Як відбувається мовно-культурна експертиза підручників

У нових підручниках є гумор, цікаві факти, життєво важливі поради. Проте є й недоліки. Що це за недоліки і як їх уникнути? “Нова українська школа” продовжує серію статей про експертизу підручників.

Вчителі, вчителі-методисти, науково-педагогічні працівники закладів вищої освіти, які пройшли шість місяців навчання, готові фахово та незалежно оцінювати проєкти підручників та навчально-методичних матеріалів до них.

Читайте головне з вебінару “Експертиза мовної культури” від Фінського проєкту “Навчаємось разом“ + проєкту ЄС, що фінансується Міністерством закордонних справ Фінляндії та Європейським Союзом.

У статті йдеться про:

• особливості мовної експертизи підручника;
• на що звертати увагу авторам підручників;
• фінський досвід підручникотворення.

Читайте також:

• Науково-методична експертиза підручників – як її проводять і для чого
• Як відбувається психолого-педагогічна експертиза підручників
• Антидискримінаційна експертиза підручників – для чого вона та як її проводять
• Яким має бути сучасний підручник і як пропонують змінити експертизу
• Якими мають бути підручники – поради від фінських експертів

УКРАЇНОЗНАВЧЕ НАПОВНЕННЯ ПІДРУЧНИКА

Експертиза мовної культури підручника визначає, чи в ньому враховані культурні та лінгвістичні особливості. Зокрема, чи він відповідає українознавчому компоненту та чи містить інформацію про факти, події, явища для виховання в учнів національної свідомості й гідності, любові до рідного краю та свого народу.

Доцільно включити в підручник завдання та достовірну інформацію про події та явища, що вплинули на розвиток різних сфер на світовому рівні, цікавої інформації про видатних українців або вихідців з України, які зробили вагомий внесок у розвиток певної галузі, а також про світових учених, лауреатів Нобелівської премії (в межах програмових вимог), які зробили унікальні розробки.

Використання зразків українського фольклору, мистецтва, прикладів традиційної української культури, фрагментів літературних творів відомих українських письменників, інформації про рослинний і тваринний світ України має бути виваженим, дидактично доцільним і системним.

ЯКІ ВИМОГИ ДО МОВИ ПІДРУЧНИКА

У підручника має бути така структура:

• передмова;
• основний текст;
• додатковий текст, у тому числі матеріали для задоволення пізнавальних потреб учнів (за необхідності, але не більше 2%);
• словник (за необхідності; у підручниках з української мови для учнів, які навчаються мовами національних меншин, словник обов’язковий);
• апарат орієнтування підручником (зміст і умовні позначення тощо).

Мова підручника має бути простою, живою, зрозумілою і відповідати літературним нормам.

Вимоги до мови в підручнику:

• сучасність;
• лаконічність, точність, зрозумілість (доступність лексичного наповнення, у тому числі уживання термінів) формулювань завдань, пояснень, правил;
• чіткість побудови тексту, формулювання завдань мають бути лаконічними, не двозначними;
• послідовність у використанні термінів, їх введення на основі раніше опанованих знаннях;
• очевидність логічних зв’язків між частинами підручника;
• виважене поєднання інформаційного й емоційно-ціннісного компонентів текстів підручника з урахуванням специфіки предмету;
• достовірність інформації та її джерел;
• спрямованість на загальний і різнобічний розвиток учнів та повноцінне опанування ними всіма компонентами навчання;
• діалогічний характер мови підручника, наявність матеріалу для різних видів бесід / спонукань до роздумів / завдань на постановку запитань одне одному тощо.

ЯКІ Є ПОМИЛКИ В ПІДРУЧНИКАХ

• У деяких підручниках тексти переобтяжені складнопідрядними реченнями, зворотами, складними словами. Формулювання / завдання має бути максимально простим, коротким і зрозумілим. Чим коротші слова, тим вищий ступінь їхньої зрозумілості.
• Як для молодшої, так і для середньої та старшої шкіл показник використання нових слів не має перевищувати 4–6% від загальної кількості слів у параграфі.
• Не поодинокі приклади, коли в підручнику складно побачити термін, який вивчається на уроці, тому їх варто виділяти.
• Трапляються, що назви рубрик / тем не відповідають назвам у змісті, а також не уніфіковане оформлення однакових структурних одиниць, порушені логічні зв’язки в тексті. Умовні позначення часто не читаються, немає єдиної логіки щодо умовних позначень в одному підручнику.
• Є проблеми з умовними позначеннями і введенням персонажів. Деякі персонажі залишаються статичними зображеннями, а не активними помічниками учня. Персонажі мають бути динамічними, комунікувати з учнем, заохочувати до активного пізнання.
• У багатьох підручниках із математики немає завдань для роботи в групі.
• Немає списку джерел, з яких взято зображення й тексти.

ПОРАДИ АВТОРАМ ПІДРУЧНИКІВ, УЧИТЕЛЯМ І ЕКСПЕРТАМ

Кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка Мирослава Прихода аналізувала підручники для 3 класу НУШ. Каже, що аби сприяти читанню, варто в текстах вживати слова до 10 літер, усі слова в реченні мають бути зрозумілими дітям. Оптимальна довжина речень для дітей:

• 6–7 років – 6–7 слів;
• 8–14 років –10–15 слів (може і 20–25).

Також Мирослава радить дотримуватися змістовності в текстах. Кожне слово в реченні має працювати на інформативність. Багатослівність, повтори, зайві слова ускладнюють сприйняття тексту.

“Наприклад, цей текст перенасичений інформацією. Можна уникнути таких словесних конструкцій: “за своєю новизною”, “створена Альбрехтом Дюрером”. З перших двох речень можна зробити одне. Учень 3 класу про Дюрера не запам’ятає”, – каже Мирослава.

Вона додає, що варто вживати корисні слова: службові слова, частки, займенники, сполучники, прийменники. Натомість, уникати некорисних слів: повтори; такі слова як “очевидно”, “за суттю”, “виявляється”, “являється”, “полягає”; плеоназми, прислівники, прикметники, які не додають нового.

У текстах для молодших класів треба надавати перевагу іменникам та дієсловам і менше вживати прислівників та прикметників. Варто обмежувати кількість нових слів, і термінів зокрема, на сторінці. Також – вживати більше слів, що стосуються почуттів, сім’ї, особистості. Слова й речення мають бути спрямовані до читача. Штампів та канцеляризмів краще уникати.

Поради авторам:

• Дбайте про “олюднення” своїх текстів.
• Уникайте стилю ХХ ст. і “зливайте воду” з текстів.
• Опрацьовуйте запозичені тексти.
• Ретельно перевіряйте факти.
• Постійно “омолоджуйтесь” і йдіть попереду учнів.

Поради редакторам:

• Перевіряйте факти, задачі.
• Звіряйте офіційні тексти.
• Оживлюйте тексти.
• Виправляйте пасиви, кальковані конструкції – на українські.
• Пропонуйте питомі українські слова.

Поради експертам, які перевіряють підручники:

• Уявіть себе учнем / ученицею і його / її світ навколо. Усі хочуть радості й задоволення. Від читання підручника особливо.
• Рахуйте слова, речення (учнів не можна перевантажувати).
• Читайте тексти вголос – відчуєте (або ні) ритм, мелодику, людяність.
• Сумнівайтесь у фактах – автор міг не перевірити їх.

Презентація Мирослави Приходи:

Завантажити PDF

ЯК У ФІНЛЯНДІЇ РОБЛЯТЬ ПІДРУЧНИКИ ЗРОЗУМІЛИМИ

Докторка університету Турку з Фінляндії Дженні Алісаарі каже, що написання підручників – це балансування між академічною й повсякденною мовою:

“Мова має бути зрозумілою, але не спрощеною, змістовною, різноманітною”.

Вона радить, як за допомогою підручника навчити дітей читати з розумінням. Зокрема, читання з розумінням базується на таких чинниках:

• Знання жанру.

“Ми маємо навчати дітей розрізняти жанри: до прикладу, інструкції від оповідань”, – каже Дженні Алісаарі.

• Стратегії читання. Щоби побудувати розуміння, потрібно підключати попередні знання і встановлювати між ними зв’язок, створювати зацікавлення, ставити цілі для читання, попередньо навчити лексики, використовувати наочність (картинки, діаграми тощо), встановлювати зв’язки між текстами, просити зробити висновки, уникати абстрактних визначень.
• Словниковий запас. Збагачувати словниковий запас варто за допомогою значущих контекстів, а не списків слів; вживати більше синонімів та антонімів, використовувати субконцепції (наприклад, загальне поняття “одяг” розділити на верхній одяг, взуття, білизну, головні убори тощо); показувати способи використання одного слова (якщо говоримо про екосистему, то маємо навести приклади, як використовується це слово).

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Pakhnyushchyy, Depositphotos

Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені тут погляди жодним чином не можуть сприйматися як офіційна думка Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.