“Сучасні вчителі – не лише носії та передавачі знань”: говоримо з українськими педагогами про їхні сильні та слабкі сторони

Опановувати сучасні методи навчання, знаходити підхід до кожного учня, рефлексувати, швидко адаптовуватися до змін… Це ще не повний перелік тих навичок, якими мають володіти сучасні педагоги.

А що ж кажуть самі вчителі? Які свої риси вважають сильними, а які – слабкими? Як самовдосконалюються та чи вистачає на це часу й сил?

Про це “Нова українська школа” поговорила із дев’ятьма українськими педагогами й педагогинями й на основі їхніх відповідей склала своєрідний портрет сучасних вчителів із сильними сторонами та зонами для розвитку.

Зокрема, у матеріалі читайте:

• чому вчителям важливо рефлексувати та визначати свої сильні й слабкі сторони;
• за допомогою яких методів це можна зробити;
• які якості та навички мають опанувати сучасні педагоги, на думку українських вчителів;
• як їх розвивати.

Звертаємо увагу, що матеріал базується на особистому досвіді окремих українських педагогів і педагогинь та їхній саморефлексії про свою роботу в школі.

ДЛЯ ЧОГО ВЧИТЕЛЯМ ОЦІНЮВАТИ САМИХ СЕБЕ ТА ВИЗНАЧАТИ СИЛЬНІ Й СЛАБКІ СТОРОНИ

Сучасні вчителі давно перестали бути лише носіями та передавачами знань, бо зараз чимало інформації учні мають у вільному доступі. Саме тому вчителю важливо розвиватися та швидко реагувати на нові тенденції.

• Однак без рефлексії над своєю роботою не буде самовдосконалення, каже Наталія Власова, вчителька історії, директорка Наукового ліцею міжнародних відносин УМСФ. А оскільки вчителі допомагають учням ідентифікувати й виправляти помилки, їм важливо вміти об’єктивно оцінювати й самих себе. Тоді педагоги, які здійснюють рефлексію і працюють над собою, на думку директорки, можуть справедливіше оцінювати й учнівство.

А ще знання своїх сильних та слабких сторін допомагає стати впевненішими та стресостійкішими. Наприклад, якщо людина розуміє, що перед аудиторією їй складно бути гарним оратором, вона спокійніше сприймає критику та наполегливіше працює над подоланням цієї проблеми, розповіла Наталія Власова.

“Вважаю, що ми завжди маємо спершу починати із себе. Не може вчитель чи вчителька, який/яка не розуміє суті явища чи проблеми, допомогти отримати цей досвід своїм учням чи ученицям.

Ми потребуємо рефлексивних практиків, які використовують рефлексію не лише в професійному просторі, але й в особистому. Особливо в наших нестабільних умовах, коли всі ми шукаємо власні опори, аби мати сили допомагати одне одному”, – розповідає Катерина Молодик, заступниця керівниці онлайн-юніту ліцею Educator, педагогиня-консультантка й методистка ГО “Смарт освіта” в матеріалі про рефлексію для “Нової української школи”.

Рефлексія – це ще й інструмент, який дає змогу коригувати свої плани та індивідуальний розвиток, додає Лідія Поворознюк, методична супервізорка, вчителька української мови та літератури, фіналістка Global Teacher Prize Ukraine 2021. Такий інструмент дає змогу зрозуміти межі – чого ви ще не знаєте та куди потрібно рости далі. “Це важливо, адже кожен/а вчитель/ка відповідає за певний результат, а для того, щоби дати цей результат, нам треба мати мету, ставити цілі, засоби, які нас вестимуть до цієї мети тощо. Розібратися із цим якраз і допомагає рефлексія”, – каже Лідія Поворознюк.

• Також у пригоді може стати SWOT-аналіз. Цей метод використовують у різних бізнес-моделях, адже він дає змогу підійти до розуміння себе структурно та цілісно, а також допомагає визначити свої сильні й слабкі сторони, а також ті ресурси, які стануть для вас підсиленням, додала Катерина Молодик.

