Напишіть нам

Всі теми

Як навчатимуться 10-11(12) класи: проблеми й перспективи профільної освіти

Система старшої школи поступово реформується, законодавство декларує “рівний доступ до якісної повної загальної середньої освіти для кожної дитини”, але як це працюватиме, поки не до кінця зрозуміло. Нещодавнє роз’яснення МОН щодо набору учнів у 10–11 класи не дало відповіді на чисельні запитання батьків та й самих освітян про порядок вступу випускників дев’ятих класів шкіл, в яких припиняють набір у 10-ті класи.

“Нова українська школа” розібралася, як мають реформовувати старшу школу, що відбувається зараз, що потрібно для успішної розбудови мережі профільних ліцеїв і що робити батькам, чиї діти вже в найближчому майбутньому будуть вчитися в старших класах.

У статті про:

  • план реформування старшої школи;
  • роботу над дорожньою картою реформування;
  • переваги нової системи;
  • проблеми й виклики;
  • вступ у 10-ті класи цьогорічних дев’ятикласників.

ЯКИЙ ПЛАН РЕФОРМУВАННЯ СТАРШОЇ ШКОЛИ

Реформування старшої школи має стати заключним етапом реформування загальної середньої освіти. Відповідно до закону “Про освіту”, остаточний перехід має відбутися у 2027 році, коли перші учні НУШ дійдуть до 10 класу.

Проте на етапі підготовки та громадського обговорення проєкту реформ було запропоновано почати перебудову старшої школи раніше – з 2024 року, що й було закріплено в законі “Про повну загальну середню освіту”. До середини 2022 року (початок НУШ у 5–9 класах) школи мають визначитися зі своїм подальшим спрямуванням – чи лишаються початковими школами, гімназіями (тобто середніми школами), профільними ліцеями чи школами, які надають освітні послуги одразу на кількох рівнях (І-ІІ, ІІ-ІІІ чи І-ІІІ).

Після 9 класу підліток буде обирати бажаний формат подальшої освіти (нагадаємо, повна загальна середня освіта є невід’ємним правом і обов’язкова для кожної дитини в Україні). Визначатися можна буде між академічною та професійною середньою освітою.

Не можна сказати, що це абсолютно нова система: подібний вибір був і раніше. Але тепер акцент робиться на реальній можливості вибору свого майбутнього. Адже досі вибір профілю 10 класу школи найчастіше обмежувався “або-або” водночас із завеликою кількістю непрофільних предметів і не пропонував різноманіття варіантів.

Чимало людей зараз говорять про надмірне навантаження учнів старшої школи, – коментує керівник експертної групи із супроводження політики МОН Олександр Сич. – Вони мусять вчити близько двох десятків предметів із рівновисокими вимогами до отриманих знань і навичок. Це призводить до перевантаження дітей, отримання розрізненої інформації, часто далекої від уподобань та обраного напряму подальшої освіти.

Створення профільних ліцеїв дало би змогу зменшити кількість предметів та / або кількість годин викладання “непрофільних” дисциплін, поглиблюючи натомість викладання основних тематичних предметів. Якість замість кількості“.

Концепція академічного ліцею може бути різною: спеціалізованою – з поглибленим вивченням певних дисциплін або напрямів (біологічний, фізико-математичний, лінгвістичний тощо), міждисциплінарний – такий, де працюватимуть класи різних тематичних спрямувань і дитина зможе обирати.

Розглядалася навіть пропозиція, за якою дитині пропонувалося би самій частково обирати окремі предмети – так, як це відбувається в англосаксонських освітніх системах, – розповідає ексзаступник міністра освіти і науки України Єгор Стадний.

Мається на увазі, що є певний перелік обов’язкових предметів на три роки навчання в старшій школі та кількість годин для вивчення кожного. А окрім нього, дитина з певного моменту може обирати, який вибірковий предмет вчити. Часто це роблять під впливом рекомендацій та вимог університетів, до яких хочуть вступати в майбутньому.

Ця концепція не отримала значної підтримки. Але особисто я вважаю, що такий підхід стимулював би розвиток почуття відповідальності та сприяв би дорослішанню старшокласників“.

Різноманіття вибору в кожному регіоні мав би забезпечити централізований підхід до формування мережі закладів старшої школи. Згідно з законом “Про повну загальну середню освіту”, рішення про заснування навчальних закладів старшої школи ухвалюють ради областей та міст (з населенням не менше 50 тис.).

Водночас, це не означає, що в менших селищах не може бути профільного навчального закладу, йдеться лише про порядок заснування школи. Іншими словами: обласна рада може заснувати старшу школу в селі, якщо отримані статистичні дані та їхній аналіз свідчать про доцільність такого рішення.

Окрім того, закон “Про повну загальну середню освіту” передбачає можливість відкривати філії навчальних закладів старшої школи в малонаселених містах та селищах. А нещодавно у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт, за яким засновниками профільних ліцеїв зможуть бути і громади та населені пункти із меншою чисельністю.

ЯКА РОЛЬ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ В РОЗБУДОВІ ПРОФІЛЬНИХ ЛІЦЕЇВ

На сьогодні, за інформацією шведсько-українського проєкту “Підтримка децентралізації в Україні”, у країні закінчився добровільний етап об’єднання громад та створено 1469 ОТГ. Їм передано значний обсяг управлінських та фінансових повноважень.

Для системи освіти це означає, що ухвалювати рішення щодо формування закладів освіти та утримувати їх відтепер можуть і повинні самі громади, адже ніхто, крім них, не знає краще, чого саме вони потребують. І навіть у випадку, коли через свій розмір населені пункти не будуть засновниками профільних ліцеїв, їхня розбудова має відбуватися в тісній комунікації з місцевими управліннями (відділами) освіти.

Те саме стосується і професійних ліцеїв. Їхні кількість, галузева спрямованість, наповнення та забезпечення лягають на плечі тієї самої громади, що має на це як повноваження, так і відповідне фінансове забезпечення.

До 2024 року школи мають остаточно визначитися, чи готові забезпечувати функціонування 10–12 класів за умовами та вимогами НУШ та закону “Про повну загальну середню освіту”. Нині це вже спричинило закриття старших класів у низці шкіл. Фото: автор – pressmaster, Depositphotos

Дослідники називають такі проблемами нинішньої української старшої школи:

  • значна кількість однокомплектних і малокомплектних шкіл з ІІІ рівнем акредитації;
  • однакові профілі навчання в школах, що розташовані поруч;
  • рішення про профіль навчання ухвалюють, з огляду на забезпечення педнавантаження вчителям, а не запитів учнів та їхніх батьків;
  • ігнорування потреб меншості в ухваленні рішення щодо профілю навчання;
  • небажання засновників створювати ефективну мережу класів у старшій школі;
  • кадрові проблеми старшої профільної школи, особливо в сільській місцевості;
  • недостатня матеріально-технічна база закладів освіти;
  • нерозуміння батьками суті профільного навчання для подальшого життя дітей, а також те, що за бажанням можна й потрібно змінювати заклад, якщо він не відповідає бажаному профілю або якості послуг;
  • культ вищої освіти в Україні;
  • неефективне використання фінансів на забезпечення неефективної мережі закладів освіти.

Тож робота щодо розроблення дорожньої карти реформ у галузі освіти для громад мала би бути серйозною й передбачати розв’язання цілого комплексу завдань: демографічна статистика та прогнозування, аналіз нинішнього стану та перспектив шкіл І-ІІІ ступенів, розрахунок потреб регіону в академічній та професійній старшій школі. З іншого боку, аналіз матеріального стану закладів, можливість їхнього перепрофілювання, підвищення кваліфікації вчителів, питання довезення учнів до місця навчання, відкриття гуртожитків чи пансіонів за потреби тощо.

Це дійсно складна та тривала робота, що має безліч нюансів, – каже Єгор Стадний. – Але коли засновувалися більшість шкіл, що ледь жевріють нині, наприклад, у невеликих селищах, населення країни та зокрема тих населених пунктів було набагато більшим, нас колись було понад 50 млн.

З того часу протягом уже не одного десятиліття ми спостерігаємо суттєве зниження народжуваності. Тож навіть 10–12 років тому ми вже могли підрахувати кількість учнів, що зараз і протягом наступних років підуть у старші класи. І було достатньо часу переформатувати заклади освіти, змінити їхню кількість відповідно до запитів.

До речі, це стосується не лише регіонів та селищ, але і столиці тією ж мірою: якщо в першому випадку школи лишаються без учнів, то в другому – населення щорічно зростає такими темпами, що наявні школи переповнені. Ситуацію можна було би прорахувати і вжити попереджувальних заходів“.

Тож в “ідеальній картині світу” (тобто за задумом реформи) ситуація мала би бути такою:

На, коли учням НУШ час навчатися в 10-х класах, процес переформатування закладів освіти вже завершений. У кожному регіоні на основі досліджень та аналізу розроблено та реалізовано розгалужену мережу профільних ліцеїв. Після закінчення 9 класу за талантом, бажанням та результатами ДПА (на той час це вже було би ДПА у формі ЗНО) дитина вступає до обраного закладу. А засновник цього закладу забезпечує дитині, окрім освітніх послуг, сучасним освітнім середовищем, доставлення до місця навчання (за потреби), можливість проживання та харчування, якщо щоденне перевезення дитини до закладу й додому недоцільне з якихось причин.

Очевидні й неочевидні переваги нової системи:

  • зменшення кількості предметів для вивчення в старшій школі або скорочення кількості годин на “непрофільні предмети”, що означає –
  • зниження навантаження на учнів та можливість глибше та якісніше вивчати обрані предмети, а, відповідно –
  • підвищення якості освіти в старшій школі загалом у країні;
  • “інвентаризація” шкільної системи: закриття або перепрофілювання недоукомплектованих класів та шкіл, натомість започаткування потужних освітніх осередків у регіонах і, відповідно –
  • нівелювання різниці в якості “міської” та “селищної” освіти;
  • зниження батьківських витрат на репетиторство та додаткові платні освітні послуги;
  • можливість ширшого вибору для дитини та сім’ї (як за формою, так і за тематичним спрямуванням);
  • широкі повноваження ОТГ щодо управління регіональною освітньою системою, а значить –
  • відповідність системи закладів потребам та запитам регіону (за умови проведення аналітичної роботи та грамотного прогнозування)
  • ефективне використання фінансування: спрямування коштів, що раніше використовувалися на утримання більшої кількості неефективних закладів, на реальні потреби шкіл нового типу – обладнання, інструментарій, транспорт, гуртожитки, достойні зарплати тощо.

ЯК СКАЛАДАЄТЬСЯ СИТУАЦІЯ

У кількох словах – це часто нерозуміння цілей і мети та, відповідно, спротив реформі.

Найбільший спротив шкільній реформі (і це стосується не лише нинішньої ситуації, адже запровадження змін відбувається не вперше) відчувається саме в середовищі вчителів та батьків. Бо вона несе зміни, і ці зміни для багатьох мають незрозумілу мету, тож сприймаються як додаткове ускладнення й перешкоди. Тому вважаю, що чи не найбільш важливою наразі є просвітницька робота – розтлумачення, пояснення, громадські обговорення тощо“, – каже директор Департаменту освіти і науки Хмельницької ОДА Олег Фасоля.

Ще однією перешкодою до запровадження нової системи є нерозуміння місцевими органами управління власних повноважень.

“Традиційно більшість місцевих осередків управління освітою чекають конкретних “наказів згори”, – каже Єгор Стадний, – тоді як реформа передбачає командну роботу, адже вона в тому числі є наслідком децентралізації, що поступово впроваджується в країні. Працювати відтепер потрібно самим на місцях, а цього ще так само треба вчитися, а головне – мати бажання щось змінювати“.

Інший вилклик – технічний бік створення академічних профільних ліцеїв.

Згідно з законом “Про повну загальну середню освіту”, фінансово відповідає за заклад його засновник (обласна чи місцева рада). Він же отримує й державну субвенцію на утримання закладу. Проте місцева громада селища, де заплановано відкриття профільного академічного ліцею, має передати засновнику (тому, хто мав повноваження ухвалити відповідне рішення) приміщення для формування закладу.

За словами Олега Фасолі, юридично місцева громада має право відмовитися від того, щоби передавати своє майно. Проте поки що таких випадків офіційно не зареєстровано. Ба більше, що громада має право обрати чи передати будівлю повністю відповідній організації, чи надати їй право користування, але не володіння. Для зростання та розбудови громади відмовлятися від відкриття навчального закладу може бути нерозумно.

Але питання має зворотний бік – коли громада віддає під заклад освіти, наприклад, стару та непридатну будівлю, і засновнику доводиться вкладати кошти в приведення її до пристойного стану, тоді як на ці кошти можна було би, наприклад, облаштувати гуртожиток чи закупити транспорт для довезення дітей із навколишніх селищ.

Надію вселяє те, що є регіони, які доволі успішно працюють над впровадженням реформи старшої школи.

З початком реформи децентралізації та реформи освітньої галузі місцеві органи влади отримали додаткові повноваження, які дали їм можливість модернізовувати освітню мережу відповідно до потреб регіону, громади та з метою підвищення якості надання освітніх послуг здобувачам освіти, – розповідає Олег Фасоля.

Першими нашими кроками були збір та ґрунтовний аналіз даних про наявну освітню мережу, витрати на її утримання і, що найголовніше, результативність діяльності наявних закладів освіти. Усе це лягло в основу формування нової ефективної мережі закладів освіти. Незважаючи на те, що старт нової старшої трьохрічної школи заплановано новими освітніми законами на більш віддалений період, це не заважає нам уже сьогодні працювати над новою перспективної мережею ліцеїв, де здобувачі освіти отримуватимуть повну загальну середню освіту за обраними ними профілями навчання.

За нашими прогнозами та розрахунками, в області буде потреба орієнтовно в 40 академічних ліцеях. Уже сьогодні 2 ліцеї обласної комунальної власності в містах Хмельницькому та Славуті фактично працюють у такому форматі, ще один обласний ліцей “Славутинка” в місті Кам’янці-Подільському на шляху до цього. У цих закладах навчаються діти з різних територій, які проживають у гуртожитках при них, отримують чотириразове харчування, якісні освітні послуги відповідно до своїх нахилів та запитів, а на вихідні повертаються додому. І ця система вже сьогодні ефективно працює та показує високі результати. Місто Славута здійснило заходи щодо модернізації мережі старшої школи, напрацьовують свої варіанти старшої школи міста Хмельницький, Нетішин, Шепетівка. Не стоять осторонь і сільські та селищні територіальні громади“.

ЯК ЦЬОГОРІЧНІ ДЕВ’ЯТИКЛАСНИКИ ВСТУПАТИМУТЬ У 10 КЛАСИ

До 2024 року школи мають остаточно визначитися, чи готові забезпечувати функціонування 10–12 класів за вимогами закону “Про повну загальну середню освіту”. Нині це вже спричинило закриття старших класів у низці шкіл, або ж закриття планується найближчим часом.

Відповідно, дев’ятикласники цих шкіл мають визначитися, що робити далі – вступати в профтехи чи йти в 10-ті класи інших шкіл.

Учнів, які вже отримували освіту в школі, автоматично зараховують в 10-ті класи. Підлітків з інших шкіл братимуть на вільні місця.

Учнів, які вже отримували освіту в школі, автоматично зараховують в 10-ті класи. Підлітків з інших шкіл братимуть на вільні місця. Фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos

Учнів, які вже отримували освіту в школі, автоматично зараховують в 10-ті класи. Підлітків з інших шкіл братимуть на вільні місця. Якщо вільних місць буде менше, ніж охочих вступити, школа проведе конкурс – тобто вступні випробування (згідно з Порядком про зарахування…). Це означає, що якщо дітей більше, ніж місць, когось можуть не взяти саме в цю школу.

У МОН підтвердили, що вступ у 10-й клас має відбуватися саме за такими правилами, хоча заявляють, що такої ситуації не буде – мовляв, місць усім охочим вистачить. Водночас, інформації від місцевих управлінь освіти про те, що учні цих шкіл у разі бажання гарантовано отримають місця в інших школах без конкурсу, – немає (наприклад, розподілу, в які школи гарантовано приймуть без конкурсу дев’ятикласників із тих чи інших закладів). “Нова українська школа” відслідковує ситуацію й буде повідомляти про оновлення.

На переконання Олега Фасолі і Єгора Стадного, такої ситуації не мало би бути, якщо би проводилася робота зі збирання та аналізу статистичних даних щодо кількості учнів середньої школи та їхніх планів на майбутнє навчання. З іншого боку, середня школа мала би забезпечити сім’ї максимальною інформацією про наявні в регіоні можливості.

Ситуація, коли поблизу від місця проживання немає академічного чи професійного ліцею бажаного напряму, також має бути, швидше, винятком, ніж правилом, каже Олег Фасоля. Адже формуванню системи закладів старшої школи має передувати процес деталізованого вивчення запитів громади. Але вибір учня не обмежується регіоном проживання, тож він має право подавати документи в будь-який заклад країни і проживати в гуртожитку чи пансіоні під час навчання.

Анна-Степанова Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – michaeljung, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення