Як позбутися почуття провини, якщо ви втекли від війни

батькам, вчителям, директорам, російська агресія

3 600

З районів активних бойових дій, за підрахунками прикордонних служб, за кордон виїхали вже трохи менше мільйона українців. Чимало нині мігрували й у західні області країни.

Багато хто, опинившись у безпеці, починають картати себе за те, що могли би бути більш корисними країні, якби лишалися на місці. Також відчувають провину перед тими, хто лишився.

Психологині Ірина Юськова та Світлана Ройз дали поради, як позбутися цього неприємного відчуття та стати корисним там, де ви перебуваєте, пише УП Життя.

Насамперед варто розуміти, що такі почуття цілком нормальні, але з ними треба працювати. Людині треба прийняти ту роль, у якій вона опинилася, і налагодити першочергові справи. Наприклад, мама має спочатку забезпечити побут своїх дітей (їхній захист – її основне завдання), а потім переключатися на допомогу іншим.

Коли ми відчуваємо провину, то стаємо апатичними до життя та стриманими. Важливо, аби цей стан не переріс в агресію, насамперед до себе самого.

Основні симптоми провини:

спогади травматичної події;
нав’язливі думки про подію;
дратівливість і гнів;
відчуття безпорадності та розірваності;
страх і розгубленість;
брак мотивації;
проблеми зі сном;
головні болі;
нудота або біль у животі;
соціальна ізоляція.

Людині в такому стані потрібна допомога. Адже відчуття провини, окрім агресії та свідомого чи підсвідомого нанесення шкоди собі й іншим, може трансформуватися в тривогу та панічні атаки.

Як утримувати контроль над тілом, коли “накриває”?

видихати довше, ніж вдихати;
пити багато води (пересихання слизових оболонок дає мозку сигнал “запускати” режим стресу);
відчувати опору – ходити, тупотіти, впиратися спиною;
тримати фокус уваги, щоби не було ефекту “тунельного зору” (іншими словами – відірватися від споглядання в одну точку). Для цього можна покрутити головою, зрозуміти, де перебуваєш;
зробити вправу “Метелик” (для балансування правої та лівої півкуль мозку): ліву руку покласти на праве плече, а праву – на ліве, за порядком стукати кінчиками пальців по плечах. Вправа робиться повільно – тоді тіло й мозок заспокоюються.

Не працюють:

поради “покричи” та “поплач”, “випусти свою агресію” тощо;
запитання на кшталт “що ти зараз відчуваєш?”;
алкоголь і наркотичні речовини.

Як віднайти опору

Насамперед треба провести ревізію думок та емоцій, знайти те, що ви вмієте робити добре, та подумати, як це застосувати тут і зараз:

знайти справу, яка може бути корисною (наприклад, розповсюджувати інформацію, координувати роботу волонтерів чи самому стати волонтером, плести сітки, готувати обіди тощо);
пригадати свою реакцію на стрес раніше: у кожного ця реакція є специфічною (мовчати, лаятися, бігати тощо), але це цілком нормально.

Кілька ідей, де нині потрібна підтримка, що може надаватися віддалено, від Світлани Ройз:

інформаційні атаки та блокування ресурсів ворога;
волонтерство;
перераховування коштів із різних програм лояльності (такі можливості є в єПідтримки, рахунку Бонус+ від “Приватбанку”, карток Fishka, системи Lokal, Silpo тощо) на потреби захисників;
молитися, медитувати, робити те, до чого маєте довіру.

Також дивіться: