Що таке “навчання майстерності” та як воно допоможе в подоланні освітніх втрат – британське дослідження

Навчання майстерності розробили в 1960-х роках. Згідно з першим визначенням, результати такого навчання мають бути однаковими для всіх, але час, потрібний учням та ученицями, щоб досягти досконалості (майстерності), компетентності на цьому шляху, може бути різним.

У британському метадослідженні Teaching and Learning Toolkit науковці розглянули конкретні прийоми такого навчання, його переваги й недоліки.

За такого підходу матеріал розбивають на блоки й розділи із заздалегідь визначеними цілями та конкретними результатами навчання. Учнівство повинне продемонструвати майстерність на модульних тестах, зазвичай не менш ніж 80% правильних відповідей, перш ніж переходити до нового матеріалу. Усіх учнів, які не досягли такого рівня знань, тобто майстерності, підтримують додатково: їх навчають інтенсивно, в індивідуальному порядку, іноді – за допомогою однолітків, організовують дискусії в малих групах, дають додаткові домашні завдання. Учні продовжують цикл вивчення та тестування, доки не досягнуть визначених критеріїв майстерності.

Новітніші підходи до навчання майстерності не завжди запроваджують саме так, як описано вище. Іноді клас переходить до нового матеріалу, коли вчитель вирішує, що більшість учнів засвоїла розділ. Час навчання змінюється залежно від прогресу всього класу. За інших підходів від учнів вимагають продемонструвати майстерність на тесті, щоб перейти до нового матеріалу, але немає чітко встановленого порогу 80%.

Навчання майстерності слід відрізняти від спорідненого підходу, який іноді називають “навчанням для майстерності”. Цей термін часто використовується для методу викладання математики, який практикують у високорозвинених регіонах Східної Азії, таких як Шанхай і Сінгапур. Як і “навчання майстерності”, “навчання для майстерності” має на меті підтримати всіх учнів у глибокому опануванні певної теми та досягнення компетентності в ній. Проте “навчанню для майстерності” притаманне те, що зусилля вчителя спрямовані на весь клас, навчальний матеріал призначений для всіх учнів, на таких уроках використовують наочність, зокрема предмети, які можна рахувати. Попри те, що певні аспекти “навчання для майстерності” досліджені, вплив на успішність був оцінений для порівняно малої кількості таких практик.

Отже, “навчання для майстерності” і “навчання майстерності”, про яке ідеться в цьому матеріалі, не слід ототожнювати.

Наскільки такий підхід ефективний?

Позитивний ефект від навчання майстерності оцінюють у середньому як еквівалентний п’яти додатковим місяцям прогресу на навчальний рік.

Однак це середнє значення приховує чимало варіацій. Важливо встановити високу планку досягнення “майстерності” (зазвичай від 80% до 90% правильних відповідей у тесті). І навпаки, цей підхід виявляється набагато менш ефективним, коли учні працюють у своєму власному темпі.

Навчання майстерності виявляється особливо ефективним, коли учням дають змогу працювати в групах або командах і брати на себе відповідальність за підтримку прогресу одне одного.

Застосування методу з учнями початкової школи демонструвало, як правило, кращі результати (+8 місяців), ніж для учнів середньої школи (+3 місяці).

Навчання майстерності успішно використовували щодо всіх предметів, але найбільше для читання, математики та природничих наук. Для математики та природничих наук позитивний ефект вищий (+6 місяців), ніж для читання (+3 місяці).

Високий рівень майстерності (близько 80% опанованого матеріалу) пов’язаний із ефективнішими прийомами викладання. Корисними, зокрема, можуть бути прийоми навчання майстерності, які включають спільне навчання.

Подолання освітніх втрат

Навчання майстерності спрямоване на те, щоб усі учні засвоїли ключові поняття, перш ніж переходити до наступної теми, – на відміну від традиційних методів, коли нову тему починають незалежно від успіхів кожного в класі. Хтось може “лишитися позаду” – і прогалини у знаннях цієї дитини з часом лише збільшуються. Метод “навчання майстерності” може вирішити цю проблему: учням, які цього потребують, виділять додатковий час, підтримку, щоб вони могли опанувати необхідні знання й навички.

Щоб навчання майстерності було ефективним для учнів, які зазнали освітніх втрат, украй важливо забезпечити цю додаткову підтримку. Якщо її не буде, прогалини в знаннях навряд чи зменшаться.

Поради для директорів і вчителів та вартість запровадження методу

Навчання майстерності ґрунтується на тому, що матеріал розбивають на блоки, кожен з яких передбачає чіткий результат, якого учні повинні досягти, перш ніж переходити до наступного завдання.

Основні компоненти навчання майстерності, які слід запровадити в школах, такі:

• ефективна діагностика сильних сторін і прогалин у знаннях усіх учнів;
• узгоджена, продумана послідовність тем: наступні мають спиратися на попередні й актуалізувати базові знання;
• готовність учителів виявити гнучкість щодо того, скільки часу потрібно буде витратити на певну тему;
• моніторинг навчання учнів і регулярні відгуки про їхню роботу, щоб школярі й школярки могли якісно засвоїти тему, перш ніж переходити до наступної;
• додаткова підтримка для учнів, яким важко опанувати певні тематичні розділи.

Навчання майстерності зазвичай реалізують протягом усього навчального року: коли на певні теми треба більше часу, це вимагає його перерозподілу в календарному плануванні, зокрема, “утискання” тем, які учні опанували швидко й успішно на користь складніших. У школі можуть вирішити, що лише деякі теми варто викладати саме методом “навчання майстерності”, тож і часу на це піде менше.

Загалом середні витрати на впровадження навчання майстерності оцінюють як дуже низькі – вони пов’язані переважно з підвищенням кваліфікації педагогічного колективу. Водночас, якщо наймати додаткових працівників для забезпечення гнучкості розкладу, тренерів для вчителів, вартість, звісно, збільшиться.

Запровадження “навчання майстерності” вимагає помірної кількості робочого часу порівняно з іншими підходами. Директори шкіл мають усвідомлювати, скільки додаткового часу потрібно педагогами, щоб розбити матеріал на блоки й “підтягнути” учнів, які не встигають за класом. У зв’язку із цим очільники й очільниці закладів освіти мають обдумати, як підтримати учителів, від яких видів діяльності їх звільнити натомість.

Окрім часу та витрат, потрібно зосередитися на тому, як максимально приділити увагу учням, що мають труднощі в навчанні, а також уникнути нудьги й розчарування в тих школярів і школярок, які змушені чекати, поки їхні однокласники засвоять матеріал.

Учені підсумували матеріали 80 досліджень навчання майстерності, які відповідають критеріям науковості. Однак зазначають, що серед цієї добірки мало і свіжих, і рандомізованих контрольованих досліджень, отже, на результати могли впливати невизначені чинники. Зрештою, науковці радять покладатися на свій педагогічний досвід і враховувати особливості конкретного навчального середовища.

Ключові висновки

1. Навчання майстерності – це в середньому економічно вигідний підхід, але його складно реалізувати ефективно. Школи повинні планувати зміни та оцінювати, чи буде метод успішним у їхніх обставинах.
2. Перед тим, як учні перейдуть до нової теми, кожен і кожна мають виявити високий рівень успішності, тож принципово важливо відстежувати прогрес усіх у класі й додатково підтримувати тих, кому потрібно більше часу, щоб досягти необхідного рівня знань.
3. Прийоми навчання майстерності часто пов’язані з прямим викладанням (чітко наданими поясненнями матеріалу й інструкціями з виконання завдань). Але дослідження зафіксувало, що в багатьох класах, які показали високі результати за такого підходу, використовували ще й елементи спільного навчання.
4. Результати застосування такого методу сильно варіюються – вплив однозначно позитивний, однак вищий для учнів початкової школи і для викладання математики.

Читайте також: “Роль фідбеку (відгуків про роботу учня) в академічній успішності учня – британське дослідження”.

Фото: автор – Лілія Буяло, ГО “Смарт освіта”