SWOT-аналіз використовує чотири основні елементи – сильні сторони (англ. strengths), слабкі сторони (weaknesses), можливості (opportunities) та загрози (threats). З перших букв англійських аналогів слів формується абревіатура SWOT.

Скріншот із презентації Ані Хурінайнен-Косунен

Докладну інструкцію, як провести такий аналіз, можна знайти в статті “Нової української школи”.

У новому матеріалі редакція “НУШ” поспілкувалася з дев’ятьма українськими вчителями й вчительками та з’ясувала, які свої сторони вони вважають сильними, як їх розвивали, що варто покращити та як це можна зробити.

ЯКИМ МАЄ БУТИ СУЧАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ВЧИТЕЛЬ: АНАЛІЗ СИЛЬНИХ СТОРІН, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ У РОБОТІ

• Гнучкість та адаптивність

У роботі вчителі постійно взаємодіють із різними людьми (учнями, колегами, батьками), зіштовхуються з несподіваними ситуаціями в класі чи в колективі, мають реагувати на освітні тенденції та постійно вдосконалюватися.

Водночас за останні роки українські педагоги мали пристосовуватися до роботи в умовах пандемії та дистанційного навчання, повномасштабного вторгнення, яке супроводжується повітряними тривогами, уроками в укриттях, блекаутами тощо.

Усі ці процеси вимагають здатності пристосовуватися до змін, тобто адаптивності.

“Це свідчить про те, що в нашій роботі не варто орієнтуватися на стабільність. Попереду нові виклики. Можливо, деякі з них стануть ще більш несподіваними й непередбачуваними. Це варто усвідомити, прийняти й рухатися далі”, – каже Богдан Завидовський, вчитель біології та хімії, фіналіст Global Teacher Prize Ukraine 2021.

Вчителі мають вміти аналізувати середовище й реагувати на нові запити, бути гнучкими та самозарадними.

“Ці навички вимагають великої психологічної роботи над собою. Адже емоції перестали бути чистими. В один момент ми можемо одразу переживати великий спектр емоцій. Тож вміння бути чутливими до себе та інших – це ті навички емоційного інтелекту, яких варто набути“, – радить Катерина Молодик.

Тематичну інформацію можна почерпнути із проєкту про ментальне здоров’я “Простими словами” від The Village Україна. Зокрема, там можна знайти відео, присвячені емоційному інтелекту, захисним механізмам психіки, типам особистості, поведінки в умовах війни тощо. За мотивами подкастів вийшло дві книжки – “Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях” та “Простими словами. Як розібратися у своїй поведінці”.

• Психологічна й соціальна компетентність

З попереднього пункту логічно випливає і наступна актуальна риса сучасних вчителів – опанування психологічної та соціальної компетентностей. Оскільки професія вчителя вимагає багато емпатії, вміння чути учнів, коректно з ними комунікувати, не варто забувати й про важливість піклування про самих себе (правило кисневої маски).

Лише коли вчителі спочатку подбають про себе, стабілізують свій стан, тоді вони зможуть допомогти оточенню (учням, колегам, близьким тощо), каже Катерина Молодик. Водночас важливо знати й психологію дитини та мати інструменти, які б налагоджували стосунки між педагогами та учнями.

Ділимося корисними посиланнями про психологічну підтримку:

• безплатні онлайн-тренінги з психологічної компетентності для вчителів;
• навчально-методична збірка “Розвиток психологічної пружності вчительства та школярів, переселених із постраждалих від війни районів”. Тут є “Аптечка” з практичними вправами для психологічної самодопомоги;
• збірка “Стресостійке дитинство” для дорослих (і батьків, і вчителів) від дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз;
• 20 коротких анімаційних відео “Стійкість для стійких” із простими вправами для дітей та дорослих, які допоможуть заспокоїтися і психологічно підтримати себе;
• 62 відео про те, як залишатися в ресурсі та протистояти викликам;
• освітній серіал “Бути поруч” про основи психологічної підтримки для освітян та всіх, хто працює з дітьми;
• добірка вебінарів із психологічної допомоги, які створили фахівці-психологи в межах проєкту “Навчання для стійкості”;

Корисні ресурси, поради та тренінги щодо життєстійкості також є на порталі проєкту Resilience.Help від ГО “Смарт освіта“.

• Професійна майстерність

Не потрібно забувати й про володіння предметом, каже Максим Гвоздецький, вчитель фізики, переможець Global Teacher Prize Ukraine 2023 у номінації “Вчитель-новатор”. За його словами, діти відчувають, коли вчитель приходить непідготовлений.

“Кумедно іноді буває, коли даєш учням задачу, а потім сам не можеш її розв’язати. Це, звісно, поваги від дітей не додає. Але все може бути. Інколи я відкрито кажу, що не можу відповісти на запитання, яке поставили діти, і пропоную пошукати їм відповідь в інтернеті. Коли вони її знаходять, то відчувають себе переможцями”, – ділиться досвідом педагог.

Навіть якщо ви вчитель вищої категорії чи методист – для дітей це мало що означає. Якщо ви приходите на урок непідготовленими, то навіть у найкращого/ї вчителя/ки світу учні будуть позіхати під час заняття, додав Артур Пройдаков, учитель української мови й літератури, який увійшов у десятку найкращих освітян планети за версією міжнародної премії Global Teacher Prize 2023.

Більше ресурсів, які допоможуть підготуватися до уроків, цікавих інтерактивних вправ та завдань ви можете знайти в рубриці “Матеріали для уроків” на сайті “Нової української школи”. Наприклад:

1. “Уроки української мови у Wordwall: 10 простих вправ для онлайн-навчання“;
2. “Топ-10 вправ із математики для різних класів, які точно зацікавлять учнів“;
3. “Громадянська освіта: 5 простих вправ на урок для визначення ідентичності“;
4. “Як поєднати science, історію та українську мову: створюємо урок за фільмом про короля українських гір Олексу Довбуша“;
5. “Комета Антонича: неординарний урок про унікального поета” та інші.

• Сучасні методи навчання та діджиталізація

Особливо популярними інтерактивні методи навчання стали під час пандемії та дистанційки. Як розповів Богдан Завидовський, під час пандемії він зрозумів, що має створювати контент, який підійде для різних навчальних форматів. Так вчитель створив сотні інтерактивних презентацій.

“Створення власного контенту дає вам змогу не лише візуалізувати знання, а й самому по-іншому переосмислити тему і зрозуміти процеси, про які йдеться на уроці. Відповідно, докладніше пояснити матеріал учням і утримувати їхню увагу”, – додав педагог.

У пошуку креативних ідей для завдань допомагає і ChatGPT. Раніше “Нова українська школа” публікувала добірку запитів у Chat-GPT, які точно полегшать роботу вчителям.

Також, щоби урізноманітнити онлайн-уроки, можна використовувати такі інструменти, як:

• ресурси для відслідковування прогресу та динаміки навчання учнів і учениць (наприклад, classtime);
• для асинхронного формату підійдуть такі ресурси як Wordwall і Genially;
• натомість для синхронного – Kahoot і Canva.

Для візуалізації можна використовувати:

• ментальні карти;
• асоціативні зображення,
• спільну дошку,
• діаграми звʼязків,
• інфографіки,
• короткі відео анімації,
• комікси тощо.

Покрокову інструкцію, як зробити онлайн-уроки цікавими та різноманітними, знайдете за посиланням.

• Навчання протягом життя

Однак тут важливо не гіперболізувати. За словами Катерини Молодик, зараз є багато курсів та інших освітніх пропозицій, але важливо обирати дійсно те, що потрібно й лежить до душі.

“Тут раджу визначати свої плани та бажання щодо професійного розвитку на кожен рік чи на три роки. Тобто прописувати свою індивідуальну професійну траєкторію розвитку і виписувати туди конкретні цікаві для вас напрями.

Наприклад, минулого року я хотіла більше заглибитися в тему проєктного навчання та менеджменту, тому і пройшла тематичні курси, прочитала відповідну літературу. Важливо не розпорошуватися, а мати чіткий фокус направлення”, – радить Катерина.

Те ж саме й зі знанням самих предметів. Наприклад, як зауважила Лідія Поворознюк, часом вчителі української мови не завжди розуміють, що навіть рідну мову треба вдосконалювати протягом життя, як це роблять вчителі іноземних мов.

“Ми помилково вважаємо, що якщо мова рідна, то цього достатньо. Але мова динамічна, з’являються нові тенденції, новий правопис – за всім цим потрібно стежити та враховувати. Зараз це легко зробити за допомогою різних курсів, книжок, подкастів. З української літератури, яку теж потрібно вивчати протягом життя, раджу підписатися на YouTube-канал “Шалені авторки”“, – поділилася Лідія Поворознюк.

• Вміння виходити за межі класу та ділитися своїм досвідом

Якщо вчитель/ка буде сидіти в школі та рухатися лише між класними кімнатами, йому чи їй не буде куди зростати, впевнена Наталія Власова. Тому педагоги мають виходити за межі класу, школи, навіть громади – ділитися досвідом, переймати кращі практики, рухати освіту через свою власну педагогічну діяльність, вважає вчителька.

“Проблема великої частини вчительства – це певна консервативність, небажання виходити із зони комфорту. Якщо вчитель не ставить сам перед собою виклики, які диктує сучасність, розвитку не буде. Не треба боятися проявляти себе, брати участь в освітніх заходах, активно тримати зв’язок з освітянською спільнотою, подорожувати. Саме це допоможе розвинути навички та отримати новий, безцінний досвід”, – каже вчителька.

Навички самопрезентації дуже важливі в сучасному світі, додала Лідія Поворознюк. Звісно, у багатьох людей такі слова можуть викликати скепсис або навіть роздратування, і вони мають на це право, каже вчителька.

“Але, якщо ми хочемо розвиватися, щоби нас, наприклад, знаходили цікаві проєкти, то нам треба допомогти їм це зробити та показати себе. Бо насправді в освіті є безліч цікавих можливостей. Та вони можуть вас просто не знайти, якщо ви все зробили для того, щоби про вас ніхто нічого не дізнався”, – додала Лідія Поворознюк.

Як раніше “Новій українській школі” розповідав Артур Пройдаков, сьогодні соцмережі – візитівка вчителів. Тому варто більше розповідати про себе та свою роботу, але, звісно, у міру, щоби це не був лише піар. Утілили якусь цікаву та креативну ідею на уроці? Поділіться зі своїми підписниками.

• Долучайте до дискусій учнів, батьків, колег. Позначайте в коментарях МОН, Службу освітнього омбудсмена, інші освітні органи та конструктивно викладайте свою думку, діліться досвідом. Важлива мова конструктиву, а не хейту.
• Додавайте анонси подій у школі, поширюйте важливі думки, долучайтеся до спільноти однодумців, відстежуйте новинки.
• Також у соцмережах можна створювати власний контент, поширювати ідеї для уроків, активностей, проєктів тощо. Почніть з одного допису на тиждень – для цього потрібно приблизно 15–30 хвилин часу. І далі, якщо процес сподобається, збільшуйте частоту публікації дописів, фото, відео тощо.

Не варто боятися висвітлювати й своє особисте життя. Нехай вас побачать як різносторонню людину, яка теж може ходити в театри, кіно, мати хобі, сім’ю, дітей, цікавитись освітніми інноваціями.

