Календар НУШ: що потрібно надолужити і як наздогнати графік (докладна аналітика)

Запровадження дистанційного навчання у зв’язку з карантином під час пандемії COVID-19, зміна команди Міністерства освіти і науки, а далі – початок повномасштабної війни негативно вплинули на реалізацію НУШ, зокрема в базовій середній школі. Ідеться і про підготовку вчителів-предметників, і про відсутність бюджетного фінансування, і про якість і доступність підручників, і про відсутність змоги в учнівства розвивати “м’які” навички та соціалізуватися.

Редакція “Нової української школи” вирішила докладніше з’ясувати, на якому етапі впровадження реформи почалися відхилення від запланованого графіку, наскільки сильно зараз ми від нього відстаємо – і на що потрібно спрямувати зусилля, щоб надолужити втрачене.

Відповідно до документу “Концепція Нової української школи”, ухваленого рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 27 жовтня 2016 року, реформування середньої школи мало пройти три фази:

• 2016 – 2018,
• 2019 – 2022,
• 2023 – 2029 роки.

Отже, цього року система переходить до третьої фази: після масового впровадження нового Державного стандарту базової середньої освіти для 5 класів ключовим моментом є розроблення і затвердження стандартів профільної середньої освіти на компетентнісній основі.

При цьому не всі завдання, поставлені на попередніх етапах, на цей момент реалізовані повною мірою.

У 2021 році колектив авторів (Тетяна Вакуленко, Лілія Гриневич, Вадим Карандій, Олена Лінник, Наталія Морзе, Ганна Новосад, Оксана Пасічник, Анна Пуцова, Наталія Софій, Василь Терещенко, Олег Фасоля, Оксана Федоренко, Роман Шиян) створив “Дорожню карту реформи базової та профільної школи”. Це, як зазначено в анотації, “спроба запропонувати динамічний інструмент для співпраці, який допоможе всім зацікавленим сторонам ефективно планувати свою діяльність для успіху реформи”. Створення “Дорожньої карти” ініціювала ГС “Ре: Освіта” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Раніше ми докладно розглядали цей документ в окремій публікації.

ПЕРША ФАЗА: УСПІХИ Й ПРОБЛЕМИ

Нагадаємо, що перша фаза (2016–2018) передбачала найбільший обсяг різнопланової підготовчої роботи, у результаті якої було створено підґрунтя для впровадження реформи НУШ.

UPD. 13 грудня 2017 року вийшло розпорядження КМУ № 903-р “Про затвердження плану заходів на 2017-2029 роки із запровадження Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти “Нова українська школа””. Зміни до нього вносили надалі згідно із розпорядженнями Кабінету Міністрів № 592-р від 22.08.2018 і № 251-р від 17.04.2019.
Це розпорядження встановлює до ключових пунктів більш загальні (порівнюючи з початковим календарем) часові параметри, які ми відобразимо у відповідних комірках таблиці поміткою “За “Планом заходів” – [термін]”.

Розгляньмо докладніше, які з визначених цілей вдалося досягти.

Отже, основні порушення дедлайнів/якості впровадження реформи НУШ такі:

1. Національна платформа, як б містила навчальний контент з усіх дисциплін і допомагала вчителям НУШ у доборі матеріалу для уроків, так і не була реалізована, хоч технічне обладнання і програмне забезпечення для неї закуплені й розроблені.

2. За словами міністерки освіти (2016–2019) Лілії Гриневич, станом на 2021 рік лишалися проблеми зі змістом і формою підручників, у яких досі присутні стереотипи й помилки. Це пов’язано із коротким циклом підготовки підручника, а також із тим, що пілотування НУШ у перших 140 школах починалося без ухваленого Державного стандарту початкової освіти. Надалі підручники мають стати навчально-методичними комплексами (підручник, робочий зошит для учня, посібник для вчителя). Проблема є і з електронними підручниками: вони не можуть бути просто pdf-версією друкованого видання – це має бути мультимедійний контент. Також Лілія Гриневич зазначила, що у 2019 році бюджетні кошти були виділені на такий контент, зокрема, оголошено конкурс, але не витрачені, адже від розробників не надійшло пропозицій належної якості.

UPD. “План заходів” передбачав підготовку і проведення експерименту з впровадження та використання електронних підручників у системі загальної середньої освіти (2018–2021); створення, придбання та апробацію електронних підручників: для учнів 1-х, 5-х, 10-х класів протягом 2018-2019 років, для учнів 2-х, 6-х, 11-х класів – протягом 2018-2021 років, для учнів 3-х, 7-х та 11-х класів – у третьому кварталі 2020 р. Наступні заходи мали включати забезпечення доступу до електронних підручників здобувачів загальної середньої освіти та педагогічних працівників, зокрема учасників експерименту (протягом 2018 – 2021 років); закупівлю комп’ютерного та мультимедійного обладнання, пристроїв та обладнання для побудови бездротової мережі, програмного забезпечення, необхідного для проведення експерименту (протягом 2018 – 2021 років); проведення психолого-педагогічного дослідження щодо впровадження та використання електронних підручників та національної освітньої електронної платформи (протягом 2019 – 2021 років); створення та придбання електронних підручників для здобувачів загальної середньої освіти та педагогічних працівників, а також придбання прав на їх використання (протягом 2018 – 2029 років). Вочевидь, ці плани не були реалізовані.

3. Пілотна сертифікація вчителів розпочалася приблизно на два роки пізніше від запланованих термінів – і повною мірою на сьогодні імплементована лише для освітян молодшої школи.

4. Попри наявність документу з візією профорієнтації запровадження систематичних профорієнтаційних заходів на всіх ланках навчання в ЗЗСО лишається метою, до якої слід прагнути.

За словами Василя Терещенка, проєктного менеджера з розробки навчальних програм команди МОН із підтримки реформи НУШ, відставання від закладеного графіку почало накопичуватися вже у 2018 році, зокрема в питанні ефективності моніторингу реформи. Таку думку Терещенко висловив під час події “Нова школа, нові обрії: заключна конференція проєкту “Навчаємось разом”” 4 липня 2023 року.

Зокрема, 2021 року було проведено комплексне дослідження ефективності впровадження НУШ в адаптаційному циклі початкової школи (1–2 клас). На жаль, другий цикл цього дослідження (3–4 класи) не вдалося реалізувати через повномасштабну війну, тобто оцінити прогрес і проблеми в навчанні учнівства НУШ складно. Існує також “Моніторингове дослідження щодо забезпечення педагогічними працівниками впровадження реформи НУШ” (2022), яке охоплює низку аспектів підготовки вчителів і реалізації ними навчання за концепцією НУШ.

До того ж, як зауважила під час того самого заходу Лілія Гриневич, на сьогодні складно розмежувати наслідки дистанційного навчання – і негативні, і позитивні – через карантин і воєнний стан із наслідками впровадження реформи НУШ, а отже, і відстежити ті моменти, які варто було би скоригувати саме у філософії реформи.

ДРУГА ФАЗА: ВИКЛИКИ ПАНДЕМІЇ

Друга фаза реформи НУШ припала на 2019–2022 роки.

Деякі із цих позицій ми вже розглянули в попередньому розділі – вочевидь деталізований календар реформи мав певні відмінності від початкової концепції розподілу часу на її впровадження.

У березні 2020 року заклади освіти України масово перейшли в режим дистанційного навчання через пандемію COVID-19. Це виявило низький рівень компетентності частини освітян у застосуванні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Школи мали адаптуватися до карантинних вимог, налагоджувати навчальний процес у нових реаліях – про те, яким є відставання учнів за час карантину, складно скласти об’єктивну картину, адже досліджень із цього питання не провели.

У 2021 році учнів 4 і 9 класів звільнили від ДПА, а згодом дозволили не складати ДПА у формі ЗНО тим випускникам 11 класів, які не збиралися вступати до вишів. Таке рішення позбавило установи, відповідальні за моніторинг якості освіти, об’єктивних даних щодо освітніх втрат у цих учнів та учениць.

Крім того, карантин став на заваді здобуттю учнівством “м’яких навичок” – комунікації, командної роботи, вміння домовлятися, які, власне, є “доданою вартістю” НУШ.

Якщо однією з кінцевих цілей реформи була мінімізація освітніх розривів, спричинених соціальною нерівністю, то дистанційне навчання їх поглибило: відсутність гаджета, якісного Інтернету тощо ставали на заваді й навчанню, і викладанню.

З іншого боку, “дистанційка” дала потужний поштовх до опанування цифрових технологій, до створення великої кількості (різної якості) мультимедійного контенту, запровадження “Всеукраїнської школи онлайн” тощо.

Із початком карантину постала ще одна проблема: як долучити дітей з ООП до дистанційного навчання? Не всі заклади освіти повною мірою впоралися із цим завданням. Утім, попри війну, 2023 року Уряд затвердив План заходів для реалізації стратегії безбар’єрності, який включає, зокрема, ухвалення Національної стратегії розвитку інклюзивної освіти на 2023–2030 рік, а також питання шкільних автобусів для довезення дітей до опорних закладів освіти.

2020 року міністром освіти і науки України став Сергій Шкарлет. Під час його головування увага МОН до реформи Нової української школи відчутно послабилася, фінансування на НУШ виділяли із запізненням. Крім того, міністр відзначився скандальними заявами щодо дітей з інвалідністю, буцімто вони можуть навчатися лише в спеціалізованих закладах, що суперечило закону “Про освіту”.

Варто зазначити, що у 2021 році уряд розподілив субвенцію НУШ лише в середині травня (у попередні роки розподіл субвенції затверджували в лютому). У середині липня Держказначейство не перераховувало кошти на місця, оскільки Мінфін не надав йому бюджетний розпис. Казначейство змогло почати перераховувати гроші 20 липня. Через затримки чимало місцевих влад не встигли закупити меблі, обладнання і навчальні матеріали до 1 вересня. А 30 листопада міністр освіти і науки Сергій Шкарлет заявив, що на місцях витратили менше ніж половину субвенції.

Міністр також підписав наказ про новий Порядок конкурсного відбору підручників, який по суті збільшує корупційні ризики й можливість пропагування антинаукових теорій у навчальній літературі.

Попри карантинні виклики реформу НУШ продовжили – у вересні 2021 року пілотні класи перейшли до базової середньої школи. Типову освітню програму затвердили 18 лютого 2021 року, однак навчання вчителів пілотних класів почалося лише наприкінці квітня, а модельні навчальні програми затвердили в липні.

Для ключового циклу базової освіти (7–9 класи), до якого пілотні класи увійдуть із вересня 2023 року, частина навчальних програм уже розміщена на сайті МОН.

Теоретична підготовка вчителів пілотних п’ятих класів вийшла серйознішою, ніж практична. Цікаво, що методичні рекомендації з оцінювання в 5–6 класах НУШ Шкарлет підписав лише у квітні 2022 року, коли навчальний рік у пілотних 5 класах добігав завершення.

Як зазначив юрист Володимир Божинський, ситуація з оцінюванням у НУШ загалом потребує додаткового регулювання: “Не розроблено нової системи і критеріїв оцінювання до Нової української школи. Формувальне оцінювання визначено на рівні методичних рекомендацій. Накази МОН про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти датовані 2008 і 2011 роками”. Останній із них позначений на сайті Верховної Ради України як чинний.

Невирішеними лишилися питання з надбавками та поділом класів на групи. Субвенції було недостатньо для забезпечення пілотних класів підручниками й обладнанням, а рекомендації щодо оцінювання надійшли не до початку навчального року, а вже восени. Докладніше про проблеми із впровадженням НУШ 2021 року ми писали в цій статті.

Проблемою досі є оплата праці вчителів, яка – будьмо чесні – є наріжним каменем у формуванні “привабливості” професії, що приведе до НУШ завзятих і висококваліфікованих фахівців. “На початку реформи планувалося, що стартова заробітна плата вчителя має бути не меншою за три мінімальні заробітні плати в країні. У перехідних положеннях Закону України “Про освіту” передбачено, що до 2023 року посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії має становити не менше чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб”, – пояснюють автори “Дорожньої карти”.

Однак у липні 2019 року уряд затвердив Постанову № 8223, у якій передбачено з початку 2020 року встановити найменшу величину посадового окладу педагогічного працівника в розмірі 2,5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб і поетапно збільшити цей показник до 4 прожиткових мінімумів у 2023 році. Дію цих норм призупинено через недостатнє фінансування. Утім, із січня і 2021 року посадові оклади вчителів збільшили на 20 %, з 1 грудня – на 8,4 %. Ці суми без урахування надбавок лишаються, м’яко кажучи, такими, які не можуть стати мотивацією для молодих фахівців іти в професію.

Не здійснилися і плани, за якими вчителі зі стажем до 10 років мали отримати разову доплату в розмірі 21 000 гривень: через пандемію ці гроші перейшли у фонд для боротьби з коронавірусом.

Із початком повномасштабної війни 24 лютого 2022 року кошти на субвенцію НУШ і на друк підручників для пʼятикласників були спрямовані на військові потреби. Через дії окупантів чимало майна, закупленого в попередні роки для реформованої початкової школи, було знищено або розграбовано. Школи в регіонах, де тривали чи тривають активні воєнні дії або були “прильоти”, зазнали різного ступеня руйнувань, учителі змушені були виїхати до інших областей чи за кордон і налагоджувати навчання дистанційно. Є серед освітян і ті, які пішли захищати Україну на фронті. На жаль, серед освітян та учнів є загиблі внаслідок вторгнення росії.

Адаптація до нових реалій, елементарна потреба зберегти життя і здоров’я учасників освітнього процесу стали першочерговими завданнями, відсунувши реформу на дальній план – і це закономірно. Прикро, що в цій ситуації МОН довгий час не виявляло бажання публічно обговорювати освітні втрати.

2023 року фінансування реформи НУШ не відновили, однак попри це її запровадження на загальнонаціональному рівні продовжилося. Учнівство у вересні 2022 року масово перейшло до п’ятих класів – отже, належної перепідготовки потребували всі вчителі базової середньої школи, які працюють із п’ятикласниками. Однак замість тренерів-практиків їх навчали викладачі інститутів післядипломної освіти.

Водночас позитивним нововведенням є запровадження педагогічної інтернатури, яка сприяє реальному передаванню досвіду від наставника до інтерна, розвитку партнерських стосунків в учительській спільноті. При цьому фінансові проблеми – як з оплатою праці інтернів, так і наставників – залишаються. Докладно про досвід педагогічної інтернатури в Україні ми розповідали в цій статті.

У листопаді 2022 року Державна служба якості освіти презентувала систему EvaluEd – вона призначена для проведення інституційних аудитів, самооцінювання закладів освіти та етапів сертифікації педагогічних працівників, у перспективі – для заходів державного нагляду (контролю) та аналізу діяльності органів місцевого самоврядування щодо забезпечення ними якості освіти в громадах. Ще один інструмент щодо побудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти в школах – “Абетка директора”, укладена 2019 року.

Крім того, у травні 2023 року ДСЯО опублікувала велике дослідження щодо якості організації навчального процесу під час війни. Воно виявило низку проблем, які накопичувалися із початком карантину й лише загострилися за останні півтора року. Через війну запровадження Національного мультипредметного тесту стало вимушеним кроком до комп’ютеризації підсумкового оцінювання знань випускників, про яку укладачі “Дорожньої карти” говорили як про необхідний моніторинговий інструмент.

Отже, формально старт НУШ у базовій школі відбувся – але без фінансування, без належної підготовки вчителів-предметників, без друкованих підручників, в умовах повномасштабної війни, великою мірою – у дистанційному форматі, тобто із суттєво обмеженою змогою розвивати “м’які навички”, що є одним із ключових аспектів НУШ. Якими будуть наслідки такої сукупності деструктивних чинників, покажуть подальші моніторингові дослідження і оцінювання знань учнівства.

ТРЕТЯ ФАЗА РОЗПОЧАЛАСЯ 2023 РОКУ: ЩО МАЄМО ЗРОБИТИ?

Третя фаза за “Концепцією Нової української школи” мала охоплювати 2023–2029 роки.

Ключовим у третій фазі, яка, власне, уже почалася, є запровадження профільної середньої освіти.

Закон про мережу ліцеїв, ухвалений 2021 року, змінив саме поняття ліцею. Попередня редакція 9 статті Закону “Про освіту” визначала, що профільним ліцеєм може бути тільки відокремлена школа, у якій є чотири 10-х класи на паралелі. Нова норма визначає, що на паралелі мають функціонувати не менш ніж два класи за трьома профілями навчання протягом 10–12 років навчання учнів.

Громадам дозволяють засновувати ліцеї до 1 вересня 2027 року, тобто до повноцінного запуску трирічної старшої профільної школи на базі трансформованої мережі ліцеїв. Органи місцевого самоврядування до 1 вересня 2024 року мають затвердити плани формування ефективної мережі закладів загальної середньої освіти з урахуванням вимог законодавства.

Однак є небезпека, що збереження початкової школи в структурі ліцею збереже і стару систему: якщо школа матиме достатній мінімум профілів у старших класах, діти, які відвідували її в початковій школі, залишаться тут на 10–12 класи “за інерцією”. Це звузить для них можливість вибору в підготовці до подальшої вищої освіти, однак у цій ситуації батьки частіше воліють, щоб діти всі 11–12 років ходили в одну, “рідну”, школу. Районні управління освіти можуть сприяти їм у реалізації цього прагнення, тож статус ліцею школу присвоюють формально, буквально “натягуючи” її реальний потенціал на вимоги. У цьому аспекті могла б допомогти широка комунікаційна кампанія, спрямована на пояснення можливостей, які має надати старша профільна школа, і, безперечно, належна фінансова підтримка (зокрема, щодо довезення і, за потреби, розміщення учнів та учениць у гуртожитках) нових ліцеїв.

Реформування старшої школи – це, з одного боку, проблема доступності освіти (бажання батьків і дитини мати змогу здобувати її у своєму населеному пункті), з другого – її якості (у малокомплектних школах складніше реалізувати освітній процес на високому рівні), з третього – ефективного розподілу коштів.

Процес підготовки закладів до створення профільних шкіл тривалий – він потребує пошуку відповідних приміщень, ремонту, організації підвезення, можливо, створення і облаштування гуртожитків, тож уже зараз потрібно вкладати в цей проєкт сили й кошти. На сьогодні Державний стандарт для цієї ланки в процесі розробки.

Як зазначила Лілія Гриневич, найважливіше для “перезапуску” реформи зараз – гнучко відреагувати на виклики, які постали перед системою освіти й Україною загалом, повернути субвенцію на підтримку реформи, надбавки для вчителів, які впроваджують пілот у середній школі, вирішити питання підвищення кваліфікації, врахувати необхідність подолання освітніх втрат. Ширше інтервʼю з Лілією Михайлівною щодо “перезавантаження” реформи незабаром зʼявиться на нашому сайті.

Ірина Пасько, “Нова українська школа”

Довідково:

Цей матеріал був представлений ГО “Смарт освіта” в рамках Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.

Титульне фото: ГО “Смарт освіта”