Проєктне навчання, лофт-зона в укритті та мультипрофіль навіть під час війни – репортаж із київського НВК № 240 “Соціум”

На годиннику майже 10:05, а дехто з учнів “Соціуму” тільки йде на уроки. Це школярі із так званої підзмінки, які починають навчання о 10:30. Графік уроків може коливатися залежно від того, скільки учнів прийшло в школу сьогодні й скільки є резервних місць в укритті.

Зараз школа працює в змішаному форматі: учні за вибором вчаться очно, дистанційно та на сімейній формі навчання. Слово “змішаний” варто тлумачити в буквальному сенсі, бо навіть очне навчання в школі має свої особливості. Адже це не лише уроки безпосередньо в класі, а й індивідуальне проєктне навчання вдома.

Таку модель батьки та вчителі вважають ефективною. Зараз цим досвідом цікавляться інші заклади освіти Києва та регіонів.

Редакція “Нової української школи” побувала у НВК № 240 “Соціум” Оболонського району міста Києва та дізналася:

• про новий формат навчання в умовах воєнного стану;
• як підвальне приміщення стало затишним укриттям із лофт-зоною та іграшками;
• чому в сховищі з’явилася кімната психологічної підтримки;
• навіщо в їдальні ісландський мох;
• як діти вчаться в бібліотеці;
• які проєкти довелося поставити на паузу.

СТВОРИТИ НОВУ МОДЕЛЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ДОПОМОГЛО ПРОЄКТНЕ НАВЧАННЯ

Як вмістити в укритті 734 учні, що обрали очне навчання, та 130 працівників, якщо сховище розраховане лише на 500 осіб? Над цією задачею в закладі мізкували ретельно. До речі, під час першого семестру в сховищі тривали ремонтні роботи, що ускладнювало пошук розв’язку.

“Ми розуміли, що 1 вересня освітній процес має відновитися. Виникла потреба в створенні нової моделі навчання, яка передусім має базуватися на безпеці учнів. А для цього потрібне укриття. Влітку в ньому почався ремонт. Водночас укриття має пів тисячі місць, а в школі вчиться 1 128 дітей”, – розповідає директорка НВК № 240 “Соціум” Інна Гонтар.

Щоб знати точну кількість дітей, яка планувала вийти з 1 вересня на очне навчання, адміністрація провела анкетування батьків. Їм запропонували обрати форму навчання – очну, дистанційну, сімейну, екстернат та (частково) навчання за методом проєктів. Більшість проголосувала за перший варіант, який узяли за основу для майбутньої моделі організації освітнього процесу в “Соціумі”.

“Два роки тому ми впровадили проєктне навчання, яке допомогло нам зараз. Наші учні можуть вивчати деякі предмети на свій вибір за індивідуальними планами, тобто частину предметів вчать очно, частину дистанційно, а деякі – за методом проєктів. Учні отримують завдання з певного предмета, наприклад, захисту України чи з основ здоров’я, самостійно опрацьовують матеріал та готують проєктні роботи, які здають чотири рази на рік. Працювати над проєктом можна самостійно або в команді під керівництвом вчителя, який надає консультації учням, – описує новації закладу директорка.

Наприклад, якщо на одного учня-старшокласника передбачено 36 годин навантаження, то з них 22 години можна обрати як очне навчання, 4 – дистанційне, а решта йде на проєктну діяльність. Таких годин може бути від 6 до 11 за вибором учня. Тобто дитина має свій індивідуальний план і чітко знає, що такий-то предмет вона вивчає за методом проєктів, готується та захищає його, за що отримує оцінку”.

Такі комбінації з проєктами допомогли підготувати нову модель очного навчання:

• початкова школа працює щодня з 8:00 до 12:10, а група продовженого дня до 18:10;
• о 12:20 на навчання приходять 5–11 класи, завдяки методу проєктів та індивідуальним планам уроки тривають до 16:50;
• на 10:30 приходить так звана підзмінка – порахувавши кількість дітей у початковій школі та кількість вільних місць в укритті, деяким класам середньої та старшої школи пропонують розпочати освітній процес трохи раніше, ніж 12:20.

“Ми порахували, що в укритті може ще вміститися 4–5 класів, тож завжди тримаємо в резерві місця, щоб деякі учні могли почати навчання раніше. Така модель ефективна, подобається батькам, і дала нам можливість вчитися очно”, – каже Інна Гонтар.

ПРОПУЩЕНІ ТЕМИ НАЗДОГАНЯЮТЬ ПІД ЧАС КАНІКУЛ

Завдяки такій моделі навчання учні та батьки поступово віддають перевагу очній формі. Якщо у вересні офлайн вчилися 51 % учнів, то зараз – 64 %.

Та в останні місяці додалися нові виклики: через віялові відключення і тривалі повітряні тривоги багато навчального часу втратилося, тому дітям важко наздоганяти пропущені не з їхньої вини матеріали.

Тож у “Соціумі” запропонували учням проводити під час канікул компенсаторні консультації. Чимало шкіл робили це на зимових канікулах, які тривали майже місяць. У 240-ій школі консультації розпочали ще в період осінніх канікул. Потім провели анкетування батьків, щоб зрозуміти, наскільки це важливо для них, чи є результати й чи зможуть повторити це взимку.

Оскільки така практика себе виправдала, діти приходили на очні консультації до школи в січні під час вимушених канікул. Цю практику продовжать навесні.

“Я не скажу, що ми надолужили 100 % матеріалу, але якщо в такий спосіб наздоженемо хоча б половину, це вже принесе позитивний результат. До того ж ми бачили, наскільки дітям це необхідно, – додає директорка. – Бо якщо в період війни ми залишимося ще й без якісної освіти, то кого випустимо через декілька років? Адже спочатку був ковід, тепер війна, коли під величезним ризиком залишилися учні, особливо початкової школи та випускники. Тож намагаємося зробити так, щоби діти були в безпеці та здобували якісні знання”.

Звісно, таке різностороннє навчання та додаткові заняття на канікулах збільшили навантаження на вчителів. Їм доводиться готуватися до онлайн та офлайн-уроків, а часом працювати у вихідні. Приміром, з учнями, які обрали сімейну форму навчання, деякі підсумкові роботи пишуть у суботу, якщо діти перебувають за кордоном та є велика різниця в часі.

Директорка каже, що намагаються знаходити можливості для мотивування вчителів. “Вчителі роблять можливе й неможливе, та коли бачать віддачу й подяку від дітей, це компенсує втому й навантаження, – каже Інна Гонтар. – Діти не винні, вчителі теж. У нас зараз немає вихідних. І наші вчителі це розуміють”.

ЯК ВЛАСНОРУЧ ОНОВЛЮЮТЬ ОСВІТНІЙ ПРОСТІР

У школі вдосконалюють не лише освітній процес, а і дбають про комфорт учнів. За останні роки завдяки участі в “Громадському бюджеті” та підтримки батьків у НВК № 240 “Соціум” зробили мініреволюцію освітнього простору.

З’явився ще один комп’ютерний клас, який нагадує кадр із кінофільму про віртуальну реальність.

Якраз перед війною, у січні 2022 року, відкрили оновлену бібліотеку, де від спіралеподібних стелажів голова йде обертом.

У книгозбірні зробили зонування, де є сховище для навчальної літератури, кімната для читання та багато пуфів, на яких можна зручно вмоститися з книгою.

Сюди приходять вчителі з учнями, щоби провести уроки – атмосфера ж надихаюча! Щоправда, треба записуватися в бібліотекарки Галини Куценко, бо бажаючих чимало.

Вона каже, що після уроків та на перервах діти часто забігають за художніми книгами, навіть просили Гаррі Поттера англійською мовою. Якби не війна, такі запити учнів задовольнили б. Бо якраз на початку минулого року планували оновити шкільний фонд завдяки спонсорам. Та зараз усі кошти йдуть на оборонні витрати.

А ще в школі зробили ремонт у їдальні, у якій навіть під час війни зберігають мультипрофільне харчування. Діти можуть обрати собі на обід плов чи пюре, котлету полтавську чи шашлик, салат із капусти чи з буряка. А шеф-кухарка щотижня готує страву від шефа.

“Їдальню зробили в екостилі, – пояснює Інна Гонтар. – Бачите картини з ісландського моху на стінах? Він не для краси. Батьки розрахували, який обсяг моху потрібен, щоб очищалося повітря. До речі, наша їдальня – це авторський проєкт батьків, вони продумали тут усе самі, а ми допомогли виграти кошти в “Громадському бюджеті””.

ІГРАШКИ, ЛОФТ-ЗОНА ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ВПРАВИ – ЧИМ “НАЧИНИЛИ” ШКІЛЬНЕ УКРИТТЯ

Саме спільно з батьками та колегами наводили лад і в шкільному укритті. У першому семестрі тут завершилися ремонтні роботи, а от створенням комфортного середовища займалися учасники освітнього процесу.

“Частково з меблями нам допоміг фонд “Східна Європа”, до якого ми звернулися по допомогу. За виділені кошти ми змогли придбати трохи меблів, та здебільшого зробили їх власноруч”, – каже Інна Гонтар.

Старі стільці перетягли шкірзамом, і тепер це симпатичні офісні крісла. Навіть зробили в укритті лофт-зону – стіну пофарбували в ніжно-бірюзовий колір, а напроти поставили лофтові диванчики. Їх зробили із піддонів, додавши яскравих матраців та кольорових подушок. До їхнього виготовлення долучилися вчителі естетичного циклу та фізичної культури під керівництвом Лідії Пальохи.

Та улюблена дитяча зона не лофтова, а іграшкова. Її облаштували в кінці приміщення, де застелили підлогу термокилимками та виклали м’які іграшки. Ще планують покласти під стінами матраци, аби дітям було тепліше та м’якше.

Крім основного приміщення, де перебувають діти під час тривоги, завершуються ремонти в додаткових кімнатах підвалу. Одна з них невдовзі стане медичним кабінетом, інша – кімнатою для навчання, у якій можна повноцінно провести урок. Ще один кабінет підготували для психологічної роботи з дітьми.

“Коли почалася війна, я побачила, як стресують діти і як стресують вчителі. Допомога потрібна була всім, – розповідає Інна Гонтар. – Бо начебто ми всі перебуваємо в укритті, а думками десь далеко. Ми зрозуміли, що без психологічної підтримки ніяк не обійтися. Спочатку такий куточок психологічного розвантаження був в укритті, але коли навколо галас і багато людей, допомогти певній дитині важко”.

Зараз у кабінеті для психологічної допомоги є все для роботи: модульні столи, які можна ставити по-різному та працювати індивідуально чи в групах. Є багато потрібних для психолога речей, що допомагають заспокоїти дітей або навчити, як це зробити в кризовій ситуації.

Шкільна психологиня Лариса Щербатюк якраз нещодавно вчила учнів початкової школи, як заспокоїти себе завдяки дихальним вправам. “Учням же треба показати, що робити, тоді вони краще запам’ятовують, – розповідає вона. – А щоб це було виразніше, беру червоні квіти та свічки. І запитую в дітей, як ви нюхаєте квітку? Водночас вони вдихають повітря. Потім уточнюю, а як дмухаєте на свічку? Так діти видихають. Виходить, що спочатку вони запам’ятовують асоціації, а потім ми відпрацьовуємо цю дихальну вправу. Адже щоб дитина заспокоїлася, вона має навчитися правильно дихати”.

Тепер це улюблений кабінет дітей, у якому під час тривоги шкільні психологи працюють з особливо тривожними дітьми, а в інший час проводять заняття для всього класу: з меншими малюють, роблять поробки, а зі старшим займаються профорієнтацією.

На цьому в “Соціумі” не зупиняються. Хочуть зробити максимально комфортним укриття, завершуючи його умеблювання.

У шкільних коридорах планують кольорове зонування. Зараз єдина салатова гама панує на першому поверсі. Також розпочалося зонування на другому, де переважають відтінки небесних кольорів. Решта поверхів теж матиме свій колір стін, меблів та штор.

Інна Гонтар певна, що сучасні діти мають вчитися в іншому просторі – сучасному, зручному та натхненному. Тож будуть його створювати, незважаючи ні на що.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Фото: Інна Гонтар та Лілія Буяло, ГО “Смарт освіта”

Використання текстових матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на джерело. Використання фото та зображень без погодження з редакцією суворо заборонено.