Напишіть нам

Всі теми

Директорські лайфхаки: у школу в джинсах, а в спільні поїздки – у спортивному костюмі

Павло Гнус дотримується принципу: “Школа може не навчити математики або фізики, але може виховати. Після школи діти залишаться передусім людьми, а не математиками”. Виховання дітей – прямий і безпосередній обов’язок школи та Павла як директора.

Читайте чотирнадцяту розповідь від директорів шкіл, як впоратися з тією чи іншою проблемною ситуацією в школі.

Згодом ці історії складуть посібник ГО “Смарт освіта”, який буде безплатно розповсюджуватися серед керівників закладів середньої освіти.

ПРО ШКОЛУ

Середня загальноосвітня школа №68 м. Львова

Кількість учнів – 700

Стаж роботи директором – 14 років (з 2006 року)

Автономна бухгалтерія – є

Читайте також наш репортаж зі школи “Школа, в яку тягнуться діти: тут є сучасний стадіон, сонячні батареї та відеоспостереження”

ЯКІ ПРОБЛЕМИ Є В ШКОЛІ

Він виділяє чотири комплексні проблеми у своїй школі: взаємини з батьками, точкові моменти в роботі вчителів, виховання учнів та господарська частина школи. Коли він став директором, у школі не вистачало місця для всіх учнів: часом 34 дитини мусили навчатися в класі площею 50 квадратних метрів.

Про те, як він розв’язував ці проблеми, читайте далі в тексті.

ЛАЙФХАК №1. “ПЕРЕКОНУЙ І ОРГАНІЗОВУЙ” ЯК ПРАВИЛО “ВИХОВАННЯ” БАТЬКІВ

Давати раду претензіям

Покоління сучасних батьків відрізняється від того, з яким я мав справу, ще коли вчителював. З батьками треба говорити, переконувати їх та пояснювати багато, здавалося б, елементарних речей. Батьки часом можуть поначитуватися фейків, і починається неконструктивна розмова. Хто їм пояснить стан речей? Не Міністерство освіти, а ми – школа.

Коли до мене приходять із претензіями та звинуваченням і кажуть “мені не подобається”, я прошу аргументувати позицію й запропонувати шляхи вирішення. Інакше це не спрацює.

Також потрібно вчити батьків правильно ставити запитання. Трапляється, що батькам дитина вдома щось розповіла й вони приходять до класного керівника розбиратися. Звісно, дитині потрібно вірити, але важливо й зважати на те, що в кожному конфлікті є дві сторони. Тому питання буде радше не “дитина мені сказала, що ви на неї накричали”, а “розкажіть, будь ласка, що сталося, і як поводилися в тій ситуації ви та моя дитина”.

Вчити поважати особистий час учителя

Ще одна проблема, коли батьки у вихідні телефонують учителю з умовною проблемою “дитина їхала на ровері й забилася”. Доводиться пояснювати і батькам, і вчителям, що це не проблема школи. А вчителям також говорити про те, що вихідні – для родини й відпочинку.

Якщо вчитель не відпочиває у вихідні, то в понеділок прийде до школи змучений і не зможе ефективно навчати. Важливо не переносити в одну площину й не змішувати шкільні речі та особисті справи. Усе, що відбувається вдома, ми залишаємо вдома, і навпаки.

Не всі батьки розуміють це й можуть втручатися в процеси, за які відповідальні вчителі. Або ж залучати вчителів у власні процеси більше, аніж необхідно. Наприклад, достатньо повідомити вчителю, що дитина забилася, коли їхала на ровері, – але не більше.

Скасувати обов’язкове здавання коштів 

Окрім того, ми не маємо такої практики як збори коштів на потреби школи. Я колись почув фразу: “Добра і вимушена воля”. Вона дуже доречна в цій ситуації. Хочете ремонт у школі? Я не можу виділити на то кошти, але радо посприяю тому, аби цей ремонт відбувся, якщо батьки включаться в процес.

ЛАЙФХАК №2. ЯК ВИРІШИТИ КОНФЛІКТИ

Львівська міська рада реалізувала проєкт щодо впровадження шкільної служби порозуміння, в якому наша школа взяла участь. Учнів навчили медіації (метод врегулювання конфілктів із залученням третьої сторони – медіатора, – ред.), і тепер вони можуть допомагати з вирішенням конфліктів у школі. Я називаю їх шкільними арбітрами.

Ми відібрали чотирьох учнів зі старших класів серед тих, хто мали бажання спробувати себе в медіації, і тих, хто видавалися нам найбільш вдалими кандидатурами через свої риси характеру. Шкільний психолог допомагала нам із цим.

Так, якщо учень-арбітр став свідком конфлікту (в класі або в коридорі), він або вона можуть одразу ж включитися у врегулювання. Також буває, що адміністрація школи знає про конфлікт і запрошує учня-арбітра допомогти налагодити діалог. Діти легше сприймають як авторитетів своїх однолітків, а не вчителів.

Якщо ж конфліктна ситуація виникає з батьками, то це вже до мене, а я завжди приходжу на зустріч разом із психологом. Спершу ми слухаємо батьків – даємо їм можливість виговоритися та вивільнити емоції. Я можу запропонувати людині чаю: так вона заспокоюється й налаштовується на правильний лад. Потім починаємо конструктивну розмову.

Проте якщо батьки дійшли до мене, то це означає, що на попередніх етапах проблему не змогли розв’язати. Я постійно кажу батькам: спершу до класного керівника, потім – до мого заступника, а вже потім – до мене.

У конфлікті завжди є дві сторони, і потрібно вислухати обидві. Завжди необхідно йти до вчителів або до дітей, аби з’ясувати, хто має рацію.

Допомагає, що нещодавно ми встановили в школі прозорі двері (у кабінетах вчителів, адміністрації школи тощо). Це про певний контроль й відповідальність, бо тебе бачать крізь двері.

Також встановили відеокамери. Це допомагає розібратися в конфліктних ситуаціях. Часом сказати “подивімося запис із відеокамер” достатньо, аби учень зізнався в чомусь. Або навпаки: відеокамери стримують учнів від конфліктних ситуацій.

ЛАЙФХАК №3. ЯК “ВИХОВУВАТИ” ВЧИТЕЛІВ

У нас у команді є молоді та вчителі пенсійного віку. Коли я прийшов у цю школу, команда була вже сформована. У школі залишилися всі, хто були до мене. Єдине – поступово шукав собі заступників. Без них не вдалося би й половини втілити. Усі рішення ми ухвалюємо колегіально.

Виховувати вчителів також потрібно. Якщо вчителі підвищують голос на дитину, як потім із нею працювати? Це проблема вчителів, вони отримають за таке догану. Часом доводиться і вичитувати їх за різноманітні ситуації.

Ще один приклад: дного разу дитина отримала в ніс м’ячем. Вчителька не надала першу медичну допомогу (хоча мала би) і відправила дитину в медпункт зі словами “до весілля заживе”. Хіба ж так можна?

Є суперпорада: говорити з батьками про їхніх дітей одразу ж. Це нібито логічна річ, але я часом чув від батьків прохання: “Гаразд, дитина травмувалася в школі, трапляється, але ж повідомте нам одразу. Не треба, щоби ми дізнавалися про це від дитини ввечері вдома”. Варто нормально пояснювати батькам обставини інциденту та вміти брати на себе відповідальність за інцидент, який стався.

Ще один випадок: одна дитина мала великі проблеми з поведінкою, через що її перевели в вечірню школу. Замість того, аби закрити цю тему, вчителі могли продовжувати обговорювати цю дитину з її уже колишнім класом. А це неправильно.

Особистісні судження вголос про учнів з боку вчителів, ще й у присутності інших учнів, – неприпустимі. У молодих учителів такого немає, натомість ця проблема часом поширена серед старших учителів. Порівнювати та обговорювати дітей не можна – крапка.

Наступного року вчителька, яка обговорювала того учня, була вимушена припинити викладання в нашій школі. Це був хороший урок для інших вчителів.

Виховувати вчителів – це процес. Мені, як керівнику, важливо, щоби моя команда була успішною та ефективною. Деколи треба підказати щось учителям, деколи насварити, а деколи – похвалити.

Якщо вони не вмітимуть щось робити, це доведеться робити мені самотужки. Тому я сам зацікавлений у їхньому навчанні.

ЛАЙФХАК №4. ШКОЛА ПОВНОГО ДНЯ

За кордоном є таке явище як школа повного дня. У нас вона функціонує вже третій рік для учнів початкової школи та фінансується місцевою владою (це не те ж саме, що група подовженого дня). До прикладу, якщо зазвичай уроки закінчуються о 12-й годині дня, то місцева влада оплачує вчительці початкових класів додаткові три години, які вона працює в школі повного дня.

Відповідно до положення про школу повного дня, навчання розподілене на дві половини: власне уроки й фізична активність в комплексі до обіду та прогулянка і простір для творчості – опісля. Таке комплексне навчання дає змогу урізноманітнювати сам навчальний процес, робити його цікавішим та легшим для дітей й більш гнучким для вчителів.

Навчання починається о 8:30 і закінчується опів на четверту. Свій день діти починають із ранкової зустрічі, де обговорюють, як минув попередній день та що планують робити сьогодні.

Українська мова, малювання, фізкультура, математика йдуть одна за одною в дуже цікавий спосіб. Наприклад, на уроці з української мови ми вивчили, як пишеться слово “яблуко”, на уроці малювання намалювали його, а на математиці – порахували кількість яблук. Так діти не встигають знудитися і завжди зацікавлені в навчанні.

У початковій школі немає дзвінків – вони залишилися лише для старших. У будь-який час можна зробити перерву. А посеред дня в дітей тривала прогулянка – цілу годину.

ЛАЙФХАК №5. ВЗАЄМОДІЯ З ДІТЬМИ НА РІВНИХ

Вибудовування довіри

Коли я тільки прийшов до школи й забороняв дітям курити, чув у відповідь: “Ви можете виходити курити, а я не можу?”. Протягом року я кинув цю звичку, аби показати приклад, і помітив, що вони теж припинили курити. Усе завдяки учням!

Ми регулярно їздимо в поїздки всім колективом та з учнями. Батько одного з учнів, який працює в туристичній фірмі, виділяє нам водія та автобус. Переважно, їздимо в гори, бо вони близько.

До школи я можу ходити і в джинсах, але уявіть собі, як діти ставляться до директора, коли він у спортивному костюмі разом із ними готує їжу на ватрі й розповідає історії з життя. Це зближує.

Активність учнів

Ще 5 років тому діти робили суперові речі, а потім – затишшя й пасивність. Зараз вони знову стають більш активними. Наприклад, якщо хтось із учнів пропонує якусь ініціативу, ми шукаємо лідера, який був би відповідальним за її реалізацію. Хочете велопарковку? Шукаємо лідера.

Що в нас є зараз? До карантину щопонеділка була ранкова зустріч на пів години, де учні разом з учителями обговорювали, як вони провели вихідні і які плани мають на тиждень. Це відрізняється від класної години тим, що це не зустріч на сьомому уроці, коли всі втомлені. Також ми співпрацюємо з місцевою бібліотекою, де часом можемо проводити уроки або водити групи учнів.

У школі в вестибюлі є телевізор, де ми вмикаємо ролики, змонтовані учнями. Коли учні бачать, що їхні ролики показують у школі, вони мають більше мотивації. Одна дитина займалася ліпленням із пластиліну, й ми зробили виставку її робіт. За таку включеність від шкільного парламенту є подяки й призи.

Можемо купити кілограм шоколадних цукерок або інші смаколики. Кошти на ці призи я виділяю з грошей, які здають батьки за принципом “доброї і невимушеної волі”. По-перше, батьки самі розуміють цінність цих нагород і мотивацію їхніх дітей. По-друге, це не такі й великі гроші – школа не збідніє.

Вчителька фізкультури, наприклад, воліє сама купувати призи, які вручає на честь перемоги учнів у змаганнях. Натомість, грамоти купую я. Для нас ці грамоти можуть видаватися чимось несуттєвим, а діти дуже цінують такі нагороди.

О 8:25 у нас лунає гімн України (лиш карантин вніс тимчасові корективи). Перед гімном я дякую учням за їхні досягнення та вручаю призи й грамоти. Цьогоріч, наприклад, 14 жовтня ми підіймали прапор і водночас вручили грамоти шістьом учням. Це було красиво й емоційно.

До речі, цінно те, що я прийшов в російськомовну школу, а зараз вона – україномовна. На ці зміни вплинув не лише я, тут свою роль зіграло й законодавство України. Проте попри ухвалені закони в школі досі залишалася ця схильна до всього російського ментальність.

Ми багато говорили про це й порушували питання того, що ми живемо в Україні, що це наша країна, яку ми разом створюємо. І сьогодні мовна ситуація в школі покращилася на користь України.

Читайте попередні тексти із серії:

  1. Директорські лайфхаки: контракти з дітьми про хорошу поведінку та алгоритм вирішення конфліктів у школі
  2. Директорські лайфхаки: як оновити колектив, випрацювати спільні правила для школи й покращити простір
  3. Зібрати актив школи і вчити дітей не конфліктувати. Як львівська директорка розв’язує проблеми
  4. Директорські лайфхаки: співпраця з підприємцями й сортування сміття
  5. Директорські лайфхаки: де брати гроші на зміни і що робити, якщо з вчителем не по дорозі
  6. Директорські лайфхаки: як старші вчителі навчаються у молодших, співпраця з батьками та лавка примирення
  7. Про багатокультурність і ротацію вчителів та учнів. Як київська директорка розв’язує проблеми
  8. Не про владу, а відповідальність. Як київський директор вирішує проблеми
  9. Директорські лайфхаки: як повернути життя школі, яку хотіли закрити
  10. Директорські лайфхаки: про школу, у якій діти заробляють і встановлюють рекорди
  11. Директорські лайфхаки: як зробити вчителів і батьків активними та залучати кошти
  12. Директорські лайфхаки: команда з кіберспорту, Family Fest та мотивування вчителів
  13. Директорські лайфхаки. Як вибудувати довіру з дітьми і вчителями

Валерія Діденко, спеціально для “Нової української школи”

Усі фото: М&М Photography, 2019 рік

Публікація підготовлена за підтримки Представництва “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” в Україні. Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи та гідності людини в усіх сферах суспільства. Детальніше за посиланням.

Матеріали за темою

Обговорення