Зміст освіти з української мови: чи є суттєві зміни в модельних програмах для 5-9 класів (частина друга)

У попередній публікації ми розглянули “асортимент” модельних програм з української мови та літератури, а також інтегрованих курсів для 5-9 класів і з’ясували, які з них є найпопулярнішими серед учителів (за даними результатів конкурсу підручників).

Програм з української мови (якщо не брати до уваги інтегровані курси) лише дві. Більшим попитом серед них користується розроблена авторським колективом Олександра Заболотного.

У цій статті ми спробуємо з’ясувати, чи дійсно є суттєві зміни у програмах з української мови порівняно з програмою 2011/2017 року, а також чим нові модельні програми відрізняються між собою.

Сподіваємося, що цей матеріал стане в пригоді не лише вчителям та освітнім управлінцям, але й небайдужим батькам, які хочуть з’ясувати особливості різних модельних програм. Саме для батьків, які читатимуть цю статтю, будемо пояснювати деякі специфічні терміни й наводити приклади.

МЕТА НАВЧАННЯ: ПОДІБНОСТІ Й ВІДМІННОСТІ В РІЗНИХ ПРОГРАМАХ

Перш ніж перейти безпосередньо до змістової частини модельних програм з української мови, розгляньмо, як у них сформульовано мету освітньої діяльності.

Для зручності надалі називатимемо модельні програми з української мови програмою Голуб і програмою Заболотного – за чільними прізвищами авторів.

Кольорами в старій програмі й програмі Заболотного виділені майже ідентичні позиції, а підкресленням – схожі за змістом позиції у старій програмі й програмі Голуб.

Мета й три завдання програми Заболотного майже дослівно повторюють стару програму. Утім, в останній були значно ширше сформульовані завдання, що обґрунтовували потребу в докладному вивченні мови “за рівнями”: фонетика, лексикологія, морфеміка (будова слова), словотвір, морфологія (частини мови), синтаксис і пунктуація, стилістика. Подібне завдання залишилося в програмі Голуб для 5-6 класів (“пізнання мови як цілісної системи”).

Завдання вивчення української мови в школі, висловлюючись простіше, зводяться до таких:

• виховати людину, яка грамотно, вільно й доречно (відповідно до комунікативної ситуації) користується українською мовою;
• уміє з розумінням читати українською мовою тексти будь-яких необхідних жанрів і стилів;
• розуміє і поважає концепцію державної мови, усвідомлює, що в Україні нею має бути лише українська;
• розуміє важливість мови як частини національної ідентичності;
• удосконалює своє знання української протягом життя;
• використовує мову як інструмент пізнання світу, самовираження тощо.

І зважаючи на це постає питання: чи дійсно для розвитку комунікативних навичок, осягнення краси й цінності української мови учням та ученицям потрібно вивчати – із перспективою подальшої перевірки цих знань на ЗНО/НМТ – такі мовні тонкощі, як, скажімо, розряди часток чи різновиди регресивної асиміляції приголосних?

Суттєвою відмінністю нових модельних програм від старої є те, що в них чіткіше прописана мовленнєва змістова лінія, тобто розвиток тих самих базових комунікативних навичок, усних і письмових. Відомий лінгвіст Фердинанд де Соссюр порівнював мову із правилами гри в шахи, а мовлення – із самим процесом гри. Продовжуючи цю тезу в контексті освіти, зазначимо: не знаючи правил, грати саме в цю гру неможливо, однак саме лише знання правил ніколи не забезпечить гравцеві успіху. Потрібна постійна практика, вивчення досвіду попередників, розвиток уяви й логічного мислення.

Нехтувати розвитком мовлення на користь опанування правил – стратегія, яка може бути продуктивною для складання контрольних та іспитів, але не для виконання практичних життєвих завдань.

У програмі Заболотного мовленнєва лінія “зашита” в традиційні, суто мовні теми. Натомість у програмі Голуб (принаймні для 7-9-х класів) на мовленнєву лінію виділені окремі години, вона є продовження “основної” частини “Зміст навчального предмета” й розбита на теми саме в її межах.

ПЕРЕХОДИМО ДО ПОРІВНЯННЯ ЗМІСТУ

У сучасних модельних програмах змістовий компонент подають у трьох аспектах:

• суто предметному,
• метапредметному,
• компетентнісному.

У програмі Голуб, наприклад, зазначено, що “зміни в змістовому компоненті спричинені намірами надати знанням функційності, а процесу засвоєння їх – умотивованості, установити зв’язки між результатом (продуктом) учіння і тим, заради чого учіння має сенс”. Структура програми схарактеризована як “концентрично-спіральна, що забезпечує поступове розширення й поглиблення мовних знань, системне, а не епізодичне набуття пізнавального досвіду”.

Докладно розглянувши стару програму з української мови для базової середньої школи й модельні програми Голуб і Заболотного, бачимо, що відмінності у змістовій частині мінімальні. Як і в кількості навчальних годин (у 5-6-х класах обов’язкових годин стало по 4 замість 3,5 на тиждень, у 7-х – 3 замість 2,5, у 8-9-х – 3 замість 2).

Тобто в змісті цього предмета не відбулося жодного розвантаження навчальної програми.

У наведеній нижче таблиці ми не порівнюємо ціннісний компонент, форми роботи чи відповідність змісту освіти певним компетентностям. У фокусі уваги – лише сам зміст трьох програм з української мови в частині обсягу й наповнення навчального матеріалу. Кольорами виділені ті теми або змістові акценти, якими певна програма суттєво відрізняється від двох інших. Крім того, у модельних програмах для 5-6 класів відсутній орієнтовний розподіл годин, тож навели розподіл, поданий у старій програмі: він може слугувати орієнтиром.

Відмінності між програмами для 6-х класів зумовлені наявними в програмах для 5-х, і вони вкрай незначні:

У програмі Заболотного для 6-х класів мовленнєва змістова лінія представлена такими темами (підкреслені ті, які мають принципову відмінність від програми Голуб):

1. Мовлення та спілкування (повторення і поглиблення вивченого; практично): види мовленнєвої діяльності; загальне уявлення про ситуацію спілкування та її складники (адресат мовлення, адресант мовлення, тема й основна думка висловлення, мета й місце спілкування). Типи мовлення (повторення вивченого).
2. Стилі мовлення (повторення вивченого). Поняття про офіційно-діловий стиль; ділові папери.
3. Текст, його основні ознаки, особливості будови тексту, використання мовних засобів зв’язку речень у тексті (повторення вивченого). Складний план прослуханого або прочитаного тексту. Будова елементарного роздуму.
4. Будова опису приміщення.
5. Особливості будови опису природи.
6. Сполучення в одному тексті різних типів мовлення (розповіді й опису).

У програмах для 7-9-х класів відмінності стають ще менш значними. У програмі Голуб з’являється особливість: позначена орієнтовна кількість годин на вивчення тем (щоправда, у 9-му класі не прописані години для кількох блоків із розвитку мовлення). Орієнтовний розподіл годин може бути одним із чинників, які позитивно впливають на рішення обрати програму, адже його наявність полегшує створення календарного плану вивчення предмета.

Водночас у цій програмі відсутній обов’язковий блок повторення пройденого на початку навчального року, який є в старій програмі й програмі Заболотного. Надалі ж тематика “вирівнюється”: у 7-му класі завершується вивчення частин мови. Дієприслівник і дієприкметник в усіх програмах виокремлені у великі самостійні теми. У програмі Голуб у темі “Прислівник” відсутня підтема “Розряди прислівників”, але вивчення ступенів порівняння прислівників передбачає, що учні й учениці сформували уявлення про прислівники способу дії, які можуть творити ступені порівняння. А вивчення “питань, на які відповідає прислівник” (невіддільна частина вивчення будь-якої самостійної частини мови) – що вони знають і про інші розряди.

