Обов’язки педагогів і директорів шкіл щодо здобуття освіти дітьми в Україні – дослідження омбудсмена

Служба освітнього омбудсмена підготувала останній матеріал за темою обов’язків та відповідальності за освіту дітей. Ця частина дослідження стосується відповідальності українських учителів і директорів закладів освіти за здобуття дітьми шкільної освіти.

Із повним текстом можна ознайомитися за посиланням.

Якість освіти навіть у воєнний час залежить від багатьох факторів:

• того, як керівник організовує освітній процес у школі;
• доступу вчителів до необхідних для здійснення роботи засобів та інструментів (гаджетів, підключення до інтернету);
• професійності та мотивації вчителів;
• дотримання академічної доброчесності;
• психологічної атмосфери в закладі освіти;
• того, наскільки шкільне середовище є безпечним та комфортним;
• фінансування закладу, яке залежить не лише від засновника, а й уміння керівника вчасно та правильно сформувати фінансові потреби закладу, щоб внести їх до проєкту кошторису та подати засновнику.

Коло обов’язків і відповідальності педагогічних працівників і керівника закладу за освіту дитини в Україні досить широке й багато в чому переплітається із зобов’язаннями освітян за кордоном.

Обов’язки педагогічних працівників  

Основними документами, які регулюють права та обов’язки педагогічних працівників та керівників закладів загальної середньої освіти, є Закон України “Про освіту” та Закон України “Про повну загальну середню освіту”.

Обов’язки педагогічних працівників викладені у таких статтях цих законів:

Частина 2 статті 54 Закону України “Про освіту”

• постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність;
• виконувати освітню програму для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання;
• сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров’я;
• дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності;
• дотримуватися педагогічної етики;
• поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу;
• настановленням й особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;
• формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституціїта законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;
• виховувати у здобувачів освіти повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України та навколишнього природного середовища;
• формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
• захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам;
• додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов’язки;
• повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) щодо здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Частина 3 статті 22 Закону України “Про повну загальну середню освіту”

• дотримуватися принципів дитиноцентризму та педагогіки партнерства у стосунках з учнями та їхніми батьками;
• виконувати обов’язки, визначені Законом України“Про освіту”, цим Законом, іншими актами законодавства, установчими документами закладу освіти, трудовим договором та/або їхніми посадовими обов’язками;
• забезпечувати єдність навчання, виховання й розвитку учнів, а також дотримуватися у своїй педагогічній діяльності інших принципів освітньої діяльності, визначених статтею 6Закону України “Про освіту”;
• використовувати державну мову в освітньому процесі відповідно до вимог цього Закону;
• володіти навичками з надання домедичної допомоги дітям;
• постійно підвищувати свою педагогічну майстерність.

Керівник закладу освіти має обов’язки, які викладені у наступних статтях Законів України “Про освіту” та “Про повну загальну середню освіту”:

Частина 3 статті 26 Закону України “Про освіту”

• організовує діяльність закладу освіти;
• вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти;
• призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов’язки;
• забезпечує: організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм; функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти; умови для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу освіти; створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування);
• сприяє та створює умови для діяльності органів самоврядування закладу освіти;
• сприяє здоровому способу життя здобувачів освіти та працівників закладу освіти.

Частина 4 статті 38 Закону України “Про повну загальну середню освіту” (Служба освітнього омбудсмена виокремила із цієї статті найважливіші, на нашу думку, обов’язки керівника щодо організації роботи закладу загальної середньої освіти для реалізації права дитини на освіту):

• виконує цей Закон, Закон України“Про освіту” та інші акти законодавства, а також забезпечує та контролює їх виконання працівниками закладу, зокрема в частині організації освітнього процесу державною мовою;
• планує та організовує діяльність закладу загальної середньої освіти;
• розробляє проєкт кошторису та подає його засновнику або уповноваженому ним органу на затвердження;
• надає щороку засновнику пропозиції щодо обсягу коштів, необхідних для підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
• організовує фінансово-господарську діяльність закладу загальної середньої освіти в межах затвердженого кошторису;
• забезпечує розроблення та виконання стратегії розвитку закладу загальної середньої освіти;
• затверджує правила внутрішнього розпорядку закладу;
• організовує освітній процес;
• затверджує освітню (освітні) програму (програми) закладу загальної середньої освіти відповідно до цього Закону;
• створює умови для реалізації прав та обов’язків усіх учасників освітнього процесу, зокрема реалізації академічних свобод педагогічних працівників, індивідуальної освітньої траєкторії та/або індивідуальної програми розвитку учнів, формування у разі потреби індивідуального навчального плану;
• затверджує положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти в закладі загальної середньої освіти, забезпечує її створення та функціонування;
• забезпечує розроблення, затвердження, виконання та моніторинг виконання індивідуальної програми розвитку учня;
• контролює виконання педагогічними працівниками та учнями (учнем) освітньої програми, індивідуальної програми розвитку, індивідуального навчального плану;
• забезпечує здійснення контролю за досягненням учнями результатів навчання, визначених державними стандартами повної загальної середньої освіти, індивідуальною програмою розвитку, індивідуальним навчальним планом;
• створює необхідні умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами;
• сприяє проходженню атестації та сертифікації педагогічними працівниками;
• формує засади, створює умови, сприяє формуванню культури здорового способу життя учнів та працівників закладу загальної середньої освіти;
• створює в закладі загальної середньої освіти безпечне освітнє середовище, забезпечує дотримання вимог щодо охорони дитинства, охорони праці, вимог техніки безпеки;
• організовує харчування і сприяє медичному обслуговуванню учнів відповідно до законодавства;
• забезпечує відкритість і прозорість діяльності закладу загальної середньої освіти;
• здійснює зарахування, переведення, відрахування учнів, а також їх заохочення (відзначення) та притягнення до відповідальності відповідно до вимог законодавства.

Відповідальність освітян за життя і здоров’я дитини

Поки дитина перебуває у школі, головне – це її безпека. За неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей учитель або керівник несуть кримінальну відповідальність.

Її, зокрема, визначає стаття 137 Кримінального Кодексу України:

“Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров’ю потерпілого, – карається штрафом від 1000 і до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, – караються обмеженням волі від 3 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого”.

Відповідальність педагога й керівника за булінг 

Право дитини на безпечне освітнє середовище є найголовнішим. Це середовище включає, зокрема, фізичну й психологічну безпеку дитини. Булінг не лише завдає шкоди здоров’ю дитини, а й погіршує якість освіти. Якщо вчитель виявив ознаки булінгу, він зобов’язаний повідомити керівника про цькування дитини, а керівник – поліцію.

Учитель або керівник, які скоїли булінг, несуть адміністративну відповідальність, яка визначена у статті 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.  За неповідомлення про випадки булінгу поліції директор також несе адміністративну відповідальність.

Саме керівник забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства й булінгу (цькування):

• зокрема, розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
• розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, видає рішення про проведення розслідування, скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для ухвалення рішення за результатами проведеного розслідування, вживає відповідних заходів реагування;
• забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
• повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти (частина 3 статті 26 Закону України “Про освіту”).

У статті 173 – 4. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу КУпАП дано таку дефініцію цього явища і визначені такі наслідки для порушників:

“Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, – тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин”.

Крім того, булінг, учинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, – тягне за собою накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Якщо керівник закладу освіти не повідомив уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу учасника/учасниці освітнього процесу, це тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Наразі на законодавчому рівні відповідальність учителя та керівника за вчинення булінгу не є достатньою. Служба освітнього омбудсмена зафіксувала випадки, коли вчитель або керівник закладу освіти визнані судом винними у вчиненні булінгу, але продовжують працювати з тими само дітьми – або звільнилися із закладу освіти та влаштовувалися на роботу в іншому закладі освіти. Ба більше, деякі з ним мали чи отримували звання “Вчитель вищої категорії”, надбавки, премії тощо.

Освітній омбудсмен неодноразово надавав відповідні пропозиції щодо відповідних змін до законодавства. У законодавстві немає правових підстав забороняти керівнику закладу освіти або його заступнику, визнаних судом винними в булінгу, обіймати цю посаду, не допускати їх брати участь у конкурсі на посаду керівника закладу освіти. Також немає підстав знижувати звання. Схожа ситуація з освітянами, щодо яких винесено вирок суду за колаборацію.

Відповідальність педагога за академічну недоброчесність 

Якісна освіта неможлива без дотримання академічної доброчесності, тобто  етичних принципів та правил, якими мають керуватися всі учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності для забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень (стаття 42 Закону України “Про освіту”).

Порушенням академічної доброчесності вважається:

• академічний плагіат (оприлюднення чиїхось результатів дослідження як власних або тексту без вказання авторства);
• самоплагіат (опублікування власних раніше опублікованих наукових результатів як нових);
• фабрикація (вигадування даних чи фактів);
• фальсифікація (відома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень);
• списування;
• обман;
• хабарництво;
• необ’єктивне оцінювання;
• допомога учням під час оцінювання їх навчальних результатів чи створення перешкод під час оцінювання;
• вплив на працівника, щоб він здійснив необ’єктивне оцінювання (частина 4 статті 42 Закону України  “Про освіту”);
• надання допомоги учням під час проходження ними підсумкового оцінювання, ДПА, ЗНО, не передбаченої умовами та/або процедурами їх проходження;
• використання учнем під час контрольних заходів непередбачених допоміжних матеріалів та/або технічних засобів;
• проходження процедури оцінювання результатів навчання замість інших осіб;
• необ’єктивне оцінювання компетентностей педагогічних працівників під час атестації чи сертифікації (частина 4 статті 43 Закону України “Про повну загальну середню освіту”).

Порушення академічної доброчесності впливає на організацію та якість освітнього процесу. Якщо вчитель/вчителька дозволяє учням списувати домашні завдання, самостійні, контрольні роботи, не перевіряє роботи на плагіат  і не робить зауважень, це не лише впливає на рівень освіти учнів, а й виховує недоброчесних громадян.

За порушення академічної доброчесності педагогічний працівник повинен робити учню зауваження. Учень може повторно проходити підсумкове оцінювання, ДПА, відповідний освітній компонент освітньої програми, бути позабвленим академічної стипендії, призових місць на учнівських змаганнях, турнірах, олімпіадах, конкурсах (частина 7, статті 43 Закону України “Про повну загальну середню освіту”).

Рішення про академічну відповідальність учнів ухвалює педагогічний працівник, який виявив порушення академічної доброчесності, або педагогічна рада закладу освіти відповідно до положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти.

З іншого боку, учитель відповідальний за постійний  власний професійний розвиток та підготовку цікавих і змістовних уроків. Натомість часом педагоги використовують готові розробки уроків без посилання на авторство або ж під час підвищення кваліфікації замість того, щоб самостійно пройти програму підвищення кваліфікації, купують сертифікати.

Відповідальність за академічно недоброчесну поведінку для педагогічних працівників визначається Законами України “Про освіту” та “Про повну загальну середню освіту”. Багато шкіл на основі Закону України “Про повну загальну середню освіту” розробили власні Положення про академічну доброчесність учасників освітнього процесу. Було розроблено два проєкти Закону України “Про академічну доброчесність”, один – Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, інший – робочою групою за рішенням Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій.

Рішення про те, порушив педагог академічну доброчесність чи ні, і те, який вид відповідальності застосувати до педагога, ухвалює педагогічна рада. Якщо у школі підтвердили факт порушення академічної доброчесності вчителем, такий учитель:

• не може залучатися до заходів забезпечення і підвищення якості освіти, учнівських олімпіад та інших змагань;
• не допускається до позачергової атестації;
• не може отримувати премії, інші заохочувальні виплати, нагороди протягом одного року;
• може бути позбавлений педагогічного звання.

Те, порушував  педагогічний працівник академічну доброчесність, чи ні, враховується також, коли вирішується питання, притягувати педагогічного працівника до дисциплінарної відповідальності, чи ні, а також під час конкурсного відбору на посаду керівника закладу освіти (стаття 43 Закону України “Про повну загальну середню освіту”).

Види академічної відповідальності повинні відповідати вчиненим порушенням. За одне порушення може бути застосовано лише один із видів академічної відповідальності.

Відповідальність керівника й педагога за освіту дитини під час очного та дистанційного навчання 

Повномасштабне вторгнення вплинуло на організацію і якість роботи вчителів. За даними опитування фундації GoGlobal, проведеного серед вчителів на початку 2023 року, 80% вчителів зазначають, що мають більше навантаження з початку воєнного стану, 54% відчувають професійне вигорання, 54% вчителів вважають, що потребують психологічної допомоги.

Не з вини педагогічного працівника через часті й тривалі повітряні тривоги, тривалі відключення енергопостачання та відсутність з цих причин доступу до інтернету як очний, так і дистанційний освітній процес переривався, було неможливо проводити повноцінні онлайн-уроки у синхронному режимі. Усе це впливало на якість освіти. У цих складних умовах керівники й учителі шукали різні способи, щоб надавати дітям освіту. Відомі непоодинокі випадки, коли вчителі шукали джерела доступного Інтернету просто на вулиці й звідти проводили онлайн-уроки, щоб вони все-таки відбулися.

За даними дослідження “Війна та освіта: як рік повномасштабного вторгнення вплинув на українські школи”, проведеного аналітичним центром Cedos, педагогам доводилося готувати одночасно кілька форматів уроку (очний, дистанційний синхронний та асинхронний), адже в осінньо-зимовий період щодня була висока ймовірність повітряних тривог і відсутності світла, через що уроки або переносили, або скасовували й проводили в доступному форматі, зокрема дистанційного асинхронного навчання із самостійним опрацюванням учнем матеріалу, причому не зі стабільним розміщенням матеріалів та завдань уроку на платформі дистанційного навчання, а в години, коли у вчителя з’являлися світло та доступ до Інтернету.

Водночас якщо вчитель має всі необхідні можливості та ресурси для здійснення дистанційного навчання, але не використовує їх та не організовує дистанційне навчання належно, а, наприклад, майже весь час просто надсилає завдання для виконання через месенджер, не взаємодіє з учнями – він не виконує своїх педагогічних обов’язків.

Варто також нагадати, що пунктом 5 статті 53 Закону України “Про освіту” заборонене залучення здобувачів освіти під час освітнього процесу до виконання робіт чи до участі у заходах, не пов’язаних з реалізацією освітньої програми, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів України.

Якщо вчитель не виконує своїх обов’язків – батькам слід звернутися до класного керівника, якщо це не допомогло – до директора. Якщо на рівні закладу освіти не вдалося вирішити ситуацію – необхідно звернутися до місцевого департаменту (управління) освіти. Якщо це не допомогло відновити порушені права – залишити звернення до освітнього омбудсмена.

Велику роль у відповідальності за освіту дитини відіграють не лише педагоги й керівники, а й засновники закладів освіти. Адже від фінансування засновником потреб закладу також залежить організація освітнього  процесу. Наприклад, якщо засновник забезпечить облаштування укриття доступом до Інтернету, створить там умови для проведення уроків, то можна здійснювати очне навчання й під час повітряних тривог.

Читайте також: “Не можна фотографувати дітей і мати “улюбленців”: що ще заборонено вчителям у Великій Британії”.

Зображення: Служба освітнього омбудсмена