Теми статті: вчителям, дистанційна освіта, СЕЕН
8 Лютого 2022
7 587
0
Чи не найбільшим викликом для вчительства, дітей та їхніх батьків під час дистанційного навчання стали комунікація, соціалізація на відстані та проведення групових активностей. Чимало досліджень свідчать про те, що переважно учнівство не відчуває себе щасливим через вимушену ізоляцію та неможливість очного спілкування.
Один зі способів навчитися давати раду зі стресом, як дітям, так і батьківству та вчительству, – програма соціально-емоційного та етичного навчання.
Впроваджувати її в дистанційному форматі – це часом непросте завдання, адже СЕЕН передбачає взаємодію, тілесні практики і навчання співпереживання. Проте навіть в онлайні таке навчання дає результати й допомагає учнівству впоратися зі стресом, кажуть учительки Миколаївської ЗОШ І–ІІІ ступенів №29.
Досвідом проведення занять СЕЕН дистанційно поділилися вчительки початкових класів Ірина Кухаренко й Наталія Маркелова.
У статті читайте про таке:
Ірина Кухаренко
“Практикування СЕЕН позитивно впливає на підвищення академічних досягнень дітей, допомагає їм розслабитися, заспокоїтися. Це розвантажує їх під час напруженого сидіння перед комп’ютером, піднімає їхню самооцінку й заохочує до самопізнання й пізнання світу навколо, тоді як агресивна поведінка зменшується.
Учнівство навіть разом із батьківством чи самостійно після уроків або ввечері практикує вправи миттєвої самодопомоги, релаксації, медіації.
Програма СЕЕН сприяє вихованню базових людських цінностей, розвитку системного і критичного мислення, формуванню навички зосередження уваги, запобігання і стійкості до стресу, співпереживання до себе й до інших. Програма відкриває учнівству розуміння глобальних систем, що формують наше життя, дає зрозуміти, наскільки люди взаємозалежні. Адже майбутнє нашої планети та життя на ній залежать саме від майбутнього покоління, що нині його ми навчаємо в школі”.
Наталія Маркелова
“Особливість онлайн-навчання в тому, що важливо налаштувати дітей на позитив, емоційно розвантажити від вимушених обставин. Цьому сприяють практики СЕЕН. За допомогою них можна допомогти учнівству заспокоїтися, зрозуміти свій стан, розрадити їх. Наприклад, миттєві практики націлені на швидке повернення в зону стійкості”, – каже вчителька.
За її спостереженнями, учнівство набагато краще опановує матеріал, якщо навчання – цікаве та емоційне.
“Перейшовши на дистанційку, ми придумуємо нові способи для залучення емоційної уваги дітей, – пояснює вчителька. – Я вводжу в онлайн-уроки все більше емоційних елементів, гри, тут дуже допомагають практики і впровадження програми СЕЕН (вона закликає до порозуміння, миру, співпереживання й кращої усвідомленості, що для всіх людей спільним домом є планета Земля) та інших онлайн-інструментів, які роблять урок цікавішим”.
Також Наталія Маркелова помітила, що на деяких учнів і учениць дистанційне навчання разом із практикуванням СЕЕН вплинуло особливо позитивно. Зокрема, учні й учениці, які раніше були закритими й не дуже емоційними, розкрилися під час онлайн-навчання – почали активно знімати відео, працювати на онлайн-конференціях.
“Можливо, ще й домашнє середовище, домашні улюбленці, домашній одяг сприяли більшій розкутості, допомогли, не боячись, не соромлячись, висловлювати свою думку”, – припускає вчителька.
Наталія Маркелова: “Дітям нині, як ніколи, потрібна емоційна підтримка”
Ірина Кухаренко
На думку вчительки, онлайн-навчання має низку обмежень, а коли йдеться про практики СЕЕН і поготів.
“В онлайн-форматі нам часто не вистачає часу на виконання повноцінних вправ, ми не можемо використовувати дотики, обійми, недоступними стають вправи в колі, де дітям бажано триматися за руки, використання предметів для вправ із “Ресурсної скрині”. І тоді на перший план виходять уміння учнівства самостійно (або з батьками чи особами, які їх замінюють) виконувати та застосовувати на практиці вправи СЕЕН, які вони вивчали раніше”.
Водночас, каже вчителька, можна проводити вправи в групах і парах. Наприклад, учнівство може обговорювати виконання практик із цього переліку.
Наталія Маркелова
“Я не бачу великої різниці між викладанням занять із СЕЕН онлайн і традиційними заняттями, – говорить учителька. – Деякі практики чудово адаптуються для онлайну. Труднощі виникають лише з близьким, безпосереднім контактом, тактильними відчуттями. У класі можна відчути кожну дитячу емоцію, відразу відреагувати, зупинитися за потреби. Онлайн учителю важче зрозуміти переживання дитини, якщо вона пасивна під час дистанційних практик”.
Ірина Кухаренко
Під час дистанційних занять Ірина часто використовує практики на вдумливість, зокрема вправу на визначення відчуттів під час споживання їжі.
Для її виконання потрібно, аби діти відклали все, що може їх відволікати, і поклали перед собою їжу. Спочатку кожна дитина має подумати про цю їжу: що це, яких текстури й кольору, як пахне. Вчителька просить, аби діти “зчитали”, які думки й емоції в них виникають, коли вони бачать цю їжу.
Після цього можна відкусити, але не їсти все одразу й не ковтати шматок швидко, а розсмакувати. Паралельно – знову намагатися зафіксувати відчуття: які смак і поверхню має відкушений шматок, які відчуття та емоції з’являються. Після цієї проби можна доїсти снек, але також повільно й намагаючись усвідомлювати свої відчуття, не відволікаючись на інші справи чи думки й максимально зосередившись на їжі.
Після цього відбувається рефлексія, діти можуть поділитися своїми відчуттями й думками за бажання.
“Зокрема, звертаємо увагу на свої відчуття в тілі, коли відчуваємо ризиковану емоцію”, – пояснює Ірина.
Якщо вчителька бачить, що класу потрібен перепочинок або якщо діти перезбудженні, то робить паузу і просить учнівство звернути увагу, які в них зараз відчуття в тілі, як вони відчувають ту чи іншу так звану ризиковану емоцію (адже в кожного є своя фізична реакція: наприклад, хтось пітніє, у когось калатає серце).
Вчителька запитує, чи може ця іскра емоції перерости в небезпечний вогонь, і пропонує використати одну зі стратегій самодопомоги – наприклад, торкатися різних поверхонь, аби повернути собі відчуття “тут і зараз”. Або ж за таким же принципом пошукати поряд речі різних кольорів (або певну кількість речей одного кольору).
Ірина Кухаренко: “Практикування СЕЕН позитивно впливає на підвищення академічних досягнень, у тому числі й в онлайн-навчанні”
Також Ірина Кухаренко пропонує використовувати письмову практику “Що не скасовано”, аби підтримати й укріпити позитивний емоційний стан дітей під час дистанційного навчання:
“Це важливо тому, – пояснює вчителька, – що тіло реагує ще до того, як дитина робить дію чи в неї з’являється думка”.
Ідеться про те, що дитина може відчути тепло або, навпаки, прохолоду, мурахи на шкірі, рум’янець тощо. Окрім того, м’язи можуть бути розслабленими, а можуть і, навпаки, напружуватися сильніше, ніж зазвичай.
“Відслідковування відчуттів у тілі допомагає контролювати емоції. Адже якщо не звертати увагу на відчуття в тілі, будуть з’являтися емоційні реакції, дії. Контакт із тілом допомагає краще керувати своїм емоційним станом”.
Також на заняттях із СЕЕН Ірина проводить вправи “Ми всі пов’язані між собою”, “Пригадуємо доброту”, “Співпереживаємо собі”, “Практикуємо емпатію”, практики заземлення, ресурсності й удумливого дихання.
На такі заняття, за словами вчительки, і в класі, й онлайн діти реагують однаково позитивно.
“Учні та учениці із задоволенням беруть участь в уроці СЕЕН, з великою активністю відповідають на запитання, виконують практичні завдання, аналізують свої відчуття, аргументують, допомагають одне одному.
Якщо вправи СЕЕН інтегровано в інший предмет, то діти теж із задоволенням виконують різні практики. При цьому відчувається позитивна динаміка: діти розслаблюються, заспокоюються, підвищується продуктивність на уроці”.
Ірина Кухаренко
Вчителька вважає вкрай необхідним долучати батьківство до онлайн-занять із практиками СЕЕН.
“Із самого народження дитина перебуває в сім’ї, там набуває певних умінь і навичок. Насамперед це побудова взаємин у родині, а надалі – і в соціумі. Тому залучення батьківства до освітньої роботи з формування навичок СЕЕН вважаю дуже доречним. Але маємо пам’ятати, що й батькам та особам, які їх замінюють, не зайвим буде навчитися цих практик для спільного виконання з дитиною”.
Читайте також: Усе, що батьківство запитує про СЕЕН: два посібники з відповідями
Наталія Маркелова
“Нашим дітям, як ніколи, потрібна підтримка батьків або осіб, які їх замінюють, – згодна з колегою Наталія Маркелова. – Раніше вони мали купу гуртків, спортивних секцій, різних груп. Зараз коло спілкування значно звузилось, але потреба в розвитку емоційного інтелекту залишається”.
Також вона розповідає, що кожен день зазвичай починає з емоційного налаштування учнівства, де часто в пригоді стають саме практики СЕЕН.
А щовечора о 21:00 вона з класом зустрічається в зумі для читання терапевтичних казок на ніч, які допомагали дітям порозумітися з батьківством, урегулювати свої емоції і знайти виважені рішення.
Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”
Усі фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos
Програма СЕЕН базується на філософії й методиці, яка протягом 20 років створювалася, апробовулася і вдосконалювалася міжнародною командою науковців і науковиць Університету Еморі (Атланта, США). Підґрунтям для них стали праці з емоційного інтелекту Деніела Ґоулмена та кращі світові освітні програми соціально-емоційного навчання (СЕН), а натхненням — заклики Далай-лами до миру, порозуміння, співпереживання та усвідомлення того, що для всіх людських істот спільним домом є планета Земля.
Пілотування програми СЕЕН в Україні відбувається на базі 26 шкіл в рамках загальнонаціонального шкільного експерименту за участі Інституту модернізації змісту освіти, Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук (наказ МОН від 18.11.2019 р. № 1431).
Програма СЕЕН в Україні та адаптація усіх матеріалів українською мовою відбувається за підтримки Громадської служба миру – GIZ Україна.
Обговорення