Напишіть нам

Всі проєкти

Всі теми

Як організувати патріотичне виховання. 30 ідей, порад і ресурсів

Теми статті: вчителям, директорам

11 Липня 2022

Марія Марковська

44 841

“Школа – це маленький тест-драйв дорослого життя. Формуючи в ній сучасне суспільство, що базується на цінностях, ми вчимо дітей механізмів, що працюють у державі”, – каже заступник керівника Київського осередку Української Академії Лідерства, чинний пластун, організатор літніх таборів для дітей “Space camp” Дмитро Сиротюк.

Під час вебсемінару “Сучасний погляд на патріотичне виховання” Дмитро розповів:

про компоненти сучасного національно-патріотичного виховання українців;
як якісно формувати програму національно-патріотичного виховання й доносити її молоді;
як шкільне середовище може впливати на формування світогляду учнів;
про успішні кейси та ефективні інструменти роботи.

Це п’ятий вебcемінар із серії освітніх подій для вчителів, що проводили ГО “Смарт Освіта” та студія онлайн-освіти EdEra за підтримки Представництва “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” в Україні.

Далі – пряма мова.

ЧИ Є В УКРАЇНІ СУЧАСНА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ

У 2021 році Український інститут майбутнього презентував результати фокус-групи щодо дослідження національно-патріотичного питання. За результатами, як символи України та визначні постаті ми здебільшого виділяємо козацтво, діячів культури й мистецтва, науковців із давніших часів. Зазвичай усі ці люди вже мертві. А також – символи, що були засновані в період козацької доби та визвольних змагань.

Добре, що ми пам’ятаємо свою історія та опираємося на неї, але мало хто називає досягнення науки, сучасні бренди, що мають світове визнання, матеріальні здобутки, рукотворні об’єкти, створені за часів Незалежності.

Нині вже згадують ЗСУ. Але станом на 2021 рік у цьому дослідженні рідко траплялося, щоби хтось згадував про армію як символ держави. З огляду на це, постає запитання: чи є зараз в Україні сучасна національна ідея?

Якщо подивитися на розбір словосполучення “національно-патріотичне виховання”, то я виділяю три ключові вектори:

національне – плем’я, народ, тобто спільнота, у якій ми проживаємо і яка нас об’єднує;
патріотичне – це про громадянську свідомість, людину, яка усвідомлює свої обов’язки та права в межах цієї держави;
виховання – інструмент формування цінностей, спосіб усвідомити, зрозуміти та прийняти цінності, що стосуються громадянської свідомості.

Проблеми, виклики й теми, про які треба подумати в контексті української національної ідеї (на основі опитування у фокус-групі):

1. Кінець епохи романтизму. Йдеться про те, що ключовим предметом національної ідеї було здобути державу.

Ідея здобуття державності виконана, нині ми її обстоюємо та боронимо.
Про гордість за здобутки держави людям було важко відповісти. Їм важко сказати, чому вони горді за Україну та якими здобутками пишаються. Людям стає важче шукати причини, чому вони люблять свою державу.

Тобто мета – мати чим пишатися і впевнено могти це назвати. Українці звикли жити в умовах невизначеності, важко планувати майбутнє, а легше жити сьогоднішнім. Є страх розчаруватися.

2. Традиційне мислення.

Ідентифікація з минулим (козаки, визвольні змагання). Ми називаємо символи, пісні та культурні традиції, які розвинулися саме в ті періоди.
Ментальні травми народу – тюремна культура (не бути “щуром”, приховати порушення правил), споживацтво (люди очікують, що їм щось дадуть і щось для них зроблять замість того, щоби самим розв’язувати проблеми), недовіра (довіряти можна лише обмеженій кількості людей) тощо.
Небажання змінюватися. Адже є страхи, які не дають рухатися. Наприклад, прихильність до народної медицини замість того, щоби довіряти доказовим методам лікування.

3. Наївне мислення

Оптимізм і хитрування. Українці оптимістичні й часом надіються на чудо й фантазії замість того, щоби планувати й робити все самотужки. До того ж шукаємо легкі шляхи.
Власна велич. З одного боку, ми пишаємося місцями й ситуаціями в Україні, але пробуємо називати це “Маленькою Швейцарією” чи чимось на кшталт, що свідчить про комплекси меншовартості. Ми пробуємо порівнювати себе з тим, що вже визнане у світі, замість того, щоб усвідомити унікальність.
Кумівство й корупція

4. Брак глобального контексту

Знання іноземних мов і, відповідно, можливість спілкуватися іноземною мовою та дізнаватися інформацію з іноземних джерел.
Подорожі за межі області, країни. Багато українців упродовж життя не виїжджають навіть на межі своєї області, що обмежує людей у вивченні інших культур, традицій і позитивних практик.
Глобальне мислення. Часто немає розуміння глобальних потреб, того, з якими викликами стикається світ, з політичними обставинами різних країн чи подій, які відбуваються за межами країни.

Хочу підкріпити попереднє обговорення народною мудрістю: “Народ, який думає на один рік – вирощує хліб; народ, який думає на десять років – вирощує сади; народ, який думає на сто років – вирощує молоде покоління”.

Тому я вважаю, що нам треба почати думати на 100 років і мати чітке бачення того, якою є українська національна ідея. Це допоможе нам краще підготувати молодь до того, щоби вони могли досягнути цієї ідеї та цілей, які перед собою ставлять вони та Україна.

Пропоную розглянути те, як функціонує свідомість молодих людей, аби краще розуміти, які методи використовувати для виховання національно-патріотичної свідомості.

ТРЕНДИ МОЛОДІ, ЩОБИ РОЗВИВАТИ ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Підліткові тренди постійно змінюються, але їх можна відстежувати. Минулоріч я провів “мінідослідження”. Під час одного з літніх таборів попросив дітей пройти коротке опитування, щоби краще їх зрозуміти.

1. Готові до змін. Отже, відкриті до нового та не обтяжені досвідом, який може зупинити на шляху до нових можливостей.

У цьому контексті мені пригадується загадка: “Як ви думаєте, чому яблуко кругле?”. Філософська відповідь така: яблуко кругле для того, щоби коли воно падає з дерева, могло максимально далеко відкотитися від материнського дерева і знайти простір, у якому матиме можливість розвинути власну повноцінну крону й використати свій потенціал.

Так само підлітки часто бунтують, роблять усе наперекір батькам. Але я визначаю це як готовність до змін – вони випробовують світ, відкриті до нового, щоби знайти своє місце, не обмежуючись страхами та досвідом батьків чи інших дорослих.

2. Ризикують. Так вони шукають емоції, можливість завоювати авторитет у середовищі, привертають увагу.

Ідеться про ризиковані ігри. Наприклад, трюки на даху чи на велосипеді. Усе це дуже важливо для підлітків. Підлітковий мозок виробляє значно більше ендорфінів – тобто підлітки більш яскраво переживають усі емоції.

Я читав дослідження про вплив середовища на підлітків. Коли молода людина постійно перебуває в середовищі інших однолітків, вона схильна робити більш ризиковані вчинки, ніж якби вона була наодинці чи в компанії дорослих.

Ми можемо використовувати це на користь і давати такі завдання, які б допомагали створити можливості, щоби ці ризики не шкодили, а допомагали розкривати нові горизонти й відкривати нові речі, які, на перший погляд, лякають. Але щоби це все було не травматичним.

3. Формується особистість.

Мозок формується під завдання, які часто виконує. Тому ми маємо створити середовище, яке б стимулювало дітей виконувати такі завдання, які допомагатимуть у майбутньому. Наприклад, привчати до інтелектуальної діяльності, аналізу, ухвалення рішень, емоційної стійкості, фізичної витривалості.
Визначають свою роль у суспільстві. Це – про передумову професійного розвитку, визначення сильних сторін, які допоможуть реалізуватися в майбутньому.
Пізнають сильні сторони.

Далі я поділюся своїми спостереження впродовж 11 років взаємодії з молоддю і практиками, які найкраще працюють.

ВЕКТОРИ, ЯКІ ДОБРЕ ПРАЦЮЮТЬ ІЗ МОЛОДДЮ

1. Цілі. Молодь любить змагання, челенджі, те, що створює можливість випробовувати себе та досягати результатів. Найкраще це працює публічно, коли перемога допомагає завоювати авторитет серед однолітків. Наставнику важливо під час змагання супроводжувати молоду людину, щоби вона відчувала контакт і розуміла, чому це важливо робити. Також важливо святкувати перемогу в разі досягнення й підтримувати, допомогти проаналізувати помилки в разі недосягнення.

2. Музика. До цього пункту належать різні елементи творчості – образотворче мистецтво чи щось інше. Важливо досліджувати та розуміти, який різновид мистецтва люблять ваші учні, не нав’язувати, але задавати вектор для творчості. Так можна наповнити емоціями, винаходити нові обробки та бачення.

3. Пригоди. Молоді люди люблять зміни: подорожі, історії, справжність. Це можуть бути прогулянки в місця, де вони не були, екскурсії. Я б рекомендував використовувати експедиції – коли ви вирушаєте в мандрівку й маєте чітку мету. Найважливіше – долучити учнів до формування програми цієї поїздки.

В УАЛ такі експедиції готують студенти. Ми як ментори даємо їм лише технічне завдання: наприклад, що це має бути історичне чи культурне місце. Також для урочистих подій ми плануємо дослідження України. Величний момент початку навчального року святкуємо на горі Петрос – підіймаємося туди всіма осередками й на вершині слухаємо промову від засновника академії, співаємо пісні. Разом із цим студенти відчувають красу та велич Карпат і України.

Тоді як закінчення року ми зазвичай проводили в Олешківських пісках на Херсонщині та біля моря. Цьогоріч це було на Бакоті, що на Хмельниччині.

4. Фінанси. Сучасна молодь легко заробляє й легко витрачає гроші, вони не прив’язуються. Ми маємо створювати для них можливості, щоби вони формували навички фінансової грамотності.

Щороку студенти УАЛ придумують вертеп, пишуть свій сценарій, вивчають пісні, готують костюми, вивчають ролі – і колядують у різних організаціях та бізнес-підприємствах. Отже, отримують гостинці й мають можливості задовольнити потреби якогось гуртка чи осередку. Наприклад, цього року наш осередок УАЛ заробив 40 тисяч гривень.

Також був приклад у київському осередку, коли ми давали завдання студентам за дуже обмежений відрізок часу застосувати свої таланти та заробити кошти для ЗСУ. Наприклад, були групи студентів, які взяли мийні засоби та мили фари автомобілів – і за один день назбирали 10 тис. грн. Була група людей, яка намалювала картини, і продавала на аукціоні. Деякі студенти грали на гітарі серед міста. У результаті, за 4 дні вони назбирали 40 тис. грн на автомобіль. Це – приклад якісного спрямування творчості та відчуття коштів.

5. Спільнота. Педагоги мають уміти створити якісне середовище чи то для навчання, чи то для громадської активності, чи то для проєктної групи. Усе починається насамперед із прикладу – коли педагог сам дотримується встановлених правил і норм. Тоді він задає атмосферу середовищу і воно продовжує функціонувати, навіть якщо педагог зменшить свій вплив.

Також добре, коли є приклад старших або випускників, яких можна залучати до зустрічей з учнями, щоби вони поділилися позитивними історіями чи тим, як виходили зі складних ситуацій.

6. Комунікація. Для цього підліткам важливі інноваційність, простір, довіра. З учнями треба спілкуватися їхньою мовою. Вчителям треба не боятися вивчати сленг, аби його розуміти, комунікувати в соцмережах, відстежувати їх в інстаграмі.

ШКОЛА – СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ НАВЧАННЯ

Саме середовище, у якому перебуває дитина, формує в неї м’які навички. Це – про відчуття, кризовий менеджмент, самоорганізацію. А вже уроки формують тверді навички – конкретні знання, правила, розуміння.

Коли я пригадую своє навчання в школі, то думаю про чинники, що мали на мене найбільший вплив. Я пригадую вчителів, які були для мене як друзі, було відчуття “рівний рівному”, пригадую ігри на перервах і після уроків, самоврядування, що допомогло формувати лідерські навички, лояльність, повагу та інноваційність у навчанні.

Тож як у школі можна використовувати цікаві методи? Я поділюся кейсами зі свого досвіду – можливо, це когось надихне.

Дослідження. Під час реалізації табору я запросив дівчинку, яка була поруч, аби вона вмикала музику для вечірніх програм як перебивки зі свого плейлиста. До слова, у нас у таборі є правило, що ми ніде не використовуємо російську музику. Так-от, вона вмикала свою музику – і я відкрив для себе дуже багато нових і цікавих українських та іноземних виконавців. Я відчув, як ставлення учасників табору до музики змінилося. Вона стала значно ближчою їм, ніж та, яку вмикав я.

Ключовий висновок – бути відкритим до того, у якому культурному світі живе сучасна молодь, означувати рамки, досліджувати їхні вподобання – і розуміти, як впливати на них через призму культурного середовища, у якому вони перебувають.

Власний приклад. Важливо створити атмосферу, яка б стимулювала гейміфікацію. Адже діти й підлітки пізнають світ через гру. У нас у таборі була гра, коли учасники боролися між собою. Щоби створити атмосферу азарту, драйву, ми з колегами переодягнулися в шотландські костюми, грали на музичному інструменті, подібному до волинки, – дуда.

Ми веселилися, створюючи атмосферу драйву, – і це стимулювало студентів занурюватися в гру, більше віддаватися та навчатися. Нам також треба було завоювати їхні авторитет і повагу. Адже ми не просто запустили гру і сказали: “Займайтеся”. Натомість разом із ними були в цьому процесі.

Також під час табору ми роздали бейджі з іменами дітям. Але вони постійно їх забували. Тоді ми придумали, що бейджі потрібні для того, щоби потрапити на територію нашого космічного судна – щоби їх впустили, треба показати його на вході. Так, щодня ми ставили їм печатки на бейджах – це накопичувало їхній досвід космонавта. Діти перестали забувати бейджі.

Імпровізоване радіо. Ми часто подорожуємо, їздимо автобусами – і цей час начебто зникав. Тому під час однієї з поїздок ми з колегами вирішили додати інтерактиву – почали вмикати музику, що наповнена певними історіями, сенсами. Я взяв мікрофон біля водія й перед кожною з пісень розповідав історію, що це за виконавець, про що йдеться, цікаві факти. Такий собі подкаст.

Це мало хороші відгуки. Тому під час наступних поїздок студенти брали на себе цю ініціативу, готували інтерактивні та інформаційні довідки, цікаві факти, обговорення чи грали в журналіста та інтерв’юйованого. Так, поїздка наповнена цінним і цікавим контентом, який розважав і розвивав.

Я мрію, щоб у школах функціонували радіо, особливо під час перерв. Це важливий момент спілкування самоврядування з учнівством, хочу, щоби це було справді цікаво.

Профорієнтація. У свої проєкти для молоді я завжди намагаюся додавати профорієнтацію, дати можливість молоді спробувати себе в різних ролях. Усе – щоби краще зрозуміти свої сильні та слабкі сторони, що стануть підґрунтям для вибору професії в майбутньому.

Родовід. Це – дуже важливий складник в усвідомленні особистості в контексті спільноти. Під час розмов за столом про родовід мені не завжди було зрозуміло, про кого говорять родичі. Так, я вирішив упорядкувати цю інформацію – склав свій родовід і допоміг скласти його дружині. Досліджуючи історії своїх предків, які переказували мені їхні брати та сестри, бабці, діди, я краще зрозумів історію тих регіонів і місць, звідки походить мій рід.

Усе це важливий момент усвідомлення приналежності до історії українців. Також це допомогло зрозуміти свої сильні сторони, які я прослідковував у своїх предків. Я зрозумів, як це уміння розвивалося й дійшло до мене. Адже багато що перейшло з генетики, а дещо – з виховання.

Я прочитав лекцію про свій родовід, розказував конкретні історії своїх предків студентам. Тоді я не знав, який буде результат, але мені було важливо поділитися своїми висновками та переживаннями. Студенти надихнулися й захотіли дослідити свої родоводи. Вони поїхали додому на свята, розпитали цікаве в родичів, позбирали фото. А коли повернулися з канікул, презентували свої родоводи іншим студентам, дуже захопливо розповідали про села, з яких походять, втрачені нитки родоводу, цікаві факти…

МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ

Підсумовуючи інструменти, які можуть бути найбільш корисними для національно-патріотичного виховання:

Активна робота самоврядування. У своїй практиці я використовую регулярний контакт. Я як заступник керівника осередку разом із керівником осередку маємо щотижня зустріч із лідерами учнівського самоврядування. Ми обговорюємо побутові виклики, найбільші проблеми, перемоги, виставляємо цілі на наступний тиждень чи навчальний модуль. Це допомагає студентству відчувати вплив на програму, побут, у якому вони проживають і навчаються. Також формується усвідомлення громадської свідомості людини, яка може впливати на те, що з нею відбувається, і те, що її оточує.

Також це – про рівність і можливість бути почутим, хороший спосіб розвитку лідерства. До того ж за дотримання норм і правил відповідають лідери самоврядування. Деколи це працює, а деколи – ні. Але це відчуття – дуже важливе.

До того ж закликаю керівників і лідерів шкіл пропагувати включення учнівського самоврядування до обговорень, ухвалення рішень, що стосуються навчального процесу, побуту чи позашкільного навчання. А ще важливо дотримуватися домовленостей, бо це формує в учнів розуміння, як до них ставиться інституція, у якій вони навчаються. Важливо вибудовувати взаємну повагу, яка переростатиме в розуміння взаємин між державою і громадянами.

2. Проєктна діяльність. У деяких приватних школах – це обов’язкова частина навчальної програми. Закликаю це впроваджувати й у державних школах. Звісно, це більше відповідальності та роботи. Практика – це спосіб подолання споживацтва, що часто трапляється серед українців.

Наприклад, хочете гарні пуфи для читальної зали? Придумайте й пошукайте проєкт, де можна заробити кошти на це чи нафандрейзити. До цього можна залучати батьків стати наставниками. У дітей дуже багато енергії і класних ідей, втіливши які вони сформують важливі навички й долучаться до розвитку шкіл.

Також залучайте дітей до створення концепції заходів чи подій. Я, наприклад, лише даю технічне завдання, що це, наприклад, має бути відкриття осередку, зустріч із партнерами й виступ, який передасть суть, чим ми займаємося, емоційний момент. Далі вони вигадують, як це може працювати. Згодом ми переглянемо й затверджуємо повністю або кажемо: “Оце матиме такі ризики, а це – такі, усуньте їх – і впроваджуйте”.

3. Місця. Йдеться про простори, кімнати. Важливо, щоб учні знали, куди можна піти на перерві чи під час позашкілля, щоби продовжувати бути в спільноті й відчувати приналежність. Наприклад, я пам’ятаю, як у школі на перервах ми багато гралися, стрибали одне на одного. Треба було кудись виплеснути енергію. Тобто було б круто, якби в школах були спортивні майданчики, де діти можуть, наприклад, пограти у волейбол чи баскетбол.

Також може бути простір із настільними іграми, читальні чи кіноклуби чи просто місце, де можна поговорити за чаєм.

4. Винагорода. Молодь має відчувати, що всі їхні зусилля не марні. Наприклад, похвала заряджає вигадувати ще щось нове, щоби розвивати спільноту.

Я пам’ятаю, коли прийшов до школи й моя вчителька на дошці пошани показала фото мого батька. Мені було дуже цінно розуміти, що школа пам’ятає про учнів, які брали активну участь у шкільному житті.

ЩО НАМ ВДАЄТЬСЯ І ТРЕБА ПРОДОВЖУВАТИ

1. Дослідження історії та формування розвитку культури

Гордість за теперішні здобутки держави (Дія, інженер Любомир Романків, заступниця прем’єр-міністра Канади Христя Фріланд, армія, безвіз, система “Прозоро”, 4 Байрактари, онлайн-банкінги);
Українські ютюб-канали, що пояснюють і досліджують історію, освіту, науку. Усвідомлюючи сенс і історію, розуміємо цінність символів. Зокрема, такі можливості допомагають розвивати свої компетентності, взаємодіяти з іншими учасниками.

2. Якісна робота інституцій і повага до громадянина викликають дзеркальне ставлення

Цінності впливають на взаємодію між народом і владою, особливо з появою спільного ворога.
Престижність військової справи буде зростати. У державі культивується ставлення до особистості. Ми маємо починати формувати гідне ставлення ще в дітей шкільного віку.

3. Вчимося відповідальності

Знаючи механізми участі й уміючи досягати цілей, можемо втілювати мрії, а не чекати на чудо.

4. Глобальний контекст

До війни багато українців активно користувалися безвізовим режимом і лоукостами – змогли побачити та відчути інші народи.
Зрозуміли важливість іноземних друзів і партнерів (освіта, гранти, зброя, прихисток), зрозуміти контекст зв’язку між народами.

Наприклад, коли ми були зі студентами в експедиції в Ізраїлі, діти запитували, що це за країна. Я підготувався й розповів їм, що її гімн написав уродженець Золочева. Тоді їм стало ближче і зрозуміліше.

ЗВІДКИ МОЖНА ЧЕРПАТИ ІДЕЇ, МЕТОДИ ТА ІНСТРУМЕНТИ

1. EdEra

2. Пластова банка. Це сайт, на якому пластуни обмінюються своїми надбаннями. Є багато прикладів методичних матеріалів для підготовки якісних ігор, ватр, мандрівок чи побудови самоврядування. Є приклади “майстерок” для виробів із різних матеріалів.

3. При ватрі – сайт із піснями, розподіленими за різними категоріями. Там можна дізнатися ноти, акорди, слова, бувають також історії пісень. Це цінно для підготовки емоційних вечорів.

4. Співаник українського лицаря. Тут є пісні, поділені на різні сегменти, до кожної пісні є коротка інформація про неї, яка допомагає краще розуміти історію та контекст.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – stetsik, Depositphotos

Інші фото: скриншоти з вебсемінару Дмитра Сиротюка

Читайте також матеріали за попередніми вебінарами:

Вебсемінари проводяться за підтримки Представництва “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” в Україні. “Фонд Фрідріха Науманна за Свободу” – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи та гідності людини в усіх сферах суспільства. Детальніше за покликанням.