Індивідуальні завдання корисні, але не мають заміняти всі види роботи в класі – результати дослідження

Індивідуальний підхід до навчання, який враховує сильні й слабкі сторони дитини, рівень її знань і прогалини в них, – це те, до чого має прагнути вся система освіти. Однак наскільки корисні індивідуальні завдання і наскільки ресурсозатратний процес їхнього запровадження для педагогів?

У британському метадослідженні Teaching and Learning Toolkit науковці намагаються розібратися з цими питаннями, узагальнивши результати майже 200 досліджень.

Попередні матеріали, створені на основі адаптованого перекладу згаданого дослідження, читайте за посиланням.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ В КЛАСІ

Індивідуальні завдання створюють для кожної дитини. Вони спрямовані на те, щоб забезпечити учня й ученицю підтримкою саме на його чи її рівні. В основі цього методу – ідея, що всі учні мають різні потреби, а отже, індивідуальний, персоналізований підхід – зокрема в аспектах діяльності, до якої залучені учні, і темпу, з яким вони рухаються за програмою, – буде ефективнішим.

Протягом багатьох років в освіті досліджували різні моделі індивідуальних завдань, особливо на таких предметах, як математика, де учні й учениці можуть отримувати індивідуальні набори завдань, які виконують найчастіше самостійно. Останнім часом для того, щоб сприяти індивідуальній діяльності та зворотному зв’язку використовують цифрові технології.

Наскільки такий підхід ефективний?

У середньому індивідуальні завдання еквівалентні чотирьом місяцям додаткового прогресу. [Нагадаємо, що прогрес у Teaching and Learning Toolkit вимірюють у “місяцях на рік”: скільки б мали навчатися дитина або підліток, щоб досягти аналогічного прогресу без застосування аналізованого методу].

Окрім цього середнього значення, однак, є чимало варіацій.

• Якщо індивідуальні завдання дають у класі, виходить, що вчитель перетворюється на “менеджера”: зростає потреба в організації та моніторингу навчальної діяльності, натомість менше часу залишається для високоякісної педагогічної взаємодії.
• З огляду на це, індивідуальне навчання краще використовувати як доповнення до звичайного навчання в класі, а не як його заміну.

У нещодавніх дослідженнях для індивідуальних завдань використовували цифрові технології з діагностичною оцінкою та зворотним зв’язком – і в середньому вплив від такої форми роботи був позитивний. Цифрові технології, наприклад, дають змогу оперативніше надавати зворотний зв’язок (фідбек) на виконані індивідуальні завдання.

Також у невеликій кількості досліджень науковці вивчали залучення зворотного зв’язку від однолітків як частини індивідуального навчання. Результати цих досліджень у середньому позитивні.

Особливості використання методу з різними типами учнів

Дослідження в середній школі демонструють більш позитивний ефект від використання індивідуальних завдань (+4 місяці), ніж у початковій (+3 місяці). Це може означати, що рівень незалежності та вміння учня або учениці організовувати свою роботу є важливими для ефективності індивідуального навчання.

Як правило, користь від індивідуальних завдань більша у природничих науках (+4 місяці), ніж у математиці чи читанні (+3 місяці).

Численні дослідження показують, що асистенти вчителя можуть ефективно підтримувати індивідуальні підходи в навчанні.

Підходи до індивідуалізації навчання з використанням цифрових технологій такі само ефективні, як і без цифрових технологій.

Дослідження, включені до Teaching and Learning Toolkit, проводили в 12 країнах по всьому світу з майже однаковими результатами.

НАСКІЛЬКИ КОРИСНІ ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ РОЗРИВІВ ТА ВТРАТ

“Неблагополучні” учні й учениці в середньому можуть частіше пропускати школу й мати нижчі навчальні досягнення, ніж їхні однолітки. Це означає, що ці діти, найімовірніше, матимуть прогалини в розумінні навчального матеріалу. А прогалини, своєю чергою, вплинуть на те, наскільки швидко й легко вони зможуть здобувати нові знання і пов’язувати їх з уже засвоєними.

Для учнів та учениць, які мають низьку успішність або ризикують відстати, індивідуальні завдання допомагають вчителю запропонувати такі форми роботи, які точно відповідають досягненням дитини. За умови, що такі школярі вміють самостійно керувати своїм навчанням, це може допомогти їм закріпити знання й практичні навички або розвинути майстерність, перші ніж переходити до наступного етапу навчального плану. Більш цілеспрямоване оцінювання й зворотний зв’язок також можуть допомогти учням усунути неправильні уявлення або подолати певні перешкоди до засвоєння матеріалу.

[Припускаємо, що в українському контексті схожі висновки можна зробити щодо освітніх втрат учнівства загалом: визначивши, у чому саме учень або учениця відстають, педагоги можуть запропонувати їм спеціальні завдання з цієї теми, враховуючи рівень знань дитини].

Поради для директорів та вчителів і вартість запровадження методу

Індивідуальні завдання спрямовані на покращення результатів через цільову підтримку учнів та учениць. Щоб досягти ефективності підходу, школам слід зважити, як саме вони забезпечуватимуть:

• точну оцінку прогалин у навчанні та потреб учнів/учениць;
• діяльність, яка точно відповідатиме рівню знань, розуміння, навичок учня/учениці;
• індивідуальний зворотний зв’язок від учителів або однолітків.

У деяких дослідженнях перераховані вище кроки реалізували за допомогою цифрових технологій, наприклад, за допомогою комп’ютерних систем навчання (вони забезпечують оперативний зворотний зв’язок та оцінювання).

Індивідуальні завдання можна реалізувати в низці форматів, включаючи самостійне навчання, діяльність у класі за підтримки вчителя або асистента вчителя та використання цифрових технологій, які були розроблені саме для таких завдань з оцінюванням і зворотним зв’язком.

Директорам шкіл варто обміркувати, як моніторити застосування індивідуальних завдань, щоб забезпечити максимальну ефективність від них. Важливо переконатися, шо індивідуальні завдання використовують для доповнення (а не для заміни) високоякісної взаємодії вчителя з дітьми. Також можна розглянути як варіант форму роботи в малих групах, щоб надати учням та ученицям можливість попрактикуватися під контролем і з підтримкою асистента вчителя.

Середню вартість індивідуальних завдань оцінюють як дуже низьку. Витрати залежать від професійного розвитку педагогів, потреби в їх навчанні, вартості цифрових ресурсів і програмного забезпечення для індивідуальних підходів.

Створення чи адаптація індивідуальних завдань також вимагатиме певної кількості додаткового часу педагогів – невеликої, порівнюючи з іншими підходами, оскільки такі завдання переважно виконують під час уроку.

Переконливість доказів про ефективність індивідуальних завдань оцінюють як обмежену. Науковці визначили 198 досліджень, які відповідали критеріям включення до метадослідження Teaching and Learning Toolkit. Тема, однак, втратила на показнику “переконливості”, оскільки:

1. Лише невеликий відсоток досліджень проводили нещодавно. Це може означати, що дослідження не відповідають сучасній практиці.
2. Значний відсоток досліджень також не було оцінено незалежно. Оцінки, проведені організаціями, пов’язаними з цим підходом, наприклад, комерційними постачальниками послуги, зазвичай вищі, а це може вплинути на середній показник ефективності підходу.
3. Існує велика кількість непояснених варіацій між результатами досліджень, включених до теми. Усі огляди містять деякі варіації в результатах, тому й важливо враховувати відхилення від середнього, роботу з різними типами учнів. “Непояснена варіативність (або неоднорідність) знижує нашу впевненість у результатах, адже ми не змогли перевірити, як контекст, методологія чи особливості впровадження впливають на результат [індивідуальних завдань для учнівства]”, – зазначають дослідники.

Як і в будь-якому аналізі доказів у Teaching and Learning Toolkit, щодо індивідуальних завдань узагальнено середній вплив підходу, представлений в академічних дослідженнях. Науковці ж радять обов’язково враховувати ваш контекст освітнього середовища і спиратися на своє професійне судження, застосовуючи будь-який метод.

КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ

1. Індивідуальні завдання можуть бути ефективним засобом підвищення успішності учнівства. Однак реалізація цього підходу може бути складною, враховуючи підвищені вимоги до вчителя щодо організації та моніторингу індивідуальної діяльності.
2. Дослідження індивідуальних завдань зі старшими учнями й ученицями середньої школи, як правило, демонструють більшу користь від такого підходу. Імовірно, вплив посилюється, коли підлітки розвивають навички керування власним навчанням.
3. Є докази того, що цифрові технології можна ефективно використовувати для створення й перевірки індивідуальних завдань. У багатьох дослідженнях цифрові технології використовували разом з роботою в невеликих групах, коли вчителі надавали конкретні інструкції учням та ученицям, не залученим до цифрового навчання.
4. Навчання в малих групах – ще один багатообіцяючий спосіб задовольнити різні навчальні потреби учнівства без зменшення загальної кількості навчального часу [ідеться, найімовірніше, про отримання пояснень від учителя, форми роботи, у які залучений увесь клас тощо – ред.].

Ірина Пасько, аналітикиня “Нової української школи”

Титульне фото: автор – Annie Spratt, unsplash.com