Напишіть нам

Всі теми

Дислексія: як допомогти дитині покращити успішність навчання

Дислексія – нейробіологічний розлад, що виникає внаслідок того, що мозок інакше обробляє інформацію, яка надходить до нього через зір. У навчанні люди з дислексією насамперед мають труднощі з читанням і писанням. Уявіть, що ви в 3D-кінотеатрі зняли спеціальні окуляри – приблизно таке зображення бачать ці люди у звичайній книжці, а отже – потребують додаткових зусиль для сприйняття та обробки такої інформації.

Цю та ілюстрації нижче надала Віра Собар

“Нова українська школа” зібрала пояснення, поради та вправи для батьків і педагогів, які працюють із дітьми з дислексією. Досвідом ділиться вчителька біології, корекційна педагогиня й асистентки вчителя Дніпровської ЗОШ №24 Віра Собар, одна з перших фахівчинь у роботі з розладами мовленнєвого спектру в Україні.

ЯКІ РОЗЛАДИ ЗОРОВОГО СПРИЙНЯТТЯ СПРИЧИНЯЮТЬ ДИСЛЕКСІЮ

Навички зорового сприйняття можна розділити на кілька категорій на основі їхньої аналітичної функції. Вони не працюють ізольовано, і від їхнього правильного поєднання залежить ефективність візуальної функції загалом. Саме ці навички мають вирішальне значення для навчання.

Основні категорії зорових навичок:

  • Візуальне закриттяможливість ідентифікувати об’єкт із неповного зображення, здатність розпізнавати форму або об’єкт на основі фрагментарної або неповної інформації про них.

Це вміння дає можливість дітям швидко читати та розуміти тексти, а також сприяє здатності розпізнавати умовиводи та передбачати результати в письмових матеріалах. Діти з обмеженими навичками закриття зору можуть мати труднощі з організацією свого мислення або ухваленням рішення на основі неповної візуальної інформації. Вони також плутають подібні предмети чи слова, зокрема слова з подібною початковою чи кінцевою частинами.

  • Вибіркове сприйняття здатність візуально сприймати об’єкт та ідентифікувати його на якомусь фоні чи серед переліку інших фігур та предметів.

Для дітей важливо розвивати навички вибіркового сприйняття та зосередження уваги на важливому, оскільки саме це дає їм змогу організовуватися на уроці, щоб упоратися із завданням.

Дітям, які мають проблеми з вибірковим сприйняттям, важко зосередитися на сторінці книжки чи шкільного підручника та знайти потрібну інформацію в тексті. Вони не можуть плавно “сканувати” буквенні знаки під час читання, а тому цей процес суттєво сповільнюється.

Симптомами дефіциту вибіркового сприйняття можуть бути:

  • труднощі в пошуці конкретних предметів (ящики, шафи);
  • труднощі в пошуці особистих речей у спальні чи ванній кімнаті;
  • проблеми в пошуці продуктів у шафі або холодильнику;
  • труднощі в пошуці предметів на полицях супермаркетів;
  • труднощі в перевірці руху на дорозі під час перетинання вулиці;
  • труднощі в читанні розкладів та планів;
  • проблеми з класифікацією та організацією особистих речей;
  • труднощі у виявленні друзів чи родичів у переповненій кімнаті чи на дитячому майданчику.

У шкільному навчанні до цього додаються складнощі з:

  • читанням книжок, списуванням слів або фраз із дошки (можуть часто пропускати слова або навіть абзаци);
  • знаходженням правильного місця в рядку для написання букв;
  • виявленням деталей малюнка;
  • знаходженням певного олівця, книжки, лінійки чи іншого предмета в сумці чи пеналі;
  • читанням графічних зображень, діаграм або схем на дошці.

  • Постійність візуальної формице здатність розпізнавати фігури, предмети, букви чи слова незалежно від їхнього вигляду або орієнтації в просторі.

Дитина з дефіцитом постійності візуальної форми не може, наприклад, розпізнати букву A, коли вона написана іншим шрифтом, висотою, розміром, кольором чи стилем. У такого учня також можуть виникнути проблеми з розпізнаванням слів, які починаються з однакових або подібних складів. Вони зазвичай плутають слова, цифри й математичні символи.

  • Візуальна пам’ятьможливість негайно згадати (за 4–5 секунд) усі особливості певної форми та здатність ідентифікувати її в наборі подібних форм.

Діти з поганою зоровою пам’яттю можуть мати труднощі з розумінням прочитаного тексту. Адже під час читання вони часто покладаються на слуховий аналізатор, щоби компенсувати недостатність роботи зорового. У них також виникають складнощі із запам’ятовуванням того, який вигляд має слово, або їм не вдається розпізнати те саме слово на іншій сторінці. Вони витрачають більше часу на переписування, оскільки не можуть пам’ятати інформацію досить довго, щоби перенести її з дошки на сторінку в зошиті.

  • Візуальна послідовна пам’ятьздатність запам’ятати та відтворити низку візуальних елементів (букви, цифри, слова чи фрази) у правильній послідовності. Ця навичка особливо важлива для орфографії. Пропуск, доповнення чи заміна літер у словах постійно трапляються в дітей із дислексією.

Діти з дефіцитом зорової послідовності пам’яті часто мають:

- проблеми із запам’ятовуванням чисел або алфавіту в правильній послідовності;

- труднощі із запам’ятовуванням букв і слів у певній послідовності;

- труднощі з пригадуванням послідовності фактів у розповіді чи під час переказу тексту;

- труднощі з розв’язанням математичних задач;

- проблеми з пригадуванням багаторівневих інструкцій;

- проблеми з написанням букв та слів;

- проблеми з написанням слів у правильній послідовності (під час списування з книжки чи - дошки);

- труднощі із запам’ятовуванням букв у правильній послідовності. Пропуск або перестановки літер у словах – поширена проблема для дітей із дефіцитом візуальної послідовної пам’яті;

- проблеми з пригадуванням послідовності подій після читання (що впливає на розуміння прочитаного);

- труднощі в пригадуванні візуальних послідовностей та формування літер;

- труднощі у визначенні орієнтаційної специфіки писемної мови.

  • Візуальна дискримінація – можливість визначати точні характеристики та відмінні риси серед подібних об’єктів. Під час читання ця навичка допомагає дітям розрізняти схожі слова, у яких діти з поганою зоровою дискримінацією часто плутаються (наприклад, “вона–нова”).
  • Візуально-просторові відносини – здатність сприймати положення предметів у просторі – як об’єктів відносно один одного, так і відносно себе (визначення, де право й ліво).

Діти з порушеним просторовим розвитком можуть мати труднощі з просторовими поняттями, такими як “ліворуч” та “праворуч” або “вгору” та “вниз”. Унаслідок цього вони можуть писати та читати не зліва направо, а навпаки.

ВПРАВИ ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ ВІЗУАЛЬНИХ НАВИЧОК

Для поліпшення візуальної пам’яті

Дитина дивиться на малюнок 30 секунд і намагається запам’ятати, що на ньому зображено, щоби розказати про це. Далі даємо їй можливість розглядати малюнок довше – до 1 хвилини, щоби вона переказала якомога більше деталей, зображених на цьому малюнку.

Згодом завдання можна ускладнити: після того, як дитина протягом хвилини вивчала малюнок, вона отримує аркуш із запитаннями до картинки. Вона має прочитати запитання й позначити хрестиком правильні відповіді.

Важливий момент: не треба пояснювати дитині принцип подальшої роботи із запитаннями перед розгляданням малюнка, тому що пояснення після розглядання картинки якраз заповнює час, потрібний, аби інформація з ультракороткочасної пам’яті перейшла в короткочасну. Після закінчення самостійної роботи із запитаннями дитина отримує малюнок і звіряє свої відповіді.

Для тренування візуальної послідовної пам’яті

За 10 секунд дитина має запам’ятати послідовність зображень (картинки обираються на розсуд педагога) на малюнку, водночас не вимовляючи їх уголос (щоби не пускати в дію слухову пам’ять).

Для балансування візуальної дискримінації:

Тут “працюють” завдання, у яких треба знайти відмінності. Щоби знайти відмінності між картинками, необхідні: активна увага, що дає змогу зосередитися ненадовго на одній точці; пасивна увага, що дає змогу сприймати картину цілісно. У цей момент тренуються лобові й тім’яні частки мозку.

Завдання можуть бути й оберненими – у яких треба знайти спільне. Під час виконання треба запам’ятати картинку, розташовану зверху, а потім дивитися на нижню і знайти спільні елементи. У цей момент активізується частина мозку, що відповідає за візуальну оперативну пам’ять.

Для укріплення візуальних просторових відносин

1. Покажіть дитині малюнок, на якому зображені стрілки, націлені в різні напрямки (вліво, вправо, вгору, вниз). Дитина має послідовно назвати напрямок стрілок

2. Прописуємо рядок літер. Під кожною – рухове завдання. Наприклад:

АБВГ

ЛУПП

(де П – права рука вправо, Л – ліва рука вліво, У – обидві руки угору)

Дитина має прочитати літери, зробивши одночасно потрібні дії руками.

Вправи на тренування саккадичних рухів

Здатність очей швидко й точно переходити з однієї цілі на іншу називають саккадичними рухами. Вони мають величезне значення для навички читання, яка передбачає дуже конкретні рухи очей. Очі мають рухатися вліво-вправо прямою лінією, не відхиляючись угору або вниз. Крім того, коли ми доходимо до кінця рядка, очі мають зробити важкий зворотний зсув назад до початку наступного рядка. Якщо дитина не може контролювати ці рухи очей, то втратить місце читання й розуміння прочитаного стане проблемою.

Вдосконалити цю навичку покликані такі вправи:

1. Лабіринти. Варто почати з простих, причому дитина має слідкувати лише очима, не рухаючи головою та руками.

Для проходження лабіринтів потрібне вміння прогнозувати. На кожному кроці доведеться вирішувати й думати, що буде, якщо піти цією чи іншою дорогою. У такий спосіб дитина вчиться тримати в зоні уваги поточну позицію й передбачати варіанти подальшого проходження маршруту. Це тренує увагу і зміцнює оперативну пам’ять.

2. Переплетені лінії. Завдання в тому, щоби слідувати поглядом за переплетеними лініями, не користуючись пальцем чи олівцем.

Вправи на тренування фонологічної усвідомленості

Українська мова має алфавітну систему, у якій букви представляють звуки або окремо, або в комбінації. Тому розвиток фонематичного усвідомлення – важлива умова для читання та письма.

Діти, які мають добре розвинену фонематичну усвідомленість, здатні розбирати слова, розпізнавати звуки, з яких вони складаються, складати їх разом або маніпулювати ними, щоб утворити нові слова. Дитина, якій не вистачає фонематичного усвідомлення, може навіть не розуміти, що таке звук, може знати найменування букви, але не пов’язувати її зі звуком.

  • “Знайди риму”. Ключовий компонент фонематичного усвідомлення – здатність ідентифікувати та добирати риму. Багато дітей із труднощами в навчанні потребують практики для розвитку фонематичної усвідомленості. Римування важливе, оскільки розвиває ключові навички сегментації та змішування звуків. Вправи на знаходження рими допомагають дітям зрозуміти, що слова можна розділити на частини.
  • “Склади слово”. Другий етап у розвитку фонологічної усвідомленості – розуміння, що фонеми зливаються в склади. Тож можна підготувати картки зі словами та розрізати їх разом із дитиною на окремі склади, перемішати й дати їй для складання слів.

  • “Частини мови”. На різнокольорових аркушах друкуємо назви частин мови із запитаннями до них. Також додатково готуємо картки зі словами, які дитина буде добирати до карток із частинами мови. Так тренується зона “словоформи” в потиличній (зоровій) частині кори головного мозку, яка відповідає за швидке розпізнавання слів.

  • “Поля слів”. Набір слів друкується без пробілів, а завдання дитини – проставити олівцем кінці й початки кожного слова. Рекомендується починати зі слів, що називають предмети (іменників).

Мультисенсорні вправи

Під час виконання таких завдань, крім зорового та слухового аналізаторів, додатково пускають у дію ще й тактильний та кінестетичний.

1. Ліплення букв із пластиліну.

2. Розшифровування малюнка з буквено-числового шифру. Мається на увазі, що кожній букві алфавіту відповідає певна цифра (А – 1, Б – 2, В – 3 тощо). У слові, написаному цифрами, дитина має підставити відповідні букви. Вправа тренує довільну увагу, зорове сприйняття, спостережливість, розумові процеси (аналіз, синтез, порівняння), оперативну пам’ять, закріплює поняття “фонема-графема”, “цифра-число”.

3. “Філворди”. Різновид сканвордів із літерами замість цифр, серед яких треба шукати назви предметів. Краще, щоби ці предмети відповідали певній темі (іграшки, тварини тощо). За допомогою філвордів розвивається “зона словоформи” головного мозку, тренуються диференціювання букв, увага, логіка, мислення, пам’ять і розширюється словниковий запас.

4. “Балансування”. Права півкуля мозку розпізнає кольори, а ліва – “читає”. У цій вправі відбувається балансування півкуль і тренування їхньої взаємодії. Готується набір карток, де слова записані різним кольором. Дитина має прочитати слово на картці про себе, але вголос називає колір кожного слова. Якщо вона помилилася, назвіть правильний колір і продовжуйте далі.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – HayDmitriy, Depositphotos

Публікація підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.

Матеріали за темою

Обговорення

Розділ створено за підтримки Програмної ініціативи “Демократична практика” Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.