Підбірка історій, які нас надихають

Колись популярними серед учнів та вчителів були шкільні історії про бешкетників, розбиті вікна та наляканого директора. Тепер – про плетіння сіток, виготовлення свічок та збір коштів для фронту. Усі українці – і дорослі, і діти – діють нині як єдиний організм – обороняючи, допомагаючи, підтримуючи, підставляючи плече. Саме тому ми незламні, сильні й непереможні. Кожна військова історія, чи відбулася вона на передовій, чи в тилу, буде закарбована в нашій пам’яті, бо кожна є цінною і наближає нас до перемоги.

Упродовж 2022 року ми постійно писали про те, як педагоги, діти та їхні батьки допомагають та підтримують наших військових; які неординарні шляхи знаходять, аби бути корисними в себе вдома, щоби ЗСУ там, на передовій, знали й відчували цю підтримку та допомогу. Пропонуємо вам підбірку найбільш яскравих “шкільних” історій про силу духу, єднання та наснагу.

ФУТБОЛКА РОНАЛДУ І “ЧЕРВОНА КАЛИНА”: АКЦІЇ ВІД НАЙМЕНШИХ

Чотирирічний Володимир Романчук з Івано-Франківська продав футболку з автографом Кріштіану Роналду на благодійному аукціоні на допомогу ЗСУ. Автограф футболіст лишив після матчу кваліфікації на Євро-2022 між збірними Португалії та України, що відбувся в березні 2019 року в Лісабоні. Зібрані кошти витратять на медикаменти для територіальної оборони та ЗСУ з Прикарпаття.

Одного дня в центрі Львова звучала прекрасна музика – це грали на саксофоні братик та сестричка Макеєви з Кривого Рогу. Дівчинці виповнилося лише п’ять років, її братик – на чотири роки старший. За цей день вони зібрали понад 35 тисяч гривень, і цей рекорд був зафіксований у Національному Реєстрі Рекордів України, а маленька Марійка отримала почесне звання наймолодшої волонтерки.

Співом українських пісень на вулиці збирав кошти й восьмирічний Сергій Мороз із Чернігова. Зібрані 64 тисячі гривень він передав фонду Сергія Притули для придбання джипа, тепловізора, зброї чи захисної амуніції для українських воїнів.

Семирічний Ілля Шмігель віддав усі свої заощадження, які впродовж довгого часу збирав на придбання комп’ютерної гри, волонтерам, які допомагають українській армії. Хлопчик вважає, що нині найголовніше – наблизити перемогу, а решта може почекати.

ГРАЛИ В ШАХИ, ПЕКЛИ ХЛІБ, РОБИЛИ ЛИМОНАД: ЯК ЗБИРАЛИ ГРОШІ НА ЗСУ ШКОЛЯРІ

Житомирські учні (міський ліцей № 21) організували ярмарок та кілька благодійних концертів, аби зібрати кошти на автомобіль для військових. Техніку вони до того ж завантажили солодощами, теплими речами, спеціальними килимками, кошти на які також збирали “усім миром”.

А ще один дев’ятирічний житомирянин Станіслав Сєдов власноруч випікає та продає смачний домашній хліб за сімейним рецептом.

Дванадцятирічний переселенець із Бердянська Денис Гуренко збирає кошти на ЗСУ, продаючи лимонад у Тернополі, готуючи його за маминим рецептом власноруч. Ця ідея виникла в хлопця після уроку фінансової грамотності, який проводили в його класі волонтери, які опікуються переселенцями.

Чемпіонка світу із шашок Валерія Єжова, якій виповнилося лише 11 років, організувала благодійний турнір на підтримку ЗСУ, де вона грала із сімома учасниками одночасно. Благодійні внески, проте, робили не лише учасники турніру, а й усі охочі.

Грає в шахи й восьмирічний Савелій, який разом із родиною змушений був переїхати в перші дні повномасштабного вторгнення. Він ставить столик із дошкою прямо на центральній вулиці Луцька й чекає на опонентів. Фіксованої вартості гри немає, але охочих зробити внесок чимало, адже хлопець віддає всі кошти до центрального пункту допомоги в Луцьку. Тато хлопця з перших днів воює в ТРО, і син вважає, що також не може сидіти без діла.

Троє друзів-школярів із Бучі організували автомийку, щоби зібрати кошти на потреби української армії. Водії охоче оплачують послуги із миття фар, вікон тощо, а також роблять додаткові благодійні внески через додаток “Дія”.

Львівський дев’ятирічний школяр Лука Аронов за підтримки волонтерів провів благодійну акцію зі збору коштів на придбання автівки для ЗСУ, розігруючи кілька наборів марок “Русській воєнний корабль… всьо!”. За умовами акції, планували розіграти один набір серед усіх учасників, другий мав отримати той, хто зробить найбільший внесок, а третій розігрувався між 30-ма учасниками, які зробили б найбільші перекази коштів. Утім, до початку акції, завдяки допомозі волонтерів та небайдужих громадян, комплектів у розіграші стало вже вісім. Водночас один із них організатори додали для учасника, який зробить найбільший переказ з-за кордону. У результаті було зібрано понад 120 тис.грн.

Девʼятирічна Кіра із Чернігова пожертвувала своїм волоссям, аби допомогти нашим захисникам. Дівчинка ніколи в житті не обрізала волосся, проте в укритті під час обстрілу їй спала на думку ідея підстригтися, продати волосся і так допомогти військовим. Батьки підтримали доньку, хоча раніше завжди виступали проти стрижки.

Четверо одеських школярів продають іграшки в імпровізованому кіоску. Спочатку школярі допомагали батькам: різали тканину на смужки, щоби плести маскувальні сітки у волонтерському центрі. Але згодом у дітей виникла ідея організувати власний волонтерський пункт. Знайомий, який працює на одеському “Сьомому кілометрі”, дав дітям нові іграшки для продажу. Їх розкупили в перші ж дні. Тепер діти приносять на “ярмарок” свої іграшки, поставили банку з написом “На бронежилети нашим захисникам” для збору благодійних внесків.

ОБЕРЕГИ, СІТКИ Й ПІЧКИ: ЗІ ШКІЛЬНИХ МАЙСТЕРЕНЬ НА ФРОНТ

У місті Роздільна Одеської області учні плетуть жовто-сині та червоно-чорні браслети-обереги, виготовляють маскувальні сітки, шкарпетки, окопні свічки. Усе відбувається після навчальних занять чи під час повітряних тривог та відключення світла. Учнів гуртують вчителі, а наймолодші школярі малюють листівки для поліціянтів та військових на фронті.

Маскувальні сітки та кікімори плетуть і у Київській гімназії № 59. Тут над цим завданням працює ледь не вся школа – діти отримують набори для плетіння від волонтерів та буквально за лічені години гуртом створюють потрібні вироби. Також діти самостійно організували виробництво свічок та збирають додаткові кошти на ЗСУ. Усе це згуртувало всю шкільну спільноту – і дітей, і вчителів, і батьків, – навколо спільної справи.

У шкільній майстерні іншої столичної школи вчителі, учні та колишні випускники виробляють перископи, печі, саперні кішки та маскувальні сітки, укомплектовують та розмальовують так звані Бандеро мобілі. Усе передають військовим на фронт. Проєкт назвали “Най Так” і навіть зробили сторінку на фейсбук, де діляться звітами та успіхами.

ПРО ВЧИТЕЛЬСЬКИЙ ВНЕСОК

Минулого вже року Національна премія Global Teacher Prize Ukraine 2022 відступила від традиційних стандартів та відзначила вчителів, які воюють, волонтерять і продовжують навчати дітей, попри складні умови, у яких перебувають.

Премію в номінації “вчителька-рятівниця” отримала Наталія Песоцька, яка під час обстрілів Чернігова впродовж 17 діб рятувала в підвалах дітей Чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації.

Номінація “вчителі-волонтери” відзначила викладача української мови та літератури Юрія Гайдученка та вчительку інформатики Людмилу Булигіну, які створили проєкт підтримки педагогів-воїнів “Вчитель іде в ЗСУ”.

Кропивничанин Олександр Сухоручко, який почав волонтерську діяльність із 24 лютого, а потому вступив до лав ЗСУ, здобув премію в номінації “вчитель-захисник”.

У номінації “педагог-психолог” відзначено Олену Аноприєнко, яка працює з дітьми в лікарні “Охматдит” із початку повномасштабного вторгнення.

Ірина Сокол зі Запоріжжя разом зі 75 іншими вчителями викладала на волонтерських засадах у дистанційній школі для тисячі дітей із Луганської, Донецької, Харківської, Миколаївської та інших областей та для тих дітей, які перебували за кордоном. Їй було присуджено перемогу в номінації “вчитель-новатор”.

У категорії “вчителька-змінотворчиня” премію отримала педагогиня початкових класів із Харкова Валерія Гукова: 42 дні вона пробула в бомбосховищі, звідки продовжувала проводити уроки.

Вчителі збирають кошти на ЗСУ, шиють каптури й інший одяг, малюють із дітьми картини та ведуть заняття з підвалів, бомбосховищ, АЗС та кав’ярень, де встановлені генератори. Вони плетуть сітки й роблять свічки разом зі своїми вихованцями, везуть допомогу в найгарячіші точки, воюють на фронті й у ТРО. Вчителі дбають про безпеку дітей – найдорожче, що є в наших непереможних воїнів і за що вони готові на нові звершення.

Українські педагоги відмовляються від викладання за ворожими програмами, ризикуючи своєю свободою та життям. Шукають шляхи розв’язання освітніх проблем в умовах війни та надають психологічну підтримку дітям та їхнім батькам.

І говорити про це можна нескінченно. Але головне – закарбувати кожен цей маленький подвиг у нескінченній пам’яті людської подяки. Ми переможемо! Усе буде Україна!

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: Благодійний Фонд Сергія Притули