Освіта після пандемії. Частина 1. Уроки, можливості, прогнози

17 квітня 10-а міністерка освіти і науки України Лілія Гриневич взяла участь в Антикризовому національному онлайн-EdCamp “Тримай п’ять, освіто!”. Її виступ про проблеми, уроки та наслідки пандемії для освіти став найпопулярнішим за кількістю зареєстрованих на сесію учасників та за кількістю подальших переглядів на YouTube-каналі EdCamp.

“Нова українська школа” публікує текстову версію виступу у двох частинах. Другу частину дивіться вже завтра, 28 квітня.

Увесь світ переживає важке випробування, спричинене пандемією коронавірусу. Головне завдання – зберегти життя та здоров’я людей. У такі моменти питання освіти відходять на другий план. Але не для освітян. Ми вже маємо думати про життя і наші дії після пандемії.

Тема освіти під час пандемії емоційно складна. Зараз ми переживаємо переломний момент, і наші рішення сьогодні обов’язково вплинуть на систему освіти в майбутньому.

Отже, які уроки дала нам пандемія?

УРОКИ У СВІТОВОМУ КОНТЕКСТІ

1. Світ не готовий до багатьох викликів, що загрожують людству: як до очікуваних – таких як змін клімату, так і до “чорних лебедів” – таких як пандемія COVID-19.

Наука стрімко розвивається: для “розшифрування” геномів вірусу імунодефіциту людини, який спричиняє СНІД, знадобилося 10 років, вірусу Еболи – 2,5 роки, а РНК-геном SARS-CoV-2 був “розшифрований” за кілька тижнів (дослідження англійською).

Проте це не зменшує проблем, які перед нами постали.

2. Загрози в сучасному світі стають глобальними. Минуло кілька місяців відтоді, як вірус з’явився в Китаї, – і ось, погляньте на карту – вірус виявлений в більшості країн світу.

Карта розповсюдження коронавірусу

Джерело: Johns Hopkins CSSE / gisanddata.maps.arcgis.com

Це свідчить про те, наскільки ми всі взаємопов’язані на земній кулі. Така взаємозалежність накладає на всі народи, а також на політичних лідерів велику відповідальність.

3. Не вистачає наукового і критичного мислення. Про це добре говорив у своїй промові на EdCamp Ювал Ной Харарі, коли наводив приклади впадання у крайнощі, що спричинені відсутністю наукового і критичного мислення.

З одного боку, є люди, які б хотіли повністю паралізувати життя, не обмежуючись вибірковими ефективними заходами, які справді запобігають вірусу.

З іншого – є ті, хто вірять, що пандемія – це лише велика змова фармацевтичних компаній і політиків, тому людям нічого особливо не загрожує. Обидва підходи – дуже небезпечні фейки, адже вони можуть впливати і на якість життя людини, і, зрештою, на перспективи цього життя.

УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

1. Низький і нерівномірний рівень цифровізації освіти, зокрема, охоплення інтернетом. Не зважаючи на те, що минулого року виділено майже мільярд гривень на проведення інтернету до освітніх закладів, це остаточно не вирішує проблему. Під час карантину критично важливим став доступ до інтернету і наявність цифрових пристроїв вдома, де перебувають учителі та учні.

За даними досліджень, на вересень 2019 року 65% населення мало доступ до інтернету вдома. У 22% користувачів інтернетом цей доступ здійснюється тільки за допомогою смартфону.

2. Не вистачає якісного україномовного освітнього контенту. Потрібна національна освітня електрона платформа. Сьогодні є закуплені обладнання для неї, сервери, програмне забезпечення. Але платформа може функціонувати тільки тоді, коли вона наповнена електронними освітніми матеріалами, а вони якраз на цю платформу не були придбані і покладені. Людям було б значно легше, якби вони могли заходити на одну платформу, обирати за темою необхідний матеріал, а також мати з неї вихід на інші електронні освітні ресурси, тобто не шукати контент у різних місцях.

3. В умовах карантину характерна для України нерівність у доступі до якісної освіти ще більше поглибилась. За результатами міжнародного дослідження PISA, у нас розрив успішності між учнями з великих міст і учнями із сіл почасти становить два роки навчання. А в дітей із родин із вищим соціально-економічним статусом шанси отримати кращу успішність зростають у два-три рази. Тепер на ці різниці наклався ще й обмежений доступ до інтернету і онлайн-ресурсів.

4. На вчителів і батьків було покладено нові обов’язки, до яких більшість виявилися не готовими. Під час карантину в учителів відбулося “карантинне вигорання” – тобто професійне вигорання, адже не всі вони були готові до дистанційного навчання. Постало питання, як шукати і готувати матеріали, як проводити уроки. Не всі вчителі вміли вільно користувалися комп’ютером, інтернетом і різними платформами. Усе це їм довелося вивчити і надолужити за короткий час.

Батьки так само отримали “карантинне вигорання”, адже їм довелося бути активними учасниками або ж свідками дистанційного навчання своїх дітей. Мабуть, батьки тепер по-іншому подивляться на роль учителя і його працю.

5. Водночас, з’ясувалося, що дистанційне навчання, навіть добре організоване, не може повністю замінити безпосереднє спілкування з учителем і в колективі. Адже спільна присутність і комунікація відкривають можливості краще відчувати стан дитини, безпосередньо реагувати на її потреби, мотивувати до навчання, застосовувати освітні технології, які потребують активної співпраці між учнями, і це – не вичерпний перелік.

