Що означає “бути компетентним читачем” – міжнародний досвід (бонус до аналізу програм з української мови та літератури)

У попередніх публікаціях ми розглянули проблеми годинного навантаження і змісту модельних програм з української мови та літератури для 5–9-х класів за новим Державним стандартом. Вивчення цих предметів має виховати водночас компетентних читачів/ читачок і національно свідомих громадян/ громадянок.

У нашому бонусному останньому матеріалі цієї серії читайте про те,

• які успіхи із читання демонструють українські учні й учениці відповідно до результатів міжнародних досліджень;
• наскільки ці успіхи високі, порівнюючи з досягненнями школярів/ школярок інших країн;
• як завдання виховати компетентних читачів розв’язують успішні в читанні країни, зокрема Англія й Ірландія.

ЗНОВУ ЗВЕРНІМОСЯ ДО РЕЗУЛЬТАТІВ PISA

У 2016–2019 роках Україна вперше долучилася до циклу досліджень PISA (Program for International Student Assessment – Програма міжнародного оцінювання учнів). Результати досягнень українських 15-річних підлітків у читанні, математиці й природничих науках 2018 року підсумовані в Міжнародному звіті. Переклад цього документу українською мовою підготував Український центр оцінювання якості освіти.

Рисунок із Міжнародного звіту, який демонструє зміни в читацьких уподобаннях 15-річних за 2009–2018 роки

Щодо українських школярів і школярок, як зазначили в УЦОЯО, результати міжнародного дослідження якості освіти PISA-2018 виявили суттєві проблеми із читанням:

• 26 % учасників дослідження не досягли навіть базового рівня сформованості читацької грамотності;
• більш ніж половина підлітків читає лише для того, щоб отримати потрібну інформацію;
• 24 % учнів повідомили, що ніколи не читають для задоволення.

Водночас PISA чітко показує, що саме ті підлітки, які регулярно читають для задоволення, мають значно вищі результати в читанні. Отже, метою справді ефективної програми з української літератури мав би стати розвиток бажання читати, уміння отримувати задоволення – пізнавальне, естетичне – від цього процесу, досліджувати свої читацькі смаки.

Навряд чи на таку мету будуть працювати перевантажені програми, “запаковані” складними текстами, що не відповідають віковим потребам читачів, до того ж найчастіше “обрізаними” до такої міри, що складно відтворити загальну картину за цими уривками.

У 2022 році Україна попри повномасштабну війну взяла участь у PISA вдруге – вибірка у зв’язку із безпековими умовами охопила 17 областей і Київ. Результати PISA-2022 (читайте огляд за посиланням) засвідчили, що українські учні в читанні відстають від своїх однолітків із країн OECP на 48 балів, тобто на майже 2 з половиною роки (20 балів = 1 рік навчання). Водночас базового рівня з різних освітніх галузей досягла така частка учнівства:

• 58 % українських учнів – із математики;
• 59 % – із читання;
• 66 % – із природничо-наукової грамотності.

Як зазначено в документі “PISA-2022: основні результати та висновки”, ці показники є гіршими за середні значення по країнах ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку), де базового рівня сформованості математичної грамотності досягли 69 % підлітків, читацької – 74 % та природничо-наукової – 76 %.

Успішність українського учнівства у 2022 році погіршилася порівнюючи з показниками попереднього циклу. Найбільше якраз із читання – на 38 балів. У звіті додають, що показники успішності для країн ОЕСР також знизилися з усіх трьох предметних галузей PISA порівнюючи з циклом 2018 року, однак різниця в балах там усе ж менша, ніж в Україні.

Джерело: “PISA-2022: основні результати та висновки”

Хочемо ще раз наголосити, що результати PISA свідчать не про те, що діти “мало читають”, а отже, їх потрібно навантажити читанням додатково. Ці показники демонструють рівень читацької грамотності.

Згідно із визначенням у національному звіті PISA за 2018 рік (с. 34), читацька грамотність – це здатність учня/студента сприймати, аналізувати, використовувати й оцінювати письмовий текст задля досягнення певних цілей, розширювати свої знання і читацький потенціал, а також посилювати свою готовність брати участь у житті суспільства.

