Напишіть нам

Всі проєкти

Всі теми

Які зміни чекають на професійні ліцеї/коледжі в межах реформи профільної середньої освіти

Як передбачає реформа профільної середньої освіти (10–12 класи), до 2027 року в Україні планують сформувати мережу академічних та професійних ліцеїв (або коледжів). Якщо в академічних учні зможуть обирати профілі навчання, поглиблено вивчатимуть певний напрям і фактично готуватимуться до вступу в заклади вищої освіти, то в професійних можуть одразу здобувати фах.

Чи планують пілотувати нові програми й підходи власне в професійних ліцеях (коледжах)? Чи змінять профтехи свої назви? Яких метаморфоз зазнають, зважаючи на реформу профільної середньої освіти?

Про все це “Нова українська школа” поговорила з Дмитром Завгороднім, заступником міністра освіти і науки України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації.

З нового матеріалу ви дізнаєтеся:

  • що зміниться в змісті освіти професійних ліцеїв (коледжів);
  • чи планують їхнє пілотування та коли;
  • чи перейменовуватимуть теперішні профтехи;
  • що зміниться в процедурі вступу до професійних ліцеїв (коледжів);
  • чи можливі варіанти об’єднання академічних та професійних ліцеїв в одному закладі;
  • що варто ще зробити, аби вдосконалити українську професійну (професійно-технічну) освіту.

Далі – пряма мова Дмитра Завгороднього.

– У межах реформи профільної середньої освіти після 9 класу учні зможуть обирати, де вчитися далі – в академічних чи професійних ліцеях. МОН спільно з громадами вже визначають, якою має бути мережа майбутніх академічних ліцеїв.

Чи обговорюєте ви також мережу професійних? Як саме її формуватимуть та що зміниться в змісті професійної освіти?

Старша профільна школа професійного спрямування (тобто профільна освіта зі здобуттям спеціальності) відбуватиметься на базі закладів професійної (професійно-технічної) освіти й закладів фахової передвищої освіти, які функціонують уже зараз.

На відміну від трансформації змісту старшої профільної школи академічного спрямування, де ще потрібно створити мережу закладів, розробити нові академічні профілі та програми, у професійному спрямуванні система вже функціонує. Адже вже зараз учні після 9 класу можуть обирати профіль та здобувати одну чи декілька професій.

Тому, порівнюючи з академічними ліцеями, трансформація змісту в професійних буде не такою великою і насамперед стосуватиметься саме академічного складника навчання.

1. Нині в профтехах та коледжах загальноосвітні предмети, які є обов’язковими для всіх (як-от українська мова, історія України тощо), викладають так само й за тими ж підручниками, що й у звичайних школах.

Ми вважаємо, що ці дисципліни варто трансформувати, відповідно до професійного спрямування. Тобто пов’язати їх із тими професіями, які здобуватимуть учні в професійних ліцеях. І в такий спосіб зробити доцільність вивчення предметів більш зрозумілою для студентів.

  • Наприклад, створити окремий курс хімії спеціально для кухарів, а не просто викладати загальну хімію, як обов’язковий предмет раз на тиждень. Якщо ж учні вивчатимуть, як хімія може знадобитися їм під час різних процесів на кухні, то краще розумітимуть, навіщо вона їм потрібна. Так і з іншими професіями.
  • За таким підходом може вивчатися й іноземна мова, яку викладатимуть більш поглиблено з огляду на притаманну для тієї чи тієї професії лексику.
  • Загальний курс “Основи підприємництва та економічної теорії” також варто вивчати на реальних прикладах, пов’язаних із професією, яку обрали учні. Наприклад, у закладах освіти сільськогосподарського спрямування це підприємництво може називатися фермерством.

Це стосується і фізики, і математики, і біології та інших предметів.

Якщо в навчальних програмах, на заняттях сфокусуватися на тому, що дійсно варто знати людині для своєї майбутньої професії, у неї з’явиться розуміння, навіщо це вчити.

2. Також плануємо більше інтеграцій із бізнесом, зокрема й щодо розроблення навчальних програм, нових кваліфікацій тощо, аби навчання відповідало потребам сучасного ринку.