УРОКИ ЯК НОВІ МОЖЛИВОСТІ

1. Позитивна новина в тому, що електронні освітні ресурси і платформи будуть стрімко розвиватися, їхня кількість і якість за час карантину вже суттєво зросла. Ми пересвідчилися, що використання мультимедійних ресурсів може підвищити якість освіти. І це нас підштовхує до розуміння того, що вони нам потрібні на щодень. Набагато більше людей почали використовувати інформаційні технології.

Наприклад, у Zoom на початку карантину було десять мільйонів користувачів, сьогодні – двісті мільйонів. Звісно, за зростання масовості такі платформи платять іншою проблемою – з безпекою. У роботу того ж Zoom втручалися хакери, показуючи під час нарад і уроків відео зі своїм “неадекватним” контентом. Є ще багато простору для вдосконалення і розвитку.

2. Вимушене дистанційне навчання показало: усі здатні вчитися під тиском обставин. Я переконана, що ІКТ-компетентності наших учителів зросли за ці кілька тижнів значно стрімкіше, ніж раніше. Це так звана “крута крива навченості” – коли люди в нових обставинах здатні значно швидше й ефективніше навчатися. Ймовірно, під час підвищення кваліфікації тепер усі будуть враховувати, наскільки важливо для вчителя мати хороший рівень інформаційно-комунікаційної компетентності.

3. Проблеми дистанційного навчання вивільнили неймовірний творчий потенціал багатьох освітян. Ми побачили прекрасних учителів, які здатні забезпечувати дистанційне навчання, які роблять якісні відеоуроки і підбирають цифрові матеріали. Але зрозуміло, що все це робиться за дуже короткий проміжок часу, а якщо ми поспішаємо, ми можемо робити помилки. Але важливо цей чудовий досвід врахувати і не зупинятися, навіть коли ми вийдемо з карантину. Тепер точно є матеріал, яким варто наповнити Національну електронну освітню платформу і розвивати її.

Сьогодні в нас є передумови для переходу кількості в якість. Коли багато людей спрямовують свої зусилля в один і той ж напрям (отримати ІКТ-компетентності, навчитися працювати з інструментами дистанційного навчання, розвивати електронні матеріали і курси), це призводить до того, що накопичується і з’являється якісний матеріал, який ми можемо використовувати як зразок.

Електронні освітні ресурси і платформи будуть стрімко розвиватися, їхня кількість і якість за час карантину вже суттєво зросла. Фото: автор – HayDmitriy, Depositphotos

Базовий висновок такий: світ уже не буде таким, як до пандемії. Нам потрібно з цим, з одного боку, змиритися, з іншого – зрозуміти, що це позитивна новина. Крім економічних негараздів і екологічних проблем, такі події спонукають до переосмислення основних людських цінностей. Люди починають по-іншому дивитись на свої дії, по-іншому розставляти пріоритети і починають розуміти важливість взаємозалежності і співпраці.

ЩО НАС ЧЕКАЄ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ

Інфекціоністи стверджують, що цей вірус не може зникнути за один карантин. Мають перехворіти до 70% населення земної кулі, щоб ми отримали колективний імунітет, або необхідно винайти вакцину. Вакцина – це теж довгий шлях, тому що цей вірус швидко мутує і вже сьогодні є п’ять його підвидів. Тож упродовж наступних 2-3-х років нас очікують кілька хвиль карантину. І, звісно, це не означає, що це єдиний вірус і не будуть з’являтися нові.

Тому треба усвідомлювати, що нам доведеться навчитись самим і навчити дітей нових правил соціальної взаємодії: частіше дбати про чисті руки, не торкатися обличчя руками, носити маски в місцях скупчення людей, дотримуватись “соціальної” дистанції. Навіть зараз, коли ми будемо виходити з карантину, ми розуміємо, що у школах будуть обмежувальні заходи. Певно, стоятиме питання, як не заводити одночасно всіх дітей у школу, як забезпечити безпеку для людей із груп ризику.

Перехід до звичайного життя має бути поступовим, а деякі нові правила залишаться на довгий час.

ЩО БУДЕ ВІДБУВАТИСЯ НА РИНКУ ПРАЦІ

Ми бачимо, як багато людей уже втратили роботу. Досвід карантину покаже бізнесу, що вони можуть на багатьох професіях економити й переводити їх повністю або частково в онлайн. Тому багатьом людям треба буде перекваліфіковуватись або здобувати нові часткові кваліфікації.

Водночас, зросте запит на кваліфікованих робітників і працівників, здатних робити те, що не можна робити онлайн. І тому це шанс для професійно-технічної і вищої освіти запропонувати якнайбільше курсів такої перекваліфікації. Вони мають бути короткими, ефективними і хоча б частково застосовувати дистанційне навчання.

З цих уроків і можливостей випливають певні тренди в майбутньому розвитку шкільної освіти України, про які я хочу поговорити далі. (Читайте другу частину виступу Лілії Гриневич завтра, 28 квітня, на сайті “Нова українська школа”)

Лілія Гриневич, 10-а міністерка освіти і науки України, проректорка з міжнародної і науково-педагогічної діяльності Київського університету ім. Бориса Грінченка

Титульне фото: автор – oksun70, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber