Взаємонавчання: дешевий метод із доведеною ефективністю – результати дослідження

Один із найефективніших способів опанувати матеріал – пояснити його комусь іншому. Взаємонавчання, коли учні або учениці в ролі “репетиторів” розбирають теми й виконують завдання з різних предметів, – доволі популярна форма роботи в сучасних школах.

Ба більше, як свідчить британське метадослідження Teaching and Learning Toolkit, взаємонавчання – це доведено ефективна форма, корисна як для “репетиторів”, так і для “вихованців”.

У новому матеріалі на основі адаптованого перекладу читайте про основні висновки зі 127 досліджень взаємонавчання. З усіма попередніми матеріалами можна ознайомитися за посиланням.

ВЗАЄМОНАВЧАННЯ: ЩО ЦЕ ТАКЕ

Взаємонавчання містить низку підходів, за яких учні/учениці працюють у парах або в невеликих групах, щоб надати одне одному конкретну навчальну підтримку, наприклад:

• це може бути фіксована роль: один учень або учениця, які часто є старшими, беруть на себе роль репетитора і працюють у парі з вихованцем або вихованцями, які часто молодші;
• взаємне репетиторство, за якого учні чергують ролі репетитора й вихованця.

Загальною характеристикою цього підходу є те, що учні й учениці беруть на себе відповідальність за навчання й оцінку його успіху.

Наскільки такий підхід ефективний?

Взаємонавчання має доведений позитивний вплив на успішність, у середньому еквівалентний приблизно п’яти додатковим місяцям навчання протягом одного року. Дослідження виявили користь від такого підходу як для “репетиторів”, так і для вихованців – і для широкого діапазону вікових груп. Хоч дослідження свідчать, що взаємонавчання корисне для всіх типів учнів, є певні докази того, що учнівство з низьким рівнем успішності й з особливими освітніми потребами отримує найбільше користі.

Взаємонавчання виявляється особливо ефективним, коли учням надають підтримку, яка гарантує високу якість взаємодії: наприклад, рамки опитування для використання на заняттях, навчання та зворотний зв’язок для “репетиторів”. Деякі дослідження виявили, що, коли “репетитор” і “вихованець” різного віку, оптимальним є інтервал менший від трьох років. Ключове, утім, аби цей інтервал був достатньо великим, щоб робота була складною для вихованця, але достатньо легкою для “репетитора”. Регулярні заняття (4–5 разів на тиждень) тривалістю до 10 тижнів виявляються більш ефективними, ніж менш інтенсивні або більш тривалі програми.

Взаємонавчання має й інші переваги, як-от підтримка соціального й особистого розвитку учнівства й підвищення впевненості дітей та підлітків у собі, їхньої мотивації до навчання.

Особливості використання методу з різними типами учнівства

Користь від взаємонавчання однакова (+5 місяців) як для учнівства молодшої, так і середньої школи.

Корисний ефект однаковий (+5 місяців) також для навчання грамотності й математики.

Учні, які мають нижчу успішність, як правило, отримують більше користі (+6 місяців) від взаємонавчання, ніж учні та учениці з високими досягненнями.

Було проведено низку досліджень щодо взаємонавчання із використанням цифрових технологій, і загальні результати були подібні до наведених вище.

ВЗАЄМОНАВЧАННЯ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ І РОЗРИВІВ

Як розповідають науковці, доказів щодо користі взаємонавчання саме для “неблагополучних” учнів та учениць, обмаль. Однак дослідження показали, що діти й підлітки, які відстають у навчанні, зазвичай отримують додаткові переваги від цієї форми роботи. Взаємонавчання може допомогти учнівству усунути прогалини в знаннях, пропонуючи цілеспрямовану підтримку під керівництвом однолітків для підкріплення навчання в класі, відпрацювання навичок, виявлення та подолання неправильних уявлень. Є також деякі докази, які свідчать про те, що взаємонавчання може надати “репетиторам” можливість освіжити й перевірити власні навички, попередні знання й розвинути метакогнітивне розуміння тем.

Які є підходи та як їх застосовувати?

Вплив взаємонавчання на “репетиторів” дорівнює +6 місяцям прогресу.

Під час взаємонавчання учнів навчають інші учні – ровесники або іноді старші. Природно, цей підхід впливає і на академічні успіхи самих “викладачів”.

Деякі школи, як зазначають науковці, стурбовані тим, що “репетитори” можуть не отримувати користі від взаємонавчання – мовляв, навпаки, лише гаять навчальний час. Проте вплив взаємного навчання на “репетиторів” зазвичай дещо вищий, ніж загальний середній еквівалент додаткового прогресу від застосування цього підходу.

Дослідники, однак, наголошують, що доказова база такого прогресу є дещо слабшою, ніж у цілому для методу взаємонавчання: користі для “репетиторів” присвячені лише 12 досліджень зі 127.

Взаємне репетиторство однолітків забезпечує прогрес, еквівалентний +5 місяцям навчання, – це середній показник за взаємонавчанням загалом.

Під час взаємного репетиторства учні або учениці по черзі міняються ролями “репетитора” й “вихованця”, як правило, протягом одного заняття. Тобто в ролі й вчителя, і учня мають побувати кожен і кожна.

Поради для директорів та вчителів і вартість запровадження методу

Взаємонавчання ґрунтується на тісній взаємодії між двома чи більше учнями, і саме учні беруть на себе відповідальність за всі аспекти викладання й оцінювання успіху. Запроваджуючи цей підхід, школи мають розглянути, як забезпечити високу якість взаємодії між дітьми або підлітками. Важливо врахувати такі чинники:

• ретельно продумані завдання – щоб заняття були сфокусовані на наявних в учасників та учасниць знаннях;
• підтримка “репетиторів” щодо таких підходів до навчання, як моделювання знань, подолання поширених помилкових уявлень, зворотний зв’язок та оцінка прогресу;
• ретельний добір пар “репетитор – вихованець”;
• надання навчальних посібників та/або методичних рекомендацій “репетиторам” про те, як структурувати навчання, які типи запитань ставити “вихованцям” тощо.

Взаємонавчальні заняття зазвичай проводять інтенсивно – протягом 4–10 тижнів, блоками. Це зазвичай робота в парах, де учасники й учасниці можуть бути одного віку – або хтось старший, хтось молодший. Ролі “репетитора” й “вихованця” можуть бути фіксованими, або ж змінюватися.

Дослідники вказують, що очікувана середня вартість взаємонавчання дуже низька. Вартість для шкіл значною мірою залежить від підготовки вчителів і наявності навчальних ресурсів. Щодо часу вчителів, то, порівнюючи з іншими підходами, на запровадження взаємонавчання його потрібно не так багато.

Окрім часу та витрат, директорам варто розглянути, як максимізувати користь від взаємодії між дітьми/підлітками й переконатися, що учасники процесу мають достатньо часу, щоб удосконалити свій підхід до взаємонавчання. Використовуючи готові програми, керівники шкіл мають оцінювати їхню якість і впевнитися, що ці програми мають доведену користь.

Переконливість доказів щодо взаємонавчання дослідники оцінюють як високу. Було визначено 127 досліджень, які відповідають критеріям включення до Teaching and Learning Toolkit. Тема дещо втратила в переконливості доказів, оскільки великий відсоток досліджень не було незалежно оцінено. Оцінки, проведені організаціями, пов’язаними з цим підходом, наприклад, комерційними постачальниками, зазвичай вищі, а це може бути свідченням того, що висновки про взаємонавчання загалом потребують уточнення.

Як і у випадку з будь-яким оглядом доказів, метадослідження про взаємонавчання узагальнює середній вплив цього методу, представлений в академічних дослідженнях. “Важливо враховувати ваш контекст і спиратися на своє професійне судження, застосовуючи підхід у вашому середовищі”, – акцентують науковці.

КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ

1. Взаємонавчання в середньому позитивно впливає як на “репетиторів”, так і на “вихованців”. Воно може бути економічно ефективним підходом до індивідуального навчання або навчання в малих групах у школі.

2. Взаємонавчання видається найбільш ефективним для повторення або закріплення вивченого, а не для опанування нового матеріалу.

3. Навчання педагогів і “репетиторів” має значення для успіху всього взаємонавчання як такого. Украй важливо виділити достатньо часу для підвищення кваліфікації вчителів й інструктування “репетиторів”, забезпечити чітку структуру навчальної діяльності, визначати потреби учнівства й удосконалювати підхід мірою просування за програмою.

4. Інтенсивні блоки занять протягом 4–10 тижнів (по 4–5 разів на тиждень), як показали дослідження, забезпечують максимальну користь як для “репетиторів”, так і для “вихованців”.

Ірина Пасько, аналітикиня “Нової української школи”

Титульне фото: автор – alvarez, gettyimages.com