“Do you speak English?”, або що не так із викладанням англійської в українських школах

Українські діти вивчають англійську мову ледве не із садочка, але після випуску зі школи далеко не всі можуть вільно спілкуватися нею, а хтось узагалі лише обмежився знаннями про те, що London is the capital of Great Britain.

Водночас здатність спілкуватися іноземними мовами є однією з компетентностей реформи НУШ. Крім цього, саме англійській мові в Україні хочуть надати статус однієї з мов міжнародного спілкування, а для окремих посад володіння нею може стати обов’язковим.

Що зараз із викладанням англійської в українських школах та як зробити її вивчення ефективним, “Нова українська школа” спробувала розібратися в новому матеріалі разом із Наталією Лозою, вчителькою англійської мови Черкаського гуманітарно-правового ліцею, Миколою Попадюком, директором програми ENGin в Україні, та Мішель Тейлор Вульф, американською викладачкою.

У новій статті ви дізнаєтеся:

• які основні проблеми має шкільне викладання англійської в Україні;
• чому лише навчання в школі не достатньо, аби вивчити іноземну мову;
• як вчити лексику, щоби вона була активною, а не пасивною;
• де можна безплатно потренувати навички говоріння учням та вчителям;
• як працювати з текстами та розвивати сприймання мови на слух.

Про те, що не так зі шкільною математикою, читайте в нашому попередньому матеріалі за посиланням.

З ЯКИМИ ТРУДНОЩАМИ ЗІШТОВХУЄТЬСЯ ШКІЛЬНЕ ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ

• Одна із проблем – мала кількість годин для вивчення іноземної мови

Запорука успіху у вивченні будь-якої іноземної мови – регулярність. Однак цього складно досягти, якщо, наприклад, у звичайній державній школі без поглибленого вивчення мов учні мають лише по 2–3 години англійської на тиждень і водночас клас не ділиться на групи, вважає Наталія Лоза, вчителька англійської мови Черкаського гуманітарно-правового ліцею.

“Згідно із законодавством, клас може ділитися на групи лише за умови, що там навчається понад 27 учнів. Однак і 27 учнів забагато, якщо ми хочемо застосовувати індивідуальні підходи під час вивчення іноземної мови.

Виходить, що клас великий, годин мало, тож вчитель не може приділити всім однакову увагу і хтось протягом уроку може так і залишитися непоміченим”, – ділиться Наталія.

Водночас, як розповідає Микола Попадюк, директор програми ENGin в Україні, вивчення будь-якої іноземної мови це й самостійна робота учнів / студентів. Цей процес не може займати лише декілька годин на тиждень. Недостатньо просто посидіти на уроці й послухати вчителя, учні також мають працювати самостійно, повторювати слова, слухати діалоги, тренувати сприймання мови тощо, адже вона не засвоюється автоматично.

• Надмірна зосередженість на граматиці, а не на навичках спілкування

Українці й справді вчать англійську мову ледве не із садочка, але на завершення навчання в школі не всі можуть вільно нею говорити. Учні можуть знати всі граматичні часи англійської, однак так і не вмітимуть використовувати їх у реальному житті, каже Микола Попадюк.

“Проблема якраз таки в надмірній увазі до тих граматичних конструкцій, на які носії мови в побуті насправді мало звертають уваги. Я не кажу, що граматику не варто вчити взагалі, на ній побудована основа спілкування. Але за граматичними вправами не варто забувати, що треба тренувати й говоріння, і слухання, і письмо. Лише в комплексі всі ці навички можуть дати результат”, – каже він.

• Застарілі підручники та відірвана від реального життя лексика

У старих виданнях з англійської мови учні вивчають слова, читають тексти, але зміст та завдання далекі від практичних навичок. Коли, умовно, сучасні діти читають у підручнику з англійської про якийсь касетний магнітофон, ніколи його не бачивши й не знаючи, що це таке, то, звісно, це не додасть їм мотивації до навчання, додає Наталія Лоза.

Вони хочуть говорити на актуальні теми, читати про сучасні технології, артистів та співаків, за якими вони слідкують тощо. Тому зміст підручника не має бути відірваним від реального життя та вподобань учнів.

“Тому у своїй практиці я використовую адаптовані закордонні видання. На жаль, їх не фінансує держава, тому батьки купують такі підручники самостійно, але лише зі своєї згоди. В адаптованих виданнях акцент – на формуванні життєвих компетентностей, міжкультурних навичках спілкування, розвитку критичного мислення. Діти вивчають живу мову, розглядають цікаві ситуації й одразу вчаться, як можна використовувати отримані знання в побуті”, – додає вчителька.

За її словами, актуальна лексика значно швидше засвоюється дітьми, а її тренування одразу в різних ситуаціях та діалогах ефективніше, ніж просто записування слів у словник. Тому вчителька радить колегам обирати ті підручники, які будуть цікаві не лише їм самим, а й учням. Також варто зважати, які теми в ньому висвітлюються, чи враховували інтереси учнів тощо. Докладніше про те, яким має бути сучасний підручник і за якими критеріями їх обирати, читайте за посиланням.

• Але не варто обмежуватися лише одним підручником

Підручник – це лише один з інструментів для вивчення мови, каже Наталія Лоза. Сучасним дітям подобається інтерактивність, тому, щоби зацікавити їх, одного підручника може бути недостатньо. Тож, щоби урізноманітнити уроки, можна використовувати цифрові ресурси (онлайн-ігри для закріплення слів, прослуховування різних подкастів тощо). Раніше “Нова українська школа” розповідала про сім кроків до найцікавіших онлайн-уроків, які можна знайти тут.

А для учнів середньої та старшої школи, які вже мають більший словниковий запас, важливо створювати соціокультурний англомовний простір, щоби вони навчалися комунікувати з носіями мови або ж просто з однолітками з різних країн, яких об’єднує англійська, наголошує вчителька.

Тому її учні беруть участь у безплатних міжнародних проєктах:

• eTwinning – це найбільша спільнота шкіл Європи. Програма забезпечує діяльність інтернет-платформи для вчителів, на базі якої європейські школи реалізують спільні онлайн-проєкти, що об’єднують декілька предметів, розвивають навички володіння іноземними мовами та використання інформаційно-комунікаційних технологій. Під час роботи над проєктами учні стають не просто учасниками, а командами, кожна з яких має виконати частину спільних завдань;
• Generation Global – це міжнародна шкільна програма, яку заснував колишній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер для учнів 13–17 років. Вона дає змогу у форматі годинної онлайн-конференції спілкуватися зі своїми однолітками з різних країн англійською мовою. У такий спосіб вони розвивають навички міжкультурного діалогу, дізнаються цікаві факти про цінності, вірування та культуру інших національностей, розповідають про себе та свою батьківщину тощо. Особливо цінним таке спілкування є після років дистанційного навчання, коли учням так не вистачало комунікації та соціалізації, каже Наталія;
• літні мовні табори від GoGlobal – ще до пандемії волонтери з усіх куточків світу приїжджали в певну країну та протягом кількох тижнів навчали місцевих дітей англійської. За словами вчительки, зараз це відбувається в онлайн-форматі. За роки участі в проєкті деякі волонтери навіть стали постійними запрошеними гостями школи, де працює Наталія. Їх часто долучають до онлайн-уроків англійської.

Нагадуємо, що попрактикувати англійську мову можна з іноземними волонтерами з усього світу в межах безплатних онлайн-зустрічей проєкту “Україна розмовляє англійською” від ГО “Смарт освіта”. Слідкувати за розкладами зустрічей найзручніше в Telegram-каналі проєкту, або ж на Facebook-сторінці “Нової української школи”. Учні можуть приєднуватися самостійно чи цілими класами.

“Крім цього, для середньої та старшої ланки в школі ми проводимо англійські розмовні клуби. Модерують їх учні зі шкільного самоврядування та переможці олімпіад з англійської. Вчителі ж працюють як фасилітатори або й учасники. Наприклад, щоби розговорити учнів на початку, я можу почати першою відповідати й ставити їм запитання. Далі діти долучаються до розмови й вона відбувається в природний спосіб. Головне, що вони не бояться робити помилки, адже це частина нашого прогресу. А такі розмовні клуби в школах – гарний спосіб долати мовний бар’єр”, – наголошує вчителька.

• Самі вчителі англійської не отримують достатнього досвіду спілкування з іноземцями та носіями мови

Наші вчителі можуть мати справді хороші знання з англійської, але їм часом не вистачає саме практикування мови, додає Микола Попадюк. За його словами, це можливо під час навчальних поїздок до інших країн, запрошення волонтерів до своїх шкіл чи просто онлайн-спілкування з англомовними людьми та носіями мови.

“Тому в ENGin ми запустили пілотну програму для вчителів англійської мови з підвищення професійної кваліфікації й покращення навичок спілкування англійською. Перші три місяці вчителі мають щотижневі особисті бесіди з обраним волонтером, який чи яка має освітній бекграунд, де обговорюють різні освітні тенденції. Другий етап також займає три місяці – там вчителі продовжують вдосконалювати розмовну англійську, спілкуючися на теми, які їх найбільше цікавлять”, – розповідає він.

За новими наборами на програму радимо стежити в соцмережах проєкту: фейсбук та інстаграм. Також можна заповнити коротку форму з листа очікування.

ЯК ПОКРАЩИТИ ЗНАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ В УЧНІВ: ЕФЕКТИВНІ МЕТОДИ

• Практикування мови

На думку Миколи Попадюка, найкраще допомагає підвищувати знання іноземної мови її практикування. Саме спілкування допомагає руйнувати мовний бар’єр. Головне – не боятися робити помилок. Навіть якщо не знаєш значення певного слова, його завжди можна пояснити іншими словами.

Джерело: uk.enginprogram.org

Практикувати мову допомагає і проєкт ENGin – програма для українців, яка об’єднує тих, хто вивчає англійську мову з англомовними волонтерами з усього світу для проведення щотижневих онлайн-сесій. Сесії відбуваються раз на тиждень і тривають годину. Після того, як знайдеться пара, ENGin підтримує учасників/ць і волонтерів/ок протягом усієї участі (упродовж одного року) у Програмі за допомогою порад, ресурсів і сервісу розв’язання проблем.

“Волонтерам ми надаємо свої матеріали, навчальні сесії, додаткові ресурси. Однак, якщо розмова пішла не за планом, але студенту дійсно цікаво і він розговорився, ми цьому не заважаємо. Для нас це ключовий момент, щоб людям, яких ми поєднуємо, було дійсно цікаво спілкуватися. Єдине, що учасників від 9 до 20 років ми поєднуємо лише з однолітками, щоби їм було легше знайти спільні інтереси. Також враховуємо побажання щодо статі”, – розповідає Микола Попадюк.

Докладніше з програмою та умовами участі можна ознайомитися на сайті.

• Розвиваємо сприймання на слух

Для цього Наталія Лоза дає учням слухати різні англомовні подкасти та виступи TED Talks.

Скриншот із сайту

Якщо ж на уроці немає багато часу, щоби послухати великий шматок запису, можна скористатися короткими подкастами по 6 хв від BBC Learning English – 6 Minute English.

“Цей ресурс цікавий тим, що подкасти постійно оновлюються, тому там проговорюють актуальні теми. Також під записом є розшифрований текст та список незнайомих слів, на які варто звернути увагу”, – каже вчителька.

• Вчимося працювати з текстами

Мішель Тейлор Вульф (Michelle Taylor Wolfe), вчителька у High School Language Arts та Hardy County Schools (США), часто у своїй роботі використовує короткі тексти: оповідання, есе, вірші, статті, щоб навчити учнів конкретних навичок читання. Для цього вона просить їх анотувати текст за такими кроками:

1. обвести слова, які вони не знають. Дослідити їхнє значення і дати визначення на полях;
2. виділити або підкреслити ключові ідеї;
3. поставити знак “!” поруч із тим, що їх зацікавило або здивувало, та знак “?” біля того, що бентежить або незнайоме;
4. записати свої думки на полях;
5. написати резюме прочитаного (обсяг резюме залежить від обсягу тексту).

Також у розумінні складних текстів допомагає методика багаточергового читання, коли учні читають текст по декілька разів, але з різними цілями.

• Наприклад, під час першого читання учні зосереджуються на основних характеристиках, визначенні важливих сюжетних моментів, підкреслюють ключові слова і просто звикають до структури та стилю написання;
• потім вони читають текст вдруге, намагаючись вийти за межі поверхневого розуміння. Також розглядають тему та мету;
• останнє коло читання зосереджується на стилістиці та літературних засобах, які використовує автор/ка. Як у тексті описується той чи той предмет, герої, які порівняння використовуються, щоби описати їхні емоції, чим відрізняються описи тощо.

Крім цього, під час читання учнів можна попросити заповнювати графічні органайзери. Наприклад, для нехудожньої літератури це може бути метод TARPS (topic, author, reading, purpose, summarize), який допомагає поставити серію запитань для аналізу тексту:

Т – учні записують, яка тема статті;

А – визначають, хто її автор;

R – читають текст та визначають, для якої аудиторії він був написаний;

P – визначають мету статті;

S – підсумовують, записуючи головну ідею та найважливіші підпункти.

Схожою до цього є і методика SOAPStone:

Джерело: edrawmax

• Шукати пояснення слів у британських тлумачних словниках

Під час роботи з текстом учні Наталії Лози не користуються звичайними перекладачами, натомість вона пропонує їм онлайн-версії таких словників, як Longman і Cambridge Dictionary. Вони подають не лише пояснення слів, а і правильну вимову, яка доступна в записі разом із британським та американським варіантами звучання, сталі вирази із конкретним словом, синоніми, спільнокореневі слова тощо. Саме в такому варіанті, коли разом зі словом дають контекст його вживання, лексика запам’ятовується краще, ніж просто перекласти слова на українську.

• Проєктний підхід та міжпредметні зв’язки

Микола Попадюк також рекомендує інтегрувати англійську в різні предмети та проєкти, поєднані з ними. Але, за його словами, це має бути не просто якийсь реферат чи постер.

“Наприклад, якщо учні спілкуються з іноземними волонтерами, дайте їм завдання дізнатися, як у них вивчають той чи той період історії, або які в них є цікаві традиції, яку музику там слухають, яке кіно дивляться тощо. А потім нехай зроблять порівняльний досвід обох країн: України та країни волонтера”, – наводить приклад Микола.

• Більше самостійності та менше бюрократизації

В українській методиці викладання англійської варто відійти від бюрократизації – від тих же формальних контрольних робіт, завчених діалогів, на кшталт, “Що ти робив учора ввечері?”, додає Микола Попадюк. Натомість, на його думку, для ефективного вивчення англійської потрібне практикування, а для цього вчителі мають мати можливість складати свої навчальні плани та коригувати їх відповідно до рівня своїх учнів.

“Але, найголовніше – якщо ми, вчителі, хочемо мотивувати учнів вчити англійську мову, то й самі маємо вчитися разом із ними впродовж життя. Адже мова динамічна, вона постійно змінюється, з’являються нові слова, тож потрібно бути з учнями на одній хвилі”, – підсумувала Наталія Лоза.

Ірина Троян, Катерина Молодик, “Нова українська школа”

Титульне зображення: авторка – J. Topal, dribbble.com