“Адже одним зі стереотипів є те, що всі вчителі зашорені, бояться відійти від книжки чи пропустити якусь із вправ на уроках. Ми ж маємо показувати, що педагоги можуть бути різними. І, так, ми можемо працювати з іншими сучасними технологіями, вигадувати нестандартні формати роботи, їздити на конференції та обмінюватися досвідом”, – наголошував Артур Пройдаков.

А для кращої поінформованості про освітні тенденції, гранти, конкурси чи просто натхнення й ідеї вчитель радить стежити за різними медіа та освітніми інституціями:

1. Міністерство освіти і науки України;
2. сайти “Нова українська школа” та “Смарт Освіта“;
3. сайт “EdCamp Ukraine“;
4. сайт “Освіторія“;
5. Global Teacher Prize Ukraine;
6. проєкти “Єдині“, GoGlobal;
7. сайти “Української академії лідерства“, “Пласту” тощо.

• Стресостійкість

Разом із вмінням виходити за межі класу вчителям важливо виховувати в собі й стресостійкість, каже Артур Пройдаков.

“Звісно, у багатьох випадках це приходить із досвідом та з кожним проведеним уроком. А ще мені допомагає в цьому активна участь у різних освітніх проєктах, вдосконалення своєї техніки публічних виступів, наприклад, дивлячись виступи TEDx тощо. Також можна намагатися хоча б інколи виступати перед малознайомими аудиторіями – це теж гарно загартовує”, – поділився вчитель.

• Ефективна комунікація та індивідуальний підхід до кожного учня

Реакції на дійсність у кожної та кожного дуже різні. Часто це призводить до непорозумінь між людьми. Тому Богдан Завидовський радить створювати атмосферу відкритого спілкування з учнями, де кожному зручно поділитися думками, слухати їх, ставитися з розумінням до запитань, зауважень і реакцій.

Леся Юрчишин, учителька історії та громадянської освіти, авторка подкастів “Вчися вухами“, намагається комунікувати з дітьми персонально під час уроку. Як каже вчителька, погляд очі в очі чи навіть, здавалося б, такі банальні запитання: “Як ти, чи зрозуміло все?”, “Що тобі видається зараз складним?”, “Чи можеш спробувати…?” – одна фраза, але сказана персонально дитині, додає їй мотивації та налаштовує хороший контакт.

Ще Богдан Завидовський радить створити ефективний канал для комунікації з батьками без витрачання зайвих власних ресурсів (часу, емоцій) та “перевантаження” батьків зайвими клопотами й обставинами.

“Особисто я використовую загальну інформативну письмову комунікацію в чаті без зворотного зв’язку, та окремо за потреби спілкуюсь особисто – письмово, телефоном чи під час зустрічей. Але важливо встановити певні правила, наприклад, у які дні та години ви не будете в доступі, аби батьки цим не зловживали”, – зауважив педагог.

• Цікавитися вподобаннями дітей та їхнім життям

Як часто ви запитуєте в конкретного учня, як у нього справи? Чи як пройшли його змагання з танців на вихідних? Чи як він відпочив у суботу на сніжному спуску? Після таких питань діти зазвичай приємно здивовані, каже Максим Гвоздецький. Тоді учні розуміють, що для вас вони не просто учні, а особистості. Як це робити?

Наприклад, у вчителя є окрема сторінка в Instagram, де він дізнається про життя дітей поза школою, а дітям також цікаво дізнатися щось нове про вчителя. Хто знає, можливо, у вас із ними є багато спільних вподобань, а ви про це й не здогадується?

Також спільна група в Telegram може не тільки допомогти в навчанні, а і краще зрозуміти, що подобається дітям, впевнений Максим Гвоздецький.

“Одного разу запитав у дітей, які ігри їм подобаються (інформація була потрібна для створення відеоуроків). Так я після цього не міг їх зупинити – вони все писали й писали, розповідаючи про свої вподобання”, – розповів вчитель.

Бути уважними до деталей радить і Леся Юрчишин. Під час уроків вона фіксує де, хто й що зміг/не зміг зробити, часто проводить рефлексії з учнями. Також, щоби краще запам’ятати дітей та дізнатися про них, вона радить обов’язково перший урок присвячувати знайомству – хай діти розкажуть, як справлялися із цим предметом раніше, що їм подобається, а що – ні тощо.

“Коли діти почергово представлятимуть себе – візьміть блокнот і нотуйте, де саме в класі сидить дитина з таким іменем та вподобаннями. Коли вона завершить – подякуйте і зразу ж назвіть її на ім’я. Приходячи на наступний урок, перегляньте свої записи, намагайтеся одразу ж звертатися до дітей на ім’я, навіть підглядаючи. Так контакт встановиться більш якісно й ціннісно”, – додала Леся Юрчишин.

Важливо не віддалятися від дітей та ділитися своїм досвідом, додав Василь Дяків, заслужений вчитель України, переможець Global Teacher Prize Ukraine 2020.

“Часом учням буває складно повірити, що дорослий вчитель теж колись був дитиною. Адже часто педагоги дуже закриті й здаються ідеальними. Але це далеко не так. Усі мають право на помилку – й учні, і вчителі. Тому, коли я розповідаю учням, скажімо, про якусь техніку безпеки, то згадую себе малого та якісь свої тематичні історії, зокрема, і не дуже успішні. Тоді такі бесіди не виглядають, як повчання, а збільшують довіру учнів”, – наголосив вчитель.

“Я будую з дітьми взаємини на засадах рівності. Але це не про панібратство чи вседозволеність, а про кордони, відповідальність і водночас повагу. А ще намагаюся завжди перебувати в темі та контексті того, що зараз популярно серед учнів, чим вони цікавляться, як одягаються, які нові слова з’являються в їхньому лексиконі.

Це теж створює атмосферу довіри, а саме навчання сприймається простіше“, – каже Петро Сітек, вчитель громадянської освіти, переможець Global Teacher Prize Ukraine 2023 у номінації “Молодий вчитель”.

• Інтеграція предметів у реальне життя або відповідь на питання “Для чого мені це вчити?”

“Мені пощастило прийти в освіту вже після семи років роботи в біотехнологічній галузі. Тож я намагався втілювати власне бачення вчителювання через практично-орієнтовані завдання, розвивав проєктне навчання і нестандартні форми інтеграції з колегами”, – ділиться Богдан Завидовський.

Створюючи завдання, вчитель спостерігав за реакцією учнів. Тоді він зрозумів, що важливим є не стільки кількість вичитаного матеріалу з програми, скільки цікаві сюжети з побутового життя.

“Вчителям важливо помічати явища навколо себе. Прийшла весна, з’явилися спори моху, розквітли квіти – покажіть це учням. Немає можливості зробити вартісний експеримент, або ви навчаєте дітей на дистанційці – запропонуйте їм зробити це вдома”, – радить Богдан Завидовський.

Основна ідея в тому, що немає окремо фізики, хімії, біології, а є контекст життя, у якому явища, про які ми говоримо на уроках, поруч із нами. І якщо бути уважним, то можна побачити більше та показати це іншим.

А ще, як розповів вчитель, максимум ефекту дають групові дитячі проєкти, які теж мають бути орієнтовані на контекст, близький вашим учням або вашій спільноті. У контексті біології та хімії це може бути дослідження ґрунту в парку, води в річці, чистоти поверхонь чи повітря в приміщеннях.

“Я прийшла в школу з маркетингу, хоча й перша моя освіта – філологічна. Але саме робота в бізнесі дає мені змогу поєднувати на уроках українську мову із ситуаціями з реального життя. Тож я точно можу дати відповіді на запитання дітей “Навіщо мені те чи те правило?” або “Як мені це знадобиться в житті?”, – розповіла Лідія Поворознюк.

