Коли освіта в пріоритеті. Як школи і батьки співпрацювали дистанційно

У Новопетрівській ЗОШ №3, що на Київщині, під час карантину все погоджували з батьками. Коли вчителі отримали відгук, що діти не завжди розуміють, де розміщені завдання, то створили спеціальну таблицю. Також батьки попросили, аби їх долучили до групи у Viber, в якій публікують розклад і завдання. Тепер, кажуть, завжди хочуть бути в курсі, чим займаються діти. Мовляв, так зручно і спокійно.

У Золотоніській спеціалізованій школі №2, що на Черкащині, позичили вчителям ґаджети, аби ті змогли працювати з учнями дистанційно.

А в Сосонській школі на Вінниччині батьки та вчителі підтримували одне одного морально: знімали тематичні мотиваційні відео й надсилали до спільної групи. Кажуть, таке дистанційне навчання допомогло їм відмежуватися від негативних новин.

Журналістка “Нової української школи” поговорила з директорами, заступниками та батьками шкіл про те, які труднощі виникали і як школа вирішила їх спільно з батьками, чому батьки та вчителі згуртувалися і як це вплине на подальшу співпрацю.

Нам вдалося зібрати батьків і представників шкіл разом і поговорити з ними за допомогою відеозв’язку.

“МИ НЕ МАЄМО ПРАВА ЗАВАНТАЖУВАТИ БАТЬКІВ”

У Новопетрівській школі навчаються 262 учні. Заступниця директора Ольга Петровська каже, що залучити вдалося майже всіх. До того ж, до онлайн-уроків часом долучали дітей знайомих, аби вони не пропустили матеріал, який в їхніх школах не викладали.

“У нас була мета: ніхто не має постраждати від того, що ми організовуємо дистанційне навчання. Під час карантину діти опинилися в ролі вчительських дітей. Це – психологічний термін, коли дитина постійно перебуває під контролем батьків і вчителів. Тому ми намагалися врахувати й це”, – каже Ольга.

Проблеми вирішували поступово й на кожному етапі радилися з батьками. Їх у школі називають співорганізаторами дистанційного навчання. Так, зібравши відгуки батьків, учителів і дітей, вирішили інтегровувати дисципліни, аби не перевантажувати учнів. До прикладу, дітям задавали намалювати рослину, яку вони вивчали на природознавстві. Тоді оцінки взаємозараховували.

Після другого тижня дистанційного навчання школа отримала новий відгук від батьків – діти погано орієнтуються в завданнях через те, що вчителі використовують різні платформи. Тому педагоги сформували й поширили таблички з позначенням, які матеріали шукати на тому чи іншому ресурсі.

“Також ми налаштувалися на те, що не маємо права завантажувати батьків. Бо їхня основна мета під час карантину – зберегти роботу. Ми просили тільки організувати режим дня для дитини. Тобто вранці посадити її за комп’ютер або телефон, далі – ми все зробимо. Я вдячна нашим батькам, що разом ми працювали на результат”, – говорить заступниця директора.

“ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЗРОБИЛО НАС ВІДКРИТІШИМИ”

Мама восьмикласниці Новопетрівської школи пані Алла каже, що з часом також виникла потреба, аби батьки були в курсі, що й коли відбувається.

“Це сталося тоді, коли ми зрозуміли, що не можемо контролювати дітей, не розуміємо ситуації. Коли діти думають, що їх не контролюють, як у школі, то можуть трохи “сачкувати”, – розповідає пані Алла.

Тож учителі додали батьків до загального чату у Viber. Тоді, каже мама восьмикласниці, батьки остаточно включилися в дистанційне навчання. Наприклад, сидячи на роботі, мама бачила, що з’явилося завдання для дитини і який строк виконання. Часом вранці телефонувала дочці й перепитувала, чи вона виконує їх, чи присутня на уроці.

“Я зрозуміла, що хочу отримувати короткий звіт про уроки і які були завдання, коли почнеться навчання офлайн. Тоді моя розмова з дитиною була б ґрунтовнішою. Часто діти нам не розповідають усього. У них завжди все добре. А коли приходять з табелями, то ми бачимо, що не всюди було добре. Але змінити це вже пізно”, – пояснює пані Алла.

Заступниця директора каже, що пропозицію вже розглянули і планують у подальшому дублювати весь навчальний матеріал у Google-класах, до яких матимуть доступ і батьки. Також шукають платформу для електронних щоденників, аби батьки могли пильнувати оцінки.

“Ми налаштувалися на те, що не маємо права завантажувати батьків. Бо їхня основна мета під час карантину – зберегти роботу. Ми просили тільки організувати режим дня для дитини”, – каже заступниця директора Новопетрівської школи Ольга Петровська. Фото: автор – pressmaster, Depositphotos

Ольга каже, що під час карантину виникали ситуації, коли батьки були впевнені, що діти все здали, а це було не так. Тоді школа з батьками вирішила складати таблиці боржників. Ситуація покращилась, але боржники однаково залишалися.

Тому вирішили прибрати завдання високого рівня. Адже такі вправи можуть виконати не всі учні, а вчителям важко пояснити їх дистанційно. Але школа не хоче, щоби батьки витрачали кошти на репетиторів. Відтоді найвищими вважалися завдання достатнього рівня, але вчителі оцінювали їх як завдання високого рівня.

“Також учителі визначили теми, які повторюватимуться в старших класах. Якщо я знаю, що рівняння ми вивчатимемо з дітьми і наступного року, то беру до уваги тільки основу. Нехай вони навчаться ідеально розв’язувати найпростіші рівняння. А потім наздоженемо”, – говорить Ольга.

Щоби діти були більш сфокусованими, запровадили новий розклад. Замість навчання з 8:30, діти працювали з 9-ї години. Вчителі групували уроки, щоби викласти тижневе навантаження з дисципліни за день. Таке рішення, кажуть, розвантажило і дітей, і вчителів. До того ж, стимулювало дітей працювати швидше й ефективніше. Вони розуміли: якщо сьогодні зроблять завдання з певного предмету, то більше з ним не стикатимуться протягом тижня.

З батьками дітей, які не мали змоги навчатись (або не мали гаджетів чи інтернету), школа також домовилися. Учні матимуть змогу наздогнати матеріал – для них скомпонували пакети із поясненнями й завданнями. Їх віддають, коли діти або батьки приходять до школи здавати підручники. Ці завдання учні матимуть виконати протягом літа.

Також у школі виставляють підсумкові оцінки, узгоджуючи з батьками. Система така: вчителі завели так звані журнали-зошити і фіксують там оцінки. Після того оцінки переносять до табелів – і надсилають батькам. Батьки можуть заперечити, переглянути й обговорити з учителями ту чи іншу оцінку. Тільки тоді бали виставляють до звичайного шкільного журналу. Так робили й під час карантину.

“Загалом, дистанційне навчання зробило нас із батьками відкритішими. У батьків була можливість перевірити нашу компетентність, побачити, як ми викладаємо матеріал, як ставимося до дітей. Мабуть, так з’являється довіра. Кожен наш крок змін відбувався за участі батьків. Наші головні запитання: “Як ви думаєте?”, “Якщо ми зробимо ось так, буде зручно?”. Ми не мали права не радитись”, – пояснює заступниця директора.

“А коли батьки включаються в шкільний процес і бачать, як учителі викладаються й намагаються допомогти дітям, з’являється бажання допомогти вчителям”, – доповнює пані Алла.

“БАТЬКИ – НЕВІД’ЄМНА ЧАСТИНА НАШОГО КОЛЕКТИВУ”

До дистанційного навчання в Золотоніській школі, в якій навчаються 450 дітей, вдалося залучити 96% з них. 4% – це діти з ближніх сіл, в яких був поганий інтернет. Директорка школи Олена Вертипорох каже, що вчителі завжди хочуть, аби батьки були активнішими. Але під час дистанційного навчання вони підтримали школу цілком і повністю.

“Батьки були невід’ємною частиною нашого педагогічного колективу. Коли ми зрозуміли, що карантин – надовго, то вчителі мали вирішити, на яких платформах працюватимуть. Класні керівники з дітьми й батьками створили електронні пошти на Gmail. Усі одне одному допомагали.

Потім створили закриті групи для дітей у Facebook. Туди вчителі надсилали цікаві матеріали, відео, як користуватись програмами, допоміжні відео до уроків. Viber – для спілкування, Google Classroom – для завдань, Zoom – для уроків. Завдяки співпраці батьків і вчителів усе працювало, як годинник”, – каже директорка.

Мама другокласниці пані Вікторія розповідає, що спочатку в батьків був страх, як усе відбуватиметься. Було багато запитань: як впоратися, як підключатися, як допомогти дітям. Особливо це стосувалося батьків дітей молодшої школи.

“Але ми все змогли. Наша вчителька проводила щодня онлайн-уроки. Якщо дитина не могла вийти на зв’язок, то вчителька спілкувалася з нею в зручний для обох час. Було важливо те, що нас підтримували, а не казали “ви повинні”. Бо повинні ми всі. Ми бачили, що педагог старалася для нас – так само старалися й ми. Пандемія показала справжнє ставлення одне до одного. Батьки відчули, що таке школа, уроки і як непросто вчителеві бути вчителем, яка це відповідальність”, – каже пані Вікторія.

А ще школа тимчасово надала гаджети деяким учителям, які мали таку потребу.

Кожен урок тривав 25 хвилин, за які вчителі вичитували матеріал. Потім діти виконували домашні завдання в Google Classroom. А після 14 години могли сконтактуватися з учителями для консультації, якщо щось було незрозуміло. Вчителі погодили таку систему з батьками.

До слова, після уроків педагоги шили маски, бо в місті їх не вистачало. Деякі вчителі привозили свої машинки з дому. Загалом, шили близько 350-400 масок щодня. Всього – близько 1500.

