Сорок уроків майбутнього: як у школах запроваджують інноваційну інформатику

Відтепер на уроках інформатики школярі можуть дізнатися, що таке біткоїни та навіщо винайшли 3D-друк. Група ентузіастів на чолі з київським айтішником Олександром Лісовським розробила кілька уроків про технологічні інновації – і отримала підтримку Міністерства освіти.

Так кілька місяців тому запустили освітній проект про новітні технології простою мовою The Future – розробили вже вісім занять, включно з планами уроків та презентаціями для вчителів, і тестують нетипові уроки вже у 245 школах по всій Україні. Кількість шкіл росте – всі ці програми та заняття доступні для шкіл безкоштовно.

Ми поговорили із засновником проекту Олександром Лісовським про те, навіщо потрібен цей експеримент, як його впроваджують та як у ньому бере участь електромобіль.

Інформатика, яка не про перші Windows

Усе почалося дуже просто. Кілька років тому Олександра покликали в школу, де вчиться його син, розповісти про те, чим він займається. Тобто про технології. Він привіз у клас 3D-принтер. Його син уже знав, що це, як працює і навіщо, але більшість дітей у класі бачили таку техніку вперше.

“Виявилося, що дітям це неймовірно цікаво. Але якщо батьки не пов’язані з цими технологіями, то діти про них і не знають. А мені якраз хотілося, щоб якомога більше дітей в Україні орієнтувалися, за чим – майбутнє. І щоб вони мали більший вибір і мотивацію, ніж їхнє оточення” розповідає Олександр.

Відтоді минуло кілька років, і прихід до синової школи трансформувався в цикл розроблених уроків для курсу з інформатики для середньої та старшої шкіл.

Фото з Facebook-сторінки Олександра Лісовського

Зараз у вільному доступі для всіх охочих (головне – вчителів) є вісім тем. Серед них  “Як працює машинне навчання та АІ (Artificial Intelligence)” (штучний інтелект – ред.), “Поновлювана енергія майбутнього”, “Як працюють окуляри віртуальної реальності”, “10 ознак “розумного міста”, “Біткоїни – цифрові гроші майбутнього”, “Як працюють самокеровані автомобілі” та інші.

Загалом у планах – розробити сорок уроків. Саме стільки заплановано на навчальний рік у кожній школі.

А за концепцією “Нової української школи”, вчитель може сам обирати матеріали, за якими викладає, наголошує Олександр. Тому набагато більше свободи і ніяких бюрократичних перешкод для того, щоб впроваджувати щось нове.

Боротьба за мотивацію

За вересень 2017 року розробками The Future вже скористалися 245 шкіл (це тільки ті, що лишили заявки на сайті, а завантажити матеріали могли більше шкіл) – приватних, державних, київських, з регіонів, з сіл.

Братися за інноваційні теми вчителям не завжди легко. Дехто не орієнтується в матеріалі, декому бракує мотивації, декому страшно братися за щось нове.

“На щастя, є рекомендація від Міністерства освіти. Це дає школам побачити, що ми не якісь незрозумілі люди і що наші програми погоджені та безпечні. Є і такі вчителі, яких не треба ні в чому переконувати. Вони одразу бачать матеріали – та хочуть їх використовувати, розповідати дітям цікаве.

Вчитель не хоче бути некомпетентним в очах учнів – і це нормально. А ресурси, які можуть допомогти поліпшити знання, переважно англомовні, тобто доступні не для всіх” пояснює розробник.

Аби це не стало нездоланною перешкодою, вирішили робити відеоуроки – щоб лекційну частину можна було увімкнути на великому екрані, а вже практичною займатися безпосередньо з дітьми. Зараз уроки тестують та збирають фідбек від учителів зокрема і для того, щоб виявити слабкі місця і зрозуміти, чи можна зробити легше. Хоча в конспектах уже є всі відповіді на основні запитання: з чого почати урок, що розповісти, які зробити висновки.

Є і такі вчителі, яких не треба ні в чому переконувати. Вони одразу бачать матеріали – та хочуть їх використовувати, розповідати дітям цікаве”. Фото: Pexels

Мотивація – це основа, з якою можна працювати, пояснює Олександр:

“Приватні школи перебувають у конкурентному середовищі. Державні – ні. Тому мотивація в державній школі – це лише бажання вчителя розвиватися, давати дітям цікаві матеріали, проводити цікаві заняття.

А ще батьки в школах – це рушійна сила. У нас вже було кілька прикладів, коли батьки питали, як все це організувати в школі, поширювали інформацію – і школа долучалася до проекту. Це ефективно, бо батьків більше, ніж вчителів. І вони вмотивовані, бо це їхні діти”.

Реальні окуляри віртуальної реальності

Теми обирати легко, каже Олександр. Оскільки він працює в ІТ-сфері, то постійно відстежує нові тренди технологічного світу. І на цій базі створюють уроки. Попри те, що проект існує зовсім недовго, уже почали надходити перші фідбеки. Одне із основних прохань – додати більше інтерактивності. Наприклад, як це відбувається у фізиці, де акустику легко можна пояснити, використовуючи підручні матеріали.

Усе, що не потребує затратних роздаткових матеріалів, доступне в інтернеті. Ці уроки в електронному вигляді можна за бажання провести вже в усіх 17 тисячах шкіл України.

З практичною складовою важче.

В ідеалі кожен урок, де йдеться, наприклад, про 3D-принтер, має відбуватися з цим 3D-принтером. Але такі речі важко масштабувати.

“Хоча ми над цим працюємо пояснює Олександр. – Залучаємо партнерів. Наприклад, для уроку про поновлювану енергію наш партнер привозить електромобіль до якоїсь із шкіл Києва. У нас є розписаний до червня розклад, де вказано, коли і куди поїде електромобіль наступного разу.

Працює це так: спершу вчитель проводить урок про поновлювану енергію, діти розмірковують про енергію вітру, сонця і так далі. Потім до школи привозять електромобіль, аби діти могли побачити, що під капотом, як працює прискорення. І це набагато краще засвоюється, бо викликає емоції. Хоча до кожної з 17 тисяч шкіл, звісно, електромобіль не привезеш”.

Крім електромобіля ще привозять окуляри віртуальної реальності – їх так само передають від школи до школи.

Школа не відповідає на питання “Навіщо?”

Насправді розроблені матеріали для уроків з інформатики – не лише для уроків з інформатики. Вони допомагають дітям зрозуміти, як шкільні знання працюють у реальному житті.

“Заняття про біткоїни, наприклад, можуть бути частиною уроку з економіки. Є ще урок “Я у світі”. Це може бути також проектне навчання. Для вчителя та школи є багато варіантів, як впроваджувати ці уроки. Зрештою, ці теми допомагають мотивувати дітей вивчати базові предмети та відповідати на запитання “Навіщо?”.

Навіщо вчити тригонометрію, навіщо вчити поверхневі інтеграли? Навіщо – це фундаментальне запитання, на яке школа не відповідає. Наш проект, принаймні, наповнює предмет інформатики змістом”.

Зараз проект перебуває в активній фазі тестування та впровадження в українських школах. Розробники налагодили комунікацію з кількома педагогічними університетами – зокрема, Харківським національним імені Каразіна. Оскільки там готують у тому числі майбутніх вчителів інформатики, то йдеться також про те, як навчити вчити.

А ще, розповідає Олександр, уроками зацікавились на Заході – виявляється, там теж є на таке попит. Тому матеріали зараз перекладають ще й на англійську, аби тестувати їх у школах Європи та Канади.

Титульне фото: автор – Sebastian Voortman, Pexels

Матеріали за темою

Обговорення