Виховна робота в школі допомагає успішності чи навпаки? – британське дослідження

У цьому матеріалі на основі британського метадослідженні Teaching and Learning Toolkit розглянемо, які форми роботи з поведінкою визнають найефективнішими, у яких випадках не варто вдаватися до “виховного моменту” на уроках і чому важливо залучати батьків.

Виховні заходи, пов’язані із поведінкою учнівства, спрямовані на покращення успішності шляхом корекції проблемної поведінки. Ідеться як про роботу з незначними порушеннями, так і з агресією, насильством, залякуванням, зловживанням психоактивними речовинами, загальною антисоціальною діяльністю.

Втручання в поведінку учнів можна розділити на три великі категорії:

• методи й прийоми розвитку позитивного шкільного духу, покращення дисципліни в усій школі, які також спрямовані на збільшення залучення до навчання;
• універсальні програми, спрямовані на покращення поведінки, які зазвичай реалізують у класі;
• спеціалізовані (цільові) програми, орієнтовані на школярів і школярок із певними проблемами поведінки.

Інші підходи, такі як залучення батьків і програми соціального й емоційного навчання, часто пов’язані з повідомленнями про покращення шкільного духу чи дисципліни. Про них у цьому матеріалі не йтиметься – він сфокусований лише на методах і прийомах, які спрямовані безпосередньо на поведінку учнівства.

Наскільки такий підхід ефективний?

Середній вплив роботи з поведінкою учнів становить чотири додаткові місяці навчального прогресу протягом року. Докази свідчать, що в середньому втручання в поведінку можуть зумовити помірне покращення академічної успішності разом зі зменшенням проблемності в поведінці. Однак очікувані переваги залежать від конкретної корекційної програми.

У середньому ефективні такі підходи:

• покращити навички вчителів в управлінні поведінкою учнів;
• покращити когнітивні й соціальні навички учнівства.

Роботу з поведінкою на шкільному рівні часто пов’язують з покращенням успішності, але бракує доказів, що навчальні досягнення справді спричинені поведінковими втручаннями, а не іншими видами роботи, які реалізували одночасно. Програми залучення батьків або ж і всієї громади часто пов’язують із покращенням шкільного духу чи дисципліни, тому їх варто розглядати як альтернативу прямим втручанням у поведінку учнівства.

Уплив роботи з поведінкою дещо нижчий на учнів середньої школи (+3 місяці). Водночас, як показали дослідження, втручання в поведінку рівномірно позитивно позначаються на успішності з усіх навчальних предметів. Більшим є вплив на досягнення в математиці (+5 місяців), ніж на грамотність чи природничі науки.

Найефективніше показали себе часті зустрічі – кілька разів на тиждень протягом тривалого, але фіксованого періоду.

Прийоми й методи, зосереджені на самоконтролі, а також такі, що включають рольові ігри чи відпрацювання певних ситуацій, дають більший ефект.

Цікавий факт: згідно з даними британського Департаменту освіти, учні, які отримують безоплатне шкільне харчування, мають більше шансів бути виключеними зі школи або відстороненими від навчання, ніж ті, хто такої пільги не має.

Найпоширенішою причиною виключення є постійна руйнівна поведінка. На поведінку учнівства впливають численні чинники. Деякими з них учителі можуть безпосередньо керувати за допомогою універсальних підходів або прийомів і методів управління класом. Деяким учням знадобиться додаткова підтримка спеціалістів, щоб допомогти із саморегуляцією або соціальними й емоційними навичками.

Поради для директорів та вчителів і вартість запровадження методу

Виховна робота спрямована на те, щоб збільшити для учнів навчальний час. Збільшення навчального часу досягають завдяки тому, що усувають такі вияви поведінки, які заважають навчатися в класі або ж призводять до виключення зі школи чи відсторонення від навчання, яке практикують в Європі й США. Якщо на виховну роботу під час уроку йде більше часу, ніж відбирають порушення дисципліни, навряд чи такий підхід можна назвати ефективним.

У більшості шкіл найбільш доречним буде поєднання універсального (загального) та цільового підходів:

• загальні підходи до управління класом можуть допомогти запобігти зривам уроків, але часто для ефективного управління поведінкою учнів на уроці вчителям потрібне підвищення кваліфікації;
• цільові підходи, адаптовані до потреб учнів, такі табелі успішності чи оцінювання поведінки, можуть бути доцільними, якщо учні мають серйозні проблеми з поведінкою.

Для всіх підходів надзвичайно важливо підтримувати високі очікування від учнів і впроваджувати послідовний підхід у всій школі. Успішні методи роботи з поведінкою також можуть включати вироблення соціальних навичок, емоційне навчання й залучення батьків.

Програми, які реалізують протягом двох-шести місяців, дають довготриваліші результати. Звісно, стратегії, спрямовані на всю школу, доводиться запроваджувати довше, ніж ті, які скеровані на одного учня/ученицю чи на один клас.

Витрати на виховні заходи, поведінкову корекцію можуть бути різними, і загалом вони варіюються від дуже низьких до помірних. Витрати шкіл на впровадження загальношкільних стратегій значною мірою залежать від часу й навчання персоналу. Більш інтенсивні, цілеспрямовані втручання закономірно призведуть до більших витрат на підвищення кваліфікації вчителів.

Виховні заходи, спрямовані на коригування поведінки учнівства, можуть вимагати чимало часу вчителів порівняно з іншими підходами. Цільові або індивідуальні підходи, які реалізуватиме навчений шкільний персонал, вимагатимуть додаткового часу від співробітників порівняно із загальними підходами. Якщо виховний підхід обрано правильно, успішність учнів підвищиться завдяки нівелюванню проблемної поведінки, збільшенню залученості школярів у навчальний процес.

Окрім часу та витрат, директорам шкіл варто осмислити загальношкільну політику поведінки й підтримувати вчителів у дотриманні послідовного підходу. Застосовуючи певну програму, керівники шкіл мають пересвідчитися, що її ефективність доведена. Удосконалення керівництва класом може передбачати інтенсивне навчання, під час якого вчителі обмірковують свою практику, впроваджують нові стратегії та перевіряють свій прогрес через певний час.

Метадослідження ефективності виховної роботи в школі було здійснене на основі 89 інших досліджень. Однак науковці застерігають: більшість із цих досліджень досить стара – можливо, зараз результати втручання в поведінку учнів будуть інакшими. Крім того, частину досліджень не було незалежно оцінено: скажімо, коли дослідження здійснювали комерційні постачальники послуги, результати виявлялися кращими.

Як завжди, британські науковці закликають учителів покладатися на власне професійне судження й досвід і враховувати контекст освітнього середовища, запроваджуючи ті чи ті підходи.

Ключові висновки

1. І цільові втручання, і загальні підходи мають позитивний ефект (+ 4 місяці). Школам варто розглянути комбінацію виховних заходів, щоб зменшити кількість порушень загалом і надати індивідуальну підтримку учням, якщо це необхідно.
2. Підтверджено, що низка підходів найефективніша – це, зокрема, ті, які зосереджені на ідеї самоконтролю, рольових іграх та репетиціях різних ситуацій.
3. Навіть у межах програми одного типу вплив може сильно варіюватися. Обираючи певну програму корекції поведінки учнівства, школам варто шукати саме такі, які вже продемонстрували позитивний вплив і були належно оцінені відповідними фахівцями.
4. Запроваджуючи програми впливу на поведінку, – цільові або загальні, універсальні – важливо розглянути можливість підвищення кваліфікації для вчителів, щоб забезпечити високу якість і послідовність реалізації підходу в школі.

Читайте також: “Домашня робота: які завдання найефективніші – британське дослідження”.

Фото: “Українська правда”