“А батьківські збори вчителі проводили по три сесії в Zoom. Планувалося, що буде одна, але обговорювали деталі, з’ясовували, що треба змінити, слухали всіх”, – каже директорка.

Наприкінці вчителі проаналізували, як відбувалося дистанційне навчання. І, порадившись із батьками, вирішили, що 2-3 рази на місяць, починаючи з 5 класу, учні матимуть дні дистанційного навчання. Така ідея – аби не забувати, як це відбувається.

Оцінки хочуть перенести в електронний журнал. Також вчителі мають планувати домашні завдання на наступний рік в онлайн-режимі. Вирішили, що задаватимуть 70% завдань на онлайн-платформах, а 30% – у зошитах.

А для батьків 5-6 класів планують провести тренінги та семінари про те, як і навіщо дозволяти дітям помилятися. Кажуть, деякі батьки занадто контролювали своїх дітей.

“МИ – ВЕЛИКА РОДИНА”

У Сосонській школі навчаються 271 учень. Директорка школи Людмила Кугай каже, що залучити до дистанційного навчання вдалося близько 95-98% дітей.

“Ми згуртовані не тільки під час карантину, – каже мама двох учнів пані Наталія. – Перед тим, як діти йдуть до першого класу, батьків збирають і готують до того, що ми – велика родина. І це працює. На будь-які прохання ані батьки, ані вчителі ніколи не відповідають: “Вибач, немає часу”.

Так, коли школа обрала Google Classroom, класні керівники відповідали на всі запитання й пояснювали батькам і дітям, як користуватися сервісом. Також директорка створила онлайн-клас тільки для вчителів, в якому вони ділилися корисною інформацію, документацією, звітами та успіхами.

“Однак деякі учні ставились до навчання з прохолодою. Батьки ж бачили, що діти нібито щось роблять – значить навчання повноцінне. Тоді ми порадились із батьками і вирішили надіслати їм свідоцтва досягнень учнів за перший місяць дистанційного навчання. Для цього всі вчителі підвели підсумки. Тільки після цього діти включилися в навчальний процес”, – розповідає директорка.

“Перед тим, як діти йдуть до першого класу, батьків збирають і готують до того, що ми – велика родина“. Фото: автор – Madhourses, Depositphotos

Згодом вчителі підготували лист-звернення до дітей і батьків, в якому пояснили, як оцінюють завдання та вираховують тематичну оцінку.

“Спочатку в нас був страх, як усе буде. Але він швидко зник, бо вчителі так розжовували батькам, що робити, куди надсилати й коли, як завантажити програму, що не було чого боятися”, – підтверджує пані Наталія.

За її словами, спрацювала також згуртованість батьків. Якщо в когось не було інтернету чи ґаджетів, батьки передавали одне одному завдання і позичали телефони. А ще – підтримували одне одного і заспокоювали. А коли через погану погоду зникла мережа, писали в батьківську групу: “Хто може взяти дітей під опіку?”. І батьки іншої дитини погоджувалися. Зі свого боку, вчителі, якщо треба, дозволяли відтермінувати завдання.

“Наша класна керівниця була для нас і вчителькою, і психологинею, – каже мама першокласника пані Вікторія. – До неї ми зверталися і за порадою щодо уроків, і щодо морального стану”.

“А ще, – додає мама двох учнів пані Людмила, – так батькам і вчителям вдалося показати дітям приклад згуртованості, що треба допомагати одне одному й відгукуватися”.

Директорка каже, що приклад полягав і в тому, що люди мають виконувати свою роботу, незважаючи на критичні ситуації. Йдеться про вчителів, які працювали попри карантин. Щодо цього директорка має принципову позицію: якщо вчителі отримують гроші, то повинні працювати за будь-яких умов.

Згодом, аби підтримати одне одного емоційно і морально, батьки, діти та вчителі почали знімати відео і викладати їх у групу у Facebook. Наприклад, школа запустила флешмоб “Я навчаю, я навчаюсь”. Тоді й учителі, і діти, і батьки надсилали селфі та відео, як вони працюють. Це, кажуть, стимулювало до роботи всіх.

До того ж, вчителі зняли відео, в якому розповіли всім, як люблять дітей та батьків і сумують за ними. Відео були й про те, як оригінально готувати смузі, як робити мило в домашніх умовах, як розписувати писанки. Дистанційно, говорять, не тільки навчалися, а й займалися виховною роботою. Працювала також конкуренція: один клас зняв відео – інші також захотіли.

“Загалом, навчання і такі розваги, окрім усього, відволікали батьків, учителів і дітей від негативних новин про коронавірус. Ми мусили переключатися на щось корисне й відволікатися”, – каже директорка.

Батьки погоджуються. А директорка наголошує, що школа ні з чим би не впоралася без них. Мовляв, дистанційне навчання вдалося, бо всі мали єдину мету – навчити дітей.

“Якщо раніше декларувалася тісна співпраця між школою, батьками і дітьми, то нині це стало реальністю. Критичні ситуації дають поштовх до нового”, – підсумовує Людмила Кугай.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – massonforstock, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber