“Виїзне” навчання: як пригоди на свіжому повітрі допомагають поліпшити успішність учнівства – результати дослідження

Різні тематичні табори й вишколи для дітей та підлітків набувають в Україні дедалі більшої популярності. Крім “твердих” навичок (наприклад, тактичної медицини, виживання) і фізичного розвитку, такі форми роботи вчать учасників та учасниць працювати в команді, рефлексувати над успіхами й невдачами, розв’язувати практично орієнтовані проблеми.

Ба більше, у британському метадослідженні Teaching and Learning Toolkit науковці стверджують, що такі заняття, які дослівно називають “виїзним пригодницьким навчанням”, можуть опосередковано допомогти й в академічній успішності.

Читайте про це в новому адаптованому перекладі згаданого дослідження. З усіма попередніми матеріалами, створеними на його основі, ви можете ознайомитися за посиланням.

ЩО МАЮТЬ НА УВАЗІ ВІД “ПРИГОДНИЦЬКИМ НАВЧАННЯМ”?

“Виїзне” навчання має бути “пригодницьким”. Воно, як правило, передбачає

• заняття на природі, такі як скелелазіння або альпінізм;
• набуття навичок виживання, мотузкові парки чи смуги перешкод;
• види спорту, які практикують на відкритому повітрі, як от спортивне орієнтування, вітрильний спорт чи веслування на каное.

Такі заняття можна організувати як інтенсивні курси із проживанням у певному віддаленому місці, або як коротші курси, які проводять у школах чи в місцевих пристосованих для цього локаціях просто неба.

“Пригодницька” освіта зазвичай передбачає спільне навчання з високим рівнем фізичного (і часто емоційного) навантаження. Воно може включати практичне розв’язання проблем, рефлексію та обговорення мислення й емоцій (цю практику дослідники пов’язують із навчанням способів саморегуляції, планування й моніторингу власних досягнень – із методом “навчити вчитися”).

“Пригодницькі” навчальні заходи зазвичай не містять формального академічного компонента, тож у цій статті науковці не висвітлили такі види діяльності, як “лісові школи” чи навчальні екскурсії.

Наскільки такий підхід ефективний?

Кількість досліджень із “пригодницького” навчання обмежена, тож немає достатніх підстав, щоб обрахувати його ефективність у “місяцях на рік” (саме так визначають користь від застосування певного методу в Teaching and Learning Toolkit). У включених до метадослідження студіях зафіксовано позитивний вплив “пригодницького” навчання на успішність, але жодне з них не було незалежно оцінене.

Важливо, утім, пам’ятати, що це не доказ того, що “пригодницьке” навчання просто неба “ніяк не впливає на учнівство”. Наразі бракує надійних доказів того, яким може бути цей вплив.

Якщо говорити про впевненість у собі та самозарадність, то “пригодницьке” навчання, як свідчать дослідження, демонструє значно більшу користь, ніж щодо власне академічної успішності. Для свого метадослідження британські науковці шукали ті студії, які були зосереджені саме на академічній успішності, тож загалом досліджень цього підходу, зосереджених на неакадемічних результатах, може бути більше.

ЧИ ДОПОМАГАЮТЬ ТАКІ “ПРИГОДИ” ПРОСТО НЕБА З ОСВІТНІМИ ВТРАТАМИ Й РОЗРИВАМИ?

“Пригодницьке” навчання просто неба може надати “неблагополучним” учням та ученицям змогу взяти участь у заходах, до яких вони інакше не мали б доступу. Завдяки участі в цих складних фізично й емоційно “виїзних” заходах учнівство може розвинути низку не когнітивних навичок, як-от стійкість, впевненість у собі, мотивація.

Натомість застосування цих навичок у класі може позитивно вплинути на академічні результати. Проте доказова база, що пов’язує не когнітивні навички та успішність учнів, наразі слабка, тож школам варто ретельно оцінювати вплив “пригодницького” навчання на академічні досягнення учнів, якщо саме це є очікуваним результатом.

Поради для директорів та вчителів і вартість запровадження методу

Підходи до “пригодницького” навчання просто неба найрізноманітніші. Потенційним механізмом впливу на результати учнівства може бути, як уже згадували, розвиток не когнітивних навичок (стійкості, мотивації та впевненості в собі). Запроваджуючи цей підхід, школи можуть розглянути можливість включити:

• діяльність, яка є для учнівства фізичним (та емоційним) викликом;
• можливості для спільного навчання, розв’язання проблем, рефлексії мислення та емоцій;
• підтримку учнів у подоланні труднощів і досягненні успіху;
• розбудову стосунків між дорослими й учнями, коли всі повернуться до школи.

Враховуючи обмежену базу доказів, особливо важливо відстежувати вплив цього підходу, якщо його використовують як метод покращення успішності.

Тривалість “пригодницького” навчання різна. Це можуть бути, зокрема:

• короткі курси, які проводять у школі або пристосованих для цього локаціях просто неба, не виїжджаючи з населеного пункту;
• регулярні заняття протягом тривалого часу;
• інтенсивніші курси із проживанням на певній базі, які зазвичай тривають упродовж одного-двох тижнів.

Щодо вартості “пригодницького” навчання, то наведемо ті цифри, які британські дослідники подають для своєї країни. Вони вказують, що вартість варіюється:

• 10-денний курс із вітрильного спорту коштує приблизно 1000 фунтів стерлінгів (за теперішнім курсом це приблизно 54 000 гривень),
• а 8-денна подорож від Outward Bound (один із головних провайдерів таких послуг у Великій Британії) – приблизно 450 фунтів стерлінгів (приблизно 24 300 грн).
• Відвідування мотузкового парку коштує приблизно 30 фунтів на день (1620 грн).
• З огляду на такі ціни середні витрати в плюс-мінус 500 фунтів стерлінгів (приблизно 27 000 грн) на одного учня/ученицю на рік вважають помірними.

Звісно, усі ці витрати потрібно перераховувати, зважаючи на український контекст, цінову політику провайдерів послуг, наявність таборів чи вишколів, які фінансують міжнародні партнери (а отже, безоплатних для дітей) тощо.

Як вказують дослідники, впровадження “пригодницького”, “виїзного” навчання потребуватиме помірної кількості робочого часу педагогів порівнюючи з іншими підходами. Так, “пригоди” просто неба має організовувати й проводити висококваліфікований персонал із належними засобами захисту, щоб контролювати будь-які фізичні ризики для учнівства.

Окрім часу й фінансових витрат, керівництво шкіл має розглянути, як максимізувати позитивний вплив “пригодницького” навчання на не когнітивні навички учнів та учениць, які вони застосують вже в класі.

Переконливість доказів щодо ефективності “виїзного”, “пригодницького” навчання дослідники оцінюють як надзвичайно низьку. Для методів із таким рівнем доказів показник прогресу за місяць в метадослідженні не відображають. Було визначено лише 9 досліджень, які відповідали заздалегідь визначеним критеріям включення до Teaching an Learning Toolkit, але жодне з них не було незалежно оцінено.

КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ

1. Наразі доказова база щодо зв’язку “виїзного” навчання та академічних результатів учнівства дуже слабка. Попри те, що наявні дослідження демонструють позитивний вплив, перерахувати його в кількості місяців навчального прогресу неможливо через брак доказів.
2. Дані в метадослідженні передусім зосереджені на академічних результатах. Існує, однак, ширша доказова база, яка вказує на те, що “виїзне”, “пригодницьке” навчання може мати позитивний вплив на інші результати, як-от самоефективність, мотивація та командна робота. Пригодницьке навчання на свіжому повітрі може відігравати важливу частину ширшого шкільного досвіду, незалежно від будь-якого впливу на академічні результати.

Ірина Пасько, аналітикиня “Нової української школи”

Титульне фото: kingswood.co.uk