Мріють про перемогу та щасливе дитинство учнів — що загадують освітяни й освітянки на новий 2024 рік

Ще один непростий для України рік добігає кінця — тож час підбивати підсумки й шукати джерела сили, які надихатимуть нас рухатися вперед.

У чому знаходили натхнення освітяни у 2023 році, які виклики долали і які бажання загадають під ялинку — редакція “Нової української школи” розпитала про це в невеликому анкетуванні. Дякуємо всім, хто знайшов час та поділився з нами своїми думками!

Відповіді в анкеті викликали в редакції НУШ сльози, усмішки, співчуття і повагу водночас. Нам писали директори й директорки, вчительки й вчителі з різних регіонів України. Вони щиро ділилися, як працюють між тривогами й часом без електрики, як креативлять на уроках, аби діти не втрачали цікавості до навчання. Ділилися родинними проблемами (бо не всі зараз мають змогу мешкати в рідних домівках) і тим, що чекають на звільнення регіону від росіян. Хтось жде чоловіків із передової, а хтось готується до святкових зустрічей із дітьми та онуками, які через повномасштабне вторгнення росії були вимушені поїхати за кордон.

Для всіх найбільшим викликом, на жаль, залишається війна з росією. З цим пов’язане й найголовніше бажання на 2024 рік — перемога України. Про це освітяни вказували майже в кожній відповіді нашої анкети.

Ділимося декількома освітянськими думками з нашого мініопитування.

ВИКЛИКИ 2023 РОКУ

Попри те, що війна виснажує і змушує жити в постійному стресі, із відповідей освітян і освітянок помітно, що до життя в умовах війни частина адаптувалася. І тепер їм хочеться простих речей, про які говорили й в мирний час.

Наприклад, вчительство хоче, аби нарешті зникла потреба робити фотозвіти з кожного шкільного заходу. А ще — прибрати величезну кількість конкурсів, які відбирають багато часу. Вивільнені години педагоги хочуть приділити все ж таки учням і ученицям.

Звісно, як подарунок під ялинку вчителі й вчительки чекають на збільшення зарплат. Навіть пропонують варіант, як це зробити: “У жодній країні немає такої маси контролюючих органів, як у нас! Краще б скоротили всі ті органи й завдяки вивільненим коштам зробили нормальні умови оплати праці”.

Також вчительство втомилося від навчання під час тривог і тривалої дистанційки – їм бракує живого спілкування з колегами та учнями.

“Кожен і кожна з українських вчителів щодня долає виклики: то світло вимкнули перед початком уроку, то немає інтернету чи зв’язку, про учнів тривалий час нічого не чути, чи нарешті вдалося виїхати з окупованої території, — писала редакції Світлана Пуценко, освітянка з Високопільського ліцею на Херсонщині. – Ми працюємо 24/7, у режимі постійного “перевантаження” від діагностичних робіт, моніторингів, звітів, постійних вебінарів, купи позакласних заходів, конкурсів, флешмобів, курсів і т.п. Іноді здається, що це якесь божевілля, що виснажена й не має сил далі вчителювати, адже весь час зайнята, втомлюєшся морально і фізично…

Але тримають учні, бо залишити їх у цей важкий час — це зрада”.

Дехто вважає викликом року, що минає, призначення нових керівників у школі або громадські обговорення щодо “пониження ступеня закладу освіти”. Ймовірно, мова про реформу старшої школи, коли заклади освіти мають визначатися зі статусами гімназії чи ліцею. Та якщо правильно розставити пріоритети, заручитися підтримкою місцевої влади, батьків та вчителів, можна здобути гарні результати й створити справді якісне навчальне середовище, наприклад, як у Стрию чи Красилові.

ДЖЕРЕЛА НАТХНЕННЯ

У відповідях учителів відчувається втома і виснаження, що цілком зрозуміло, та водночас є чимало речей, які їх надихають. Передусім це учні та відновлення очного навчання. Адже це про живе спілкування, можливість бачити дітей та колег наживо і працювати в класі, а не з ґаджетами.

“Мене надихають учні, їхня зацікавленість, раптова усмішка, яку вдалося викликати хоча б на мить, забувши про обстріли рідного міста”, — писала Світлана Яків’юк, вчителька Херсонської школи № 41.

Також вчительок і вчителів тримає на плаву їхня професія та відданість справі, яку вони роблять. Це заслуговує на повагу та вдячність від кожної й кожного з нас, адже робота вчителів, особливо в умовах війни, це постійні виклики й готовність до змін у режимі нон-стоп.

Звісно ж, місцями сили для вчителів залишаються їхні родини. Також у відповідях вчителі й вчительки неодноразово згадували Збройні сили України — їх вважають “нереально крутими”.

Які б втомлені не були освітянки й освітяни, однаково планують провести зимові канікули з користю.

У топі освітянських планів:

• провести час у родинному колі;
• поїхати з учнями в Карпати;
• навчити дітей колядувати;
• пограти в сніжки й поліпити з дітьми сніговиків;
• знайти час на саморозвиток.

Віра Щеголь, директорка Боярського академічного ліцею “Гармонія”, поділилася, що під час канікул хоче проаналізувати діяльність закладу, присвятити час родині, подивитися улюблений фільм і спланувати другий семестр.

Тобто школа не дає спокою і вдома, але якщо людина живе й щиро вболіває за свою роботу, то поставити чітку межу між побутом та робочими справами дійсно буває складно.

НОВОРІЧНІ БАЖАННЯ

Який же Новий рік без загадування бажань і віри в те, що вони неодмінно здійсняться.

Редакція НУШ попросила освітян поділитися тим, що загадають у новорічну ніч і про що можна говорити вголос (нехай таємниці залишаються таємницями).

Їхнє найбільше бажання, звісно, про перемогу та мир в Україні.

• Одне одному освітяни бажають здоров’я;
• впевненості в завтрашньому дні та сил;
• витримки, стійкості й незламності;
• не втрачати віру у свою професію;
• хто зараз не вдома — повернутися в рідну домівку;
• надихатися і надихати;
• не втрачати віри й не забувати про себе.

До речі, остання порада дуже слушна — знаходити час на себе. Сімейна й дитяча психологиня Світлана Ройз теж наголошує, що важливо робити перерву в роботі й присвячувати бодай 5 хвилин лише собі (дізнатися більше, як турбуватися про себе, зможете тут).

Декілька бажань були адресовані учням. Вчителі бажають дітям слухняності, успіхів у навчанні та поваги до інших, а також здоров’я і здійснення найпотаємніших мрій.

Світлана Яків’юк бажає учням вірити в себе і свої сили, бо “ви неймовірні, нереально креативні, талановиті, сильні, незламні! Ви — українці! Це — ваша суперсила! Пам’ятайте про це і про те, якою ціною виборюють перемогу наші славні воїни”.

Редакцію дуже розчулили слова Наталії Михалевич, директорки Красносільського ліцею:

“Попрошу в учнів вибачення, що ми, дорослі, допустили до такого стану в країні. Побажаю миру та сил, щоб залишатися щасливими у своєму дитинстві”.

На жаль, ми не можемо зупинити війну помахом чарівної палички, не можемо обіцяти, що в новому році не буде повітряних тривог. Та точно можемо вчитися і вчити, підтримувати одне одного і ЗСУ — та в такий спосіб наближати перемогу.

Дякуємо вам, дорогі освітянки й освітяни, за вашу чуйність до учнів і невтомну працю. Бажаємо не втрачати оптимізму, а все, що запланували на 2024 рік, нехай неодмінно здійсниться!

Щиро ваша “Нова українська школа”

Титульне фото: unsplash.com