Переклад знань для вчителів: як працює у світі й чи можемо застосувати в Україні

Лише зовсім недавно в Україні ми почали застосовувати термін “knowledge translation” як “переклад знань”. Спробуємо розібратися, що це таке і для чого потрібно.

Наскільки наукові розробки, дослідження, розвідки мають прикладний характер, наскільки освітяни поінформовані про останні наукові відкриття, які можуть допомогти організувати навчання на якісно вищому рівні? Погодьтеся, зараз доступний надзвичайно великий обсяг наукової інформації, темпи поширення наукового знання високі, як ніколи.

І водночас, за підрахунками деяких дослідників, приблизно 90% наукових публікацій не цитують інші науковці, а орієнтовно 50% публікацій не читає ніхто, окрім самих авторів. Про що це свідчить? Чому наукові дослідження не використовують ті, для кого вони проведені? Наскільки цінні наукові знання, чому важливо їх поширювати? А, може, питання в зрозумілості та доступності наукових знань для практиків?

Ми переконані, що має зростати використання наукової інформації в професійній діяльності педагогів задля підвищення їхніх професійного рівня й педагогічної майстерності, якісного покращення освітніх послуг і створення безпечного освітнього простору для учнів. І професійна практика, підсилена науковими знанням і доказами (evidence-informed practice), має стати невід’ємною частиною ефективної системи освіти.

Чому такий великий розрив між науковою інформацією та її застосуванням на практиці (knowledge-practice gap)? Спробуємо розібратися.

З одного боку, такі характеристики самих досліджень:

• недоступність;
• неоднозначність дослідницького матеріалу;
• нерелевантність;
• суперечливі результати;
• недостатність синтезу численних досліджень;
• брак рекомендацій щодо застосування результатів дослідження на практиці

не полегшують їх використання практиками.

З іншого боку, часто в педагогів (Practioner knowledge / user knowledge) є:

• недостатність знань і вмінь, щоб оцінити якість дослідження;
• нерозуміння лексики наукових публікацій. Незрозумілість, як саме можна застосовувати результати, які виражені через терміни “розмір ефекту”, “потужність”, “статистична значущість” тощо;
• недостатність знань зі статистики;
• брак довіри до результатів дослідження;
• нестача часу та доступу до наукометричних баз даних;
• невмотивованість, бо використання інформації, отриманої в результаті досліджень, не заохочується та не підтримується серед педагогів;
• негнучкість, низька відкритість до змін.

Звідси постають запитання: Як зменшити розрив між науковими знаннями і практикою? Як підвищити значущість / практичну цінність досліджень у роботі педагогів і трансформувати систему освіти?

Ключові питання, які потребують обговорення:

• Чому освітяни-практики не користуються науковими досягненнями та дослідженнями?
• Які наукові досягнення та дослідження корисні для практиків і чи готові вони ними користуватись?
• Як саме мають співпрацювати практики й науковці в освіті?
• Як можна використовувати елементи / інструменти мобілізації знань на рівні: школа, громада, область?

Адже таке явище як мобілізація / переклад знань у час криз, у світі, який стрімко змінюється, стає дуже важливим.

Для позначення процесів, пов’язаних із перенесенням дослідницьких знань на практику, ми використовуємо термін „переклад знань”. Як показав світовий досвід, переклад знань сприяє змінам у доступі до досліджень; у їх розумінні; у ставленні та переконаннях; у поведінці педагогів, а отже, відбуваються зміни в навчальних результатах та рівні благополуччя серед учнів.

Серед стратегій упровадження наукових знань у практику можна виділити, з одного боку, збільшення доступності наукової інформації, а з іншого – зростання обізнаності та залученості користувачів.

Як це можна зробити? Алгоритм простий:

1. Освітяни-практикам мають отримати доступ до інформації (наприклад, завдяки створенню безплатного онлайн-сховища з релевантною науковою інформацією для різних цільових груп.
2. Науковці створюють адаптовані для освітян-практиків, батьків, місцевої влади інформаційні продукти (огляди літератури, аналітичні звіти, резюме дослідження, інформаційні бюлетені, “поширені запитання”; історії успіху; інфографіку; відеоматеріали; записи в соціальних медіа / блогах; подкасти).
3. Нарощувати потенціал (навчати) усіх стейкхолдерів: розвивати навички аналізу та інтерпретації результатів досліджень у практиків та розвивати комунікативні навички в дослідників.
4. Розвивати комунікацію та обмін: створення робочих груп, налагодження співпраці між потенційними партнерами, обговорення результатів наукових досліджень, проведення онлайн-форумів, зустрічей, подій, що підтримують потенційну взаємодію віч-на-віч.

І за таких умов науковці в громаді будуть виконувати соціальне замовлення на покращення освіти в громаді, а практики будуть застосовувати результати наукових відкриттів, щоби кожна дитина почувалася в безпеці й отримувала найкращі освітні послуги.

Сьогодні у світі зростає визнання важливості впровадження доказової практики в навчальний процес. У розвинутих країнах заохочуються обговорення в наукових та педагогічних спільнотах. Цей досвід може бути корисний для вчителів НУШ, керівників освітньої політики на місцевому та національному рівнях.

Які проблеми в галузі середньої освіти в Україні виявляють дослідження та статистика? Серед найболючіших: булінг, вигорання вчителів, адаптація дітей із сімей внутрішньо переміщених осіб, депресивні та суїцидальні настрої підлітків тощо.

Хороший приклад застосування “перекладу знань” – Центр психічного здоров’я та психосоціальної підтримки НаУКМА в співпраці з МОН України та іншими національними та міжнародними партнерами розробили складну модель психосоціальної підтримки в закладах загальної середньої освіти “Безпечний простір”, що побудована на основі низки доказових втручань на різних рівнях.

Наступний крок – розгляд та впровадження системи перекладу знань для впровадження моделі SAFE SPACE в повсякденну практику в межах проєкту “Нові педагогічні навички для вчителів: багаторівневий, керований підхід”.

Також важливо збільшити кількість дослідницьких проєктів в освітній сфері, спрямованих на збір нових доказів та вивчення процесу впровадження.

Модель співпраці між дослідницькою спільнотою, яка виробляє знання, та практиками, які застосовують їх у повсякденній практиці – це сьогодні просто необхідність. Тож рухаємося в цьому напрямку!

Ірина Іванюк, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Інституту інформаційних технологій і засобів навчання Національної академії педагогічних наук України, Центру психічного здоров’я та психосоціального супроводу Національного університету “Києво-Могилянська академія”

Оксана Руда, кандидат історичних наук, експертка з освітньої політики в проєкті “Нові педагогічні навички для вчителів: багаторівневий супервізійний підхід” Центру НаУКМА

Титульне фото: автор – Ischukigor, Depositphotos