відкрила нову добу в історії українського письменства.

10. У Російській імперії, куди входила більшість українських земель, діяли суворі обмеження на українське слово (Валуєвський циркуляр, Емський укази), а навчальні заклади русифікувалися. Заборона друкування українською мовою призвела до масової неписьменності. До кінця 19 століття (за переписом 1897 року) рівень неписьменності серед українського селянства Російської імперії був катастрофічно високим – понад 70–80 відсотків не вміли ні читати, ні писати. Натомість на українських територіях в Австро-Угорській імперії (Галичина, Буковина, Закарпаття) у другій половині XIX століття запровадили обов’язкову початкову освіту рідною мовою. Завдяки цьому збільшувалася загальна письменність.

11. Літера “Ґ”, яка завжди була в мовленні українців, на деякий була вилучена час з української абетки. У 1933 році Україна входила до складу Радянського Союзу, столиця якого була в Москві. Влада намагалася наблизити українську мову до російської. Тому літеру “Ґ”, якої не було в російській абетці, прибрали з писемного вжитку. У 1990 році “Ґ” урочисто повернули до правопису. Пам’ятаєте: ґудзик, ґава, дзиґа.

12. Унікальної літери “Ї” немає у жодній іншій слов’янській азбуці. Ця літера для позначення звукосполучення [йі], стала візитівкою українського правопису.

Свічечка букви “Ї”

Іван Малкович

Хай це можливо і не найсуттєвіше
але ти дитино
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви “ї”
а також
витягнувшись на пальчиках
оберігати місячний серпик
букви “є”
що зрізаний з неба
разом із ниточкою
бо кажуть дитино
що мова наша — солов’їна
гарно кажуть
але затям собі
що колись
можуть настати і такі часи
коли нашої мови
не буде пам’ятати
навіть найменший
соловейко
тому не можна покладатися
тільки на солов’їв
дитино.

Подивитися:

Як виникла українська мова? | “Як українці українською заговорили” | Документальний фільм

Читання може змінити ваш мозок // Як читання підвищує інтелект?

Як читання розвиває мозок, будує емпатію і захищає від маніпуляцій | Жадан, Любка, Буткевич

Як читання впливає на мозок

Чому письмо від руки робить нас розумнішими (і чому ґаджети це забирають)

“Повість минулих літ”. Історичне минуле в художніх творах. Літопис як жанр. І Українська література

Послухати:

Пісня до Дня писемності і мови “”Писемність””

Використана література:

Ірина Костенко, Марина Остапенко. Українська мова і церква: Нестор Літописець – перший історик України-Русі. https://www.radiosvoboda.org/a/29589417.html

Н.В. Тільняк, Л.М. Сидоренко. Пересопницьке Євангеліє. https://kpi.ua/gospel

Ігор Галущак. Пересопницьке Євангеліє — духовна Першокнига України. https://credo.pro/2018/05/209357

Андрій Петрик. Євангеліє, на якому присягають президенти, створила поліська жінка. https://www.volynnews.com/news/archive/ievanheliye_na_yakomu_prysyahayut_prezydenty_stvoryla_poliska_zhinka/

Чому Федоро́вич: маловідомі факти про друкаря. https://spadshchyna.lviv.ua/knygodrukuvannya-u-lvovi-ivan-fedorovych/

Дмитро Шурхало. “Мова має значення”. Як це працювало в часи Кирила і Мефодія? 27 жовтня 2024. https://www.radiosvoboda.org/a/mova-maye-znachennya-kyrylo-i-mefodiy/33175331.html

Паола Утевська. Невмирущі знаки. – К.: Веселка, 1981.

Фото з відкритих джерел