Звісно, як додала вчителька, для інтеграції свого предмета вчителям не обов’язково йти працювати в різні сфери. Достатньо пройти цікаві для них курси, підписатися на соцмережі та групи людей, які працюють у певних сферах, читати їхні дописи тощо. Тобто вийти зі своєї бульбашки.

Нагадаємо, що ідеї для інтегрованих уроків також можна знайти в нашій рубриці “Матеріали для уроків“.

ЩО ВАРТО ВДОСКОНАЛИТИ

• Школа – це лише частина життя вчителів, а не все життя, впевнений Максим Гвоздецький.

“Скажу відверто про себе – інколи мій робочий день починався о 08:00, а закінчувався о 00:00. І так було не те що багато днів, це були тижні й навіть місяці. А як же відпочинок? Я просто про нього забув! Школа – це не все життя, а лише частина.

Тому приділяйте більше уваги собі, займайтесь улюбленими справами, відпочивайте, проводьте час із рідними та друзями. Бо вчитель, який не має часу на відпочинок душею і тілом, не зможе дати учням корисні знання”, – наголосив педагог.

• Розраховувати свої сили й не брати на себе забагато справ

“Інколи нам здається, що тільки ми можемо зробити якусь справу і її не можна довірити комусь іншому. Так, хочемо підготувати 5 переможців МАН та 10 переможців олімпіад, написати статтю, узяти участь у конкурсі, зробити нові презентації для всіх класів на весь рік за тиждень тощо”, – продовжив Максим Гвоздецький.

І саме після цього настає виснаження, з яким ми не можемо нічого зробити, каже педагог. Однак про себе також потрібно піклуватися та цінувати свій час і сили. Раніше “Нова українська школа” вже розповідала про те, як освітянам боротися з професійним вигоранням.

Зарадити цьому можуть і різні техніки планування, які допоможуть визначити пріоритетність справ, каже Катерина Молодик. Наприклад, можна використати методику цілей SMART.

Джерело: marketer.ua

Катерина радить почати зі сфер життя, наприклад, “Здоров’я”, “Хобі”, “Спілкування”, “Самореалізація”, “Сім’я”, “Розвиток”.

• Визначте чіткі цілі в цих сферах, які ви хочете реалізувати.
• Що саме ви будете робити для реалізації цих цілей?
• Визначте терміни для реалізації.
• Якщо вам вдалося втілити або не втілити якусь із цілей у життя, поміркуйте, що допомогло чи завадило.

Ще один метод, який підійде для генерації ідей та пошуку розв’язання певної проблеми, має назву “Start, Stop, Continue” (початок, зупинка, продовження). Згідно з методикою, потрібно визначити:

• що варто почати робити для досягнення певної цілі чи розв’язання проблеми;
• що є неефективним і це потрібно припинити робити;
• а що все ж варто продовжувати робити, бо це дійсно допомагає.

Джерело: expertprogrammanagement

“Часто в нашому щоденному плані багато справ. Ми починаємо губитися, поступово закреслюємо їх і думаємо, що ми ефективні. Але насправді це не так, бо йде розпорошення уваги. Вищеописані техніки допоможуть визначити пріоритетність справ та навести лад у своєму плануванні.

Також раджу прочитати такі книжки як “Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети” Ґреґа Маккеона та “Тайм-менеджмент для смертних” Олівера Беркмена”, – ділиться Катерина Молодик.

• Дотримання робочої дисципліни

Важливо з першого уроку домовитися з учнями про спільні правила, каже Леся Юрчишин. Можна виписати їх спочатку на дошці, потім – на листку, і щоразу нагадувати про них, як тільки хтось порушує.

“Базове правило в мене звучить так: “Говорить хтось один – так ми проявляємо повагу одне до одного”.

Це правило має виконувати й учитель/ка також. Ще важливо не піддаватися на маніпуляції, не гратись у “панібратство”, чітко озвучувати вимоги поведінки на уроці, виконання домашніх завдань, оцінювання, обов’язково самим дотримуватися домовленостей і вимагати дотримання їх від учнів“, – зауважила вчителька.

