“Дракони, вперед!”: ідеї для уроку з повісті Катерини Штанко від учасниць книжкового клубу “НУШ”

У грудні книжковий клуб “Нової української школи” обговорив повість Катерини Штанко “Дракони, вперед!”. Цей твір є в декількох модельних програмах для 7-х класів: за програмою Таміли Яценко його пропонують вивчати в II семестрі в межах теми “Літературний детектив”, а за програмою Олександра Заболотного – також в II семестрі, але як текст для позакласного читання.

У цьому матеріалі ми розкажемо про те,

• у якому ключі запропонували аналізувати образи персонажів, тематику і проблематику повісті учасниці клубу;
• на які тригерні епізоди й висловлювання звернули увагу освітянки;
• які інтерактивні завдання можна виконати з дітьми, розглядаючи повість “Дракони, вперед!”.

ЗАВДАННЯ Й МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЗАЦІКАВЛЕННЯ УЧНІВСТВА

Цього року під час Тижня дитячого читання (2–8 грудня), який організував Український інститут книги, Катерина Штанко прочитала уривок із повісті “Дракони, вперед!”. Відео можна переглянути на сторінці видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” у Facebook за посиланням. Воно триває приблизно 30 хвилин, тож з усього матеріалу освітяни на свій розсуд можуть обрати найцікавіші моменти для того, щоб налаштувати дітей на сприйняття повісті.

💡 Перш ніж обговорювати твір, можна запропонувати учнівству заповнити картки читацьких вражень. Приклад картки ви можете завантажити за лінком. Сенс роботи з карткою в тому, щоб порівняти свої враження до й після обговорення повісті, простежити, чи змінилося ставлення до твору загалом, до окремих сюжетних моментів, до персонажів. Таке порівняння має продемонструвати цінність спільного читацького досвіду.

На жаль, ми не можемо поширити вікторину в Kahoot!, у яку грали учасниці під час засідання книжкового клубу, однак можемо поділитися тими запитаннями, з яких вона складалася, у вигляді PDF-документа за посиланням. Ви можете використати ці питання як основу для власного квізу, або ж перенести до свого акаунту в Kahoot! повністю.

Зауважимо: квіз можна використовувати як на початку уроку, щоб активізувати увагу учнівства, так і наприкінці, щоб перевірити знання тексту.

ЧИМ МОЖЕ “ЗАЧЕПИТИ” ПІДЛІТКІВ ПОВІСТЬ “ДРАКОНИ, ВПЕРЕД!”

Як розповіли учасниці клубу, майже завжди в класі є любителі фантастики, зокрема фентезі, яких обов’язково приваблять саме дракони як персонажі твору.

💡 Дракон як вигадана істота поширений у міфологіях різних народів, причому значення й функції цього образу відрізняються. У середньовічній геральдиці (як зображення на гербах аристократії) дракон найчастіше символізував мудрість, могутність, силу. Водночас із драконом пов’язаний образ змія, який асоціюється з гріхом, лукавством, ба навіть із дияволом. У міфології Японії, Китаю, Кореї дракони часто виступають повелителями стихій. Та й зовнішній вигляд істот, яких називають драконами, може значно варіюватися: вони можуть, наприклад, мати шість кінцівок, або чотири, або взагалі їх не мати, тобто бути крилатими зміями у найпрямішому сенсі. Дослідження імовірних джерел походження цього образу (страху перед зміями, наприклад, і ймовірних знахідок кісток динозаврів), його символіки в різних культурах, різновидів драконів, їхнього зображення в сучасних фентезі-книжках, іграх, кінофільмах тощо може стати додатковим пошуковим завданням.

Завдяки йому учні й учениці зможуть розвинути свої навички дослідницької роботи, більше дізнатися про світову культуру й “вписати” сучасну українську літературу в її контекст. Це завдання може створити ґрунт для глибшого розуміння інших програмових творів [у 8 класі за програмою Заболотного вивчають повість Юрія Винничука “Місце для дракона”, а на позакласному читанні – роман “Порох із драконових кісток” Володимира Арєнєва – цей твір пропонують для позакласного читання у 9 класі ще й за програмою Яценко].

Катерина Штанко – передусім художниця-ілюстраторка – вигадала власні різновиди драконів. Щоб перевірити, чи уважно діти читати повість, можна запропонувати їм інтерактивне завдання, засноване на авторській ілюстрації до твору: співвіднести імена драконів із їхніми зображеннями. Можна роздрукувати наведене нижче зображення чи запропонувати дітям перейти за посиланням у додаток Wordwall. Нагадаємо імена драконів для роботи із картинкою:

• Скалка,
• Скіпка (це може бути завдання “із зірочкою”, адже розрізнити драконок-близнючок неможливо),
• Хай-Тобі-Грець,
• Золота Лихоманка,
• Гарбузяний Пих,
• Спайк,
• Хома Вербицький,
• Михайсь Вербицький,
• Котька Вербицький (адже брати Вербицькі – теж частково дракони, і доволі довго перебували в цьому образі).

Ілюстрація Катерини Штанко до повісті “Дракони, вперед!”

Також важливо зауважити, що всі дракони в повісті дуже молоді, а отже, їх можна вважати ровесниками головного героя, Михася, – підлітками. Цей акцент допоможе дітям проасоціювати себе із персонажами й персонажками, глибше зрозуміти їхні емоції, мотивацію вчинків.

💡 Серед драконів і драконок є різні типажі. Скажімо, сестри-лимонки здаються гендерно стереотипними дівчатками-підлітками, які дуже цікавляться хлопцями, схильні закохуватися “раз і назавжди” по декілька разів на день, але водночас дружні й вірні одна одній. Натомість Лихоманку передусім цікавить пізнання нового – вона безстрашна природжена розвідниця. Спайк, чорний дракон, може стати прикладом того, що не варто судити особу за зовнішністю: під брутальним виглядом може ховатися віддана натура, готова пожертвувати собою заради друзів.

Таким само непростим персонажем є і господар Спайка – Олелько-Рюрик Пихач (до речі, можна звернути увагу на комічність імен хлопця та його батьків – барон Тарквіній Пихач і баронеса Феліція Пихач – як сатиру над чванькуватістю й безпідставним елітаризмом). Попри високий соціальний статус і багатство родини, Олелько почувається самотнім. Хлопець лише здається зверхнім і пихатим: насправді він уміє дружити й готовий ризикувати заради друга – Спайка. За бажання його ситуацію можна порівняти із тою, у якій перебуває Ліза з повісті Андрія Кокотюхи “Гімназист і Чорна Рука”, – цей твір за програмою школярі мали розібрати раніше.

Увесь сюжет “Дракони, вперед!” можна сприймати як історію дорослішання – і Михася Вербицького, який вчиться брати на себе відповідальність й дбати про інших, і – у дещо пунктирнішому вигляді – Олелька, якийсь переступає через гордощі заради порятунку друга.

💡 Водночас сюжет повісті пригодницький, надзвичайно динамічний: тут є місце і дослідженню невідомого (зокрема, світу драконів), і карколомним, доволі небезпечним подорожам, і боротьбі зі злом. Проклавши на мапі України маршрут Михася із драконами з півночі на південь, діти зможуть активізувати міжпредметні зв’язки з географією (варто, однак, пам’ятати, що цей маршрут містить потенційні тригери, про які йтиметься далі).

💡 Повість може також може стати відправною точкою для розмови на такі теми:

• хобі й захоплення (зацікавлення Михася рослинами);
• стосунки з молодшими братами й сестрами, конкуренція за увагу батьків, відповідальність за молодших (стосунки Михася із Костиком);
• як підлітки легально й безпечно можуть заробити гроші (епізод, у якому брати Вербицькі співають і грають у підземному переході);
• відповідальність за домашніх тварин (ставлення Михася до Хоми й Олелька та його родини – до Спайка);
• екологічна свідомість (епізод із бомбою: для Михася неприпустимим є понівечити парк чи ліс, “поглушити” рибу в річці чи морі).

Завдяки повісті також можна пригадати українські й зарубіжні фольклорні казки, із якими пов’язані рослини на дослідній ділянці №77. Наприклад, з’ясувати, у яких казках трапляються молодильні яблука та ельфи, перечитати (або прочитати) казку “Панна Ганна”, з якої узятий образ верби ярої. Робота з цими джерелами дасть змогу просто й наочно пояснити, що таке інтертекст (тобто, згрубша, використання чужого тексту у своєму): із цим явищем учні й учениці будуть стикатися під час вивчення художньої літератури неодноразово.

ОКУПОВАНІ ТЕРИТОРІЇ, МІННА БЕЗПЕКА, ЖОРСТОКІСТЬ ДО ТВАРИН ТА ІНШІ ТРИГЕРИ

Уперше повість “Дракони, вперед!” видали у 2014 році. Написаний твір ще до початку “гібридної” війни з росією. Тож не дивно, що частина подій за сюжетом відбувається в українському Криму, що для семикласників та семикласниць може потребувати додаткових пояснень (власне, у 2014 році ці діти були у віці не Михася, а Костика – молодшого з братів Вербицьких, тож нічого про них не пам’ятають).

☝️ Найімовірніше, серед учнів та учениць сьомих класів ніхто не бував у Криму, однак, можливо, у колективі є вимушені переселенці з півострова, у яких вільна мандрівка персонажів повісті до Криму може викликати смуток, роздратування чи заздрість. Цей момент учителеві важливо відстежити й промодерувати: наголосити на часі подій, на зміні обставин, на тому, що Україна робить усе можливе, аби повернути Крим, тощо. Ніхто краще від педагога не знає свій клас, тож лише вчитель або вчителька можуть вирішити, які слова в цій ситуації будуть доречними.

Щоб підготуватися до розгляду тем, які можуть стати для дітей потенційно тригерними, можна звернутися до методичних рекомендацій дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз – “Травмачутливість у школі”.

Якщо болючих асоціацій із Кримом в дітей немає, можна пограти в гру, яка дещо актуалізує для школярів географію півострова. Можна попросити учнів та учениць співвіднести з мітками на мапі географічні назви, які трапляються в повісті:

• мис Тарханкут,
• Нікітський ботанічний сад,
• Карабі-яйла.

Якщо є доступ до Інтернету, можна пограти в гру, створену на основі цієї мапи в додатку Wordwall за цим посиланням.

Окреме пошукове завдання може бути присвячене історії Нікітського ботанічного саду, його колекції, зокрема, згаданим у тексті специфічним рослинам (наприклад, “безсоромниці” – дереву, що скидає кору).

Нагадаємо, що в проєкті “Вчися вухами” від ГО “Смарт освіта” доступні до прослуховування 25 уроків з історії Криму, кожен тривалістю від 10 до 20 хвилин. Крім того, готуючись до уроків, ви можете скористатися матеріалами “Якби росія не захопила Крим: цікаві ідеї для уроків історії” та “Як Крим представлений у шкільному курсі з історії України”.

☝️Маршрут персонажів пролягає вздовж каскаду водосховищ на Дніпрі: їх перераховують у тексті, акцентуючи, що Каховське з них – найбільше. Однак семикласники й семикласниці знають, що Каховську ГЕС, а отже, і водосховище знищили росіяни влітку 2023 року, і це призвело до страшної катастрофи. Особливо складним таке обговорення може стати для дітей з Херсонщини. Варто зважати й на такі чинники, як перебування в зоні лиха родичів, близьких учнів та учениць (мирних мешканців чи військових).

Під час засідання книжкового клубу учасниці дійшли згоди про те, що вчителі передусім мають вирішити для себе: акцентувати на цьому аспекті, наголошуючи на злочинах росіян, чи “заретушувати” тему, не приділяти їй уваги й зосередитися на інших аспектах повісті. Зрештою, обговорення літературного твору може бути терапевтичним, але не має стати травматичним чи ретравматизувати досвід дітей.

☝️ Крім того, сюжетно важлива сцена повісті розгортається в Олешківських пісках – наразі це лівобережна частина Херсонщини, яка лишається під російською окупацією. До повномасштабної війни піщаний масив був популярним туристичним місцем, тут створили національний парк, однак сьогодні це зона геоекологічного лиха (зокрема, через російські обстріли й підрив Каховської ГЕС).

☝️ За сюжетом під час зупинки в пісках малий Костик знаходить вибуховий пристрій, якого пізніше має позбутися Михась. У сучасних реаліях ці епізоди можуть стати емоційно складними для дітей: у багатьох деокупованих та прифронтових регіонах зберігається загроза випадково натрапити на міни й інші боєприпаси, що не детонували. Цю непросту тему можна було би перевести в річище конструктивної розмови про правила мінної безпеки. Державна служба з надзвичайних ситуацій регулярно видає роз’яснення для школярів з цієї теми. Крім того, є низка освітніх серіалів з цивільної безпеки, які можна переглянути з дітьми або рекомендувати їм.

☝️ Якщо говорити про “російські контексти” у творі, варто згадати, що в розділах про відвідування ділянки №77 авторка згадує про “Червоненьку квіточку” Сергія Аксакова. Це російський письменник і російська казка (рос. “Аленький цветочек”). Зараз така алюзія не сприймається як нормальна. Учитель або вчителька можуть самостійно вирішити, як вчинити: не загострювати увагу на цьому моменті чи пояснити, що до 2014 року в українському суспільстві доволі міцним було переконання про те, що “мистецтво поза політикою”, а російський народ є “братнім” – над виробленням таких уявлень роками працювала імперська пропаганда. Усе залежить від того, чи готові діти до такої розмови.

☝️ На рівні мовлення персонажів невідповідною сучасним нормам спілкування є ремарка пана Верби: “Та тобою орати можна, теж мені інвалід знайшовся!”. Неприпустимо вживати таке слово зневажливо, у контексті сварки. Крім того, це поняття є грубим і застарілим – якщо діти звернуть на це увагу, їм можна порекомендувати “Довідник безбар’єрності”, аби розібрати базові нормативні звертання й терміни (“людина з інвалідністю”, “крісло колісне” тощо), пояснити, чому саме так говорити ввічливо й коректно.

☝️ Нарешті, емоційно складною може бути уся сцена ув’язнення Михася разом з іншими драконами в “драконарії” Амура Ґаланта: це місце, по суті, є бійнею. Драконів тут тримають як худобу й усипляють для того, щоб зняти з них шкури – така сама доля чекала б на перетвореного Михася, якби не допомога Спайка. Згадка про “смертельний укол” може бути потенційно тригерною для тих дітей, які пережили смерть домашнього улюбленця – особливо якщо йшлося про евтаназію важко хворої тварини. Передбачити реакцію дитини в такій ситуації, звісно, непросто. Однак принаймні варто пам’ятати, що з прочитанням цих розділів можуть виникнути труднощі.

Загалом повість “Дракони, вперед!” може стати багатим матеріалом для обговорень актуальних для підлітків проблем, для реалізації завдань різного типу й опанування читацьких компетентностей – усе залежить від цілей, які поставить перед собою вчитель або вчителька.

Ірина Пасько, модераторка читацького клубу “НУШ”, аналітикиня “Нової української школи”

Титульне фото: НУШ