Виховувати та навчати людину: кілька думок про гендерну рівність в освіті

У 2021 році Міністерство освіти і науки планує розробити та затвердити Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти, а також план заходів із її реалізації до 2030 року. Це одне з п’яти зобов’язань України як учасниці ініціативи “Партнерство Біарріц“, мета якої – посилити відповідальність та об’єднати міжнародну спільноту, аби припинити насильство щодо жінок, забезпечити якісні освіту та охорону здоров’я, сприяти розширенню економічних можливостей та участі жінок у державній політиці.

Тема рівності в освіті – не нова для України. Рівноцінні можливості для жінок і чоловіків у різних сферах, припинення всіх форм дискримінації – одна з цілей сталого розвитку ООН.

У 2017 році МОН запровадило антидискримінаційну експертизу навчальних матеріалів і раніше розробило проєкт Стратегії “Освіта: гендерний вимір 2020”, яка передбачала моніторинг впровадження гендерночутливого підходу в закладах освіти.

Про ситуацію із впровадженням гендерної рівності в освіті та про роботу з подолання гендерних стереотипів говорили освітній омбудсмен Сергій Горбачов та директорка НВК “Гелікон” у Миргороді, тренерка програми “Демократична школа” Дар’я Полтавська після показу документального фільму “Чемпіонка” в межах проєкту “Мережа DOCU/CLUB – за реформи!” протягом HeForShe Arts Week 2021.

ОСВІТА МАЄ ТРАНСЛЮВАТИ МОДЕЛІ ПОВЕДІНКИ

На думку освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, розподіл уроків для хлопчиків і дівчаток зараз має вигляд анахронізму. Проте така ситуація дуже стійка, і потрібен не один рік, щоби її подолати. Адже стереотипи побутують і серед учителів, і серед батьків, і серед самих дітей.

Педагоги мають враховувати подвійну сутність освіти:

“Освіта має транслювати певні моделі поведінки в соціумі, передавати культурний код наступним поколінням, але, з іншого боку – реагувати на зміни в суспільстві, відображати їх у своїх змісті й методиках”.

ПОЯСНЮВАТИ ВЧИТЕЛЯМ ЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ “ГЕНДЕР” І “ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ”

У своїй тренінговій діяльності Дар’я Полтавська часто зіштовхується з тим, що вчителі не розуміють поняття “гендер” або сприймають його через маніпулятивну призму:

“Вони вважали, що це щось незрозуміле, страшне: коли дівчатка стають, як хлопчики, а хлопчики – як дівчатка”.

Тренерка радить, передовсім шкільному керівництву, зосередитися на просвітницькій роботі – озвучувати цю проблему, пояснювати понятійний апарат, спростовувати маніпуляції, пов’язані з темою рівності в освіті:

“Перше, що може робити директор/-ка, аби вчителі припинили боятися слів “гендер” та “гендерна рівність”, – частіше їх повторювати. Люди звикають, починають їх розуміти і припиняють із часом боятися”.

До того ж ці терміни починають закріплюватися в українському законодавстві. Так, у Законі України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” гендерна рівність – про “рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства”.

За словами Дар’ї, найбільша рушійна сила в освіті – педагоги. Освітянам варто долучатися до тренінгів, воркшопів, вебінарів, шукати можливості для професійного розвитку, обмінюватися досвідом із колегами, забезпечувати їх відповідними методичними рекомендаціями щодо впровадження гендерночутливого підходу в освіті.

РУЙНУВАТИ СТЕРЕОТИПИ В ПРОФЕСІЇ

За даними Інституту освітньої аналітики, у 2019/2020 навчальному році в школах працювали всього 13% чоловіків-педагогів. За спостереженням Дар’ї, поширеною лишається нерівність із навантаження та оплати праці вчителів. Часто жінці можуть дати менше годин, а чоловіка навантажують на повну ставку, бо “йому треба сім’ю годувати”. А от керівником класу обирають жінку, “бо за дітьми треба дивитися, глядіти”.

Окрім того, низку педагогічних спеціалізацій сприймають як не властиві чоловікам. Водночас, типово чоловічими, аж до карикатурності, лишаються посади вчителя фізичної культури, трудового навчання, захисту України. Експертка розповідає на прикладі Миргорода:

“У семи школах міста я не знаю жодного вчителя початкових класів чи вчителя-вихователя групи подовженого дня. У нашій школі є двоє чоловіків – асистентів учителів, які працюють в інклюзивних класах, це таке ноу-хау. У закладах дошкільної освіти в педагогічному складі працює один чоловік. Він – фізінструктор в інституції, де є басейн”.

ЗВАЖАТИ, ЩО НЕ ЗАВЖДИ ДОСВІД ВІДПОВІДАЄ ВИМОГАМ ЧАСУ

Навчання й освіта – це часто передавання особистого досвіду молодому поколінню. Та він, на думку Дар’ї, не завжди відповідає вимогам часу й бажанням дітей. Найголовніше – відкинути своє бачення суспільної структури і спробувати подивитися на проблему універсально.

Наприклад, у навчальних матеріалах поширені зображення хлопчиків-хуліганів і дівчаток, які прибирають у класі: вони мають підмести, помити підлогу, хлопці – лише підняти стільці. І такий усталений розподіл є в багатьох аспектах. З досвіду ж Дар’ї часто батьки хочуть, щоби їхні доньки мали такі ж можливості, що й сини. І навпаки: розуміють, що коли хлопчик упав і вдарився, то йому – теж боляче і він може поплакати, як і дівчинка в подібній ситуації.

ЗВАЖАТИ НА ЗАПИТ ДІТЕЙ

Сучасні навчальні програми – універсальні, змішані й не вимагають поділу. За словами Дар’ї, розподіл відбувається на рівні адміністрації школи як щось звичне й усталене. Вона пропонує поговорити з учнями на прикладі предмету “Технології”. Для початку розповісти про навчальний план, модулі, наявність матеріально-технічної бази, запитати, що цікавить учнів і, врешті, проголосувати.

“Звісно, діти можуть “поприколюватись”, і виявиться, що їм усім треба вишивати. Та потім вони повишивають такі цікаві речі! Буде всяке: дівчата будуватимуть макети кораблів, із сірників складатимуть архітектурні споруди. Але тоді не буде жодних запитань: “Чому я маю це робити?”. Чому? Бо ви так обрали”, – апелює Дар’я до власного досвіду.

Подібний досвід у своїй директорській діяльності мав і Сергій Горбачов. Він отримував запити від дівчат, які хотіли вчити те, що і хлопці. І навпаки: на уроках захисту України хлопці хотіли не марширувати чи розбирати автомат, а навчитися надавати домедичну допомогу, орієнтовану здебільшого на дівчат.

ВИХОВУВАТИ Й НАВЧАТИ ДІТЕЙ, А НЕ ХЛОПЦІВ І ДІВЧАТ

На думку освітнього омбудсмена, для досягнення гендерної рівності в освіті насамперед необхідно усвідомити, що ти співпрацюєш із людьми, а не з чоловіками чи жінками. Варто зважати на персональний досвід кожної чи кожного. Підтримувати людину тому, що вона талановита або хоче працювати, незалежно від того, чоловік це чи жінка.

Нагадаємо, що Україна є учасницею Пекінської платформи дій, плану дій із виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 “Жінки, мир, безпека” та інших міжнародних програм, націлених на подолання гендерної нерівності.

Перегляд та обговорення документального фільму “Чемпіонка” – одна з багатьох подій Мережі DOCU/CLUB. Вони організовують покази документальних стрічок зі всього світу та дискусії про права людини за участі експерток та експертів із різних сфер. Дізнаватися, чи є кіноклуб у вашому місті або школі, можна на офіційній сторінці. Також можна відкрити власний кіноклуб, як це зробили вже 90 закладів освіти в Україні.

Проєкт “Мережа DOCU/CLUB – за реформи!” фінансується Європейським Союзом та Національним фондом на підтримку демократії.

Анна Яценко, фахівчиня з медіакомунікацій, культурологиня, співзасновниця та голова Правління ГО “Після тиші”

Фото: автор – HayDmitriy, Depositphotos