Як із восьми тисяч ліцеїв залишити лише дві?

Зображення створено за допомогою штучного інтелекту

До 1 вересня 2025 року в Україні має оновитися мережа академічних ліцеїв. Та казус у тому, що раніше громади мали для цього інший дедлайн – 1 вересня 2024 року. Орієнтуючись на нього, статус академічного ліцею вже отримало приблизно вісім тисяч закладів середньої освіти. Про це раніше розповідав Андрій Сташків, заступник міністра освіти і науки.

Утім, за підрахунками МОН, академічних ліцеїв має бути приблизно дві тисячі, які треба повноцінно оснастити відповідно до профілів. Більше нам не треба ще й тому, що через демографічну ситуацію кількість учнів в Україні зменшуватиметься. Навіть зараз середня наповнюваність шкіл – 70 %.

Тому до часу, коли реформа НУШ зайде в старшу школу (у 2027 році учні НУШ ітимуть у 10 клас), нам треба якісно оптимізувати шкільну мережу, у якій має залишитися дві тисячі академічних ліцеїв, де навчатимуться лише 10–12 класи.

• Чи готові до цього створені академічні ліцеї;
• яким вимогам мають відповідати за новими пропозиціями МОН;
• для яких громад можливі винятки з правил;
• чому статус ліцею – це не лише престиж, а насамперед ґрунтовна внутрішня робота – ділимося коротким оглядом від освітньої журналістки “НУШ” Інни Лиховид.

СТАТУС ЛІЦЕЮ – ЦЕ НЕ ЗМІНА НАЗВИ, А КЛОПІТКА РОБОТА

Отже, з восьми тисяч ліцеїв до наступного навчального року (2025–2026) має залишитися дві. Це означає, що найближчим часом шкільна мережа знову буде перекроюватися.

Чи готові до цього ті заклади:

• які здобули статус ліцею, скажімо, заради зміни вивіски, тобто отримання начебто більш престижного статусу в очах громади, бо це справді приваблює батьків, які поведуть сюди дітей на навчання;
• які здобули статус ліцею, щоб не виводити зі свого складу початкові класи та середню ланку;
• які здобули статус ліцею, щоб зберегти кадри, – не шукати нові або не відмовлятися від тих, кого заклад більше не потребуватиме (вчителів початкової школи, приміром);
• які здобули статус ліцею, щоб уникнути конфлікту з батьками, вчителями та учнями, які виникають щоразу, коли мова заходить про реорганізацію школи (усе, що ви чули про закриття 10 класів, звільнення вчителів тощо – це все із цієї серії);
• які здобули статус ліцею без ґрунтовного аналізу, а чи є в закладу необхідна мінімальна матеріальна база (поглиблену хімію чи фізику діти мають вивчати в добре оснащених лабораторіях), кваліфіковані вчителі та чотири класи старшокласників на одній паралелі, яким можна пропонувати з 10 класу предмети на вибір?

Насправді в мене, як журналістки, яка останні два роки активно стежить за змінами в шкільній освіті, і мами двох школярок, задля яких ці зміни впроваджуються, є сумніви, що всі вісім тисяч шкіл, які нині мають статус академічних ліцеїв, перш ніж його отримати, шукали чесні відповіді хоча б на частину згаданих вище питань.

Знайома із Сумщини розповідала, що в її прикордонному селі школа теж отримала статус ліцею. У школі дистанційно вчиться десь пів сотні учнів із 200–300, які були тут до повномасштабного вторгнення.

У розмові з директоркою школи одного з районів Києва чула здивування, що більшість шкіл району стали ліцеями, але це рішення непродумане й неефективне для реформи шкільної мережі. Наприклад, у моєму мікрорайоні (Київ) із шести найближчих шкіл у межах пішої доступності статус ліцею з 1 вересня 2024 року мають три школи. І всі хочуть зберегти у своїй структурі початкову та базову ланки.

• Звісно, у деяких сільських громадах та гірських територіях зовсім інша ситуація зі шкільною мережею ніж у Києві. Тому для таких громад, де неможливо відокремити ліцей від початкової та базової школи через відстань між закладами чи складні умови діставання, будуть винятки. Їх докладно аналізуватиме МОН та разом з урядом ухвалюватиме відповідні рішення про створення ліцеїв.
• Також є ліцеї, які здобули цей статус цілком заслужено, бо засновники спочатку проводили аналіз мережі, прогнозували кількість учнів на найближчі роки, завчасно провели комунікаційну кампанію та пояснювали майбутні зміни, наприклад, які школи стають гімназіями, а які – академічними ліцеями. Тобто вони вже впоралися із завданням сформувати шкільну мережу під вимоги реформи й зараз їм нічого змінювати не потрібно, як-от Чернігову чи Славуті.

НА ЯКІ ВИМОГИ ТЕПЕР ОРІЄНТУВАТИСЯ АКАДЕМІЧНИМ ЛІЦЕЯМ

Що ж тепер? Частина шкіл, яка з 1 вересня 2024 року стала ліцеями, вимушена переглядати своє рішення чи залишати все без змін?

Як уже згадувалося, саме до цієї осені в Україні мала сформуватися мережа закладів освіти, на що й орієнтувалися більшість громад. Кожна з них мала визначити, які школи навчатимуть лише початкові класи, які будуть гімназіями для 5–9 класів, а які ліцеями для 10–12 класів.

Утім, був ще варіант: стати ліцеєм і лишити у своїй структурі початкову та середню ланки. Така лазівка з’явилася у 2021 році, коли до закону про формування мережі ліцеїв були внесені зміни, які давали змогу створювати ліцей, у якому будуть учні з 1 до 12 класу, а в 10–12 класах дозволялося мати не менше двох класів на паралелі із трьома профілями навчання. Як бачимо, чимало закладів обрали цей варіант.

Хоча першоідея реформи НУШ передбачала, що старша школа має бути відокремленою. Якби свого часу не вносилися зміни до законодавства про визначення ліцеїв, то вже зараз ми мали б правильно сформовану мережу.

А нині отримали вісім тисяч ліцеїв, частина з яких не відповідатиме новим вимогам, які невдовзі будуть закріплені на законодавчому рівні. Нещодавно МОН оприлюднило для громадського обговорення проєкт змін до деяких законів України щодо впровадження профільних ліцеїв, а також затвердило “Концептуальні засади реформування профільної середньої освіти (академічні ліцеї)“.

На основі цих документів з 1 вересня 2025 року академічний ліцей – це заклад,

• відокремлений від початкової та базової школи;
• має на кожній паралелі не менше ніж чотири класи (100 учнів);
• пропонує на вибір щонайменше три профілі в межах одного, двох або трьох кластерів (мовно-літературного, соціально-гуманітарного чи STEAM).

Тож нинішній навчальний рік – це можливість для шкіл ще раз проаналізувати, чи готові вони ставати ліцеями, наскільки відповідають новим вимогам. І потихеньку готувати комунікаційну кампанію:

• про те, що зі школи зникає початкова та базова ланки, а лишається тільки старша;
• або про те, що статус ліцею більше не актуальний, заклад стає початковою школою чи гімназією.

Обидва варіанти означають чергові зміни, можливі конфлікти та непорозуміння між батьками, вчителями й засновниками.

Але по-іншому ніяк. Бо тоді дивно з нашого боку щиро заздрити, як класно вчаться учні за кордоном, і нічого не змінювати в себе. Адже в країнах Європи здебільшого старші школи відокремлені від базової та початкової, старшокласники вчаться за профілями, мають право обирати предмети для глибшого вивчення тощо.

Реформа профільної освіти в Україні намагається йти цим шляхом, адаптуючись до умов війни та інших викликів. Головне не шукати знову лазівки, щоб уникнути змін, а налаштуватися на чесну й непросту роботу.

Інна Лиховид, освітня журналістка

Титульне фото: ШІ