Формування у дітей кар’єрних прагнень: наскільки це ефективно для підвищення успішності – результати дослідження

Чи допомагають високі амбіції в досягненні високих успіхів – зокрема в навчанні? Мова не про профорієнтацію, визначення схильності до якоїсь діяльності, а саме про рівень прагнень. У метадослідженні Teaching and Learning Toolkit вчені дослідили тему формування кар’єрних прагнень і їхній вплив на успішність учнівства на основі трьох досліджень, де порушували це питання.

На думку науковців, такої кількості досліджень недостатньо, щоб простежити кореляцію однозначно, однак уже на основі цих даних можна робити певні попередні висновки. Робота лише з прагненнями без урахування академічного складника може принести користь чи лише зашкодить? Чи засвідчена ефективність такого підходу в роботі з освітніми втратами та розривами? Читайте в новому адаптованому перекладі з дослідження.

Усі попередні матеріали з Teaching and Learning Toolkit можна переглянути за цим посиланням.

Про український досвід кар’єрного дорадництва читайте у нашій публікації ”Ого, я б тут працював!”. Як у школах шести областей пілотують роботу карʼєрних радників.

ФОРМУВАННЯ КАР’ЄРНИХ ПРАГНЕНЬ: ЩО ЦЕ ТАКЕ

Під прагненнями дослідники мають на увазі те, чого діти й молодь сподіваються досягти в майбутньому. Аби задовольнити свої прагнення щодо кар’єри, вступу до університету та подальшої освіти, дітям/підліткам часто потрібні гарні освітні результати. Саме тому з’явилася популярна думка, що підвищення прагнень стимулює кращі досягнення в навчанні.

Втручання щодо кар’єрних прагнень зазвичай поділяють на три великі категорії:

1. Cпрямовані на батьків і сім’ї.
2. Зосереджені на практиці викладання.
3. Позашкільні або позакласні заходи, іноді із залученням однолітків або наставників.

У цій сфері застосовують різні підходи. Деякі спрямовані на зміну прагнень безпосередньо: дітям відкривають нові можливості. Натомість інші підходи націлені на підвищення кар’єрних прагнень дитини шляхом розвитку її загальної самооцінки та мотивації, підвищення її ефективності в самоорганізації. Щодо цього останнього підходу, дослідники радять докладніше вивчити метод “Навчити вчитися”.

Наскільки такий підхід ефективний?

Нагадаємо, що в метадослідженні Teaching and Learning Toolkit ефективність методу визначають за місяцями навчального прогресу (умовно кажучи, скільки дитина мала би навчатися додатково, щоб досягти такого самого прогресу, як завдяки застосуванню певного методу). Однак щодо формування кар’єрних прагнень визначити таку цифру неможливо: досліджень у цій сфері недостатньо, щоб робити висновки.

Науковці наголошують: існують ширші свідчення того, що зв’язок між прагненнями та досягненнями складний. Є чимало причин, чому втручання в кар’єрні прагнення впливають або не впливають на досягнення.

Деякі дослідження показали, що більшість молодих людей уже мають великі кар’єрні амбіції, а отже, неуспішність є результатом не низьких прагнень, а розриву між прагненнями й знаннями, навичками та рисами, необхідними для реалізації цих амбіцій. Там, де діти мали нижчі прагнення, незрозуміло, чи цілеспрямовані втручання стабільно досягали успіху в підвищенні їхніх амбіцій. А якщо прагнення в дитини були низькими й успішно розвинулися завдяки цілеспрямованим втручанням, то неясно, чи зумовило це й підвищення навчальної успішності.

ЧИ ДОПОМАГАЄ РОБОТА З КАР’ЄРНИМИ ПРАГНЕННЯМИ В ПОДОЛАННІ ОСВІТНІХ ВТРАТ І РОЗРИВІВ

У дослідженні наголошено: англійські учні й учениці, які мають право на грант [pupil premium grant – це фінансування, спрямоване на покращення результатів навчання для учнівства з малозабезпечених чи “неблагополучних” родин у державних школах Англії – ред.], найімовірніше, матимуть нижчі академічні досягнення порівнюючи з їхніми забезпеченими однолітками. Однак припущення про те, що бідніші діти мають менші амбіції щодо освіти й дорослого життя, непереконливі.

Дослідження, проведені в Англії, свідчать, що різні соціально-економічні групи мають однакові рівні прагнень щодо своїх майбутніх успіхів. А відмінності в тому, скільки дітей із різних груп продовжують навчання у вищій освіті, значною мірою зумовлені академічними досягненнями. Враховуючи широкий діапазон поглядів, типів поведінки та переконань, пов’язаних із кар’єрними амбіціями в бідніших громадах, дослідники радять школам уникати узагальнень.

