Які побоювання освітян та батьків спричинив наказ № 850 та які з них безпідставні – розпитали в МОН

Учителі втратять роботу, батьки-ВПО позбавлені права обирати школу для дитини, а офлайн-навчання на прифронтових територіях небезпечне – ці страхи ширяться в освітянській спільноті через наказ Міністерства освіти і науки № 850 [ще не затверджений] щодо навчання дітей-ВПО за місцем перебування і старт комплексної політики “Школа офлайн”.

У межах “Школи офлайн” МОН планує вивести на очне навчання понад 300 тисяч учнів із прифронтових територій, перевести дітей-ВПО на навчання в школи за місцем перебування, а дітей на ТОТ – на індивідуальний формат. Також МОН змінює вимоги до дистанційних класів, у яких має бути мінімум 20 учнів.

Нормативна база для цих змін ще опрацьовується. Тим часом освітяни й батьки озвучують ризики, які, на їхню думку, можуть з’явитися через реалізацію наказу № 850 та комплексної політики “Школи офлайн”.

Щоб остаточно з’ясувати, що саме зміниться для дітей-ВПО, учнів на ТОТ та вчителів, редакція “Нової української школи” зібрала найпоширеніші побоювання учителів та батьків і попросила їх прокоментувати Надію Кузьмичову, проєктну менеджерку “Школи офлайн”.

• З її слів, норма про обов’язкове навчання дітей-ВПО за місцем перебування запрацює з 1 вересня 2025 року;
• скорочення вчителів очікується на рівні 1,5 %, а ті, хто втратить роботу, матиме змогу знайти її в іншій школі або записатися в кадровий резерв;
• у новій формулі освітньої субвенції врахують різні категорії учнів – переміщені; ті, хто на ТОТ; і ті, хто за кордоном (тобто робота з усіма категоріями буде рахуватися й оплачуватися окремо);
• громада має мати як мінімум одну дистанційну школу, навіть якщо в ній не набереться 20 учнів на клас – докладніше про всі найближчі та відкладені в часі зміни читайте в нашому матеріалі.

ЯКІ РІШЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ПОЛІТИКИ “ШКОЛИ ОФЛАЙН” ВІДТЕРМІНОВУЮТЬ ТА ЧОМУ

Перше, чим обурилися освітяни, так це те, що, мовляв, наказ № 850 ще не юстований, а рішення про “Школу офлайн” озвучені як неминучі.

Історія з наказом № 850 “Про затвердження Порядку та умов здобуття загальної середньої освіти в комунальних ЗЗСО в умовах воєнного стану в Україні” справді не проста. Він з’явився в публічному просторі на початку липня 2024-го, ще до того, як був погоджений Міністерством юстиції. А також раніше, ніж МОН вийшло з публічною комунікацією комплексної політики “Школа офлайн”.

Після розголосу наказу та збурення суспільства в МОН:

• опублікували докладне роз’яснення щодо наказу;
• відкликали його із Мін’юсту для доопрацювання;
• створили робочу групу для роботи над документом;
• ініціювали громадське обговорення інших наказів, пов’язаних із політикою “Школа офлайн” (щодо дистанційної освіти, індивідуального навчання, правил зарахування/перезарахування учнів).

За словами Надії Кузьмичової, у серпні точно з’являться:

• з другої спроби затверджений Мін’юстом наказ № 850 (на момент розмови, 5 серпня, він був на доопрацюванні);
• оновлені положення про дистанційну освіту, про індивідуальну форму освіти та про правила зарахування/перезарахування учнів;
• змінена постанова Кабміну про кадровий резерв для освітян.

“Наказ № 850 справді пішов у публічний простір раніше, ніж очікувалося, і з’явився без інших нормативно-правових актів, які б мали вийти одночасно та сприйматися комплексно, – пояснює Надія Кузьмичова. – Нормативне поле політики “Школа офлайн” має містити не тільки наказ № 850, а і згадані вище нормативні акти”.

Оскільки цей план не вдався, повноцінна реалізація всіх рішень “Школи офлайн” відкладається на 2025–2026 навчальний рік. Як пояснила Надія, це реакція МОН на публічні обговорення і несприйняття суспільством частини компонентів політики, які поширилися окремо, без комплексної картинки.

“Насправді ми почали непублічно комунікувати ці рішення з областями ще з 1 квітня [2024 року – ред.]. Обласні адміністрації мали обговорити це з громадами, передусім із прифронтовими, – додає проєктна менеджерка “Школи офлайн”. – Звісно, це не були готові проєкти, а лише рішення, які чомусь на місцях не сприйняли серйозно.

Хоча деякі регіони почали самостійно готуватися до нового навчального року з усвідомленням, що є різні категорії учнів, що їхня кількість знижується, і треба впроваджувати непопулярні рішення. Частина областей не готувалася до запропонованих нами змін, відповідно, реалізувати їх з 1 вересня їм не вдасться”.

Тому з 1 вересня 2024 року певні рішення “Школи офлайн” запровадять лише в деяких регіонах, які готувалися до цього завчасно:

• Запорізька область, за словами Надії Кузьмичової, готова до часткового виведення дітей на очне навчання в школах, які мають укриття;
• області із центральної та західної України мають меншу частку дистанційної освіти, і здебільшого є регіонами, які приймають внутрішньо переміщених осіб, тому готові до влаштування дітей-ВПО в школи за місцем їхнього перебування.

Найбільше змін побоюються в прифронтових областях – Луганська, Донецька та Херсонська. Для них у новому навчальному році нічого не змінюється.

“Ми розуміємо, що ті, хто не почав адаптаційні зміни завчасно, не впровадить їх за декілька тижнів до початку навчального року. Бо наказ № 850 має дати результат на рівні дитини – у поліпшення якості навчання, і на рівні вчителя – у зниженні його навантаження, якщо він працює понад норму.

Тому ключова дата впровадження комплексної політики для всіх – 1 вересня 2025 року. А майбутній рік ми присвятимо комунікації реформи, щоб втілення наших рішень було комфортним та найменш стресовим для всіх регіонів”, – акцентувала Надія Кузьмичова.

ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ БЕЗПЕЧНЕ ОФЛАЙН-НАВЧАННЯ НА ПРИФРОНТОВИХ ТЕРИТОРІЯХ

Безпека дітей – чи не найголовніший чинник, на який звертають увагу батьки та вчителі, особливо якщо це прифронтові області. Їх турбує, що якщо дітей вивести на очне навчання, з’являться додаткові ризики для їхнього життя:

• сповіщення про тривогу в прифронтових і прикордонних областях може надходити після вибухів, через що учні не встигатимуть спускатися в укриття;
• частота тривог може заважати навчанню, бо доведеться постійно бігати в сховища;
• укриття в обраних для офлайн-навчання школах не захистять на 100 % від прямого влучання ракет;
• у випадку підвезення учнів – тривога може застати шкільний автобус у дорозі.

Утім, Надія Кузьмичова акцентує, що комплексна політика “Школа офлайн” націлена на створення безпечних умов для виходу на очне навчання в тих регіонах, де це можливо.

1. Так, у прифронтових регіонах за новими будівельними нормами будують 43 шкільні укриття (ще в 14 закладах здійснюють капітальний ремонт). Фактично це підземні школи, а не найпростіші укриття. Там діти зможуть повноцінно навчатися навіть під час тривоги.

2. У порівняно безпечних регіонах, де заклади освіти мають укриття, що відповідають вимогам ДСНС, та працюють очно, – учнівство виходить в офлайн.

Ця вимога діє з початку повномасштабного вторгнення, коли наявність облаштованого укриття дорівнює очному навчанню.

Якщо в порівняно безпечних регіонах є діти-ВПО, вони теж можуть виходити на очне навчання в школи за місцем перебування (докладніше про це розкажемо далі).

3. Рішення про підвезення дітей до шкіл, які мають укриття, а також маршрут руху автобусів, їхні алгоритми дій у разі тривоги, затверджує громада, як засновник закладу освіти, спільно з радою оборони області. Якщо організація підвезення має певні ризики, наприклад, близькість до лінії фронту, велика частота та тривалість тривог, звісно, ніхто не дозволить возити дітей до школи.

“З огляду на безпекову ситуацію в регіоні, органи місцевої влади визначали, скільки можуть підвезти дітей та скільки автобусів потребують (на закупівлю шкільних автобусів уряд виділив субвенцію в розмірі 1 млрд грн). Наприклад, Херсонщина одержала найменшу суму субвенції з огляду на свої потреби та можливості. Натомість Дніпропетровщина, де варіаційність громад за рівнем ризику велика, є лідером за фінансуванням, яке вона одержує на автобуси в межах субвенції”, – розповідає Надія Кузьмичова.

За її словами, зараз важливо створити для батьків і дітей можливість виходу на очне та безпечне навчання в прифронтових регіонах. Якщо такої можливості немає, ніхто не змусить віддавати дітей до школи.

“Більшість закидів стосуються того, що, наприклад, моя дитина перебуває в Запоріжжі чи Харкові, а ви стимулюєте її виходити в офлайн. Та ніхто не вимагатиме виводити на очне навчання дітей у Кривому Розі чи Харкові.

Вихід на очне навчання стосується не лише прифронтових регіонів. У нас є десятки тисяч дітей, переміщених у межах України, які мешкають у західних регіонах, де в 95 % закладів освіти відновлено очне/змішане навчання. Але діти не вчаться в очній школі, а залишаються у своїй дистанційній із прифронтової області.

Ми звертаємо увагу їхніх батьків на те, що в разі переміщення в них є можливість віддати дитину в очну й безпечну школу”, – додає проєктна менеджерка “Школи офлайн”.

ЯК НАВЧАТИМУТЬСЯ ДІТИ-ПЕРЕСЕЛЕНЦІ

Навчання дітей-ВПО за місцем перебування – ще одне спірне питання, яке збурило освітян та батьків. Нагадаємо, на 2024–2025 навчальний рік перехід із дистанційної школи в очну для переміщених учнів та учениць залишається побажанням від МОН, а з 1 вересня 2025 року це стане обов’язковою нормою.

Які ризики бачаться в цьому рішенні:

• батьки позбавлені права вибору школи;
• інтеграція дітей-переселенців на місцях може бути складною, спричиняти булінг, через що діти повертатимуться у свої дистанційні школи.

“У 2024–2025 навчальному році батьки можуть залишити все, як є. Але всіх переміщених учнів будуть стимулювати до того, щоби перейти в очну школу за місцем перебування. Це соціалізація та розвиток необхідних для дорослого життя навичок.

За кордоном чомусь нікого не дивує норма, що діти мають відвідувати школу за місцем перебування і соціалізуватися у своєму середовищі”, – пояснює Надія Кузьмичова.

За даними дослідження, яке отримало МОН від міжнародних партнерів, частина батьків, які виїхали з дітьми в інші регіони країни, віддали дітей у місцеві школи. Ті, хто перейшов у школу за місцем перебування, починали з гуртків у закладах позашкільної освіти, потім відвідували гуртки в школах, тобто адаптували дітей до нових умов поступово. Такі механізми треба масштабувати, вважає Надія, та підтримувати дітей і вчителів на шляху інтеграції.

ЩО БУДЕ З ДИСТАНЦІЙНИМИ ШКОЛАМИ Й КЛАСАМИ

Комплексна політика “Школа офлайн” дещо змінює вимоги до дистанційних класів, зокрема, у ньому має бути мінімум 20 учнів, а школа має мати по одному класу на паралелі. Освітяни не певні, що зможуть набрати таку кількість учнів винятково на онлайн-навчання.

Інший страх пов’язаний із тим, що частина переміщених дітей змінить свою дистанційну школу на очну, через що кількість дітей в онлайні скоротиться, а школи, де вчилися діти-ВПО, закриються.

Утім, Надія Кузьмичова запевняє, що відтік переміщених дітей зі школи не дорівнюватиме її закриттю. У кожній громаді, незалежно від того, чи вона на ТОТ, чи на підконтрольній Україні території, має функціонувати школа.

Якщо в громаді є лише одна школа, яка не може сформувати дистанційні класи від 20 учнів, нові вимоги до неї не застосовуються. Школа може відкрити класи з тією кількістю учнів, які в неї є, але не менше ніж п’ять осіб на клас.

Також можливе об’єднання декількох дистанційних закладів громади в один. Наприклад, якщо три школи громади мають по п’ятеро п’ятикласників у кожному закладі чому б не об’єднати їх в один дистанційний клас?

“Тобто зміни в мережі будуть, але громади не залишаться без шкіл. Громада може ухвалювати рішення на свій розсуд. Та якщо в громаді всього 190 дітей шкільного віку й чотири школи, які працюють дистанційно, чи доцільно утримувати таку кількість шкіл? У такій ситуації засновник може визначити, який із чотирьох закладів стане опорним дистанційним, – додає Надія Кузьмичова.

Деякі громади вже не мають шкіл, і це не рішення МОН, а їхнє власне. Його ухвалили через те, що немає дітей. Частина закладів справді може зупинити роботу, але зможе відновитися після зміни безпекової ситуації чи збільшення кількості учнів. Це об’єктивні процеси, спричинені демографічною ситуацією та війною”.

Надалі дистанційний клас, за поясненнями Надії Кузьмичової, має складатися з тих учнів, які дійсно приєднуються на онлайн-уроки за розкладом – без тих, хто перебуває за кордоном, на ТОТ, вчиться на екстернаті або сімейній формі навчання.

Бо буває, що формально дистанційний клас працює разом, але вчитель/-ка проводить онлайн-уроки для трьох категорій учнів у різні часові слоти, через що збільшується його/її навантаження.

У МОН планують розвести різні категорії учнів та учениць в однорідні групи, кожній із яких запропонують оптимальний та безпечний варіант навчання.

• Так, учні-ВПО (в ідеалі) переходять в очні школи за місцем перебування;
• учні-ВПО, які залишаються у своїх школах, та учні з регіонів, де немає змоги вийти на очне навчання, бо немає шкіл з укриттями, і далі вчаться дистанційно за повною програмою (нагадаємо, для учнів, які вчаться за кордоном, у МОН розробили модифіковані програми з декількох предметів, які дають змогу вивчати основне);
• діти за кордоном вчать лише предмети українознавчого компонента в зручний для них час, з можливістю перезарахування оцінок із тих предметів, які вивчають у закордонній школі;
• діти, що перебувають на ТОТ, вчаться на індивідуальній формі або на дистанційці за повною програмою, якщо є така можливість.

ЩО ЗМІНИТЬСЯ ДЛЯ УЧНІВСТВА НА ТОТ

Як пояснила Надія Кузьмичова, діти на ТОТ справді мають можливість вчитися в дистанційному класі. Тобто приєднуватися на уроки разом з іншими учнями та ученицями з підконтрольної території. Це підтверджують освітяни з прифронтових територій і вважають, що такий формат навчання не потребує змін.

За словами Надії, доступ до такої дистанційки все ж має меншість дітей на ТОТ, а індивідуальне навчання у форматі педагогічного патронажу краще задовольнятиме їхні потреби.

Педагогічний патронаж передбачає, що вчитель/-ка, яка/-ий складе розклад з огляду на потреби та можливості учнів на ТОТ, а також матиме годинне навантаження, розраховане на кожну дитину:

• на учня початкової школи – 5 годин,
• середньої школи – 8 годин;
• старшої школи – 12 годин.

Такий підхід має гарантувати більше безпеки та дасть змогу зробити зв’язок із дитиною на ТОТ якісним.

Щоб закріпити це законодавчо, МОН вносить зміни до положення про індивідуальне навчання для розширення категорії учнівства, які можуть претендувати на патронаж.

“Ця ідея не знайшла розуміння, бо освітня система адаптувалася до викликів і начебто гарно працює. Однак мати потрійне навантаження, проводячи вдень уроки з одними учнями, увечері з тими, що за кордоном або на ТОТ, уже невиправдано. Під час моделювання очікуваних змін, ми бачили, що кількість ставок, які школи можуть втратити через те, що частина дітей піде на очне навчання, рівнозначна кількості ставок, які можна перевести на педагогічний патронаж.

У деяких регіонах навіть можливе зростання кількості ставок у школах, якщо вони організують патронаж для кожної четвертої дитини, яка зараз є на ТОТ. Є школи, які вчать 200–300 дітей на тимчасово окупованій території. Тобто десь школа втратить учнів, але зможе це компенсувати, працюючи зі своїми ж дітьми на ТОТ, з якими й так працює, тільки організувавши для них якісне та безпечне навчання”, – пояснює Надія Кузьмичова.

ЧИ БУДУТЬ ВЧИТЕЛІ З РОБОТОЮ І ЗАРПЛАТОЮ

Через нові вимоги до дистанційної мережі, укрупнення класів чи об’єднання шкіл учителі очікують на скорочення і брак вакансій за спеціальністю.

У МОН прогнозують, що вчителів, яким не вистачить навантаження, може бути 1,5 %.

Для таких освітян пропонують дві можливості, які планують реалізовувати вже з осені 2024 року:

1. Учителі з кадрового резерву, доєднавшись до якого педагоги одержуватимуть середню зарплату, проходитимуть навчання та матимуть змогу працювати на звільнених територіях.
2. Пошук вакансій через Державну службу зайнятості. Така опція не нова, але в МОН планують оновити карту вакансій, щоб в одному місці була актуальна інформація про те, у якому регіоні, з якими зарплатами та на які посади потрібні вчителі.

“Ми не очікуємо великої кількості вивільнених учителів, але інструменти кадрового резерву та працевлаштування через центри зайнятості будуть доступні з осені, – додає Надія. – Крім цього, триває підготовка до наступного бюджетного року. Усі категорії учнів закладаються в нову формулу освітньої субвенції. Кожна категорія буде оплачуватися відповідно до навантаження вчителя/-ки”.

ЧИ СПРАВДІ НОВІ РІШЕННЯ ЗЕКОНОМЛЯТЬ КОШТИ

Декому здається, що реальні причини повернення дітей в офлайн і нові вимоги до дистанційних класів здійснюються для економії коштів і знищення дистанційного формату, а обґрунтувань цьому немає.

Хоча, за словами Надії Кузьмичової, усі рішення комплексної політики “Школи офлайн” аж ніяк не дешеві для держави.

• Наприклад, якщо вчителі запишуться в кадровий резерв, то будуть одержувати зарплату не за навантаження, а за навчання та підготовку до роботи на звільнених територіях.
• Патронаж учнів – теж дороге рішення, бо вчителю платитимуть не за навантаження на клас, а за кількість годин, виділених на кожного учня.
• Будівництво укриттів-підземних шкіл обходиться в мільйони гривень. У розрахунку на одного учня це 150 тисяч гривень. Є випадки, коли виведення однієї дитини на очну освіту (що дорівнює будівництву укриття) вартує 200–300 тисяч гривень.

“Такі суми маємо не у великих містах, а в громадах із малою кількістю дітей. Але якщо ми будуємо тут укриття, воно стає хабом для всієї громади. Це комплексне рішення, яке вкорінює родини в громадах і запобігає відтоку учнівства. Водночас таке рішення вимагає оптимізації, коли громада утримує не три школи, а одну з базовим укриттям”, – зазначає Надія.

За її словами, усі рішення “Школи офлайн” базуються на кількісних і якісних даних. Наприклад, дані з АІКОМ та від областей про кількість учнів на ТОТ дають змогу говорити про те, що скорочення вчителів не очікується.

Крім цього, такі зміни пропонуються лише на час воєнного стану.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Титульне фото: НУШ