Ідеться, отже, про уміння працювати із текстом: шукати потрібну інформацію, з’ясовувати зв’язки між частинами тексту, встановлювати аналогії із життєвим досвідом, залучати під час читання фонові знання, розрізняти факти й судження, помічати викривлення фактів, маніпуляції (отже, бачити, якими засобами автор тексту досягає певного емоційного відгуку), виявляти суперечності, інтерпретувати прочитане. І, говорячи про “тексти”, маємо на увазі не лише художні, а тексти будь-яких жанрів, зокрема такі, які містять графіки, таблиці, діаграми тощо. А позаяк у 2022 році Україна вперше брала участь у PISA у форматі комп’ютерного тестування, була змога оцінити вміння учнівства працювати із цифровими середовищами (тексти із сайтів на кількох вкладках, електронні листи тощо).

У національному звіті 2022 року авторський колектив проаналізував підручники з української мови та літератури на предмет типів завдань на роботу із текстом (с. 254–308). Зокрема, у розділі наведені приклади завдань із PISA-2022, типові відповіді учнів (зараховані як правильні – і визнані неправильними), висловлено припущення щодо того, чому наявні підручники не забезпечують формування читацької грамотності на належному рівні.

ТОЖ ЯКЕ МІСЦЕ ПОСІДАЄ УКРАЇНА НА ГЛОБАЛЬНІЙ ШКАЛІ ІЗ ЧИТАННЯ?

У 2022 році українські 15-річні підлітки, нагадаємо, із читання показали середній результат у 428 балів.

Першу позицію в загальному рейтингу посідає Сингапур – учнівство цієї країни отримало в середньому значно вищі бали, ніж усі інші країни й економіки, які брали участь у PISA-2022: з математики – 575 балів, із читання – 543 бали, із природничих наук – 561 бал. Цікаво, що й у цієї найуспішнішої країни бал із читання незначно “просів” із 2018 року, хоч з інших галузей – підвищився: у PISA-2018 це були 569 балів із математики, 549 – із читання, 551 – з природничих наук.

Щодо читання, то наступні позиції за Сингапуром посідають Ірландія (516 балів), Японія (516), Південна Корея (515), Китай (515), Естонія (511). Цікаво, що Велика Британія, яка є єдиним сусідом Ірландії на суходолі й провадить навчання тією само мовою за схожими принципами, набрала із читання менше – 494 бали (найвищий результат за регіонами – в Англії, 496 балів).

Україна в загальному рейтингу із читання формально посідає приблизно 46-ту сходинку (однак слід врахувати, що в багатьох країн бали однакові). У цьому циклі референтними для України (тобто релевантними для порівняння за соціально-економічним станом на момент проведення дослідження, культурною чи історичною спорідненістю) були Болгарія, Грузія, Естонія, Молдова, Польща та Словацька Республіка. Крім Естонії, із цього переліку серйозні успіхи в читанні показала Польща – 489 балів. Словацька Республіка має середній результат у 447 балів, Молдова – 411, Болгарія – 404, Грузія – лише 374. Отже, у своїй референтній групі Україна перебуває посередині. Очевидно, нам є над чим працювати: якщо враховувати, що в цьому циклі 20 балів = 1 рік навчання, то наше відставання від лідерів (загалом і в референтній групі) із читання таке:

• від Сингапуру – 115 балів, або 5,75 року;
• від Ірландії та Японії – 88 балів, або 4,4 року;
• від Південної Кореї й Китаю – 87 балів, або 4,35 року;
• від Естонії – 83 бали, або 4,15 року;
• від Польщі – 61 бал, або 3,05 року;
• від Словацької Республіки – 19 балів, або 0,95 року.

Однак ще раз наголосимо: не можна не враховувати умови, у яких українські учні й учениці складали тестування PISA-2022. Постійний стрес від повномасштабної війни однозначно позначився на здатності концентрувати увагу, мислити, шукати інформацію тощо. Це дослідження показало “зони росту” – однак і те, що навіть у таких умовах українські підлітки здатні показати пристойні середні результати.

