“Не пропускають жоден урок фізкультури”: як у школах Чернівців впровадили 14 нових видів спорту

У деяких школах Чернівців на уроках фізкультури учні 5–6 класів займаються новими, не звичними видами спорту. Так, діти грають в алтимат, корфбол, доджбол, петанк, займаються спортивним орієнтуванням тощо.

Вчителі фізичної культури кажуть, що ці види спорту не потребують особливого рівня фізичної підготовки й всі діти можуть брати участь у тренуваннях і змаганнях. Це дає змогу зробити уроки ще більш інклюзивними.

• Про те, у яких школах Чернівців практикують нові види спорту,
• чи вистачає інвентарю,
• чому діти охоче біжать на фізкультуру,
• про гендерний баланс у командах
• та чому важливо впроваджувати нові модулі на уроках, читайте в матеріалі від чернівецького медіа “Шпальта” та “Нової української школи”.

“НОВИХ ВИДІВ СПОРТУ В ПРОГРАМАХ НУШ АЖ 60”

Про те, що в школах Чернівецької громади учні 5–6 класів на уроках фізкультури практикують нові види спорту, “Шпальті” розповів Руслан Федюк, головний спеціаліст управління освіти Чернівецької міської ради.

“Насправді всі ці види спорту закладені в НУШ. Якщо подивимося в модельну програму з фізкультури, то там тобі і дзюдо, і лакрос, і піклбол, і рінго, і доджбол… Кожен модуль – це один вид спорту. І таких модулів у програмі аж 60. Учитель сам може обрати, які з видів спорту більше до душі йому й дітям. Тренування за одним видом спорту триває 8 годин”, – каже Руслан.

За його словами, раніше на уроках фізкультури теж викладали різні види спорту, але їх було менше й це були більш поширені спортивні дисципліни – футбол, волейбол, баскетбол тощо. Усього їх було 11.

Нині в 5–6 класах вчителі можуть використовувати декілька модулів під час одного уроку. Учнів з особливими освітніми потребами до спорту залучають згідно з нозологіями.

“Ми, наприклад, ділимо дітей на три групи: спеціальна медична група, підготовча та основна – за результатами проб Руф’є. Згідно із цим поділом, вчитель диференціює навантаження. Щодо дітей з особливими освітніми потребами, які належать до спеціальної групи, то педагог підбирає навантаження індивідуально”, – каже Руслан Федюк.

Щодо спортзалів та інвентарю, за словами Федюка, у Чернівецькій громаді фактично у всіх закладах освіти є спортивні зали. У деяких навіть по три на одну школу. Інвентар також час від часу оновлюють, однак, за словами освітянина, є багато модулів, які не потребують додаткового інвентарю.

ДЕ В ШКОЛАХ БЕРУТЬ ІНВЕНТАР?

Своїм досвідом роботи з новими видами спорту з нами поділився вчитель чернівецької гімназії № 15 Микола Ніга, голова методичного об’єднання вчителів фізкультури в Чернівцях, тренер Нової української школи, переможець конкурсу “Вчитель року”.

Микола Ніга на уроці

У гімназії № 15 на одному уроці в 5–6 класах можуть застосовувати одночасно три нових модулі. Кажуть, що мають для цього багато сучасного інвентарю.

“Наприклад, на уроках граємо у флорбол. Це один із європейських видів спорту, який у Чернівцях школи ще не застосовують. Також граємо в лакрос. Наскільки мені відомо, його практикують лише в деяких закладах освіти Києва. А ще доджбол, футзал тощо – із цих видів спорту проводять змагання. Ми вже практикувалися у 12 модулях”, – розповідає Микола Ніга.

Діти відпрацьовують кидки фрізбі на точність. Використовують кільця, оскільки дисків не вистачає, “головне – зрозуміти техніку кидка”

Діти працюють з нейроскакалками – тренажерами для ніг

За словами вчителя, інвентар для нових видів спорту в гімназії є різний: такий, що зробили власноруч, і придбаний. Гімназія бере участь у різних проєктах, є частиною мережі шкіл “Джуніорс”, тож частину інвентарю отримала безплатно.

“В одному з проєктів мені пропонували вибір – отримувати вищу зарплату чи взяти інвентар для школи. Я, звісно, обрав інвентар. Наприклад, лише один набір для фортболу з воротами коштує 12 000 гривень.

Але нині школи Чернівців перейшли на автономне фінансування – мають власні бухгалтерії, тож можуть самостійно розпоряджатися коштами й закуповувати інвентар”, – ділиться вчитель.

Так, на початку цього навчального року гімназія закупила спортивного інвентарю для фізкультури на 10 000 гривень. За словами Миколи, один якісний волейбольний м’яч коштує 2 000 гривень, фрисбі – 400 гривень.

Авторська гра вчителя “Повітряний футбол”. Завдяки цій грі діти розвивають легені, “це прирівнюється до бігу”

“Але є і інвентар, який ми виготовляємо з дітьми власноруч із підручних матеріалів – наприклад, із картону, відходів від сантехнічних труб, металу. Робимо це в позаурочний час та на вихідних”, – ділиться досвідом педагог.

“ЖОДНОГО РАЗУ НЕ ПРОПУСТИЛА УРОК ФІЗКУЛЬТУРИ”

Учні гімназії № 15 розповідають, що на уроках фізкультури вивчили вже багато цікавих модулів і стараються не пропускати жодного заняття.

