Оцінювання в Новій українській школі: ресурс для розвитку замість вироку

Про приклади оцінювань в різних країнах читайте в статті “Оцінювання по-новому: як закордонне оцінювання в початкових класах можна використати в Україні

Завершується навчальний рік, в якому 100 шкіл по всій Україні (4 школи в кожній області) навчали своїх першокласників за новим Державним стандартом початкової освіти. Вчителі у 200 класах (по 2 класи в кожній з пілотних шкіл) практикували компетентнісний підхід – тобто розвивали у своїх учнів не лише когнітивний інтелект.

Вони вчили їх не лише писати, читати і рахувати, а й навчали конструктивно виражати свої емоції та керувати ними, співпрацювати в парах і в групі, висловлювати свою думку, критично мислити, аналізувати, шукати різні варіанти рішень, мирно вирішувати конфлікти, брати на себе відповідальність за свої дії. Це так звані м’які навички (soft skills), визнані у світі як необхідна складова сучасної освіти, оскільки лише людина, яка володіє цими навичками і вміннями, може бути успішною в 21-му столітті.

Отже, навчальний рік завершується, і вчителям та батькам важливо дізнатися, чи досягли діти в пілотних класах поставлених цілей. І це непростий виклик для вчителів, бо компетентнісне навчання вимагає нових підходів до оцінювання. Щоб оцінити результати дитини в досягненні вище перерахованих вмінь і навичок, категорично не підходять ні бальна система, ні вже знайомі в початковій школі “добре”, “молодець”, “старайся”.

Почавши досліджувати проблему оцінювання, ми виявили значну розбіжність щодо цього питання в україномовних та в західних джерелах. На жаль, у відкритих джерелах знайшли небагато робіт українських науковців щодо сучасних підходів до оцінювання. А в тих роботах, що є, наголошується на недостатній дослідженості цієї теми.

Водночас, у західних джерелах, не лише в англо- чи німецькомовних, а наприклад, і в польськомовних, протягом останніх 30 років друкувалися матеріали і наукові дослідження про компетентнісний підхід. Зокрема й, про особливості оцінювання поступу дитини, а не лише кінцевого результату, як оцінка може мотивувати і надихати дитину і про те, як негативні емоції блокують здатність мозку дитини навчатися.

В ході дослідження ми з’ясували, на наш погляд, засадничу річ:

В англійській мові є два слова, які позначають оцінювання: assessment та evaluation. Українською їх перекладають одним словом – оцінювання.

Англійське assessment в українській трактують як оцінювання “формувальне”, “формативне”, “формуюче”, “формаційне”, “розвивальне”, “аналітичне” тощо. А evaluation перекладають як “традиційне”, “підсумкове”, “сумативне” оцінювання. Водночас, різні автори наділяють поняття різними якостями, інколи заплутуючи і розпорошуючи увагу читачів.

Проте аналіз західних джерел дозволяє дійти висновку, що в країнах, які вже понад два десятиліття практикують компетентнісне навчання та формувальне оцінювання в школах, assessment та evaluation розділені чітко і зрозуміло:

1. Assessment оцінює процес, а evaluation – результат навчання.

Фото: snazlan.wordpress.com

формувальне оцінювання (assessment): Обидва: Підсумкове оцінювання:
Оцінює процес  

Вимагають критеріїв

Застосовують засоби вимірювання

Є доказовими

Оцінює результат
Завжди є позитивним Виносить оціночне судження
Індивідуалізоване Застосовується відповідно до стандартів
Є ціннісним Показує недоліки
Дає зворотний зв’язок

2. Формувальне і підсумкове оцінювання підпорядковані різним цілям:

  • формувальне оцінювання (assessment) має на меті підвищити якість;
  • підсумкове оцінювання (evaluation) має на меті оцінити якість.

Фото: pinterest.com

Фото: pinterest.com

3. Формувальне оцінювання (assessment) здійснюється під час навчального процесу, підсумкове (evaluation) – по його завершенні.

Формувальне оцінювання Підсумкове оцінювання
Перевіряє, як триває навчання Перевіряє, що було вивчено
Діагностувальне: ідентифікує сфери, де необхідне покращення Оціночне: вимірює досягнення певного рівня
Ідентифікує недоліки і покращує навчання Судить про якість
Здійснюється під час навчального процесу Відбувається в кінці навчального процесу
Допомагає учням вчитися один в одного Змушує учнів конкурувати між собою

Окремо хочеться зазначити, що деякі українські автори, пишучи про формувальне оцінювання і підкреслюючи, що воно “винятково позитивне”, як приклад чи зразок наводять негативні категорії про рівень учня.

Наприклад, як критерій пропонують пункт “чого учень ще не знає” чи “не вміє”. В іншій статті про формувальне оцінювання відомого українського науковця, на яку часто посилаються в різних роботах вчителі, методисти, науковці, слова “контроль, контрольний, контролювати” зустрічаються 18 разів, слова “розвиток, розвивати, розвивальний” – 4 рази, “мотивування, мотиваційний” – 4 рази, можливості учня – 2 рази і лише в контексті “з’ясувати”, а не “розкрити” чи “посилити”. Слів “підтримка, підтримати”, “допомога, допомогти” у статті взагалі немає.

Це показує, що перехід до справжнього формувального оцінювання в українській школі вимагатиме серйозної зміни культурних норм, педагогічних звичок і парадигм.

Звісно, формувальне оцінювання передбачає діагностику прогалин чи недосягнутих результатів, але в звіті чи листі, в спілкуванні з дитиною перших класів чи її батьками це має відображатися винятково позитивними характеристиками: замість “не знає” чи “не вміє” потрібно писати “потребує додаткової роботи”, “варто приділити увагу”, “потенціал для зростання полягає в…” тощо.

Підсумовуючи викладене, хочеться звернути увагу на кілька моментів: щоб здійснювати формувальне оцінювання, вчителю необхідно забути чи відмовитися від багатьох установок радянської і пострадянської педагогіки:

1. Робота вчителя в початковій школі – розкрити потенціал кожної дитини, а не перевірити її на відповідність певному стандарту.

2. Формувальне оцінювання не повинно містити частки НЕ, жодних негативних суджень чи критики. Формувальне оцінювання діагностує сфери, які потребують покращення, і допомагає покращити їх. Влучну аналогію навів експерт з оцінювання Пол Блек: коли кухар готує суп і куштує його, – це формувальне оцінювання. Коли страву пробує клієнт – це підсумкове оцінювання.

3. Формувальне оцінювання не може складатися з балу, цифри, букви чи лише одного слова. Батькам мають додавати обов’язково пояснення, розширену категорію чи словесну характеристику – написану самим вчителем чи складену із запропонованих варіантів.

4. Формувальне оцінювання оцінює не результат, а процес. Відповідно, щоб здійснити формувальне оцінювання, не проводять спеціальні контрольні роботи. На превеликий жаль, протягом нашого дослідження ми знайшли за допомогою пошукових систем небагато докладних сучасних матеріалів, як вчителю здійснювати оцінювання в самому процесі роботи.

5. Коли говорять, що оцінювання в першому класі не буде, мають на увазі, що не буде традиційного для України оцінювання як вироку – з цифрою чи одним словом, які зовсім не передають суть того, що відбувалося з дитиною протягом року в школі. В Україні має змінитися ставлення до поняття “оцінювання” і як швидко це відбудеться – залежить від вчителів.

Нове формувальне оцінювання вимагатиме і нового сприйняття з боку батьків: їм не варто згадувати свій досвід в школі (як вчителька чи їхні батьки дорікали поганими оцінками), не ставати в захисну позицію відносно вчителя і не нападати на дитину, якщо вона не досягла очікуваних ними результатів. Батькам також доведеться вчитися сприймати оцінювання як відверту розповідь учителя про те, що відбувається з дитиною в школі, як ресурс для розвитку, як цінну інформацію, як запрошення до співпраці з метою розкрити найкращі якості маленької особистості. І це вимагає зміни культурних норм в цілому в суспільстві.

Іванна Коберник, співзасновниця ГО “Смарт Освіта” і радниця міністра освіти і науки

Титульне фото: автор – Tzido, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення