Конкурс “Учитель року”: що кажуть про нього педагоги-учасники та які є альтернативи в Україні й світі

Зображення згенероване за допомогою штучного інтелекту

В середині травня відбувся фінал Всеукраїнського конкурсу “Учитель року-2024“. Це чи не найдавніший конкурс професійної майстерності вчителів, який проводять в Україні щорічно. До слова, з 2022 року (через повномасштабне російське вторгнення) фінансування конкурсу урізали. Відтак ні премій для переможців, ні оплати роботи журі не було.

В освітянської спільноти є різні думки про “Вчителя року” – хтось каже, що це спадок радянщини, а хтось акцентує, що участь та перемога в конкурсі відкривають нові можливості.

Редакція “НУШ” поспілкувалася з вчителями-учасниками та з’ясувала, що вони, побувавши за лаштунками, думають про конкурс. А також дослідила, які альтернативи конкурсів педагогічної майстерності є в Україні, та як проводять схожі конкурси в деяких країнах за кордоном.

Зокрема, з матеріалу ви дізнаєтеся:

• як обирають “Учителя року” та як про конкурс відгукуються вчителі;
• чи потребує змін його організація і проведення;
• які альтернативні конкурси професійної майстерності педагогів є в Україні та деяких країнах світу.

ЩО ПРОПОНУЄ “УЧИТЕЛЬ РОКУ” УКРАЇНСЬКИМ ПЕДАГОГАМ ТА ЩО ПРО НЬОГО ДУМАЮТЬ ВЧИТЕЛІ-УЧАСНИКИ

“Учитель року” – один із конкурсів педагогічної майстерності вчителів, який організовують, щоби популяризувати кращі педагогічні здобутки й підвищувати престижність вчительської професії в Україні.

Уперше “Вчитель року” відбувся ще в 1996. З того часу в Україні конкурс проводять щорічно в декількох різних номінаціях. У 2024 році це були “Географія”, “Образотворче мистецтво”, “Українська мова та література” і “Фізика”.

Сам конкурс зазвичай відбувається у два етапи:

1. перший – обласний;
2. другий – всеукраїнський (змагаються переможці з кожної області).

Переможцям конкурсу надають почесне звання “Заслужений вчитель України”, а лауреати нагороджуються почесними грамотами Верховної Ради України та Кабінету міністрів України.

У 2021 році до Положення про конкурс внесли зміни, зокрема, збільшили призовий фонд: переможець мав отримувати премію в 10 мінімальних заробітних плат, лауреат (II місце) – 9 мінімальних заробітних плат, лауреат (III місце) – 8.

“Однак фінансування другого туру всеукраїнського конкурсу “Учитель року” було припинено у 2022 році у зв’язку з повномасштабною агресією російської федерації. На жаль, у 2022, 2023, 2024 роках другий тур конкурсу було проведено без державного фінансування, відповідно без премій для переможців і лауреатів конкурсу та без оплати роботи журі”, – пояснили в пресслужбі Міністерства освіти й науки України.

Водночас, як додали в МОН, для більшості учасників конкурс стає стартовим майданчиком:

• учителі долучаються до наукової роботи;
• написання програм та підручників;
• роботи в експертних радах;
• стають журі інтелектуальних учнівських змагань та професійних педагогічних конкурсів;
• читають лекції в закладах післядипломної педагогічної освіти;
• стають спікерами Всеукраїнської школи майстерності “Педагогічний стартап” тощо.

В освітянських обговореннях можна почути різні думки щодо конкурсу: від того, що участь у ньому справді дає кар’єрні можливості до того, що це радянщина й конкурс перестав розвиватися.

“Нова українська школа” запитала, що думають про конкурс самі учасники й переможці “Вчителя року”, які бачили організацію “за лаштунками”. Далі – пряма мова вчителів.

• Андрій Самойлов, переможець “Учитель року-2022” у номінації “Біологія”.

Андрій Самойлов – вчитель року-2022. Джерело: “Суспільне”

Ми взагалі не думали, що конкурс у 2022 році відбудеться – одразу після завершення обласного етапу почалося повномасштабне вторгнення. Конкурс відбувався онлайн і це не дуже добре, оскільки відбирає найголовніше – комунікацію між учасниками.

Адже насправді “Учитель року” – це не так про змагання, як про обмін досвідом. Цей конкурс дав мені нові знайомства та співпрацю з деякими з конкурсантів.

Цікаво було обмінюватися з колегами своїми роботами, виступами та напрацюваннями. Деякі їхні підходи та “родзинки” я перейняв і у свою практику.

Звісно, можна почути думки, що конкурс – це радянщина, але описані мною моменти досвіду з конкурсу демонструють, що зараз він організований цікаво, відкрито, прозоро та для індивідуального росту вчителя, а не “показухи”. Тим паче, що конкурс є добровільним і на волонтерських засадах.

⚡ Єдине, що, на мою думку, можна було би покращити, це збільшити рівень свободи вчителя на кожному етапі конкурсу. Повний вияв свободи форм, методів, засобів…. Головне – як вчитель це може використати та застосувати.

Крім того, особисто для мене залишаються незрозумілими “правила” методичного практикуму, з яким я впорався погано. Певно, якщо є якісь “стандартизації”, то їх варто окреслити чіткіше.

• Вячеслав Майорський, переможець всеукраїнського конкурсу “Учитель року-2022” у номінації “Правознавство”.

Вячеслав Майорський. Фото: “Портал Чорноморська”

Фінал конкурсу у 2022 році видався для мене досить складним: відсутність електроенергії та інтернету, ракетні атаки стали серйозними перепонами для участі. Пам’ятаю, як онлайн я проводив конкурсний урок після ракетної атаки, на заряді ноутбука (електроенергії не було), а інтернет “забезпечував” мій друг, який тримав у витягнутій руці телефон, ловлячи сигнал. Головний досвід, який я отримав під час конкурсу 2022 року, – учитель має бути борцем.

Чи потрібні подібні конкурси зараз? Так. Вони дають змогу вчителям усіх закладів загальної середньої освіти з різних міст та громад показати свою діяльність. Я вважаю, що вони не є “радянщиною”, а навпаки дають змогу вчителям вийти за межі класу.

Після перемоги в конкурсі я зустрічав декілька публікацій від деяких моїх колег про те, що в таких конкурсах беруть участь консервативні вчителі, яких оцінюють такі ж консервативні члени журі. І, мовляв, сучасне вчительство має брати участь у нових форматах професійних конкурсів.

Але зі свого досвіду можу сказати, що серед переможців “Учителя року” – сучасні педагоги, які стоять в авангарді нашої професії. З повагою ставлюся до нових форматів професійних конкурсів, але не розумію, чому в деяких із них шоу виходить на перше місце, а професійна діяльність – у тінь. Іноді ми забуваємо, що основна форма роботи вчителя – це урок.

• Лілія Баранова, лауреатка (III місце) всеукраїнського конкурсу “Учитель року-2021” у номінації “Українська мова та література”.

Лілія Баранова. Фото: особистий архів

Конкурс професійної майстерності – це майданчик для обміну досвідом та розвитку творчого потенціалу. Такі конкурси дають можливість бути почутими й брати безпосередню участь у реформуванні національної освіти. Адже вчителі-учасники приносять цілий арсенал нових методів, форм роботи, якими щедро діляться, і які інші учасники можуть впроваджувати у свою роботу.

Але, так само як має реформуватися сам вчитель та його урок, йти в ногу із часом мають і конкурси. Я брала участь у “Вчителі року” під час пандемії, тож це був неабиякий виклик, адже змагання відбувалося в режимі онлайн. Дедлайни виконання завдань не змінилися, однак за той короткий час потрібно було не лише підготувати матеріали, продумати все, а й самостійно налаштувати технічні засоби, які, звісно, ми самі мали забезпечити.

⚡ Також я вважаю, що робота вчителя повинна бути достойно оцінена (і не лише під час конкурсу, а й загалом). Цього, на жаль, я не побачила.

Справа не в сумі виграшу, хоча й це також. Але оскільки це конкурс всеукраїнський, проводиться за сприяння МОНу й переможців лише троє з тисяч учителів, то, на мою думку, лауреат має право називатися вчителем-методистом.

Після конкурсу мене часто запрошували до участі в різних освітніх проєктах, ділитися досвідом у закладах післядипломної освіти та підвищення кваліфікації. Моїми слухачами були вчителі-методисти, хоча я, володарка Грамоти Верховної Ради України “За вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки й освіти, впровадження сучасних методів навчання і виховання молоді”, звання “вчитель-методист” так і не отримала. Це, як на мене, парадокс, який демотивує.

• Роман Романчук, переможець “Учитель року-2024” в номінації “Географія”.

Роман Романчук. Фото: Суспільне

Мій досвід участі в конкурсі був лише позитивним. Я не вважаю, що “Учитель року” – це радянщина. Його основна мета – визнання та підтримка кращих педагогів країни. Він дає можливість вчителям поділитися своїми ідеями з іншими, сприяє розвитку інноваційних методів та прийомів навчання.

