Чи має користь менторство для академічної успішності дітей – результати дослідження

Менторство (або ж наставництво) є доволі популярним методом адаптації молодших студентів у закладах вищої освіти України. У системі загальної середньої освіти воно лише набуває поширення. Те, наскільки ефективним методом є менторство, розглянули науковці в британському метадослідженні Teaching and Learning Toolkit.

Про види менторства, особливості його впровадження, користь і гіпотетичну шкоду від такої форми роботи читайте в адаптованому перекладі. Усі попередні матеріали “Нової української школи”, створені на основі дослідження, можна переглянути тут.

ЩО ТАКЕ МЕНТОРСТВО І В ЧОМУ ЙОГО МЕТА

Менторство (наставництво) в освіті – це фактично об’єднання підлітка в пару зі старшим учнем/ученицею або ж із дорослим волонтером, які виступають як позитивна рольова модель. Мета менторства – зміцнення довіри й стосунків, розвиток стійкості й характеру, підвищення прагнень учня або учениці, а не розвиток конкретних академічних навичок чи знань.

[Раніше ми вже розповідали про досвід менторства в Україні. Нагадуємо також, що на ресурсі “Дія. Освіта” доступний освітній серіал “Як стати ментором для школярів”].

Наставники (ментори) зазвичай вибудовують стосунки зі своїми підопічними під час зустрічей сам на сам тривалістю приблизно годину на тиждень протягом довгого періоду. Такі зустрічі можуть відбуватися або в школі наприкінці навчального дня, або у вихідні. За деяких підходів наставники можуть зустрічатися зі своїми підопічними в невеликих групах.

Різні менторські програми пропонують різні види діяльності. Деякі програми наставництва включають допомогу з домашніми чи іншими шкільними завданнями, але ці підходи, зосереджені переважно на прямій академічній підтримці (іноді їх називають “академічне наставництво”), науковці розглядають в інших розділах дослідження: взаємонавчання та репетиторство.

Наставництво дедалі частіше пропонують для молодих людей, до яких учителям складно “достукатися”, – або тим, яким загрожує академічний провал чи навіть виключення.

Наскільки такий підхід ефективний?

У Teaching and Learning Toolkit ефективність певного методу визначають у місяцях навчання, які б знадобилися, щоб досягти аналогічних результатів.

У середньому менторство має невеликий позитивний вплив на академічну успішність. Індивідуальні програми демонструють різний вплив. Деякі дослідження виявили більшу користь від менторства для учнів та учениць із “неблагополучних” сімей, покращення неакадемічних результатів, як-от ставлення до школи, відвідування і поведінка.

Існують ризики, пов’язані з невдалим добором наставника, який може погано впливати на підопічного, а деякі дослідження повідомляють про негативний вплив менторства загалом. Кращі результати демонструють програми, які мають чітку структуру й очікування, забезпечують навчання і підтримку для наставників, а також залучають менторів, які є волонтерами.

Немає доказів того, що підходи, зосереджені лише на покращенні академічних досягнень і підвищенні продуктивності навчання, більш ефективні. Програми з декількома цілями можуть бути настільки ж або й більш корисними.

Особливості використання методу в різних обставинах

Дослідження проводили й у початковій, і в середній школі. Що там, що там вплив менторства виявився схожим.

Загальний позитивний вплив на результати з математики та інших загальноосвітніх предметів, як правило, вищий, ніж на результати із читання чи природничих наук.

Регулярні зустрічі (раз на тиждень або частіше) показали найбільшу ефективність.

ЧИ ДОПОМАГАЄ МЕНТОРСТВО З ОСВІТНІМИ РОЗРИВАМИ Й ВТРАТАМИ

Загалом менторство не таке ефективне в плані поліпшення академічних результатів навчання, як робота в невеликих групах чи репетиторство. Але цей підхід можна націлити на учнівство з “неблагополучного” середовища та дітей/підлітків з ООП. Є дані про те, що певні учні й учениці з “неблагополучних” сімей демонструють низьку зацікавленість у навчанні чи мають низькі очікування від нього. Тож наставництво може принести більше користі саме таким дітям: розвиток довірливих стосунків із дорослим чи старшим школярем/школяркою може стати джерелом підтримки.

Вибування менторів із програм може мати згубні наслідки для учнів – а для тих дітей, які вже відчули розчарування через брак підтримки з боку вчителів та школи, ризики підвищуються.

Отже, потрібно приділяти особливу увагу залученню надійних менторів, коли йдеться про роботу з підтримки учнівства з “неблагополучних” родин.

Поради для директорів та вчителів і вартість запровадження методу

Менторство вимагає тісної взаємодії між дорослим (старшим школярем/школяркою) і дитиною чи невеликою групою дітей. Розмови між наставниками й підопічними можуть стосуватися таких тем, але не обмежуватися ними:

• ставлення до школи;
• певні академічні навички чи знання;
• самосприйняття і віра в себе, особливо щодо роботи в школі;
• прагнення щодо майбутнього навчання та кар’єри (вибору професії).

Важливо розуміти, яка підтримка може знадобитися менторам для того, щоб їхня робота з учнівством була ефективною.

Менторська взаємодія зазвичай відбувається сам на сам між наставником і підопічним, хоча наставники можуть працювати й з декількома учнями або ученицями. Деякі підходи до менторства також включають роботу в малих групах.

Взаємодія учнів та учениць із ментором (менторкою) найчастіше відбувається протягом довгого періоду (часто – принаймні протягом навчального року), щоб наставники й підопічні змогли розвинути тривалі довірливі стосунки. Регулярні зустрічі раз на тиждень або частіше показують найбільшу ефективність.

Середня вартість менторства помірна. Сума значною мірою складається з вартості підготовки менторів, витрат на зарплату (для тих наставників, які не є волонтерами) та на необхідні для занять ресурси (матеріали, приміщення тощо). Деякі програми включають постійне навчання і підтримку менторів, а це, звісно, може збільшити витрати.

Реалізація менторства вимагатиме помірної або й суттєвої кількості часу педагогічного персоналу порівнюючи з іншими підходами.

Окрім часу й витрат, керівникам шкіл варто подумати про те, як збільшити залучення ефективних і надійних менторів, які добре підходять підопічним. Посиленої уваги потребує також те, як зберегти будь-які здобутки у впевненості, стійкості чи прагненнях учнів/учениць після завершення періоду менторства, оскільки дослідження показують, що ці зміни складно підтримувати.

Надійність доказів про ефективність методу дослідники визначають як помірну. 44 дослідження було визначено як такі, що відповідають критеріям включення до метадослідження – воно узагальнює середній вплив менторингу, визначений в академічних студіях. Науковці акцентують: важливо враховувати контекст і спиратися на своє професійне судження про конкретне освітнє середовище.

КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ

1. Користь від менторства може бути різною, але в середньому наставництво має незначний позитивний вплив на академічні досягнення учнівства.

2. Позитивний вплив на навчальні досягнення, як правило, не зберігається після припинення менторства, тому школі варто подбати про те, щоб діти не втратили переваги, які здобули протягом програми. Важливо розглянути, як можна підтримати учнів та учениць, які отримали користь від наставництва, щоб зберегти позитивні зміни в їхній поведінці та впевненість у собі.

3. Успішними можуть бути підходи, засновані й на менторстві в громадах, і на менторстві безпосередньо в школі.

4. Відмова наставника від продовження участі в програмі може мати негативний вплив на підопічних, тож важливо розглянути, як підтримувати самих менторів (менторок).

Ірина Пасько, аналітикиня “Нової української школи”

Титульне фото: mentoringalliance, instagram.com