“Якщо педагог нещасливий, то він не навчить учнів бути щасливими”: як освітянам боротися з професійним вигоранням

За результатами дослідження громадської організації GoGlobal, більш ніж половина з опитаних вчителів відчувають професійне вигорання.

На його початкових стадіях людина може відчувати нестачу енергії, втому, небажання йти на роботу або навпаки — постійні думки про неї. Якщо проігнорувати перші ознаки, вигорання може призвести до різних захворювань — від підвищення тиску, головних болів до депресії.

Вчителям важливо дбати не тільки про свій фізичний стан, а і про психологічний. Адже учні зчитують їхні емоції, поведінку, жести й від цього часом залежить мотивація до навчання самих дітей.

Щоб допомогти освітянам розібратися у своїх станах та протидіяти вигоранню, “Нова українська школа” зібрала досвіди різних шкільних колективів та поради психологів щодо боротьби з вигоранням.

У новій статті читайте:

• як у деяких школах піклуються про емоційний стан працівників;
• що впливає на появу професійного вигорання в освітян;
• чому важливо піклуватися не лише про своє фізичне, а і про психологічне здоров’я;
• як дізнатися, чи є у вас вигорання;
• перелік дієвих технік для зняття стресу та перемикання уваги.

ПІДТРИМКА, НЕФОРМАЛЬНІ ЗУСТРІЧІ ТА КОНСУЛЬТАЦІЇ ПСИХОЛОГІВ: ЯК У ШКОЛАХ БОРЮТЬСЯ З ПРОФЕСІЙНИМ ВИГОРАННЯМ

Професійне вигорання в працівників може проявлятися від пасивності до роздратованості. Такі ознаки помічала серед своїх колег Катерина Спітковська, директорка київської гімназії № 107 “Введенська”. За її словами, у працівників може наставати апатія, вони починають працювати механічно, без задоволення. Обов’язки стають більше тягарем, ніж мотивацією.

“Особисто для мене найбільшою ознакою вигорання є пасивність. Бо коли ми ще проявляємо якісь емоції, це означає, що ми ще боремося всередині. А коли нам стає байдуже на все, то часом це призводить навіть до рішення піти з професії”, — розповіла директорка.

Серед причин професійного вигорання в освітян вона виокремила:

• велике навантаження на вчителів (змішане навчання в денну та вечірню зміни, робота щосуботи) та багато викликів, до яких потрібно швидко пристосовуватися (пандемія Covid-19, дистанційне навчання, повномасштабне вторгнення);
• бажання постійно щось наздогнати, забуваючи про відпочинок. “Ми всі біжимо на великій швидкості. Іноді навіть не просто, щоб наздогнати щось, а й вирватися вперед, вийти зі складної ситуації й водночас вдосконалитися. У цій гонитві немає часу на відновлення”, — каже Катерина;
• висока вимогливість суспільства. Звісно, зараз усе більше людей усвідомлюють, якою складною є професія вчителя. Але є і ті, які висловлюють своє невдоволення. “От ти біжиш, а тобі дорогою кажуть “ти ні на що не здатен”, “ти нічого не можеш”… Тож потім настає момент, коли починаєш думати, а куди я біжу? Де в цьому всьому я?”, — додає директорка.

Проблема й у тому, що не всі можуть усвідомити свій стан і потребу в допомозі. Тому, за словами Катерини Спітковської, на психологічні консультації до кабінету шкільного психолога за власним бажанням приходить досить мало людей.

Водночас директори теж мають піклуватися про свій емоційний стан, адже його зчитують усі працівники. Тому директорам важливо знімати стрес, поповнювати ресурси, щоби потім “підзаряджати” колектив.

“Наразі, щоби покращити емоційний стан у колективі, ми намагаємося підтримувати одне одного, проводити заходи, які відновлюють ресурс. Наприклад, раніше часто подорожували. Зараз компенсуємо це шкільними заходами та неформальними зустрічами”, — розповіла директорка.

Щорічно в гімназії 14 лютого (Міжнародний день дарування книжок) влаштовують захід, де дарують книжки. Учасники таємно витягують прізвище, кому даруватимуть книжку, а потім обмінюються ними.

Також восени в колективі почали працювати над розвитком сайту, де кожен вчитель міг записати на відео власні поради щодо проведення уроків, онлайн-інструментів тощо.

“Такі активності дозволяють перемикати увагу, а готовий спільний продукт надихає і показує, що навіть у складні часи ми можемо вдосконалюватися.

Але важливо, щоб це все було не з примусу, адже люди виснажені. Тож профілактика вигорання зараз має бути побудована на щирих людських взаєминах, на розмовах, увазі, підтримці”, — розповіла Катерина Спітковська.

На доброму людському спілкуванні будує взаємини в колективі й Дмитро Ламза, директор спеціалізованої школи № 210 в Оболонському районі Києва. У колективі часто проводять тренінгові заходи, квести, щоб вчителі могли трохи відволіктися від журналів та зошитів. За словами директора, прості колективні посиденьки, хвилинки жартів на нарадах, кава або чай на перерві також сприяють покращенню настрою працівників. Це додає внутрішньої підтримки та не дає вчителям почувати себе самотньо.

Водночас Катерина Спітковська наголосила, що освітяни потребують підтримки й з боку влади, наприклад, у вигляді спеціальних психологічних програм щодо зняття стресу, поповнення ресурсу тощо.

“На жаль, у нас досі є стереотип, що емоційний стан — це щось неважливе. Мовляв, ти забиваєш собі голову дурними думками, йди щось роби. І тому деякі педагоги не звертаються за кваліфікованою допомогою. Потрібно це змінювати. Бо якщо педагог нещасливий, то він не може навчити бути щасливими своїх учнів”, — підсумувала Катерина Спітковська.

Про те, що від емоційного стану вчителів також нерідко залежить і поведінка учнів, розповіла Марина Пристінська, керівниця початкової школи, нейропсихологиня, тренерка НУШ. За її словами, під час навчання в початкових класах діти проводять багато часу з одним вчителем, тож через певний період вони починають зчитувати його поведінку, міміку, жести й стають дещо схожими.

“Якщо вчитель енергійний, зацікавлений, то й учні заряджаються цим станом. А коли педагог постійно роздратований, пригнічений чи виснажений, у дітей може знизитися мотивація до навчання”, — розповіла Марина Пристінська.

Велику вагу психологічній підтримці в колективі приділяє і Сергій Никонець, директор Ніжинської гімназії № 10 (Чернігівщина). Ніжин від початку повномасштабного вторгнення був під щільними обстрілами російської армії.

“22 березня, коли на голову ще падало, ми розпочали дистанційне навчання. У нас тоді були світло та інтернет. Але вже на перших заняттях я помітив, що і вчителям, й учням важко розговоритися, вони були в ступорі. Я теж не міг навіть ввімкнути камеру на уроці, щоби показатися дітям. Працівникам та учням була потрібна психологічна підтримка”, — розповів директор.

Тому вже на другий день навчання вчителі почали працювати із двома шкільними психологами. Їхні групові сесії тривали два тижні. Коли емоційний стан вчителів вдалося стабілізувати, психологи почали працювати з дітьми. Уже наприкінці квітня колектив налаштував освітній процес.

“У вересні почалися нові виклики: відключення світла, змішане навчання, переховування в укритті. Роботи побільшало, наприклад, у мене замість звичних трьох уроків у день може бути п’ять. Але робота — це наше життя, ми любимо свою справу. А щоб вчителі не вигоріли, на канікулах намагаємось проводити 2–3 заняття з психологами. Вчителі діляться на групи по 15 осіб. Також практичні психологи можуть долучатися і до класних годин”, — розповів Сергій Никонець.

Ще одним дієвим методом проти вигорання у вчителів цієї гімназії є волонтерство. За словами директора, у закладі стоїть рамка із маскувальною сіткою. Найшвидше вона плететься після відбою повітряних тривог.

“Вчителі, які мають вікно, приходять і з таким ентузіазмом плетуть цю сітку! Для них це вже не просто волонтерство, а можливість випустити емоції, — поділився директор і додав: Від психологічної атмосфери в колективі залежить мотивація до роботи та й фізичний стан людей. Якщо довго не звертати увагу на психологічний стан, згодом це відобразиться на фізичному здоров’ї. А це лікарняні, заміни та зміна якості освітнього процесу”, — резюмував Сергій Никонець.

У Кам’янець-Подільському ліцеї № 17 шкільні психологи також надають як індивідуальні, так і групові консультації вчителям. Місцеве управління освіти проводить вебінари щодо емоційного стану, методів заспокоєння тощо.

“З ознаками професійного вигорання вчителі завжди зверталися. Але у зв’язку з повномасштабною війною ці процеси загострилися. Звісно, не всі вчителі можуть одразу сказати, що в них професійне вигорання, бо багато хто звик ховати емоції.

Але про фізичні відчуття вони говорять, як-от погіршення сну, втома, головні болі, панічні напади тощо. Нерідко це може бути вже фізичними проявами вигорання на останніх етапах”, — зауважила шкільна психологиня ліцею Ірина Савель.

За її спостереженнями, до кабінету психолога частіше звертаються вчителі, у яких у класі є діти ВПО або ті, які втратили когось із рідних. Тобто вчителі переймаються їхніми історіями, контактують не тільки з дітьми, а й із їхніми рідними, проживають чужий біль. “Тому досить важливо розповідати вчителям, як працювати з психологічно травмованими дітьми, з їхніми батьками та рідними, — наголосила психологиня.

ЯК РОЗПІЗНАТИ ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ ТА ЯК ЙОМУ ЗАПОБІГТИ

Вигорання є наслідком хронічного стресу, з яким організм не зміг упоратися, розповіла Ольга Шабловська, практична психологиня.

“Життя під час повномасштабної війни створює зовсім інші особливості навчання. Повітряні тривоги та перебої зі світлом викликають додатковий стрес, зокрема, для учнів та освітян.

Також через стрес учні можуть бути менш уважними, довше запам’ятовувати інформацію. Як наслідок, вчитель починає шукати причини в собі, намагається викладатися більше. Усі ці стресові моменти лише підвищують ризики появи професійного вигорання”, — каже психологиня.

Серед інших причин вигорання і те, що педагоги часто не можуть залишити всі робочі завдання лише на роботі, переконана Марина Пристінська. Вчителі перевіряють зошити учнів удома, готуються до наступних уроків. Але, щоб запобігти вигоранню, обов’язково потрібно приділяти час собі.

“Усвідомлення того, що з вами відбувається, є найпершим етапом боротьби з вигоранням. Якщо лише понеділок, а учні й колеги вже дратують, робота не приносить задоволення, а вдома немає часу для сім’ї, отже потрібно щось змінити у своєму графіку”, — радить Марина.

Як розпізнати професійне вигорання:

• відчуття нестачі енергії в професійній сфері;
• відсутність бажання йти на роботу, генерувати креативні ідеї;
• бажання відсторонитися від колективу, учнів тощо;
• ігнорування, відкладання робочих завдань або навпаки постійні думки про роботу тощо.

Якщо проігнорувати перші симптоми вигорання, згодом воно почне проявлятися у вигляді:

• постійної втоми;
• головних болів;
• підвищення тиску;
• зниження імунітету;
• загострення хронічних хвороб;
• погіршення сну тощо.

Тому важливо дбати про свій емоційний стан, прислухатися до свого внутрішнього голосу. Запобігати вигоранню значно легше, ніж боротися з ним.

Щоб розпізнати емоційні стани, можна використати вправу світлофор:

• зелене світло: стан спокійний, врівноважений, ви задоволені своєю роботою, вигорання немає;
• жовте світло: ви стаєте неспокійні, дратівливі, незадоволені. Це ще не критична ситуація, але є “перші дзвіночки”. Можливо, варто дати собі більше відпочинку, прогулятися на свіжому повітрі, зустрітися із друзями тощо.
• помаранчевий колір: відчуття тривожності, неспокою, нав’язливих думок. Наприклад, “я нічого не встигаю”, “все погано”. Через думки про роботу ви не можете заснути або прокидаєтеся серед ночі. Коли тривога настільки сильна, то варто вже активно впливати на свій емоційний стан;
• червоне світло: ви надто агресивні, дратівливі, вам важко керувати своїми емоціями. Або ж навпаки стаєте беземоційними, відчуваєте тотальну втому, втрату енергії. Цей стан небезпечний тим, що може призвести до різних фізичних захворювань та психологічних розладів, як-от депресія.

Чотири типи регуляції, які допоможуть впоратися зі стресом і, як наслідок, запобігати вигоранню:

• екорегуляція: наповнення себе за допомогою природи (прогулянка, похід у гори, мандрівка тощо);
• корегуляція: відновлення через людей (зустріч із друзями, знайомства з новими людьми, можливість виговоритися, іноді почути співчуття);
• саморегуляція: робити те, що подобається лише вам, взаємодія із самим собою. Можна знайти якесь нове хобі (вишивання, йога, спорт тощо) або ж просто почитати книжку, подивитися фільм, змінити зачіску. Важливо знайти час лише для себе;
• теорегуляція: відновлення через віру, цінності. Переглянути, що важливо для вас зараз, чи не надто зміщений фокус уваги, якщо робота забирає весь вільний час.

“Для кожної людини рішення буде різним. Важливо дослухатися до себе. Якщо хочеться побути на самоті, так і зробіть. Хочете поспати — відкладіть зошити й відпочиньте.

А щоб себе почути, потрібно зупинитися. Перестати говорити “треба”, а запитати: “Що я зараз хочу?” Ця відповідь вашого внутрішнього голосу й буде рішенням. Чим довше ми не будемо чути себе, тим більше посилюватиметься вигорання”, — розповіла Ольга Шабловська.

Також багато вчителів черпають енергію в роботі та дітях. Але психологиня наголосила, що варто розрізняти два моменти:

• ви пішли в роботу, щоби поповнити свою енергію, ви радієте дітям, вони вас надихають (профілактика вигорання);
• взяли на себе багато роботи, а це ще більше виснажує (посилення вигорання).

Техніки від Ольги Шабловської, щоб заспокоїтися та позбутися нав’язливих думок:

• дихання по квадрату: зробити вдих, потім порахувати до чотирьох і видихнути також на рахунок чотири. Повторити кілька разів;
• техніка “Метелик”: покласти руки на груди, два великі пальці скласти один на одного, щоб утворився метелик із крилами. Потім рештою пальців легко похлопувати себе. Це теж допомагає заспокоїтися;
• щоб відсторонитися від зайвих думок, психологиня радить застосовувати жартівливу гру про воронів. Уявіть, що ваші думки — це нав’язливі ворони, які летять на вас. Ви на це не можете вплинути, але можете вирішити, де вони сядуть — чи будуть сидіти у вас на голові й вити гніздо, чи ви відженете їх і скажете: “Я вас почула, побачила (почув, побачив), але зараз я концентрую свою увагу на іншому (приготування їжі, гра з дітьми тощо). Тобто думку зафіксували, але не приймаємо її зараз.

Щоби запобігати вигоранню також потрібно:

• збалансовано харчуватися: раціон має бути наповнений вітамінами;
• хороший сон не менше восьми годин;
• рухова активність поза роботою;
• не перевантажувати себе. Звісно, для вчителів, які працюють по кілька змін і в різних форматах, це досить складно. Але тоді це потрібно якось компенсувати, наприклад, зробити вихідні вільними від роботи.

Щоби трохи звільнити трохи свій графік, Марина Пристінська радить наприкінці кожного дня впродовж тижня записувати, що зробили за день, на що витрачали час.

“А потім проаналізувати, скільки часу ви витратили лише на себе. Тоді можна оптимізувати свій день і визначити, що насправді важливе, а за що можна не братися. Наприклад, якщо у вас немає сил вирізати роздатковий матеріал, то суть не зміниться, якщо на уроці ви просто сядете з дітьми в коло й поспілкуєтеся”, — додала Марина.

Ще один метод для профілактики вигорання — це подяка. У кінці дня пригадайте, за що ви сьогодні вдячні, від чого усміхнулися та отримали позитивні емоції на роботі.

Корисні посилання щодо психологічної підтримки:

• безплатні онлайн-тренінги з психологічної компетентності для вчителів;
• навчально-методична збірка “Розвиток психологічної пружності вчительства та школярів, переселених із постраждалих від війни районів”. Тут є “Аптечка” з практичними вправами для психологічної самодопомоги, посилання на відео- та аудіо інструкції з виконання вправ тощо;
• збірка “Стресостійке дитинство” для дорослих (і батьків, і вчителів) від дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз;
• 20 коротких анімаційних відео “Стійкість для стійких” із демонстрацією простих вправ для дітей та дорослих, що допоможуть заспокоїтися і психологічно себе підтримати;
• 62 відео про те, як залишатися в ресурсі та протистояти викликам;
• освітній серіал “Бути поруч” про основи психологічної підтримки для освітян та всіх, хто працює з дітьми;
• стаття “Нової української школи” про те, як вчителю надати першу психологічну допомогу учням.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Титульне фото: НУШ