Як Міжшкільний ресурсний центр у Кропивницькому переосмислив трудове навчання для 7,5 тисяч учнів

Починаючи із 2021 року у Кропивницькому активно працювали над трансформацією традиційних шкільних уроків трудового навчання. Того року у місті відкрився Міжшкільний ресурсний центр (МРЦ), де тисячі учнів відтепер мають змогу працювати над реальними мініпроєктами, використовуючи при цьому сучасне обладнання.

Робота над проєктами у чотирьох спеціально обладнаних майстернях дозволяє дітям різносторонньо розвиватися, підготуватися до дорослого життя, а для декого, ймовірно, і опанувати базові навички, які стануть у пригоді в майбутній професії.

Директорка Міжшкільного ресурсного центру у Кропивницькому Олена Горобець розповіла медіа “Нова українська школа” про особливості навчання там.

Що треба знати про МРЦ у Кропивницькому

Станом на 2025 рік у місті нараховується три філіали Міжшкільного ресурсного центру. Перший відкрили у 2021 році, він розташований на базі ліцею “Мрія”. Другий філіал запрацював у 2023 році на базі школи “Лідер”, а третій – у 2024 році, на базі комунального закладу “Станція юних техніків” (СЮТ).

Вибір другої та третьої локацій здійснили таким чином, щоб дітям із різних мікрорайонів міста було зручніше добиратися.

Наразі центр має договори з 33 школами міста. Заняття в МРЦ відвідують майже 7,5 тисяч дітей 7, 8 та 9 класів.

“Тобто трудового навчання на базі тих 33 шкіл міста починаючи з 7 класу немає”, – підкреслює Олена Горобець і додає, що оскільки програма Міністерства освіти і науки передбачає щотижневий урок трудового навчання, діти закладів середньої освіти, з якими підписано договір, раз на місяць протягом чотирьох годин відвідують Міжшкільний ресурсний центр.

Особливості навчання школярів у МРЦ

На базі кожного філіалу Центру працюють чотири майстерні:

• майстерня 3D-моделювання, робототехніки та відновлювальних джерел енергії;
• майстерня кулінарії;
• майстерня обробки тканин;
• майстерня обробки деревини та металів.

Кожен клас поділяється на дві підгрупи. Щомісяця учні працюють над новим проєктом протягом чотирьох годин (це відповідає необхідній кількості годин уроків трудового навчання на місяць за програмою МОН), щоразу змінюючи майстерню. Протягом пів року вони проходять чотири різні майстерні, після зимових канікул процес повторюється. У результаті за рік учні відвідують кожну майстерню двічі. Загалом у центрі передбачено 8–9 таких занять на рік, залежно від навчального календаря – для кожного класу кожної з 33 шкіл.

Директорка додає, що навчання проходить за принципом пар в університеті, тож діти мають 30 хвилин перерви. Однак вони не завжди їх використовують, адже просто не хочуть відволікатися.

Варто зазначити, що навчання у МРЦ для дітей – безкоштовне, однак закупівлю деяких матеріалів для уроків, а також продуктів для кулінарної майстерні здійснюють за кошти батьків школярів. Важливо, що кожен виріб зрештою діти забирають додому, а приготовані власноруч страви куштують безпосередньо у МРЦ, додає Олена Горобець.

Необхідну кількість продуктів, матеріалів та їхню вартість розраховують диспетчери, які працюють у МРЦ , після чого цю інформацію вони передають батькам школярів.

Що учні роблять в кожній із майстерень?

Кулінарна майстерня

До повномасштабного вторгнення школярів серед іншого навчали споживчій грамотності: вони ходили разом із викладачами до магазину, вчились розраховувати інгредієнти та визначати термін придатності продуктів, однак тепер це неможливо з міркувань безпеки – через повітряні тривоги. Тож наразі в МРЦ учнів вчать готувати страви, складність яких залежить від їхнього віку:

• 7 клас вчиться готувати сніданки;
• 8 клас – обіди;
• 9 клас – українські національні страви.

Кулінарна майстерня забезпечена сучасним обладнанням: спеціальними тістомісами, планетарними міксерами, електром’ясорубками тощо.

Після процесу приготування діти вчаться сервірувати стіл, після чого всі разом куштують приготовані страви.

Майстерня 3D-моделювання, робототехніки та відновлювальних джерел енергії

У цій майстерні учні знайомляться з основами робототехніки, програмують і створюють прості механізми, а також вивчають сонячні батареї та принципи енергоефективності.

В межах 3D-моделювання діти створюють моделі різних об’єктів на комп’ютері та друкують їх на 3D-принтері. Наприклад, у 7 класі діти на 3D-принтері виготовляють брелоки, спочатку малюючи їх у спеціальних програмах.

“Також є проєкт із облаштування своєї присадибної ділянки або дачі. Менші діти працюють над проєктом 3D-візуалізації своєї кімнати”, – розповідає директорка МРЦ.

Із фінансуванням закупівель матеріалів для 3D-принтерів допомагає місцеве управління освіти, уточнює Олена Горобець.

Майстерня обробки тканин

Тут діти навчаються швейній справі. Наприклад, учні 7 класу виготовляють екоторбу або спортивний екорюкзак. За відведені 4 години уроку вони проходять всі етапи роботи – від розкроювання та пошиття до оздоблення, і після завершення забирають готовий виріб додому.

У кожному закладі є сучасні швейні машини та сублімаційні принтери, які дозволяють друкувати принти на тканині. Завдяки цьому учні можуть створювати унікальні дизайни для сумок та рюкзаків.

Учні 9 класу традиційно працюють над більш складними виробами. Наразі їхній проєкт – крислаті панами, схожі на військові.

У 7, 8 та 9 класі діти виготовляють подушки з невеликих квадратів розміром 9-10 см, а потім наповнюють виріб синтепоном або холофайбером.

Останнє – це не просто шкільний проєкт, а справжня волонтерська ініціатива, наголошує Олена Горобець. МРЦ з допомогою різноманітних волонтерських організації надсилають ці подушки військовим на фронт у великій кількості – близько 300 подушок на тиждень.

“Найважливіше те, що діти працюють із задоволенням, ніхто їх не змушує. Ми просто пропонуємо долучитися до волонтерства, і вони охоче погоджуються. Спочатку ми займаємося навчальними проєктами, а коли залишається час – шиємо подушки. Ця ініціатива стала важливою частиною їхнього шкільного життя та способом допомогти нашим захисникам”, – наголошує директорка.

Столярна майстерня

Тут діти створюють різноманітні вироби з дерева, зокрема ключниці та підставки під гаряче. Ці речі не лише корисні в побуті, а й гарно виглядають, адже діти поступово опановують столярну справу та вдосконалюють свої навички.

Директорка зауважує, що частину матеріалів МРЦ закуповує самостійно, оскільки не всі діти мають можливість приносити тканину чи деревину. Це допомагає уникнути прогулів і того, щоб хтось залишався без діла.

“Щоб не створювати фінансового навантаження, ми розраховуємо витрати в межах 40 гривень на один проєкт. Проте іноді не вкладаємося в цю суму, адже ціни змінюються протягом року”, – говорить Олена Горобець.

Як у МРЦ оцінюють досягнення дітей

У Міжшкільному ресурсному центрі використовується стандартна 12-бальна система оцінювання. Водночас, зазначає директорка, практично всі учні отримують високі оцінки, оскільки вони із задоволенням працюють над своїми проєктами та демонструють високий рівень володіння технікою.

Хто навчає дітей у майстернях?

Загалом Міжшкільний ресурсний центр у Кропивницькому має у своєму складі 52 працівники, з яких 30 – це вчителі. У кожній майстерні обов’язково працює лаборант, який знається на використанні сучасного електрифікованого обладнання та особливостях його використання. Фактично лаборанти також виконують роль ще одного педагога.

Практично всі лаборанти мають педагогічну освіту за спеціальністю “Трудове навчання і технології”, додає директорка.

“На кожній локації є завуч та вчителі. Останні відбиралися за конкурсом до повномасштабної війни. Поки що конкурси скасували, тож ми просто набираємо на роботу людей за необхідності.

Враховуючи, що я вже 30 років працюю у такій сфері, то всіх місцевих вчителів знаю без конкурсу. Наші педагоги найкращі. До речі, у нас дуже молодий педагогічний колектив, і багато вчителів – випускники педуніверситету в Кропивницькому”, – розповідає Олена Горобець.

Жодного гендерного поділу

Директорка наголошує, що одним із головних принципів роботи Міжшкільного ресурсного центру є те, що у них немає гендерного поділу – і хлопці, і дівчата відвідують абсолютно усі майстерні, аби діти не відчували на собі тиск стереотипів, які доволі довго панували у нашому суспільстві.

Олена Горобець зауважує, що це важливий підхід, якого не завжди дотримуються в освітніх закладах, адже зазвичай класи або не поділяються взагалі, або розділяються на групи хлопців і дівчат.

Місія МРЦ і хто його фінансує

Директорка Міжшкільного ресурсного центру наголошує, що заклад не надає профільної освіти, але цілком забезпечує дітей допрофільним навчанням і важливими практичними навичками, які знадобляться у житті.

“Навіть якщо дитина не пов’яже своє майбутнє з цими спеціальностями, вона навчиться користуватися швейною машинкою, підшивати одяг, прибивати цвях або готувати їжу. Важливо й те, що учні мають доступ до сучасного обладнання, часто діти вперше бачать таку техніку саме в центрі”, – говорить Олена Горобець і додає, що таких центрів в Україні має бути набагато більше.

За її словами, наразі Міжшкільний ресурсний центр не фінансується за рахунок державної субвенції, хоча з 2021 року у Міністерстві фінансів лежить відповідний проєкт. МРЦ функціонує виключно завдяки видаткам з місцевого бюджету.

Зарплати педагогів відповідають стандартам оплати праці вчителів у цьому регіоні. Перспективний кошторис формується за потребами центру, і якщо необхідно оновити обладнання, адміністрація подає відповідне клопотання для виділення коштів.

Співпрацю з бізнесом поки що налагодити не вдалося, зізнається директорка МРЦ.

“Не дуже бізнес хоче з кимось співпрацювати. Ми не можемо пояснити людям, що це потрібно, що ми виховуємо дітей для роботи, зокрема, в їхньому бізнесі в подальшому. Але сподіваюсь, що колись це зміниться”, – підсумовує Олена Горобець.

Нагадаємо, медіа “Нова українська школа” розповідало, як працюють техназіуми у Нідерландах і що треба зробити Україні, аби налагодити співпрацю держави, бізнесу та шкіл.

Головне фото – freepik

Фото у тексті – сайт Кропивницької міської ради