Відповідно до звітів і 2018, і 2022 років, в Україні дівчата випереджають хлопців у читанні – приблизно на один рік навчання. Втім, за балами у 2022 році гендерний розрив у читацькій грамотності трохи скоротився, але, на жаль, не тому, що хлопці почали читати краще, а тому, що компетентності дівчат знизилися.

Нижчі результати із читання стабільно демонструють учні із невеликих міст, селищ і особливо із сіл, ніж із великих міст, зокрема обласних центрів, а також вихованці профтехів.

На показані українськими підлітками результати впливало багато чинників:

• особливості гендерної соціалізації;
• соціально-економічний статус;
• рівень володіння державною мовою, яка в багатьох може не збігатися із “першою” мовою чи мовою побутового спілкування;
• якість роботи вчителів у конкретному закладі освіти (яка, з одного боку, може корелювати із розташуванням закладу в різних типах населених пунктів, а з іншого – із фінансовою мотивацією вчителів виконувати свою роботу якісно);
• психологічний стан у зв’язку із повномасштабною війною.

Однак варто визнати: специфіка навчання в мовно-літературній освітній галузі має на читацьку компетентність прямий вплив. Отже, корисно ще раз переглянути наші модельні програми й підручники, привести їх у реальну відповідність до Державного стандарту базової середньої освіти, а також звернутися до досвіду країн, які стабільно показують високі результати із читацької грамотності в PISA. Власне, це ми й спробуємо зробити далі.

ЯК НАВЧАЮТЬ МОВИ Й ЛІТЕРАТУРИ В АНГЛІЇ ТА ІРЛАНДІЇ

Розгляньмо для прикладу, як у загальних рисах організована програма із мови й літератури в країнах, де 15-річні підлітки загалом успішніші в читанні, ніж в Україні, – у Великій Британії (на прикладі Англії) та в Ірландії. Нагадаємо, що в останньому циклі PISA учнівство цих країн набрало 496 і 516 балів відповідно.

Англія

Вивчення літератури як окремого предмета в Національному навчальному плані Англії відсутнє – воно є частиною інтегрованого мовно-літературного курсу (докладніше про структуру шкільної освіти в Англії ми писали в цьому матеріалі. Нагадаємо, що українській базовій середній освіті відповідають, умовно кажучи, 6–10 роки навчання в Англії, або ж ключові стадії 3–4 (вік учнів та учениць у цей період – приблизно від 11 до 15 років):

У розділі навчального плану “Language and literacy” (“Мова і грамотність”) цілі освітньої галузі визначені досить лаконічно. Учителі мають розвинути в учнів навички

• розмовного мовлення,
• читання, письма,
• словниковий запас,

адже це невіддільні аспекти викладання будь-якого предмета. Відповідно “англійська – це водночас окремий предмет і посередник у навчанні: для учнів розуміння мови забезпечує доступ до решти дисциплін навчального плану”. Вільне володіння мовою – це основа успішного опанування всіх предметів, а отже, вивчення державної мови стає чільним завданням шкільної освіти.

Щодо розмовного мовлення, мета його розвитку в тому, щоб учень/учениця чітко говорили й впевнено висловлювали свої думки літературною англійською мовою. Вони мають навчитися

• аргументувати свої ідеї,
• ставити питання для перевірки розуміння;
• розвивати словниковий запас;
• вести перемовини;
• оцінювати чужі ідеї й спиратися на них;
• обирати ефективний у певній комунікативній ситуації стиль мовлення.

Школярів слід навчити створювати чітко структуровані описи й давати пояснення, розвивати їхнє розуміння певного предмета завдяки міркуванню, формулюванню гіпотез та дослідженню ідей. Такий підхід, як зазначено в Національному плані, дасть змогу учнівству прояснити й систематизувати свої думки, зокрема для письмового викладу.

Як бачимо, аспекту грамотності в цьому описі навчальних цілей присвячено буквально кілька слів, основна ж увага спрямована на комунікативні навички й розвиток мислення – і ця мета прописана в плані першочергово.

Напрошується висновок: для успішної людини важливіше ясно й чітко висловлюватися, аргументувати й вести перемовини, ніж бути ідеально грамотною.

Щодо читання і письма в Національному плані Англії зазначено, що розвивати його в учнів учителі мають на всіх предметах, аби підтримувати дітей у здобуванні знань. “Учнів треба вчити вільно читати, розуміти велику за обсягом прозу (як художню літературу, так і нон-фікшн) і заохочувати читати для задоволення, – ідеться в плані. – Школи повинні робити все, щоб сприяти більшій популяризації читання. Вони повинні забезпечити зручний бібліотечний простір і встановлювати серйозні очікування щодо читання вдома”. Як ми дізналися раніше з висновків PISA, саме читання для задоволення є важливим чинником успіху в читанні як такому.

Щодо письма учні мають розвивати витривалість і навички, які дадуть їм змогу писати довго, орфографічно й пунктуаційно грамотно, без граматичних помилок; мають усвідомити потребу в удосконаленні свого письма й урізноманітненні граматики, якою користуються. Написаний учнями тест має включати розповіді, пояснення, описи, порівняння, підсумки й оцінки: таке письмо допомагає повторити, зрозуміти й закріпити почуте і прочитане.

Національний навчальний план містить глосарій – словник мовознавчих термінів, необхідних для опанування грамотного письма англійською мовою. Він нараховує 80 понять із фонетики, морфології, морфеміки, лексикології, синтаксису й пунктуації, якими мають володіти вчителі (у плані навіть є уточнення: “Це додаток для вчителів, а не базовий матеріал, який потрібно вивчати з учнями”).

Отже, для учнів головне – не оволодіння специфічною лінгвістичною термінологією і повнотою знань про всі мовні явища, а грамотне й доречне мовлення (усне й письмове), яке забезпечує ефективну комунікацію.

Розвиток словникового запасу (засвоєння лексики) визначений як ключовий аспект навчання і прогресу в опануванні всієї освітньої програми. Як надзвичайно важлива мета постає необхідність для вчителя постійно збільшувати кількість слів, які знають учні, проводити зв’язки між уже відомою і новою лексикою, обговорювати відтінки значень синонімів тощо. У такий спосіб розширюється запас слів, яким учні користуватимуться під час письма. Для опанування програми учням надважливо розуміти значення всіх слів, які їм трапляються під час читання, зокрема тих, що можуть бути вжиті в постановці питань на іспитах. А розвивати “математичну мову” чи “наукову мову” учнів – окреме завдання, яке теж прописане в “мовній” частині Національного навчального плану Англії.

Порівнюючи з тими цілями, які ставлять модельні програми з мовно-літературної галузі в Україні, викладені вище здаються більш прикладними й чітко сформульованими, хоч насправді в суті своїй подібні.

Роль читання в програмі визначена як винятково важлива, адже “завдяки читанню учні мають змогу розвиватися культурно, емоційно, інтелектуально, соціально й духовно”. У цьому процесі ключовим є значення літератури. Нижче – орієнтовний зміст освіти й перелік цілей щодо читання, які за допомогою вивчення цього матеріалу мають досягнути учні на 3–4-й стадіях навчання в середній школі. Жирним у таблиці виділені ті позиції, які видаються особливо важливими в прикладному плані.

Зрозуміло, що конкретне наповнення програми може відрізнятися залежно від регіону, школи, вчителя, однак мінімальні умови суттєво відмінні від українських.

Центральна постать англійської літератури – Вільям Шекспір – прописана в програмі окремо, однак до обов’язкового вивчення пропонують лише три його твори, а не близько двох десятків, як у випадку із Тарасом Шевченком.

Звісно, важливий і контекст: Англія – у минулому імперія, яка поширювала свою політику на інші народи. Навряд чи носії англійської культури відчувають загрозу своїй національній ідентичності. Натомість, як ми вже припускали в матеріалі про програми з української літератури, українці відчувають таку загрозу постійно. І, імовірно, компенсують її прагненням ознайомити молодь із максимальною кількістю національних мистецьких надбань, зокрема літературних, “у примусовому порядку”. Тож, ясна річ, “викидати із програми всього Шевченка” – не та стратегія, яка знайде відгук і розуміння в українському суспільстві. Однак скорочення кількості текстів на користь глибшого їх вивчення видається цілком доцільним.

Звернімо увагу також на те, що в Національному плані наголошено: читати потрібно цілі твори (whole books) і тексти великого обсягу, а не уривки – від останнього в українських програмах досі не спромоглися відмовитися.

Цікаво, що особливу увагу приділяють драмі як актуальному роду літератури на стику різних видів мистецтва (літератури й театру, кіно, телебачення – і всього спектру мистецьких практик, які вони включають). У програмах з української літератури драма кількісно представлена найменшою мірою (тож втішно, що наразі з’явився принаймні інтегрований курс драматургії й театру).

Важливим є акцент на тому, щоб розуміти контекст, умови й адресата твору – ці орієнтири дають змогу учням відповісти на традиційне – і вже неодноразово висміяне – питання “Що хотів сказати автор?”, предметно аргументуючи свою думку, а не вдаючись до необґрунтованого фантазування. Розуміння того, із якою метою написаний текст, має бути підкріплене й контекстом, й аналізом засобів, які використовують автор чи авторка. Крім того, Національний план наголошує на прийнятті учнями чужої думки: потрібно не лише вміти висловити свої враження і міркування щодо тексту, але і приймати, що інші люди можуть мати інші думки – і це нормально.

Такий підхід іде врозріз із широко практикованим в Україні підходом – визначити раз і назавжди тему, ідею, проблематику певного твору і винести їх на підсумкове оцінювання в єдиному “законному” формулюванні.

Ще одним продуктивним аспектом англійського Національного плану в мовно-літературній частині видається акцент на необхідності постійної словникової роботи. Цей простий принцип варто було б узяти на озброєння: багато слів у творах української літератури, зокрема ХІХ століття, школярам не зрозумілі, адже це можуть бути історизми, архаїзми, діалектизми нерідного для них регіону. Робота зі з’ясування значень таких слів, ілюстрування, добору синонімів та антонімів тощо була б корисною, однак вона займає чимало часу (і це знову призводить до думки про необхідність кількісного скорочення програми).

Ірландія

В освітній системі Ірландії навчання обов’язкове для дітей від 6 до 16 років. У початковій школі вчаться із 6 до 13 років (перший – шостий класи), після чого переходять до “молодшого циклу” (Junior Cycle) середньої школи. Тут навчання триває три роки. Ми зосередилися на навчальному плані саме “молодшого циклу”, адже цей вік приблизно відповідає базовій середній школі в Україні, і саме в цей період учнівство може брати участь у дослідженні PISA.

Варто зазначити, що між Ірландією та Україною можна провести певні історичні паралелі. Зокрема, Ірландія довго виборювала політичну незалежність від Великої Британії – і сьогодні, після століть лінгвоциду, ірландська мова формально є однією з двох державних, разом з англійською. Держава вживає заходів із її вивчення і повернення в широкий ужиток, однак фактично в країні домінує мова колишньої метрополії – англійська. Ірландською мовою говорять і пишуть переважно саме в системі освіти.

Щодо PISA, то школярам і школяркам, які відвідують школи з ірландською мовою навчання (або “ірландським потоком” в англомовній школі), давали вибір, якою мовою складати тестування – англійською чи ірландською. Такі школи не включили до пробного етапу, однак під час основного етапу учнівство з ірландськомовних шкіл за вибором могло проходити тестування ірландською. Таких учнів та учениць було всього 110 з 5 569 учасників/учасниць. З них анкету після тестів заповнили ірландською 53 особи – менше ніж половина (с. 12–13 національного звіту).

У навчальному плані для “молодшого циклу” середньої школи в програмі з англійської та ірландської мов подані різні тексти для вивчення – цікаво, що ірландськомовні автори не входять до програми з англійської, хоч загалом вона не відкидає перекладних текстів як таких. Відмовившись від потреби виховувати національну свідомість на мовно-літературних уроках, ірландці звільняють собі чимало часу для відпрацювання суто практичних, мовленнєвих умінь та навичок. Не беремося оцінювати державну політику Ірландії щодо ірландської мови, але, вочевидь, Україна йде іншим шляхом. Утім, на сучасному етапі немає сенсу шукати подібності між Великою Британією – колишньою імперією – і досі колоніальною загарбницькою росією.

Зосередимося на ірландській програмі з англійської: вочевидь саме англомовна більшість 15-річних демонструє такі високі результати із читання. Так само як і в англійському національному плані, окремого вивчення мови та літератури не пропонують – це інтегрований курс, до якого, крім ірландських, включені – у невеликій кількості – і зарубіжні автори (але переважно англомовні).

Як бачимо, акцент у цілях навчання – на формуванні певних цінностей, а головне – умінні користуватися мовою відповідно до потреби й комунікативної ситуації, розуміти сказане/написане, висловлювати свої думки.

Докладніше про те, яких конкретно результатів чекають від учнівства в говорінні, читанні й письмі, можна прочитати у відповідному розділі плану – Expectations for Students / Learning Outcomes.

Зокрема, у циклі освіти, який розглядаємо, увагу зосереджено на розвитку мови й грамотності в трьох напрямах:

• усне мовлення,
• читання,
• письмо.

Кожен із цих трьох напрямів реалізують завдяки спілкуванню, активній роботі з різними текстами, їх дослідженню. Крім того, як і в українській системі освіти, учнівство здобуває певні знання про структуру мови. Однак водночас велику увагу приділяють усному виміру мови, зокрема навчанню завдяки усному мовленню. Такий підхід, як зазначено в навчальному плані, перетворює клас англійської мови на простір, де учнівство активно досліджує мову “в розмові”, завдяки спілкуванню й обмірковуванню явищ, а не завдяки слуханню і письму.

У програмі наголошують: хоч очікувані результати навчання за кожним напрямом визначені окремо, ці напрями в освітньому процесі не можуть існувати ізольовано. Досвід усного спілкування, читання і письма – інтегрований, нерозривний.

Взаємодія з текстом(ами), на думку укладачів ірландської програми, є центральною для розвитку мови й грамотності. Крім того, важливо визнати, що термін “текст” стосується не лише спілкування в письмових форматах. Усе, створене за допомогою мови, – в усному, письмовому, візуальному чи мультимедійному форматах, – можна описати як тексти. Мультимедійні тексти поєднують письмове мовлення з іншими системами спілкування, такими як зображення, звуковий супровід та усне слово. Як зазначають укладачі програми, важливо, щоби протягом трьох років “молодшого циклу” учнівство здобуло широкий і різноманітний досвід читання текстів, які “стимулюють, захоплюють, надихають і кидають виклик”.

У “молодшому циклі” на англійську відводять мінімум 240 годин занять на три роки (240 hours of engagement across the three years of junior cycle – отже, мінімум 80 годин на рік). Для порівняння: за типовим навчальним планом в Україні на вивчення української мови й літератури в 5–6-х класах передбачено 6 годин на тиждень, у 7–9-х – 5 годин на тиждень. Ураховуючи, що в середньому навчальний рік триває 35 тижнів, виходить 175–210 годин на рік. Навіть якщо вважати, що в ірландському плані ідеться про повні астрономічні години, а в українському – про 45-хвилинні уроки, усе одно маємо 131- 158 астрономічних годин на рік в Україні.

В ірландській програмі зазначено, що, плануючи курс, учитель/ка візьме до уваги потребу надати школярам/кам можливості здобути різноманітний мовленнєвий досвід, організований навколо певних ключових текстів, що залучають широкий контекст. Учнівство повинне також мати змогу постійно створювати свої тексти.

Учителі в середньому циклі освіти мають широку автономію під час вибору текстів для читання. Нижче наводимо ті вказівки, якими вони мають керуватися, обираючи твори.

Список творів для другого та третього року навчання включає конкретні назви романів, п’єс і фільмів. Інші тексти (поезія, оповідання, нехудожні тексти) визначені лише за жанром і типом, а вчителі/ки мають право самі обирати приклади.

Для прикладу того, який контент пропонує підліткам ірландська програма із читання, ми переклали всі списки рекомендованих творів. Зокрема, нижче наведений список творів для читання на 2018–2023 роки навчального плану для “молодшого циклу” (романи, повісті). У тих випадках, коли твір має переклад українською мовою, ми давали відповідну перекладену назву й посилання на сторінку книжки на міжнародному сайті відгуків Goodreads. Якщо українського перекладу немає, слід вважати, що в таблиці наведений наш варіант, а посилання веде на англомовну сторінку книжки на тому само сайті. Також важливим здається подати певний контекст: жанр і тематику твору, рік його написання, мову оригіналу і країну походження автора (адже це також впливає на тематику творів).

Перший рік

Як бачимо, більшість текстів – про підлітків, які за віком відповідають потенційним читачам/читачкам. Це переважно твори, написані спеціально для “молодих дорослих” (young adult), а отже, орієнтовані на них психологічно. Більшість романів написана у 2000-х і пізніше, а отже, реалії, зображені в текстах, будуть для підлітків знайомими. Майже всі відібрані твори здобували певні авторитетні премії, що свідчить про суспільне визнання цих текстів, їхню популярність. Чимало творів – це “жанрова література” (фентезі, трилери, містика), що пропонує гостросюжетність, подієву динаміку.

Цікавим є кейс із повістю “In Pieces”, яку з допомогою професійного письменника написали школярі в межах сертифікаційного проєкту в середній школі – тепер цей твір рекомендують для вивчення в Junior Cycle, що, на нашу думку, має неабияк мотивувати учнівство до власних експериментів.

Водночас “прецедентні тексти” певних жанрів (наприклад, “Гобіт” Толкіна), зразки історичної прози й нон-фікшн (щоденник Анни Франк) серед текстів на вибір також представлені.

Другий і третій рік

Порівнюючи з першим роком, для другого і третього пропонують більше текстів, присвячених історичним подіям (або дія відбувається “в історичних декораціях”), “романів дорослішання”, “прецедентних текстів” (наприклад, “Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом”, “Колгосп тварин”, “Володар мух” тощо), творів, що порушують складні суспільні проблеми. Вочевидь укладачі програми вважають, що за віком і рівнем набутих компетентностей підлітки вже готові сприймати такі твори. Важливо, однак, що в більшості текстів головними героями/героїнями лишаються підлітки та юнацтво.

Вивченню драматургії в ірландській програмі присвячують окрему увагу – і це закономірно, адже сучасна людина постійно переглядає фільми, серіали, відеоролики в мережі й на телебаченні тощо, а весь цей контекст має в основі писаний сценарій – власне, свого роду п’єсу. З огляду на це включення до обов’язкової програми фільму – із подальшим його обговоренням, виконанням за ним завдань тощо, – видається логічним продовженням вивчення драми як роду літератури. Серед рекомендованих кінострічок є чимало тих, які вже визнані класикою у своєму жанрі, є роботи ірландських режисерів – і сучасних всесвітньо відомих митців. Як і у випадку із романами, центральні персонажі більшості фільмів – діти або підлітки.

Другий і третій рік, п’єси

Другий і третій рік, фільми

Розглянувши приклади “успішних” у читанні країн і українські програми з мови та літератури, можемо зробити висновки, що останні таки потребують перегляду. Звісно, радикально відмовлятися від контенту, який має виховувати національну свідомість, у нашій ситуації видається нераціональним і навіть небезпечним. Водночас скоротити кількість текстів на користь докладнішого, якіснішого їх прочитання, обрати більше творів, які були б зрозумілі й цікаві сучасним підліткам, дати більше завдань на усне обговорення і письмо, а не на “зазубрювання” мовознавчих чи літературознавчих термінів, – ті стратегії, які, як видається, варто було б запозичити. Практична орієнтованість мовно-літературного курсу, до речі, могла би заодно підвищити його популярність в учнівства, а ці позитивні зміни, своєю чергою, – повпливати на формування національної ідентичності.

Ірина Пасько, “Нова українська школа”

Титульне фото: НУШ

Цей матеріал був представлений ГО “Смарт освіта” в межах Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.