Щоби трішки відволіктися. Дев’ята добірка з фото та історіями про тварин

Усі тваринки по-різному реагують на сирену, що сповіщає про повітряну тривогу, шум від літаків або обстріли. Однак майже всі навчилися вчасно бігти в укриття або принаймні спокійно реагувати, коли їх забирають, лащитися до господарів і ніжитися, коли ті сумують.

Тварини допомагають нам пережити війну – своїми кумедністю, ніжністю або просто присутністю.

Сайт “Нова українська школа” збирає фото улюбленців і з улюбленцями наших читачів, зроблені під час війни. Долучайтеся, якщо ще не зробили це, а ми публікуємо дев’яту добірку фото та історій про те, як тварини заспокоюють своїх господарів під час війни, чим допомагають, як реагують на війну та чому бути з ними – так важливо в цей важкий час.

Читайте текст, заряджайтеся позитивом, шукайте свої фото та історії, а також чекайте на наступні добірки.

А також дивіться попередні добірки фотоісторій за цим, цим, цим, цим, цим, цим, цим і цим посиланнями.

ІСТОРІЇ ПРО ТВАРИН, ЩО РЯТУЮТЬ НАС ВІД ВІЙНИ

Муся, 2 роки

Іван зі Кривого Рогу: Муся любить солодко поспати та смачно поїсти. Під час повітряної тривоги вона виходить із нами в коридор і сидить на руках у мами.

Мася

Даня з Кривого Рогу: Мася – наче мама для мене.

Грета

Артем із Кривого Рогу: Грета вміє заспокоювати та лікувати. Коли кому-небудь погано, вона лягає поряд і обіймає. Загалом вона дуже спокійна та лагідна кішка.

Папуги Даша та Лімоша (1 рік), собака Соня (9 років)

Даниїл і Денис із Кривого Рогу: Ми дуже любимо наших хатніх улюбленців. Наприклад, папуги нам співають – і стає спокійно.

Майк, 12 років

Ростислав із Кривого Рогу: Майк полюбляє полежати на колінах та руках після прогулянок. Під час повітряної тривоги він навчився спокійно сидіти, а ще щиро заглядає в очі, домагається погляду господаря, тупцюючи лапками.

Пацюки Бела та Матильда (1 рік), кіт Нюсік (8 років)

Софія з Кривого Рогу: Пацючки люблять рухатися, вони весь час між собою сваряться. А кіт ледащий, під час тривоги він спокійно спить на телевізорі – і це мене заспокоює.

Степаніда, 2 роки

Діана з Харкова: Мій хом’як дуже любить спати, гризти клітку, їсти та гратися. А ще обожнює родзинки та яблука. З ним весело – він не дає мені сумувати.

Сіма (1 рік), Умка (5 років)

Софія з Харківщини: Умка дуже лагідний і обіймає мене, коли я хвилююся, а Сімка дуже грайлива та граційна кішка, любить овочі та фрукти, але не любить м’ясо. Вони не змінилися під час війни. Але вони завжди поруч – і цим заспокоюють мене.

Прадік, 2 роки, дуже радісний кіт, любить гратися, спокійний

Емілія зі Слов’янська: На жаль, ми залишили свого чотирилапого члена сім’ї у своїх друзів, оскільки поїхали з міста. Але наша тваринка не сумує за нами, оскільки його дуже люблять. Коли ми повернемося додому, обов’язково заберемо його! Під час війни наш улюбленець змінився, тому що зараз він проживає у власному будинку й у нього багато місця, щоби бігати та стрибати!

Шарик, 7 років, дуже любить, коли його гладять, – тоді голосно муркає

Даніл зі смт Донець, що на Харківщині: Кіт грається зі мною – і в такий спосіб відволікає мене від війни. Здається, він навчився мене підтримувати.

Гриня, 8 місяців, дуже любить гратися та гуляти

Ангеліна зі Слов’янська: Ми з ним граємося та вивчаємо нове місто, куди ми переїхали, – і так відволікаємося від війни. Коли звучить сигнал повітряної тривоги, він біжить до укриття. А коли чує вибухи, починає лаяти.

Флоріда, 5 років, весела та швидка мандрівниця

Андрій із Київщини: Щовечора Флоріда лягає біля мене, притуляється та зігріває мене своїм теплом – і так допомагає пережити війну. Під час війни моя собачка стала більш активна, жвава. Здається, розуміє все, що відбувається навколо.

11-місячні сестрички Мінні (грайлива активна, розумна, добра, ласкава) та Моллі (тендітна, спритна, хижачка)

Віра з Києва: У ці нелегкі часи війни кішечки заспокоюють мене, підіймають настрій, відволікають від негативних емоцій. Після нашого переїзду на Київщину мої улюблениці деякий час прилаштовувалися до нового місця проживання, адаптовувалися.

Пушок, 4 роки, дуже милий, любить мене, а я – його

Евеліна з Києва: Коли я дізналася про війну, мені було страшно й моторошно. Але коли брала Пушка на руки, завжди заспокоювалася. Через воєнні дії, які відбувалися поруч із моїм рідним Києвом, мені довелося переїхати в інше місто. А Пушок залишився вдома з татом… Він став відлюдькуватим і пригніченим, майже постійно спить… Я дуже сумую за ним.

Люся, 5 років, лагідна, спритна, допитлива, любить усе досліджувати

Дмитро з Києва: Люся – наче антистрес. Під час “сирен” вона завжди поряд і допомагає зберігати спокій, оскільки завжди дрімає й муркотить. Під час війни в моєї кішки нічого не змінилося. Хіба що вона почала харчуватися інакше, бо не завжди можна знайти в магазині її улюблений корм.

Живчик, на вигляд 2–3 роки, лагідний, ніжний, добрий, любить дітей

Анастасія з Києва: Ми знайшли Живчика на нашому подвір’ї під час війни. У мене та молодшого брата Дмитрика з’явився сенс виходити до нього на вулицю, щоби нагодувати, приголубити та провести з ним час. Я не знаю, яким був котик до нашої зустрічі, але зараз він став нам справжнім другом.

Сімба, 4 місяці, грайливий, лагідний, муркоче та заплющує очі, коли його гладиш. Обожнює гратися мишкою та лазером, також має гарний апетит

Марія з Києва: Сімба – наш антистрес. Навіть не уявляю цей час без нього. Він взагалі особливий, наче людина. Він дуже любить бути в мене на руках, завжди зі мною. Під час війни мій котик значно підріс. Але для мене залишився таким же маленьким та грайливим. Звісно, йому не завжди подобалося бути в пазусі, коли ми бігаємо в укриття, але з часом Сімба звик. А ми раділи, що він не плаче з цього приводу, а намагається краще вмоститися. Звикли й ми бігати з його горщиком та їжею, бо кожен раз не знали, скільки часу будемо в укритті.

Кіт Монтік, дуже поважний, любить спати та кішечка Ліза, активна, будить усіх вранці, облизує своїм язичком, обом 1 рік

Михайло з Києва: Під час війни мої киці дуже зблизилися, увесь час облизують одне одного та лащаться. Стали дуже чутливі, весь час ходять за нами (господарями). Був такий випадок: на самому початку війни ми приїхали на дачу. Ввечері Ліза почала сильно кричати, не могла знайти собі місця. А через кілька хвилин почався обстріл нашого села. Наші кішечки нас дуже підтримують та надихають. Усі чекають із нетерпінням повернення додому.

Босс, немає й року, дуже грайливий, любить, коли його гладять і беруть на ручки

Марк із села Пеньківка, що на Вінниччині: Лягає біля мене, муркоче – і так заспокоює. Перед повітряною тривогою починає дивно себе поводити – ми вже знаємо, що потрібно збиратися. Загалом боїться голосних звуків, але, коли лунає сирена, біжить до нас (раніше біг від нас і потрібно було за ним ще побігати, щоби забрати).

Лапуля (2 роки) і Манюня (півтора місяця), грайливі, веселі

Діма й Женя з міста Лебедин, що на Сумщині: Ми обожнюємо своїх кроликів! Дбаємо, годуємо, гладимо, навіть говоримо з ними. Під час війни вони почали гостро реагувати на появу літаків, сильно метушаться в клітці, б’ють лапками.

“Нова українська школа”

Титульне фото: Анастасія з Києва