1 260
0
“Ой хто, хто Миколая любить…”, – зовсім скоро ця пісня лунатиме з вуст малечі, адже вже 6 грудня в Україні відзначатимуть день Святого Миколая, який є невіддільною частиною української культури.
[Нагадаємо, що раніше “Нова українська школа” в цьому матеріалі розповідала, як батькам та освітянам підготуватися до дня Святого Миколая й відповідати на каверзні дитячі запитання].
Святий Миколай є улюбленцем багатьох дітей. Саме йому вони пишуть свої листи з побажаннями та з нетерпінням чекають подарунків. Часто діти уявляють його як загадкового чарівника, однак Миколай Чудотворець – реальна історична постать. Він не лише дарував дітям подарунки, а й робив багато інших добрих справ, за що церква канонізувала доброчинця.
А чи знаєте ви, звідки прийшов до нас Миколай Чудотворець, як його називають у різних народах та де вперше з’явилася традиція дарувати дітям подарунки у цей день? Пропонуємо перевірити ваші знання в тесті.
Миколай Мирлікійський, або Миколай Чудотворець – це історична постать, візантійський єпископ, який рятував людей, допомагав бідним та прославився своєю любов’ю до дітей. На жаль, до наших часів збереглося небагато реальних фактів про святого, тож більшість історій мають характер легенд. Натомість святий Миколай – вигаданий персонаж, якого ототожнюють з Чудотворцем.
Перекази стверджують, що Миколай Чудотворець народився в місті Патара між 270 та 286 роками нашої ери. Зараз це територія сучасної Туреччини.
У європейських культурах образ святого Миколая часто переплітається з віруваннями народів у Різдвяного діда, який нагороджував добрих людей, а злих – карав. Так, у Фінляндії – це Йоулупуккі, що означає Різдвяний цап, в Італії – Баббо Натале (Різдвяний дід), у Франції – Пер-Ноель (батько Різдва), а в Греції – Василь (дід із білою бородою).
Вважається, що традиція дарувати дітям подарунки в цей день виникла в середньовічній Німеччині, а згодом поширилася на інші сусідні країни. Як правило, у цей день малечі дарували одяг, солодощі та книжки.
Як розповідала раніше «Новій українській школі» етнологиня Ярослава Музиченко, на Закарпатті подарунки в День святого Миколая діти можуть знайти в чобітках.
Вшановувати Миколая Чудотворця як святого на території України почали від самого хрещення Русі (988 рік), після того, як Володимир Великий охрестився в Херсонесі й звідти привіз ікону святого Миколая та розмістив її в Десятинній церкві. Натомість постать Миколая саме як дарувальника (того, хто кладе подарунки під подушку) в Україну ймовірно прийшла від слов’ян-католиків у XVIII-XIX столітті, йдеться у праці етнологині Дар’ї Анцибор “Під подушку чи під ялинку? Антропологічне дослідження свят”.
Насправді козаки вірили в те, що святий допомагав їм рятувати людей із неволі.
Як ви вже здогадалися, маленькі образки чумаки малювали на сухій рибі, яку потім чіпляли на своїх возах як обереги. Таку техніку ще називають «рибний іконопис».
Так, саме в радянські часи навіть згадки про святого Миколая були заборонені. Наприкінці 1920-х років комуністична влада проводила антирелігійну політику й заборонила святкувати день Святого Миколая, Різдво та Новий рік. І хоча в середині 1930-х років свято Нового року відновили, на заміну Миколаю прийшов Дід Мороз, російсько-радянський еквівалент, який спершу обдаровував дітей, батьки яких були лояльні до радянської влади. Тобто це був один зі способів комунізації дітей та радянської пропаганди. Уже за часів Незалежності в Україні «реабілітували» образ Миколая, хоча й до цього чимало українських родин таємно відзначали цей день у своїх домівках і дарували дітям подарунки.
Правильна відповідь – варіант 2.
Бажаємо кожному й кожній провести день Святого Миколая з добрими намірами й, звісно ж, знайти свій подарунок під подушкою 😉
Ірина Троян, “Нова українська школа”
Титульне фото: авторка – Alisa Lukyanets, behance.net
Тест створено з використанням матеріалів “Локальної історії“, “Української правди. Життя“, “Нової української школи“.
Обговорення