Якщо просто застосовувати методи втручань у кар’єрні прагнення без академічного компонента, це навряд чи скоротить розриви в навчальних досягненнях між “неблагополучними” й “благополучними” дітьми. 

Однак очікування вчителів відіграють важливу роль у тому, які результати демонструє учнівство, тож учителі мають “транслювати” віру в академічний потенціал усіх дітей.

Поради для директорів та вчителів і вартість запровадження методу

Підходи до формування кар’єрних прагнень різноманітні. Вони можуть зосереджуватися на батьках і сім’ях, на педагогічній практиці чи позашкільних і позакласних заходах із залученням однолітків та наставників. Впроваджуючи подібні заходи, школи можуть подумати над тим, щоб включити ще й такі елементи:

• рекомендації щодо знань, навичок і рис, необхідних для досягнення майбутніх цілей;
• діяльність для підтримки учнів у розвитку самооцінки, мотивації до навчання, навичок самоорганізації;
• можливості для учнів та учениць отримати новий досвід у нових умовах;
• додаткову академічну підтримку.

Враховуючи, що ефективність методу доводить невелика база доказів, дуже важливо відстежувати його вплив, коли роботу з кар’єрними прагненнями використовують як спосіб покращити академічні досягнення.

Заходи щодо кар’єрних прагнень відрізняються за тривалістю. Вони можуть включати роботу вчителів у класі, клуби, які проводять після уроків, позашкільні програми або наставництво під керівництвом оплачуваного персоналу чи волонтерів. Наставництво й роботу з батьками зазвичай здійснюють протягом тривалого часу (часто принаймні протягом навчального року), щоб побудувати ефективні стосунки.

Щодо вартості підходу, яка наведена нижче, пам’ятаймо, що йдеться про ціни на освітні послуги у Великій Британії. Витрати, як зазначають дослідники, значно відрізняються. Їх складно точно оцінити, але в цілому вони варіюються від дуже низьких до помірних залежно від конкретного підходу.

• Позашкільні клуби зазвичай коштують від 5 до 10 фунтів стерлінгів за зустріч [приблизно 261,1–522,22 грн за курсом 52,22 станом на кінець листопада 2024 року], тож програма тривалістю 20 тижнів [одна зустріч на тиждень] може коштувати до 200 фунтів стерлінгів [10 444 грн] на учня/ученицю.
• Середні витрати на впровадження програм із залучення батьків оцінюють як дуже низькі або помірні (витрати збільшуються, якщо школам треба залучити додатковий персонал).
• Середню вартість наставництва (менторства) оцінюють як помірну. Витрати шкіл здебільшого залежать від підготовки наставників, витрат на зарплату (для наставників, які не є волонтерами) та наявних ресурсів. Деякі програми також передбачають постійне навчання та підтримку наставників, що може збільшити витрати.

Окрім часу та витрат, керівникам шкіл варто розглянути, як максимізувати ефективність підходу, включивши значний академічний компонент, й уникати підходів, спрямованих винятково на підвищення амбіцій, що може бути неефективним.

КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ

1. Наразі база доказів про ефективність впливу на кар’єрні прагнення задля покращення успішності занадто слабка. Досліджень у цій сфері замало, щоб говорити про конкретну ефективність підходу в еквіваленті місяців навчального прогресу. Школам варто ретельно відстежувати вплив будь-яких втручань у кар’єрні прагнення на академічні досягнення.
2. Є ширші свідчення того, що зв’язок між прагненнями та досягненнями непрямий. Загалом підходи, пов’язані з підвищенням кар’єрних амбіцій, не зумовлюють підвищення рівня успішності. Підходи, пов’язані з досягненнями в навчанні, майже завжди містять значний академічний компонент: припускають, що робота із підвищенням кар’єрних прагнень як таких, окремо від навчання, неефективна.
3. Більшість молодих людей уже мають високий рівень амбіцій. Забезпечити, щоб учні й учениці володіли знаннями та навичками для досягнення своїх прагнень, – ефективніше, ніж втручатися в сам зміст цих прагнень.
4. Уявлення, переконання й типи поведінки щодо кар’єрних прагнень у бідніших громадах можуть бути найрізноманітніші, тож не варто вдаватися до узагальнень.

Ірина Пасько, аналітикиня ГО “Вчися”

Титульне фото: Getty Images