Учень 6 класу, Олександр Поліщук, розповідає, що йому подобається така фізкультура, бо він вивчає нові, некласичні види спорту. Хлопчик з інвалідністю, але він дуже любить спорт і активний на уроках фізкультури.

“А ще мені подобається вчитель Микола Миколайович. Коли приходжу до нього на уроки, він заряджає. Після фізкультури хочеться йти на інші заняття. І мої батьки тішаться, що я займаюся спортом”, – ділиться Сашко.

Учениці 5 класу Любов Цюцюра та Анастасія Астахова кажуть, що їм подобається, як змінилися їхні уроки фізкультури.

“Так, уроки стали трохи складнішими, бо треба вивчати правила нових ігор. Але коли вже все запамʼятала, то грати дуже весело. А ще подобається, що ми граємо в ігри всі разом – і дівчата, і хлопці. Заняття вимагають багато й активно рухатися, але це прикольно”, – каже Настя.

Любов розповідає, що любить спорт, тому нові ігри їй до вподоби. “Я ще жодного разу не пропустила урок фізкультури. У молодшій школі було не так весело, ми постійно грали в ті самі традиційні знайомі ігри”, – ділиться гімназистка.

30 МОДУЛІВ МОЖНА ВИКЛАДАТИ БЕЗ ДОДАТКОВОГО ІНВЕНТАРЮ

Микола Ніга – тренер Нової української школи. Він каже, що нині в усіх вчителів НУШ є академічна свобода – можна обрати будь-який модуль – або й декілька – і грати з дітьми на уроці. Вчитель додає, що приблизно 30 модулів можна викладати без додаткового інвентарю – з тим, що є в школі.

“Наприклад, у нашій гімназії я можу викладати 46 видів спорту. Звісно, опанувати всі ми не встигаємо. За рік 5–6 класи в нас вивчають від 12 до 14 модулів”, – додає Микола.

За програмою НУШ клас має опанувати щонайменше 12 модулів за рік. На один модуль відведено 8 академічних годин, але це не обов’язкова вимога.

“На одному уроці ми можемо застосовувати, наприклад, три модулі. Мої учні знають, хто на якій із локацій повинен працювати. Усі разом вони лише на розминці”, – ділиться Микола Ніга.

Важливо те, що діти мають вибір. “Наприклад, якщо дитина не може чи не хоче займатися футзалом, то їй на вибір пропонуємо баскетбол, флорбол тощо”, – додає вчитель. А ще каже, що мінімум два модулі на його уроках пристосовані для участі дітей з особливими освітніми потребами.

З особливостей НУШ на уроках фізкультури, які зауважує Микола, – відсутність шикування та нормативів. Учнів мотивують приходити на уроки завдяки новим цікавим видам спорту.

За словами Миколи, як тренера НУШ, багато вчителів фізкультури скаржаться на відсутність інвентарю та не хочуть працювати по-новому.

“Вважаю, що найперше – це бажання вчителів. Якщо воно є, вчитель придумає, як працювати, аби дітям було цікаво. Але є вчителі, скажімо так, “старої системи”, які не хочуть щось вигадувати. Їм було комфортно за старими стандартами, коли змінювали хіба що дату в журналі”, – каже педагог.

За словами Миколи, багато вчителів кажуть, що нині уроки фізкультури перетворилися на цирк. “Але зараз ця дисципліна спрямована на оздоровлення, психічне розвантаження учнів і учениць та на те, аби діти були в рівних умовах. Це найважливіше, як на мене, що дає оновлена програма”, – каже вчитель.

Водночас Микола визнає, що матеріально-технічна база в багатьох школах потребує оновлення. Орієнтовно 60 % закладів освіти громади мають невеличкі спортивні зали. Є і такі, коли в одному залі під час уроку одночасно займаються два класи.

У гімназії № 15 спортивний зал теж невеликий, але є два гарні поля – футбольне та баскетбольне. Тож для залу підбирають модулі, які можна застосувати в приміщенні. Інші – практикують на спортивному майданчику восени та навесні.

“ЗАРАЗ У МЕНЕ ПРАЦЮЮТЬ ВСІ ДІТИ, І ВСІ В РІВНИХ УМОВАХ”

На уроках Миколи Ніги учні переодягаються в яскраві кольорові маніжки й діляться на групи.

“Наприклад, буває так, що якась дитина приходить у дорожчому спортивному костюмі, а якась – у дешевшому. Й ось, коли вони в однакових маніжках, тоді на перший план виходять їхні навички, завзятість. Для багатьох дітей це радість”, – каже вчитель.

Крім того, Микола зауважує, що рівень фізичної підготовки у всіх школярів знизився під час дистанційного навчання. І нова програма орієнтована саме на те, щоб залучити до спорту всіх дітей без винятку.

“Раніше фізкультура працювала так: якщо дитина ходить у ДЮСШ – вона спортсмен, вона працює на уроці. Так, у класі займалися до п’яти дітей. Зараз у мене працюють усі діти, і всі в рівних умовах”, – додає Микола.

Учитель зауважує, що цінність уроку нині зросла, бо діти роблять, те що їм подобається. Вони отримують більше позитивних емоцій. А те, що немає оцінок, – зменшує стрес.

“Коли діти займаються тим, що їм щиро подобається, це самодисциплінує їх. Вони з головою поринають у процес і працюють ефективніше навіть без перевірки, бо займаються справою, яка приносить задоволення”, – завершує вчитель.

Ольга Максимюк, спеціально для “Нової української школи”

Фото: “Шпальта”, автор – Ігор Константинюк

Цей матеріал був представлений ГО “Смарт освіта” в рамках Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США