Наприклад, у нас на конкурсі були такі випробування: “Тестування”, “Практична робота”, “Дослідження”, “Майстерка”, “Урок”. Цікаво було подивитися, як працюють мої колеги, які методи навчання пропонують. Також я зміг поділитися своїм досвідом та ідеями, а ще отримав цінні поради та зворотний зв’язок від експертів (заслужені вчителі України, науковці).

• Аліна Архіпова, переможниця “Учитель року-2021” в номінації “Керівник закладу освіти”.

Аліна Архіпова

“Учитель року” демонструє суспільству ті ролі вчителів та директорів, яких часто не помічають. Наприклад, коли я розповідала в соцмережах про перебіг конкурсу та про завдання, які виконувала (а там були й фасилітація, і супервізії, і написання стратегії школи…), то батьки учнів часто дивувалися, мовляв, невже це все робить директор. Адже в суспільстві досі є уявлення, що директор – це такий собі господар школи, який дбає лише про те, що є всередині закладу. Але зараз ролі адміністрації значно розширилися і завдяки конкурсу суспільство може про них дізнатися.

А ще такі конкурси можуть зацікавити молодь йти в професію. За кожним із переможців стоїть крута історія, яку треба голосно розповідати. Тоді вийде така ненав’язлива “реклама” того, що в школі не лише низькі зарплати, а є справді цікаві можливості й цікаві люди, які багато чого досягли в цій сфері й завжди на крок попереду.

⚡ Треба показувати, що у вчителів теж є історії успіху. І такий сторітелінг має бути постійним, а не лише під час конкурсу.

• Ольга Кецмур-Лев, переможниця конкурсу “Учитель року-2018” в номінації “Українська мова та література”, а також заступниця голови журі “Учитель року-2024”.

Ольга Кецмур-Лев

Випробування 2018 року надихнуло мене на професійне зростання і відкрило унікальні можливості взаємодії з колегами. Найбільшою цінністю для мене все ж стало те, що я повірила в себе як у фахівчиню і як в особистість.

Досвід двічі заступниці голови журі виявився ще більш зворушливим, тому що я відчувала велику відповідальність перед колегами-учасниками. Окрім визначення переможців, своєю місією на конкурсі вважаю сприяти тому, аби створився новий осередок вчительської спільноти, аби на цьому острівці мали змогу співдіяти небайдужі освітяни, які відважно визначатимуть вектори розвитку української філології.

Тому цей конкурс – це історія про єднання, а не про конкуренцію.

Тож його проведення, звісно, важливе з багатьох аспектів, зокрема і для того, щоб вчителі, окрім професійного зростання, обміну досвідом, мали змогу також відчути себе важливими й цінними учасниками освітнього процесу.

⚡ Звісно, чималою проблемою залишається фінансування конкурсу (цінні нагороди учасникам, лауреатам і переможцям, оплата роботи членів журі, організаційні витрати). Щодо проведення конкурсу під час війни теж виникають різні думки. Та все ж, якщо навчання продовжується, якщо ми моніторимо якість знань, то вважаю недоречним скасування конкурсу.

Переконана, що його потрібно не лише зберегти, а й посилити значення підтримкою – і фінансовою, і медійною, й організаційною. Ми добре розуміємо, що високоосвічену націю, яка має міцний стрижень єдності (який формується під час навчання), неможливо перемогти. Тож визнання і підтримка вчителів – це також необхідна цеглинка на шляху до нашої перемоги.

ЯКІ АЛЬТЕРНАТИВИ КОНКУРСУ Є В УКРАЇНІ

Нині громадські організації та місцеві громади започаткували чимало конкурсів та відзнак, які мотивують учителів до професійного розвитку.

• Національна премія Global Teacher Prise Ukraine

Це щорічна національна премія для вчителів, аби відзначити досягнення українських педагогів, а також долучити їх до світової освітянської спільноти.

Global Teacher Prize Ukraine відзначає вчителів-змінотворців із 2017 року. Однак у 2022 та 2023 роках премія не обирала найкращого вчителя країни, зосередившись на документуванні історій педагогів воєнного часу.

У 2024 році Global Teacher Prize Ukraine вперше з початку повномасштабного вторгнення обере найкращого вчителя України. Переможець або переможниця отримає 1 000 000 гривень для власного освітнього проєкту і представить нашу країну на світовій премії Global Teacher Prize. Подати анкету для участі в конкурсі можна до 8 липня 2024 року за посиланням.

Як розповідають на сторінці українського конкурсу, світову премію Global Teacher Prize, або “Нобелівську премію для вчителів”, заснував мільярдер Санні Варкі. Його мама була вчителькою, тож цією премією він хотів підкреслити важливість вчительської професії.

Нагадаємо, що у 2023 році до десятки найкращих учителів світової премії Global Teacher Prize увійшов учитель української мови та літератури Артур Пройдаков, а до 50 найкращих також потрапила вчителька української мови та літератури Людмила Таболіна.

• Премія “Ранкові зорі“

Одне з українських видавництв започаткувало премію “Ранкові зорі” з призовим фондом понад 100 000 грн. Педагоги можуть поділитися своїм вчительським досвідом і стати переможцями в таких номінаціях: “Зірковий учитель”, “Незламний учитель”, “Інноваційний учитель”, “Учитель-наставник” та “Результативний учитель”. Однак, зауважимо, що серед умов участі – викладання за підручниками цього видавництва та використання в роботі інноваційних підходів і методик.

Інтервʼю із цьогорічним переможцем премії – учителем інформатики Миколою Тарасюком – читайте за посиланням.

• Львівський конкурс “Успішний педагог“

Управління освіти Львівської міської ради вже не один рік проводить конкурс із визначення 100 найуспішніших педагогів Львівської громади. Переможці отримують премії по 25 000 гривень.

Оцінюють вчителів за такими критеріями:

• досягнення;
• діяльність, яка є важливою для Львівської міської територіальної громади і є прикладом для інших;
• зацікавленість у постійному навчанні та професійному розвитку;
• креативність.

Схожу практику перейняли й в інших містах України.

• Міжнародний конкурс “Найкращий учитель української мови за кордоном“

Цей конкурс організовують для того, щоби підвищити престиж української мови та розвиток українського шкільництва за кордоном. Наприклад, у 2023/2024 навчальному році він відбувся в номінаціях “Учитель початкової школи” та “Учитель загальної середньої школи” у два етапи:

1. перший – регіональний (проводили за кордоном);
2. другий – підсумковий (у Києві).

Лауреати та дипломанти нагороджуються відповідними дипломами лауреата та дипломанта конкурсу, а десять кращих учасників – подякою. На регіональному етапі учасники можуть відзначатися й іншими заохочувальними нагородами.

ПРО КОНКУРСИ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛІВ У ДЕЯКИХ КРАЇНАХ ЗА КОРДОНОМ

США

У Сполучених Штатах Америки також проводять конкурс “Учитель року” – Teachers of the Year (TOY).

Це найстаріша та найпрестижніша відзнака для вчителів державних шкіл, розповідає “Новій українській школі” Меґан Хелберґ (Megan Helberg), вчителька року-2020 штату Небраска.

Цей конкурс має на меті посилити голоси вчителів та надати їм можливість брати участь у політичних дискусіях про освіту на державному та місцевому рівнях. Для цього в кожному штаті обирають своїх фіналістів, а потім – переможців.

Меґан Хелберґ (ліворуч) тримає нагороду “Учитель року-2020”. Джерело: The74

Зауважимо, що в кожному штаті вимоги до конкурсу та його проведення можуть відрізнятися. Наприклад, Меґан проходила такі етапи:

1. медіатренінг і пробне телевізійне інтерв’ю. За її словами, на цьому етапі журі хотіли побачити, як учасники реагуватимуть на них, на складні запитання та чи зберігатимуть спокій і зібраність;
2. далі вчителі мали провести урок для Державної ради з питань освіти. “Треба було уявити, що члени державної ради – мої учні, і провести для них один із найкращих своїх уроків”, – каже вчителька;
3. останній етап – інтерв’ю з групою із шести осіб (колишні працівники конкурсу, працівники місцевого департаменту освіти тощо).

Цікаво, що в конкурсі немає поділу за предметами. Якщо в штаті велика кількість кандидатів, їх можуть розділити лише за початковою, середньою та старшою ланками. Тоді обирають по одному конкурсанту із цих категорій і так формують фіналістів.

Після перемоги учителя на рік звільняють від його викладацьких обов’язків зі збереженням заробітної плати. У цей час він стає речником та адвокатом професії вчителя.

Протягом року вчитель бере участь у різних заходах по всій країні, ділиться своїм досвідом із медіа та освітянською спільнотою, захищає інтереси учнів, порушує актуальні освітні проблеми, надихає інших йти в професію тощо. Деякі переможці долучаються до створення освітніх політик, балотуються на посади, лобіюють певні освітні законопроєкти тощо.

