Теми статті: батькам, вчителям, старша школа, учням
21 Квітня 2023
5 990
0
Зміна настрою по кілька разів на день, протест проти правил, імпульсивність, максималізм, агресія, дратівливість – це нормальні симптоми перехідного віку.
Адже під час чергового етапу дорослішання в дітей відбуваються як фізіологічні, так і психологічні зміни. Водночас коли в підлітків прискорюється ріст організму, зміцнюються кістки та м’язи, інші органи, як-от серце та мозок, не встигають так швидко змінюватися. Через таку неузгодженість процесів ми й спостерігаємо в підлітків різку зміну емоцій та рис характеру.
Однак, за правильної взаємодії з підлітками, їхні імпульсивність, максималізм чи ідеалізм можна перетворити на потенціал.
У статті “Нової української школи” читайте:
Про все це “Новій українській школі” розповіли експертки Української академії лідерства – Катерина Черевко, менеджерка програмного департаменту, та Вероніка Чупріна, менторка з проєктного менеджменту.
Щоб краще зрозуміти зміни в поведінці підлітків, Катерина Черевко радить дорослим спочатку ознайомитися з особливостями підліткового віку як на фізіологічному, так і на психологічному рівнях. Адже часто перепади настрою відбуваються саме через зміни в організмі. Зрозумівши це, батьки та вчителі зможуть легше організувати спільну діяльність із дітьми підліткового віку.
Річ у тім, що під час дорослішання в підлітків прискорюється ріст організму, зміцнюються м’язи та кістки, а от серце та судинна система розвиваються повільніше. Тому кров не потрапляє в потрібній кількості до різних ділянок у тілі, зокрема, і до мозку.
Через те, що мозок у підлітків ще формується і водночас виробляється велика кількість гормонів, у дітей і спостерігаються різкі перепади настрою. А тому імпульсивність, збудливість, максималізм, ідеалізм, дратівливість, категоричність та інші риси характеру стають невіддільною частиною перехідного віку.
“Від таких змін підлітки навіть можуть відчувати фізіологічну втому. Але часом дорослі, не знаючи про такі інтенсивні зміни у фізіології та психіці, думають, що діти просто симулюють втому. Від цього починають виникати конфлікти, що посилюють непорозуміння між батьками та дітьми. Тому наголошую, що підтримка дорослих є однією з найважливіших частин роботи з підлітками”, – додала Катерина.
Також зі свого досвіду роботи з підлітками Катерина помітила, що діти в цей період можуть змінювати настрій по 30 разів на день. І часто, порівнюючи себе зі спокійними та врівноваженими дорослими, вони починають думати, що з ними щось не так. Підлітки губляться, бо не розуміють своєї трансформації. Тож на цьому етапі важливо, щоби поруч завжди була доросла людина, яка зможе пояснити, що ці зміни організму нормальні й не варто нічого боятися.
“Підлітки відчувають необхідність соціалізації в суспільстві, сепарації від батьків, починають пізнавати світ по-новому і їх накривають емоції, яких вони раніше не відчували. Тому на цьому етапі досить важливо проговорювати з підлітками їхні емоції, вчити їх розрізняти та наголошувати, що це нормальний етап розвитку особистості. Важливо не замовчувати та не утискати ці емоції чи риси характеру, бо рано чи пізно може відбутись їхній сплеск. Тож набагато краще навчити підлітків працювати із цим”, – розповіла Вероніка Чупріна.
Якщо підлітки не знають, що з ними відбувається, їм стає страшно і вони не можуть контролювати свої емоції, додала Катерина Черевко. Тож ми часто бачимо, як вони виплескують свою агресію на друзів чи рідних. А коли людина змогла назвати свій страх (у нашому випадку – визначила емоцію), то вона вже не так його боїться.
Щоби навчити підлітків розрізняти весь спектр емоцій, які вони проживають, в Українській академії лідерства використовують метод рефлексії як інструмент почути себе, поділилася Вероніка Чупріна. У такий спосіб підлітки діляться своїми думками, вчаться розуміти себе, аналізувати свій досвід, емоції, почуття, а тому починають виваженіше ухвалювати рішення.
Для цього підліткам важливо ставити правильні запитання, які спонукатимуть до розуміння себе:
Тут не може бути правильних відповідей, адже це власний суб’єктивний аналіз. Тож і батькам, і вчителям важливо не говорити замість підлітків правильну, на їхню думку, відповідь, а дати дітям можливість прийти до висновку самостійно.
Серед інших інструментів рефлексії:
Саме під час таких розмов підлітків можна навчити розрізняти свої емоції й перетворювати їх на потенціал. Адже насправді деякі риси характеру, якщо їх правильно скерувати, можуть значно допомогти в майбутньому.
Ця риса характеру може проявлятись як негативно, так і позитивно. Наприклад, часто підлітки швидко ухвалюють якесь рішення, не обдумавши наслідків. Ще такі діти легко “загораються” якоюсь ідеєю, а потім їхня цікавість так само швидко згасає, додала Вероніка Чупріна.
Але підлітків можна навчити конвертувати імпульсивність у позитивний бік. Наприклад, ця риса може стати ресурсом, який сприятиме швидкому реагуванню на нові можливості. Адже часто довге обдумування може призвести до того, що людина просто втрачає якийсь шанс навіть не спробувавши, бо під час роздумів знайшла багато перепон. А от імпульсивність може допомогти йти вперед і не боятися складнощів.
“Тут важливо навчити підлітків аналізувати свої дії під впливом імпульсивності. Якщо, наприклад, дитина не розібралася і несправедливо образила когось з однолітків, то варто це пропрацювати. Пояснити, що в цьому випадку імпульсивність зіграла проти неї. Тоді дитина зрозуміє, що якщо я буду себе вести в такий спосіб, воно може призвести до таких-то результатів”, – додала менторка.
Також імпульсивність може допомагати підліткам швидко заводити дружні стосунки, знайомитися з людьми, вважає Катерина Черевко. Адже в цьому випадку підлітки не дають собі часу на “побоятися” і потім відмовитися. Але негативний бік у тому, що так само швидко підлітки можуть і припинити цю дружбу.
За словами Вероніки Чупріної, максималізм можна конвертувати в мотивацію до змін. Часто підлітки натхненні щось змінити, бо не знають ще всіх підводних каменів. І поки вони не зіштовхнулися із цими життєвими труднощами, їх можна надихати до дії.
“На початку цього навчального року до мене підійшла одна зі студенток Академії з пропозицією змінити всю систему української освіти. Це досить сміливе бажання, тож я попросила розповісти, що її до цього спонукало. Річ у тім, що під час онлайн-навчання в школі в часи карантину та повномасштабної війни дівчині не вистачало спілкування та підтримки з боку однокласників, вона почувалася відірваною від колективу. На це скаржилися й інші учні.
Звісно, це потребує змін. Але щоби змінити всю систему освіти, спочатку варто розділити цю велику ціль на маленькі кроки й почати із чогось конкретного – проблеми спілкування під час дистанційки”, – розповіла Вероніка.
Поставивши перед дівчиною реалістичну ціль, менторка запропонувала їй спочатку пройти навчання з проєктного менеджменту, де вчать, як втілювати свої ідеї. Потім вони розробили ідею і сконцентрувалися не на всій освіті, а на певній реальній проблемі – нестача спілкування між однокласниками через дистанційку. Студентка вирішила створити спільноту однодумців, які відчувають потребу в соціалізації під час онлайн-навчання, де б вони могли разом виконувати якісь вправи, ділитися успіхами та невдачами тощо. Потім вона зібрала думки вчителів та учнів зі своєї школи щодо актуальності цього. Й от найближчим часом вона вже проводитиме такі зустрічі.
“Тож під час проявів максималізму підліткам важливо ставити перед собою реалістичні цілі, щоб вони отримували задоволення від своєї роботи, а не почуття провини й розпачу від того, що чогось не вдалося реалізувати. Лише так вони зможуть досягти гарних результатів у навчанні, творчості, знаючи, де межа максималізму, де потрібно вчасно зупинитися і не картати себе”, – додала менторка.
Також, якщо підлітки пропонують якусь ідею чи проєкт, дорослим важливо не бути байдужими. Адже коли максималізм розбивається об скелі байдужості та негативних результатів, у дитини може знизитися мотивація. Тож варто одразу проговорити, що, наприклад, всю систему не можна змінити одразу, але ми можемо почати це робити маленькими кроками.
Ще одним із наслідків максималізму є поділ людей на хороших та поганих. Тож тут важливо працювати з підлітками через цінності та вчити їх:
Коли підлітки працюватимуть із якомога більшою кількістю різних людей, заводитимуть нових друзів, однодумців, то цей поділ буде поступово стиратися.
За словами Вероніки Чупріної, ідеалізм може мотивувати підлітків до якісного виконання своєї роботи, високих стандартів, вихованню в собі відповідальності та надійності.
Але варто наголосити, що насправді ідеальність не є реальністю, а в житті можуть траплятися невдачі. Й іноді навчання на своїх помилках та їхній аналіз набагато кращі, ніж беззаперечний успіх.
Часто на формування цієї беззаперечної ідеальності впливають і соцмережі, впевнена Катерина Черевко. Підлітки, дивлячись на ідеальні картинки чужих людей, часто засмучуються і не розуміють, чому в них не виходить так жити. Але насправді в соцмережах кожен може створити ідеальний світ, однак це не означає, що він таким є в реальності. Тож це треба пояснювати дітям.
“А ще ідеалізм може проявлятися під час конкурсів. Коли підлітки займають 2 чи 3 місце, вони сприймають це як поразку. Тож коли ви бачите, що їм важко програвати, можна влаштувати якийсь челендж, який допоможе не так травматично сприймати поразку. Наприклад, 10 днів починати з того, що дитина буде в чомусь помилятися. І тоді вона аналізуватиме помилки й звикатиме, що можна помилятися, але головне робити висновки”, – додала менторка.
За словами Вероніки Чупріної, у момент, коли підлітки прагнуть до ідеальності, потрібно проговорити з ними, як вони бачать цю ідеальну картинку. Наприклад, в академії студенти часто роблять різні проєкти. Й от один із підлітків планує, що його подію відвідає 500 людей, адже, на його думку, обрана ним тема має подобатися всім. Тут потрібно одразу проговорити, що буде, якщо на подію прийде всього 20 людей, але їм ця тема буде дійсно цікавою. У такий спосіб, підліток сконцентрує свою увагу на реалістичній цілі.
“Після самої події ми обов’язково збираємося і робимо аналіз проведеної дії (АПД). Ми проговорюємо, як відбулася подія, які були позитивні та негативні моменти, що варто змінити наступного разу. Навіть якщо досвід був негативним, якісний аналіз допоможе в майбутньому робити події ще кращими. Так підлітки бачать, що не все може бути ідеально, а прагнення до якісного результату може зайняти якийсь час”, – додала Вероніка.
Ще ідеалізм – це про якість роботи. Прагнучи до цього ідеалізму, підлітки стараються, докладають усі свої зусилля, щоби гарно виконати якесь завдання. І тут дорослим досить важливо хвалити дітей, аби вони відчували підтримку. Але якщо ідеалізм навпаки “заганяє” дитину, вона втомлюється і переживає емоційну кризу, тоді така риса не підсилює, а тягне на дно. Тож варто проговорити з дитиною те, що, можливо, не варто приділяти аж стільки зусиль, якщо їй це не в радість.
Як батькам та вчителям працювати з підлітками:
Ще можна використати метод “сендвіча”. Спочатку описувати позитивні зміни, потім вказати на проблему й закінчити також позитивно;
Тут важливо наголосити, що не варто повністю змінювати поведінку підлітків. Треба перетворювати їхні підліткові риси характеру на потенціал. Як-от імпульсивність – на вміння швидко ухвалювати рішення та використовувати нові можливості. Максималізм – на мотивацію, а ідеалізм – на якісно виконану роботу.
“Робота з підлітками схожа на полум’я. Якщо будемо його роздмухувати, може виникнути пожежа, а якщо будемо занадто тушити, вогонь погасне, як і бажання щось змінювати. Тому дорослі мають підтримувати цей вогник у підлітків і перетворювати його на смолоскип, який освітлюватиме їхній майбутній шлях”, – підсумувала Катерина Черевко.
Читайте також: “Не йду відразу в університет: як підлітки у світі беруть “вільний рік” і чому це нормально”
Ірина Троян, “Нова українська школа”
Усі фото: Українська академія лідерства
Обговорення