8-9-ті класи присвячені докладному вивченню синтаксису й пунктуації: від словосполучення й простого речення до різних видів складного. У програмі Заболотного докладніше “розписані” теми, що стосуються різноманітних пунктограм у простому реченні, зокрема відокремлень і синтаксичної синонімії (підтема “Синонімія речень із відокремленими членами речення та без них”).

Джерело: скриншот підручника “Українська мова” для 8-го класу, Олександр Заболотний, Віктор Заболотний, 2021, с. 166

Натомість у програмі Голуб, як і раніше, виокремлено мовленнєвий блок, тематика якого актуальна в сучасному контексті (зокрема, щодо протидії пропаганді та маніпуляціям, розрізнення фактів і суджень, особливостей медійної інформації тощо, а в 9-му класі – щодо жанрів медійних текстів і невербальної комунікації).

У старій програмі й програмі Голуб для 9-го класу вивчення синтаксису складного речення починається із прямої, непрямої мови й діалогу, натомість у програмі Заболотного ця тема є останньою перед блоком систематизації, повторення та узагальнення. Можливо, це зумовлено тим, що саме наприкінці теми “Синтаксис” пряму мову зазвичай розміщують у посібниках з підготовки до ЗНО/НМТ.

Порівняння старої програми з української мови із модельними для 5-6-х і 7-9-х класів дає підстави аргументовано стверджувати: на змістовому рівні програма майже не змінилася і точно не зазнала розвантаження.

Підхід до викладання української мови здебільшого лишився “академічним”: основна увага сфокусована на тому, щоб дати дітям якомога повніші теоретичні знання про різні мовні явища. Але ж через це часто бракує часу на адекватну реалізацію мовленнєвої змістової лінії, яка мала би стати “доданою вартістю” викладання української мови в старших класах НУШ.

Безумовно, цю проблему можна частково розвʼязати, регулярно інтегруючи завдання з розвитку комунікативних навичок в уроки, присвячені мовній змістовій лінії. Однак за такого підходу знову “упираємося” в проблему браку часу й вимоги підсумкових атестацій і вступних випробувань. Якщо більшу частину балів на умовному ЗНО чи НМТ абітурієнт, чи абітурієнтка отримують за теоретичні знання, виявлені в тестах, а не за комунікативні навички й креативність, то й для вчителів логічніше зосереджувати навчальні зусилля на тому, чого система вимагає “на виході”.

Звісно, реалізація модельної програми великою мірою залежить і від підручника, написаного за нею. Той самий “академічний” матеріал можна розкрити на різних прикладах. І, якщо тексти для аналізу й вправи будуть максимально наближені до реалій життя школярів, як, наприклад, у підручниках Анастасії Онатій і Тараса Ткачука для 5-6 класів, є імовірність, що й сприйняття складних тем полегшиться. Втім це потребує окремого ґрунтовного дослідження.

Джерело: “Українська мова” для 5-го класу, Анастасія Онатій, Тарас Ткачук, 2022, с. 133.

Якщо переглянути програму з української мови для 10-11 класів (рівень стандарту), пересвідчимося, що протягом двох років старшої школи відбувається лише розширення й поглиблення набутих з 5-го до 9-го класу знань. Імовірно, до старту реформи старшої профільної школи дати раду цій ситуації неможливо: перш ніж змінювати програми для базової середньої школи, потрібно чітко уявляти всі можливі шляхи, якими школярі й школярки можуть піти після випуску з 9-го класу. Лише після цього можна буде реально розвантажити програми для 5-9-х класів, перенісши частину складних тем у програми для ліцеїв, професійно-технічних закладів освіти тощо.

Ірина Пасько, Анастасія Загідулліна, “Нова українська школа”

Титульне фото: НУШ

Цей матеріал був представлений ГО “Смарт освіта” в рамках Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.