У проєкті Державного стандарту профільної середньої освіти й для академічних, і для професійних ліцеїв передбачені такі години:

  • на вивчення основних предметів (сюди можуть увійти українська мова, математика, історія України, іноземна мова. До пріоритетних, обов’язкових предметів належать також “Захист України”, домедична допомога та фізична культура);
  • на вивчення обовʼязкових предметів, пов’язаних із профілем;
  • на вивчення вибіркових предметів, повʼязаних із профілем;
  • на курси й предмети вільного вибору.

У випадку з професійною освітою “профіль” визначається обраною студентом/кою професією чи спеціальністю. І вже від цього визначаються обов’язкові та вибіркові предмети.

– Чи всі профтехи змінять назву на “професійні ліцеї”?

У проєкті Закону “Про професійну освіту” ми визначили єдину загальну назву та рівень професійної освіти – “професійний коледж”. Для цього, наприклад, проводили опитування серед студентів, яка назва є для них найбільш привабливою. Більшість проголосувала саме за коледж, а не за ліцей.

Наголошу, що в нас уже є коледжі у фаховій передвищій освіті – фахові коледжі. А в професійній освіті вони називатимуться професійні коледжі. Тому ця диференціація стане меншою, а безліч різноманітних назв не будуть заплутувати абітурієнтів.

Але також ми розуміємо, що є заклади, які не відповідатимуть назві “професійний коледж”. Тому деякі з них будуть або ліквідовані, або оптимізовані через реорганізацію, об’єднання з іншими закладами, утворення філій тощо.

[Додамо, що в новому законопроєкті також пропонують оновити термінологію. Наприклад, змінити назву сфери з “професійно-технічної” на “професійну”, “кваліфікованого робітника” на “спеціаліста”, а “учня” на “студента” – ред].

– Як виглядатиме вступ до професійних коледжів?

1. Серед нововведень ми вже передбачили можливість подання документів онлайн у заклади професійної (професійно-технічної) освіти через Єдину державну електронну базу з питань освіти (ЄДЕБО). Так хочемо полегшити процедуру вступу до профтехів, щоби учням не доводилося їздити в заклади.

Зараз у закладах професійної (професійно-технічної) освіти нестача студентів, тому створюємо різні можливості для їхнього заохочення. Водночас ми не збираємося ускладнювати вступ в університети. Лише хочемо, аби здобувачі мали однакові можливості й робили свідомий вибір.

2. Також, як тільки дозволять умови, обов’язково повернемо Державну підсумкову атестацію (ДПА) для учнів 4 і 9 класів. [Нагадаємо, що пілот ДПА для 4 класів відбудеться вже у квітні-травні цього року – ред.] Український центр оцінювання якості освіти працює над тим, аби покращити тестування – зробити його більш компетентнісно орієнтованим та наблизити до стандартів міжнародного дослідження якості освіти PISA.

3. Оскільки з 2027 року 9 клас стане випускним у більшості закладів освіти й учням потрібно буде обирати між академічним чи професійним ліцеями, ми хочемо збільшити кількість годин для професійного орієнтування в 8 та 9 класах. Усе для того, аби підлітки робили більш свідомий вибір.

Зараз не всі школи, у яких є 10 та 11 класи, зацікавлені в тому, щоби учні йшли навчатися в інші заклади після 9 класу. Інакше вони втрачають державне фінансування з розрахунку на одного учня. Коли ж у багатьох закладах освіти залишаться лише 1–9 класи, то в них уже не буде причин не проводити профорієнтування.

Аби поліпшити ситуацію вже зараз, ми відкрили вакансії в проєкті IREX для залучення експертів із профорієнтування. З ними плануємо напрацювати певну державну концепцію, як у майбутньому це має виглядати. Адже в багатьох країнах світу профорієнтування в школах реалізують по-різному.

  • Наприклад, у Швейцарії та Австрії працюють окремі центри кар’єрного консультування, куди учні протягом певних років навчання приходять декілька разів на рік. Там із ними працюють кар’єрні консультанти.
  • В інших країнах профорієнтування є частиною навчальної програми, на це виділяють окремі години для спеціальних вчителів, які розповідають про різні кар’єрні можливості.

Але ми точно впевнені в тому, що профорієнтування має виходити за межі класів. Діти мають відвідувати як різні заклади освіти, де вони могли б вчитися далі, так і підприємства, на яких могли би працювати.

Уже у 2024 році ми почнемо пілотування такого підходу саме в професійній освіті. Разом зі швейцарсько-українським проєктом DECIDE оберемо 10 громад та 10 закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Вони отримають гранти, завдяки яким зможуть організовувати для дітей 8–9 класів екскурсії на місцеві підприємства, зустрічі із представниками бізнесу тощо. Також у межах проєкту організовуватимуть навчання для кар’єрних консультантів, які згодом зможуть працювати з учнями безпосередньо.

– А коли пілотуватимуть самі професійні коледжі?

Нагадаю, що в академічних ліцеях пілот триватиме два роки – починаючи з 2025. Ми навмисне збільшили цей термін до двох років, оскільки, крім пілотування нового змісту та підручників, необхідно пілотувати й нові підходи (предмети на вибір, інші групування, планування тощо), а також створити нову мережу академічних ліцеїв. З професійною освітою інакше, адже профтехи та коледжі вже функціонують.

Тому ми обиратимемо лише ті заклади, які пілотуватимуть нові стандарти та програми. Їхню апробацію ми плануємо за рік до масштабування. Тож пілот нового змісту освіти у професійних коледжах стартуватиме з 2026 року і триватиме один рік.

Водночас уже з квітня 2024-го декілька команд починають працювати над тестуванням ідей щодо оновлення змісту шкільних предметів у професійній освіті. Починаючи з 2024–2025 навчального року декілька десятків закладів почнуть пілотування окремих курсів.

Насамперед це будуть інтегровані курси з підприємництва для різних професій. Як мінімум, плануємо запустити шість таких курсів для шести напрямів. Чотири ми вже обрали:

  1. легка промисловість,
  2. готельно-ресторанна справа,
  3. автослюсарна справа,
  4. деревообробна промисловість.

У результаті мають з’явитися онлайн-матеріали із кожного курсу разом із проєктними матеріалами та методичними рекомендаціями для вчителів.

Також паралельно працюватиме команда, яка аналізуватиме, наскільки теми поточного Державного стандарту профільної середньої освіти релевантні тим чи тим професіям. На основі цього ми зможемо працювати з авторами та видавцями щодо створення нових підручників. Тобто за 2024–2025 навчальний рік спробуємо проаналізувати й дати відповідь на запитання, що таке, наприклад, фізика для кухарів, хімія для слюсарів і таке інше та які ключові частини нашого Держстандарту максимально пов’язані з тими чи тими професіями.

– Чи зможуть професійні та академічні ліцеї співіснувати в одному закладі?

Це складне питання. У деяких випадках, наприклад, на базі великих існуючих коледжів у фаховій передвищій освіті такий формат можна організувати. Особливо, якщо цей коледж перебуває в структурі університету. Однак однією з перепон до такого об’єднання є потужність закладів освіти.

Ми маємо визначити оптимальну кількість дітей, які навчалися б у такому комплексі. Також для цього заклад має мати дійсно потужну матеріальну базу, щоб велика кількість учнів могла вчитися там одночасно.

Поки що багатьом громадам навіть академічний ліцей складно зробити окремим. Адже, наприклад, їм треба визначити для себе школу, де буде навчатися приблизно 600 дітей. Для багатьох це досить велика кількість, бо є заклади, де навчаються лише 50–60 учнів.

Для такого об’єднання має бути відповідна інфраструктура, як-от комфортний гуртожиток, де могли б мешкати діти з інших населених пунктів. Або ж треба подбати про підвезення. Тому варіант з окремими закладами для академічних та професійних ліцеїв усе ж наразі виглядає більш реалістично.

– У Стратегічному плані МОН, зокрема в частині професійної освіти, чимало уваги приділяється впровадженню дуальної форми освіти (30 % теорія в професійному закладі освіти й 70 % практика на підприємстві). Чи плануєте масштабувати таке навчання в професійних ліцеях (коледжах)?

Цей напрям в Україні розвивається з 2019 року. [Наприклад, на 2022/2023 навчальний рік за дуальною формою навчання працювали 172 заклади освіти, навчалися 10 438 здобувачів освіти за 117 професіями та було залучено 1 003 підприємства й організації – ред.].

Ми працюємо над удосконаленням цього формату. Наприклад, найближчим часом серед роботодавців хочемо провести опитування та з’ясувати, чого не вистачає в програмах профтехів, які є проблеми в організації дуальної освіти тощо. Як я вже згадував вище, плануємо долучати їх і до створення нових навчальних програм, аби ті відповідали реальним потребам сучасного ринку.

Однак в умовах повномасштабної війни дуальну форму навчання складніше втілювати, адже в багатьох регіонах є певні обмеження щодо роботи, чимало підприємств постраждало або переживають складну економічну ситуацію. Тому можу сказати, що дуальна освіта в системі професійної в умовах війни розвиватиметься складніше, ніж до повномасштабного вторгнення.

– Які можливості відкриватимуться перед здобувачами освіти після випуску з коледжів? Чи можна буде, наприклад, вступати до закладів вищої освіти?

У цьому питанні ми дотримуємося позиції “no dead end”, тобто немає глухого кута. З будь-якої точки, з якої ви почали, можна рухатися далі. Після закінчення професійного коледжу учні зможуть одразу йти працювати. Якщо ж вони вирішать, що для кар’єрного росту їм потрібна буде і вища освіта, то і з професійного коледжу, і з фахового коледжу, і, звісно, з академічного ліцею буде можливість вступати до закладів вищої освіти. Безперечно, за результатами ЗНО/НМТ та на конкурентній основі.

Також ми плануємо започаткувати створення індивідуальних освітніх траєкторій та зробити навчання на бакалавраті гнучкішим. Зокрема, це дасть можливість перезарахувати результати знань, здобутих раніше, і здобувати освіту у ЗВО в зручному для студентів темпі.

Нам потрібно збільшувати відсоток людей, які працевлаштовуються за спеціальністю. Адже на деяких напрямах він зараз драматично низький.

Наприклад, лише 18–19 % студентів педагогічних спеціальностей йдуть працювати в заклади освіти після завершення навчання.

Це може говорити про те, що люди або не можуть знайти роботу, або обрали не той фах. Можливість обирати темп навчання та індивідуальні програми мають підвищити ці показники.

– Співвідношення охочих здобувати профтехосвіту у Європі та Україні різниться. Якщо в нас поки що все ж більш популярною є вища освіта, то в Європі чимало випускників шкіл йде навчатися саме в профтехи. Як можна підвищити попит саме на професійну освіту та зробити її більш привабливою в Україні?

  • По-перше, закладам професійної (професійно-технічної) освіти потрібні великі інвестиції. Зараз нам треба оновити все те, що не оновлювалося десятками років. Якщо ми хочемо, щоб удвічі більше абітурієнтів щороку вступали в професійну освіту, то ці заклади мають бути привабливими для майбутніх студентів.

Вони мають приходити в сучасний та комфортний гуртожиток, бачити в закладі освіти сучасне обладнання, мати можливість на ньому працювати, співпрацювати з підприємствами та навчатися так, щоби після цього роботодавцям не доводилося перенавчати молоді кадри. Тому інфраструктура важлива для залучення людей, а для цього потрібні інвестиції. Частково ми вже почали цю роботу та активно співпрацюємо з міжнародними партнерами.

  • По-друге, треба дати профтехам більше свободи. Зараз усі ці заклади освіти є державними установами. Така форма організації досить зарегульована. Ви маєте дотримуватися штатного розпису, де кожна людина отримує зарплату за тарифною сіткою, у вас немає системи мотивації, гнучкості тощо. Якщо, наприклад, керівник закладу хоче купити якесь обладнання – то має пройти процедури державних закупівель. І потім пріоритет цих закупівель або оплат визначає не він, а державна скарбниця.

Таке зарегулювання процесів сповільнює розвиток і заважає багатьом навіть просто зайти в систему. Тому одне з наших завдань – це дебюрократизація, яка має полегшити партнерство з бізнесом та поліпшити якість навчання.

Так, у новому законопроєкті “Про професійну освіту” пропонують розширити автономію закладів через надання можливості здійснювати господарську діяльність – як державне (комунальне) некомерційне підприємство.

  • По-третє, покращення профтехосвіти неможливе без зміни ставлення суспільства до різних професій. Це стосується не лише робітничих професій, а і вчителів, науковців, лікарів тощо. Треба пояснювати, що й серед людей, які працюють у сільському господарстві, або є будівельниками, вчителями, лікарями, науковцями тощо є дуже успішні фахівці, які досягають великих перемог у своїй справі.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Титульне зображення: НУШ

Матеріали за темою

Обговорення