Загалом, за словами Меґан, популярність конкурсу відрізняється від штату до штату: десь на конкурс подається сотня вчителів, десь – 50 або й ще менше. Призи, які отримують переможці TOY, теж можуть бути різні.

• “Деякі штати дають вчителям чек на $25,000,
• деякі отримують автомобіль у користування на рік,
• деякі отримують подарункові сертифікати на купівлю “професійного одягу”,
• деякі – поплескування по спині й грамоту. Насправді це залежить від координатора TOY у кожному штаті”, – розповідає вчителька.

Самі ж переможці об’єднуються в спільноту – Національну мережу державних вчителів року, додає Меґан.

“Водночас ми не кажемо, що були в якомусь році вчителем року. Навпаки, ми залишаємося ним крізь роки. Я завжди кажу: “Я є учителькою року-2020″. Тобто завжди нею буду. Формулювання досить важливі”, – каже вчителька.

Німеччина

У Німеччині популярна “Премія вчителів Німеччини – інноваційне навчання” (Deutscher Lehrkräftepreis – Unterricht innovativ).

Це проєкт однієї з місцевих освітніх фундацій та Німецької асоціації філологів. Щороку там відзначають вчителів та керівників шкіл у трьох номінаціях:

1. “Зразкове управління школою” – заклади подають своїх директорів або цілі команди керівництва школи. Загальна сума призу для трьох нагороджених керівництв школи – 4 500 євро [приблизно 197 037 гривень];
2. “Інноваційне навчання” – категорія створена для вчителів середніх ланок у німецьких школах, які викладають різні дисципліни. Сумарний призовий фонд за найкращі педагогічні ідеї теж 4 500 євро;
3. “Видатні вчителі” – учні останніх двох випускних класів середніх шкіл номінують своїх вчителів, які, на думку старшокласників, сприяють співпраці учнів та педагогів. Кожен з одинадцяти відібраних вчителів отримує по 1 000 євро [приблизно 43 788 гривень].

Грошовий приз можна використати для проєктів або заходів у межах шкільних уроків. Також усі переможці отримують змогу контактувати та співпрацювати з різними освітніми та науковими установами.

Швеція

У Швеції щороку проводять гала-концерт для вчителів (Teacher’s Gala). Номінують педагогів їхні ж учні.

“Є гала-концерти для найкращих спортсменів, найкращих музикантів і найкращих акторів, то чому ж суспільство не відзначає в такий спосіб вчителів?”, – йдеться на сайті конкурсу Teacher’s Gala.

Тож щороку школярі мають можливість номінувати свої вчителів, а восени в Стокгольмі для них організовують гала-концерт. На ньому визначають переможців у таких номінаціях:

• учитель року;
• провідна зірка року;
• урочиста премія вчителя за психічне здоров’я молоді;
• вчитель року в початковій/середній школі;
• вихователь року дошкільного закладу;
• вчитель року області й кожного муніципалітету тощо.

Крім цього, у країні також проводять конкурс “Найкращий вчитель Швеції”, який організовує Торгово-промислова палата. Переможець отримує звання та грошову винагороду в розмірі 10 000 шведських крон [приблизно 38 441 гривня].

Велика Британія

У Великій Британії видатних вчителів нагороджують премією The Teaching Awards.

Узяти участь можуть вчителі різних категорій, зокрема, і ті, які навчають дітей з особливими освітніми потребами. Загалом нагорода містить 16 категорій, серед яких учитель та директор року, асистент року, цифровий новатор року, досягнення за все життя та інші. Кульмінацією премії є вручення нагород на телевізійній церемонії, яку транслюють на каналі BBC Two у прайм-тайм.

Крім цього, як розповіла “Новій українській школі” Надія Майбогіна, яка викладає фінанси в одній із британських шкіл, у Великій Британії чимало конкурсів професійної майстерності вчителів організовують комерційні або благодійні організації, які є потужними гравцями на ринку освітніх послуг.

“Водночас зауважу, що в британському суспільстві немає такої сильної конкуренції. Навіть сама освітня система націлена не на конкуренцію з іншими, а насамперед вчить зосереджуватися на собі, на своїх перемогах і поразках, порівнюючи себе лише із собою попереднім”, – каже вчителька.

Як бачимо, підходи до організації конкурсів професійної майстерності вчителів можуть різнитися, однак усіх їх об’єднує одна мета – підвищити престижність праці педагогів та зацікавити інших цією професію на прикладі успішних історій.

Більше про те, як можна мотивувати молодих педагогів входити в професію і залишатися працювати в школах, можна прочитати тут.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Фото: “Суспільне”, “Портал Чорноморська”, The74 та особистий архів співрозмовників