• Дилема між цікавим уроком та часом, який на нього відводить програма

“Наразі я розумію, що взагалі не встигаю вичитувати програму за календарним планом у будь-якому класі. Окрім того, що знання дуже просіли за роки пандемії й війни, а дітям треба знову пояснювати базові поняття, постійні повітряні тривоги зривають послідовність навчання.

Тож наявні програми з підходом “новий урок – нова тема” – нежиттєздатні й неактуальні. Невідповідні до реалій”, – каже Богдан Завидовський.

Питання – як, маючи 7 уроків вдень, ефективно їх проводити, ставить і Василь Дяків. Каже, що наразі є дилема – або проводити ці уроки наповну й потім, виснажившись, не мати сил, або робити абияк, але зберегти ресурс. І тут кожен педагог обирає своє.

“Це питання важливе з огляду реалізації професійного стандарту. Але наскільки педагог має сили й здоров’я всі положення стандарту якісно відпрацювати – проблема. Тобто, загальні рамки є. Але далі кожен педагог – “вільний художник””, – зауважив вчитель.

• Недостатнє знання “нормативки”

Нормативно-методологічна база є важливою в роботі вчителів, каже Артур Пройдаков. Саме нею послуговуються, аби знати свої права та обов’язки, академічні програми, стандарти тощо. Особливо це важливо для тих вчителів, які планують писати свої підручники або ж організовувати якісь освітні проєкти.

Нагадаємо, що “Нова українська школа” публікує юридичні роз’яснення, де просто та зрозуміло пояснює “нормативку” та відповідає на питання освітян і батьків.

• Знання англійської мови

“Зі свого досвіду участі в міжнародній премії Global Teacher Prize та виступу в Парижі на фіналі конкурсу, можу сказати, що знання англійської розширює наші можливості. Зараз дуже важливо розповідати про Україну, зокрема і про нашу освіту, яка вистояла й розвивається навіть у часи війни.

А для цього потрібна гарна англійська. Це також і про імідж нашої освітянської спільноти. Крім цього, знання іноземних мов надає можливості для участі в різних міжнародних проєктах та доступ до цікавих освітніх курсів”, – наголосив Артур Пройдаков.

• Брак педагогів-наставників та підтримки на початку кар’єри

“Коли я прийшла працювати в школу, мені не вистачало наставника – людини, до якої можна було прийти зі своїми проблемами, запитаннями й отримати підтримку, відчуття, що з тобою все нормально й у всіх були труднощі на початку. Професійна самотність – це найскладніше, адже кожен і кожна потребує підтримки”, – додала Лідія Поворознюк.

Нагадаємо, раніше “Нова українська школа” розповідала, як група українських освітян втілює програму менторства для студентів педагогічних ЗВО, щоби полегшити їм вхід у професію.

“Звісно, вам не треба бути ідеальними. Кожна людина має орієнтуватися виключно на себе, на свої успіхи, досягнення і невдачі. Однак, щоби помітити ріст, варто записувати конкретні показники, роздуми й відчуття. З плином часу ви повернетеся до моменту минулого й побачите, що насправді відбувається розвиток. І це мотивуватиме вас рухатися далі, орієнтуючись саме на себе.

Недарма в нових підручниках за програмою НУШ дітям пропонують заводити рефлексивний щоденник – це допомагає зберегти своє емоційне і психічне здоров’я, зрозуміти, що з тобою все ок. Це відчуття важливе завжди, а особливо зараз”, – підсумував Богдан Завидовський.

“Нова українська школа” дякує всім освітянам, які погодилися чесно розповісти про свої сильні та слабкі сторони, а також усім українським педагогам, які в непростих умовах війни продовжують працювати та навчати дітей.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Титульне зображення створене редакцією НУШ за допомогою сервісу ШІ runwayml